Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/8032/19

Дата документу 26.06.2020 Справа № 336/8032/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/8032/19 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І. Провадження №22-ц/807/2040/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04 січня 2019 року під час дорожньо-транспортної пригоди, автомобілю CHEVROLET LACETTI NF 196, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , було завдано механічних пошкоджень. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2019 року, яка набрала законної сили 26 лютого 2019 року, було встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні порушення Правил дорожнього руху, яке мало своїм наслідком вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду та накладено на неї штраф у розмірі 340,00 грн. 26 квітня 2019 року в якості часткового відшкодування завданої матеріальної шкоди, страховиком Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.Бі.АЙ-КООП» ОСОБА_1 було сплачено 50 491,41 грн та частково витрати на евакуатор автомобіля у розмірі 1 200,00 грн. Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_3 №65 від 14 червня 2019 року, вартість матеріальних збитків, нанесених власнику автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 59 795,02 грн. За проведення експертного дослідження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було сплачено 4 500,00 грн. З акту виконаних робіт №1509 від 01 жовтня 2019 року вбачається, що загальна вартість виконаних робіт та наданих послуг складає 65 606,00 грн., які виконані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 . Тобто, сума матеріальних збитків перевищує суму, яку було компенсовано ОСОБА_1 страховою компанією. Оскільки йому як кредитору належить право вимоги як до особи, винної у вчиненні ДТП, так і до страхової компанії, позивач просив суд стягнути з винної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду, завдану механічними пошкодженнями автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 15 114,59 грн. та вартість експертного дослідження в сумі 4 500,00 грн., а всього 19 614,59 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн., сплачені при зверненні з позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача, не взяв до уваги, що шкода, яку завдано в результаті ДТП, повинна відшкодовуватися страховиком особи, яка є винною у завданні такої шкоди, але таке зобов`язання страховика не розповсюджується на випадок, коли страхової виплати недостатньо для відшкодування фактичної шкоди. Оскільки розмір страхового відшкодування виявився меншим ніж розмір фактичної шкоди, завданої відповідачем, тому вважає, що таку різницю повинна відшкодувати саме відповідачка, як винна особа в скоєні ДТП. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2020 року це 210 200,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102 грн (2102 грн. х 100 = 210 200,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 19 614,59 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якї не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була на час ДТП застрахована у ПрАТ «СГ «Ю.БІ.Ай-КООП», обов`язок з відшкодування заподіяної шкоди майну потерплої особи покладається на вказану компанію в межах загального ліміту відповідальності страховика (100 000 грн), страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 50491.41 грн з врахуванням коєфіцієнту фізичного зносу та витрати на евакуатор автомобіля у розмірі 1200 грн, на підтвердження позовних вимог позивач надав акт виконаних робіт № 1509 від 01 жовтня 2019 року, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту його автомобіля складає 65606 грн, тобто не перевищує ліміт відповідальності страховика, тому заявлені позвні вимоги в цій частині є необґрунтованими. При цьому суд першої інстанції послався на правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 04 січня 2019 року о 09 годині 30 хвилин на 19км + 53 м а/д Запоріжжя-Донецьк сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ЗАЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі були пошкоджені. 04 січня 2019 року та 08 січня 2019 року було проведено первинні огляди автомобіля, за результатами якого складено протоколи огляду транспортного засобу, в яких зокрема, було зазначено деталі та опис пошкоджень та протоколи були підписані позивачем. 04 січня 2019 року ОСОБА_1 було складено заяву-повідомлення від потерпілої особи про настання дорожньо-транспортної пригоди за полісом ОСЦПВ ВНТЗ. Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 13 лютого 2019 року встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні порушення Правил дорожнього руху, яке мало своїм наслідком вказану дорожньо-транспортну пригоду. (а.с. 7). Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», відповідно до поліса № НОМЕР_3 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн., франшиза 0 (нуль) гривень. Строк дії з 12.06.2018 по 11.06.2019 (а.с. 73). Згідно аварійного сертифікату №60/02/19 від 15 лютого 2019 року про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу аварійного комісара ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу на замінні складники колісного транспортного засобу становить 50 491,41 грн ( а.с. 81 ). Відповідно до висновку аварійного комісара, складеного на замовлення Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», встановлено, що величина вартості відновлювального ремонту Chevrolet Lacetti реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер ( VIN ) НОМЕР_5 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, складає 50 491,41 грн ( а.с. 82-87 ). 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 на адресу Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» направив заяву про виплату страхового відшкодування ( а.с. 80 ). Відповідно до Повідомлення вих. №487 від 25 квітня 2019 року, що надійшло ОСОБА_1 від Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», повідомлено про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 50491,41 грн. по заявленому страховому випадку ( а.с. 79). На підставі вищезазначеного звіту,Акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», відшкодувало позивачу матеріальну шкоду у розмірі 50 491,41 грн., який погодився з зазначеною сумою відшкодування шкоди, оскільки жодних зауважень до виплаченої суми не заявляв ( а.с. 72 ). Згідно з Договором про проведення експертного дослідження № ED-1707-2-1343.19 від 20 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» та ОСОБА_1 уклали даний договір про проведення експертного дослідження.(а.с.18-19). Відповідно до Висновку №65 екпертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 14 червня 2019 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власникові автомобіля CHEVROLET LACETTI NF 196, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження останнього в дорожньо-транспортній пригоді складає 59 795 грн. 02 коп. (а.с. 8-16). Згідно з копією квитанції № 0.0.1360891358.1 від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 оплатив 4500,00 грн за проведення експертного дослідження згідно Договору № ED-1707-2-1343.19 від 20 травня 2019 року. (а.с. 20). Згідно з актом виконаних робіт №1509 від 01 жовтня 2019 року, загальна вартість робіт з ремонту автомобіля, які виконані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 складає 65 606,00 грн. (а.с. 21-22). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. За умовою частини першої, другої статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу (пункт 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика)). Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника автомобіля ЗАЗ 110247, державний номерний знак НОМЕР_6 , застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8856739 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Отже, Великою Палатою Верховного Суду вже сформульовано висновки щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000.00 грн, розмір франшизи складає 0 (нуль) грн ( а.с. 73 ). Акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» виплатила страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 в розмірі 50491,41 грн ( а.с. 72 ). Позивач в позові зазначає, що згідно з актом виконаних робіт №1509 від 01 жовтня 2019 року, загальна вартість робіт з ремонту автомобіля, які виконані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 складає 65 606,00 грн, тобто різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування складає 15114.59 грн. Отже, фактичний розмір завданої позивачу шкоди, який на його думку становить 65606.00 грн не перевищує ліміт відповідальності страховика. Оскільки на відповідача ОСОБА_2 можна покласти відповідальність лише у разі, якщо відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір фактичної шкоди, яка на думку позивача складає 65606.00 грн не перевищує ліміт відповідальності страховика (100000.00 грн), тому позивач мав би пред`явити позов саме до страховика Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», оскільки покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на ОСОБА_2 , яка уклала відповідний договір страхування і сплачувала страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна нести відповідальність за фактичний розмір завданої позивачу шкоди, в межах ліміту відповідальності за шкоду, тому й не має підстав для надання оцінки висновку №65 від 14 червня 2019 року, зроблений судовим експертом ОСОБА_3 , згідно якого вартість матеріальних збитків, нанесених ОСОБА_1 становить 59 795,02 грн та акту виконаних робіт №1509 від 01 жовтня 2019 року на суму 65 606,00 грн. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення,а рішення суду першої інстанції-без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII "Прикінцевих положень" вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2020 рокув цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 26 червня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С. Гончар М.С.Маловічко С.В.