Постанова 4809 № 401/1653/19

ПОСТАНОВА Іменем України 30 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 401/1653/19 провадження № 22-ц/4809/388/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Суровицької Л. В., суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В. учасники справи : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представники позивача за довіреністю -Гребенюк Олександр Сергійович, Гаренко Надія Володимирівна, Крилова Олена Леонідівна, відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_2, розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Андріянової С.М. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У травні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(далі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову Банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 14 липня 2006 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те що, підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за Договором щодо видачі відповідачу кредиту виконав у повному обсязі. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, тому станом на 24 квітня 2019 року має заборгованість у розмірі 23680,62 грн., з яких: 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4590 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15336,47 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2150 грн. Заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1103,84 грн. штраф (процентна складова). Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 23 680,62 грн. та судові витрати у розмірі 1921грн. (а.с.2-5). Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Суд мотивував рішення тим, що враховуючи відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредит та відсутність заборгованості за відсотками по кредиту, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту, пені за прострочене зобов?язання та штрафів є безпідставними (а.с.122-126). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що відповідач здійснив погашення кредиту, оскільки тіло кредиту дорівнює нулю. Між сторонами виникли договірні правовідносини. Виписка по картковому рахунку свідчить , що відповідач після отримання картки неодноразово здійснював операції щодо зняття готівки з карткового рахунку, розраховувався за придбані товари та частково погашав заборгованість по кредиту. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про згоду з умовами кредитування. Розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі і за тілом кредиту. При погашенні заборгованості за кредитом, частина коштів йде на погашення тіла, при цьому розмір тіла зменшується. У разі якщо коштів не вистачило для погашення тіла, то за ним формується борг, тобто не сплачена частина виходить на прострочку. З 01 липня 2017 року тіло кредита поступово виходило на прострочку і 01 грудня 2018 року вийшло остаточно на прострочку і склало 4590 грн. 31 коп. Відповідач, використовувавши кредитні кошти та частково погашаючи заборгованість за кредитом, підтвердив укладення кредитого договору із Банком на відповідних умовах. Відсутність підпису боржника на Тарифах, Умовах та правилах нажання банківськиї послуг, не свідчить про те, що договір не укладений, оскільки мав місце договір приєднання (а.с.132-135). Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмого провадження без повідомлення учасників справи на 30 січня 2020 року (а.с. 146, 150). У відзиві на апеляційну скрагу відповідач просить апеляційну скаргу банку залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що з наданої банком роздруківки встановлено відсутність боргу за тілом кредиту. Умови та правила надання банківських послуг він не підписував, а підписана ним заява не містить умов про відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк не надав доказів на підтвердження позовних вимог. Одночасне стягнення пені і штрафів, про яке просить позивач, є порушенням Конституції України. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У ч.1 ст.369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 23680 грн.62 коп., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. За приписами ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За положеннями частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. За змістом ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 14 липня 2006 року відповідач подав банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду з тим, що ця його заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений з договором до його укладення та згідний з його умовами (а.с.12). У вказаній заяві зазначено про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», розміру кредитного ліміту - 5000 грн. та базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання заяви - 3 відсотки в місяць з розрахунку 360 днів на рік, що становить 36 відсотків річних за користування кредитом. Вказано, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної картки. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», наданий позивачем, підпису відповідача (а.с.70-71). Наданий Банком до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг також не не містить підписувідповідача (а.с.13-46). Згідно довідки ПриватБанку від 03 липня 2019 року відповідач по договору б/н від 14 липня 2006 року отримав дві картки зі строком дії пере- випущеної картки до останнього дня місяця жовтня 2017 року (а.с.92). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір заборгованості і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема саме зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження№ 6-16цс15). В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (березень 2011 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (07 травня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. За таких підстав, висновок суду першої інстанції про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе саме на цих Умовах зобов`язання щодо повернення кредиту є обгрунтованим. Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. За таких обставин питання щодо повернення кредиту відповідачем повинно вирішуватись не на підставі Умов та правил надання банківських послуг, а на підставі підписаної позичальником заяви, в якій передбачено розмір кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитом. Відповідно до встановленого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Обов`язок щодо оцінки доказів, які є в справі, покладається на суд. За правилами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості відповідача перед банком в сумі 23 680 грн.62 коп.. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з таких підстав. У позовній заяві позивач, посилаючись на подані ним розрахунки заборгованості з 28 серпня 2006 року по 31 серпня 2015 року та з 01 вересня 2015 року по 24 квітня 2019 року зазначав, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач виконує неналежним чином, у зв`язку з чим станом на24 квітня 2019 року утворилась заборгованість в сумі 23 680 грн. 62 коп., з яких: 0,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 4590 грн.31 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. -заборгованість за нарахованими відсотками; 15 336 грн.47 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 2150 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1103 грн.84 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.6-9,10-11). У позові зазначено, що відповідач отримав кредитний ліміт в сумі 5000 грн.. Разом з тим, в розрахунку заборгованості вказано, що позивач станом на 31 серпня 2015 року сплатив на погашення наданого кредиту 31263 грн.42 коп. (а.с.6-9) та на погашення процентів за користування кредитом - 12 918 грн.55 коп.. При цьому, в анкеті-заяві ОСОБА_1 про надання кредиту передбачена сплата процентів за користування кредитом у розмірі 36 відсотків на рік, проте, як свідчить розрахунок заборгованості, з 01 квітня 2015 року Банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 43, 2 відсотки на рік (а.с.9). Письмова згода відповідача на такі зміни процентної ставки, відсутня. Отже, банком були зараховані внесені відповідачем кошти на погашення процентів, нарахованих в тому числі і за підвищеною в односторонньому порядку процентною ставкою. Правовий висновок про зарахування на погашення тіла кредиту сплачених позичальником коштів, які кредитор безпідставно зарахував на погашення процентів викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, провадження № 61-11459св19. Як зазначено у позовній заяві - заборгованість за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом відсутня. Також при цьому банк зазначає, що прострочена заборгованість за тілом кредита - 4 590 грн.31 коп.. Відповідно до приписів параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України, нарахування відсотків здійснюється виключно на поточне та/або прострочене тіло кредиту. В розрахунок заборгованості з 01 вересня 2015 року включена графа «Відсотки погашені за рахунок кредиту». В позовній заяві позивач посилався на те, що відповідно до 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, то збільшується розмір кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мали місце на дату нарахування процентів, однак в підписаній відповідачем заяві - анкеті, така згода відповідача відсутня. Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності сум проведеного платежу для виконання грошового зобов?язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Аналогічні вимоги щодо черговості погашення заборгованості, що виникає у клієнтів позивача, визначено пунктом 2.1.6.11 Умов і Правил надання банківських послуг на які посилається позивач та копія яких додана до позовної заяви. Цим пунктом передбачено погашення сумдозволеного овердрафта вже після погашення відсотків та всіх інших складових заборгованості. З урахуванням положень ст.534 ЦК України та пункту 2.1.6.11. Умов і Правил надання банківських послуг, наявність у відповідача заборгованості за пенею і штрафом можлива лише за наявності основної заборгованості за кредитом (тілом кредиту), яка, згідно з позовною заявою відсутня. Якщо у відповідача відсутня заборгованість за ''тілом'' кредиту, за відсотками за користування кредитом, то відсутні підстави для нарахування неустойки (пені, штрафу), що нараховується у відсотках лише до сум невиконаного грошового зобов`язання. Не може бути нарахована прострочена заборгованість тіла кредиту у разі відсутності взагалі заборгованості за тілом кредиту. Такі обставини свідчать, що банком на підтвердження розміру заборгованості надано неналежні розрахунки, які ґрунтуються на не підписаних відповідачем Умовах та правилах надання банківських послуг та виходять за межі укладеної між банком на відповідачем письмової домовленості. Крім того, Банком нарахована неустойка у вигляді пені за прострочення зобов`язання та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також у вигляді штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів. Одночасне застосування неустойки за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості за правилами ст.89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості та її розміру. Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують та зводяться до неврахування судом першої інстанції Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, щодо яких є правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року та до переоцінки доказів у справ. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані банком докази. Повно і всебічно встановив обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишається без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-383,384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 лютого 2020 року. Головуюча суддя Л. В. Суровицька Судді Т. М. Авраменко В. В. Черненко