Постанова 4821 № 694/1597/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Черкаси Справа № 694/1597/20 Провадження № 22-ц/821/896/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. учасники справи: позивач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Сакун Д. І., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 16000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 25.10.2020 має заборгованість 11472,74 грн, яка складається з наступного: 11472,74 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 11452,74 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11472,74 грн за кредитним договором № б/н від 24.12.2010 та судові витрати у розмірі 2102 грн судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором у розмірі 20 грн та 1,89 грн судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті у строки встановлені договором, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому вимоги Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за поточним тілом кредиту, підлягають повному задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 03 квітня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту незаконним, необґрунтованим, ухваленим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту і ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Вважає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у стягненні частини тіла кредита, оскільки в повній мірі не встановив дійсні обставини справи. Зазначає, що прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Тому встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернула, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту, в тому числі за простроченим тілом кредиту. Розрахунок суми заборгованості відображений у наданому суду першої інстанції розрахунку заборгованості, який не був взятий о уваги судом в цій частині. Вказує, що відповідач не заперечував щодо наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, не довів факту погашення такої заборгованості, контррозрахунку не надав, клопотань щодо проведення експертизи не заявляв. Також зазначає, що судом першої інстанції проігнорлована правктика Верховного Суду, зокрема у справі № 159/2146/15-ц від 26 вересня 2018 року. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та зобов`язань ЗАТ КБ «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ КБ «ПриватБанк» (а.с. 47-48). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року, АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 46). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 45). 24 грудня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви, містяться персональні дані ОСОБА_1 , обрано вид картки платіжна картка кредитка «Універсальна» та бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»/GOLD 1000 грн (а.с. 14 зворот). Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , термін дії до 01/15; № НОМЕР_2 термін дії до 07/16; № НОМЕР_3 , термін дії 08/17; № НОМЕР_4 , термін дії 03/21 (а.с. 13). Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) було встановлено наступні кредитні ліміти: 06.06.2011 старт карткового рахунку, з 23.01.2014 2100 грн, з 22.06.2016 4000 грн, з 14.08.2017 10500 грн, з 06.08.2018 16000 грн, з 22.08.2019 15410 грн, з 23.12.2019 15410 грн, 03.01.2020 15410 грн, 31.01.2020 15410 грн, з 13.02.2020 15410 грн, 26.02.2020 15410 грн, 10.03.2020 15410 грн, 24.03.2020 0,00 грн (а.с. 12). До позовної заяви Банк також додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що діяли на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 та виписку по рахунку ОСОБА_1 станом на 17.04.2020 (а.с. 15-40, 49-59). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.12.2010 станом на 25.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 11472,74 грн, яка складається з наступного: 11472,74 грн заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 11452,74 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія (а.с. 4-11).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. До позовної зави Банком додане клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 61-62). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800210655190, АТ КБ «ПриватБанк» отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження 30 квітня 2021 року, а відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800210655204 ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги 30 квітня 2021 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останньою кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 24 грудня 2010 року. Предметом апеляційного перегляду є рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення простроченого тіла кредиту. В іншій частині скаржник просив залишити оскаржуване рішення без змін. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1054 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути лише тіло кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), яке в розрахунку Банка має дві складові: поточне тіло кредиту (20 грн) та прострочене тіло кредиту (11452,74 грн). На підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором АТ КБ «ПриватБанк» до суду першої інстанції надав копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які діяли на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток із зазначенням їх строку дії, розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника. При цьому, додана до позовної заяви ліцензія видана 05 жовтня 2011 року, тобто після підписання анкети-заяви. В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 24 грудня 2010 року вказані лише її анкетні дані, контактна інформація, визначено, що вона виявила бажання оформити на себе платіжну картку кредитку «Універсальну» та бажаний кредитний ліміт у розмірі 1000 грн (а.с. 14). Крім того, в анкеті-заяві ОСОБА_1 взагалі не визначений, зокрема, строк повернення кредиту (користування ним), даних про видачу кредитної карти та строк її дії, дані про її перевидачу. З наданих Банком довідок вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово був змінений кредитний ліміт, а строк дії картки визначений 03/21 (а.с. 12-13). Наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить підписів як позивача, так і відповідача, та дати його складання (а.с. 15). Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.12.2010) до моменту звернення до суду з указаним позовом (грудень 2020 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала на тому, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому, відсутні підстави вважати, що, при укладені договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Крім того, колегія суд звертає увагу, що як у вказаних Умовах правилах надання банківських послуг, у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», так і в анкеті-заяві відсутнє поняття «прострочене тіло кредиту» та порядок його нарахування. При цьому, дослідивши надані Банком докази наявності заборгованості відповідача (виписка по рахунку та розрахунок заборгованості), апеляційний суд зазначає наступне. З розрахунку заборгованості вбачається, що він виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема поточне тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду за який вони виконані, де тіло кредиту дорівнює 20 грн, а прострочене тіло кредиту 11472,74 грн (а.с. 4-11). Постановою Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року встановлено: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. З наданої Банком виписки по рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 дійсно користувалася кредитними коштами, а саме: знімала кошти з рахунку, поповнювала мобільний рахунок, розраховувався карткою в магазинах, аптеках, оплачувала комунальні послуги. Разом з тим виписка по рахунку підтверджує і факт постійного поповнення своєї карти (повернення отриманих коштів), проте сплачені нею кошти спрямовувалися на погашення не тільки тіла кредиту, а й процентів за користування ним, комісій, страховку кредитного ліміту, що не було узгоджено сторонами договору. Крім того, співставивши розрахунок заборгованості із випискою по рахунку судом встановлено, що Банком в прострочене тіло кредиту, крім фактично отриманих коштів, також включались інші нарахування, які, як вже було зазначено, не узгоджувались сторонами договору. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту, як неузгодженого сторонами. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у подібній справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), в частині складових вартості наданого кредиту. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Посилання АТ КБ «ПриватБанк» як на підставу апеляційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, зокрема постанову Верховного Суду у справі №159/2146/15-ц не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається скаржник, встановлені різні фактичні обставини. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог у повному обсязі та незаконність відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 січня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 18 травня 2021 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак