Постанова 4821 № 704/1214/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Черкаси Справа № 704/1214/19 Провадження № 22-ц/821/1250/20 категорія: 304010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі: головуючого судді Фролова О. Л., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 25 лютого 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 38000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Зазначав, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, в порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_1 станом на 12 вересня 2019 року має заборгованість в сумі 40456,77 грн, з яких: 20070,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9433,08 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 7836,41 грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 714,37 грн нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина) та 1902,70 грн штраф (процентна складова). Банк просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 40456,77 грн за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2013 року та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 25 лютого 2013 року в сумі 20070,21 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить 20070 грн. 21 коп., а в заповненій і підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні умови про сплату відсотків, то на відповідача не може бути покладений обов`язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості, а тому позов задоволенню підлягає частково на суму, що становить тіло кредиту. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 22 червня 2020 року, АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи рішення суду незаконним, просив його скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по простроченому тілу кредиту, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладені Договору із ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимоги про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Зазначає, що платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений Договором. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 9433,08 грн в підтвердження чого надав розрахунок заборгованості. До апеляційної скарги також Банк додав виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про строк дії карти та просив зазначені докази взяти до уваги при розгляді справи в апеляційній інстанції задля встановлення істини та об`єктивного вирішення справи. Вказує на те, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12 квітня 2012 року № 578/5. Вважає, що встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні простроченого тіла кредиту. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Відповідно до Статуту АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 8-9). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 червня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19 березня 1992 року, основний вид економічної діяльності, 64.19 інші види грошового посередництва (а.с. 10). У відповідності до Банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 5). Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 01 березня 2018 АТ КБ «Приватбанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб`єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99. Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 7). 25 лютого 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 6). В заяві, яка додана Банком до позовної заяви містяться персональні дані ОСОБА_1 та обрано вид карти платіжна карта кредитка «Універсальна» (а.с. 6). До Кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 19-35). Згідно із розрахунком Банку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2013 року станом на 12 вересня 2019 року становить 40456,77 грн та складається з наступного: 20070,21 грн тіло кредиту; 9433,08 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 7836,41 грн нараховано пені за прострочене зобов`язання; 714,37 грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи в сумі 2402,70 грн, що складається: 500 грн. штраф (фіксована частина), 1902,70 грн штраф (процентна складова) (а.с. 15-18).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. До позовної зави Банком додані клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, де зазначено, що Банк позовні вимоги підтримує у повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання з боку Банку відсутні, також Банк не заперечує проти винесення заочного рішення та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 35-36). Згідно відповіді на запит суду від 23 січня 2020 року №27, ОСОБА_1 дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 із 01 листопада 1993 року і по даний час (а.с. 44). Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 45). Черкаським апеляційним судом, згідно до вимог п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України, вся судова кореспонденція надсилалась сторонам на вказані ними поштові адреси. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, трек-номер НОМЕР_1 , АТ КБ «ПриватБанк» отримало ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі 09 липня 2020 року, а ОСОБА_1 , згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, трек-номер 1800210056122, отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» 10 липня 2020 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду в частині, що є предметом апеляційного перегляду, відповідає в повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між АТ КБ «ПриватБанком» та ОСОБА_1 з підстав зняття останнім кредитних коштів із банківської карти, отриманої згідно анкети-заяви від 25 лютого 2013 року. При цьому, в апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні простроченого тіла кредиту і в цій частині задовольнити позов Банку в повному обсязі, в іншій частині просив рішення суду залишити без змін. Отже, предметом апеляційного перегляду є заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року саме в частині відмови у стягненні простроченого тіла кредиту, в іншій частині оскаржуване рішення не переглядається. Переглядаючи справу за наявними матеріалами, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту. При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. АТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором, до суду першої інстанції надано копію анкети-заяви про приєднання ОСОБА_1 до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, які діяли на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29 липня 2009 року (а.