Постанова 4815 № 569/15636/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 липня 2020 року м. Рівне Справа № 569/15636/19 Провадження № 22-ц/4815/789/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Хилевича С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", відповідач - ОСОБА_1, розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року в складі судді Панас О.В., ухвалене в м. Рівне, повний текст виготовлено 19.02.20. в с т а н о в и в: У серпні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що відповідач відповідно до підписаної нею заяви № б/н від 29.03.2006 року, отримала кредит в сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 17.07.2019 року у неї виникла заборгованість в