с. 20- 34) та розрахунок заборгованості. Разом з тим, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 25 лютого 2013 року вказані лише його анкетні дані, контактна інформація, а також визначено, що він виявив бажання оформити на себе платіжну картку кредитку «Універсалну», будь-які інші умови договору, зокрема, про встановлення кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору, даних про видачу кредитної картки, строк її дії тощо відсутні (а.с. 6). Наявний в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», не містить підписів як позивача, так і відповідача, та дати його складання (а.с. 19). Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з долученими Банком Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку при укладанні сторонами Договору 25 лютого 2013 року, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказаний документ на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Окрім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, а в даному випадку Банку, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 лютого 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку був чинний під час дії Ліцензії НБУ №22 від 29 липня 2009 року, тоді як анкета-заява підписана 25 лютого 2013 року в період дії Ліцензії НБУ №22 від 05 жовтня 2011 року, яка теж додана до позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тому надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року, прийнятій у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Окрім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважувала на тому, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладені Договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Отже, враховуючи положення законодавства, обставини справи, надані сторонами докази та вищевикладені позиції Верховного Суду, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню лише фактично отримані ним кошти та не повернуті позивачу. Досліджуючи розмір фактично отриманих коштів відповідачем, апеляційний суд виходить з наступного. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначав, що у порушення своїх зобов`язань відповідач кредит у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим, посилаючись лише на розрахунок заборгованості, просив стягнути тіло кредиту (фактично отримані кошти) та складові його повної вартості, при цьому, зазначав, що тіло кредиту складається із поточного тіла кредиту та простроченого тіла кредиту (а.с. 18). Стосовно заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту, то п. 1.1.1. долучених Банком Умов та Правил надання банківських послуг, який визначає терміни і поняття, поняття тіло кредиту та прострочене тіло кредиту не містить, як і не містить підписана анкета-заява ОСОБА_1 . Кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) це розмір коштів, що надаються Банком Клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності (п. 1.1.1.54 Умов та Правил надання банківських послуг). Відповідно до п.п. 1.1.1.60 Умов та Правил надання банківських послуг, мінімальний обов`язковий платіж це розмір боргових зобов`язань клієнта, які щомісячно має сплачувати клієнт протягом терміну дії карти. Цей платіж розраховується, як сума овердрафта і суми щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом. Прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту і не були повернуті банку в термін, передбачений договором (п.п. 1.1.1.88 Умов та Правил надання банківських послуг). При цьому, апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75). Відповідно до п. 5, глави VII Загальних правил документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N 705, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, Банк не долучив, доказів на підтвердження заборгованості у зазначеному ним розмірі, а саме виписки по рахунку, яка є первинним документом та належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості, крім того, Банк подаючи позов зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПриватБанк» відсутні та просив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 35, 36). Тобто, подаючи позов Банк не лише не вказував на неможливість надання тих чи інших доказів, зокрема, і в оспорюваній ним у апеляційній скарзі частині, а й наголошував на тому, щоб суд першої інстанції розглядав справу за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За викладеного апеляційний суд не може прийняти докази, які додані до апеляційної скарги, а саме виписку по рахунку ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 та довідку про видачу кредитних карток, оскільки скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, у строки та спосіб визначені ст. 83 ЦПК України, з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Крім того, на момент подачі позовної заяви вказані докази були наявними у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції. Тому враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, відсутності в розрахунку складових простроченого тіла кредиту, не подання до суду першої інстанції виписки по рахунку та за відсутності визначеного Договором поняття та порядку формування простроченого тіла кредиту, Банком не доказано належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту в сумі із тілом кредиту складають саме фактично отримані відповідачем кредитні кошти. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді, зокрема, порядок нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту. Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, апеляційний суд враховує, що Банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Отже, перевірити наявність простроченого тіла кредиту та його розмір не є можливим, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами, під час розгляду справи, обставини на які він посилається, як на підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. В іншій частині, заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року не переглядалось. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 29 липня 2020 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак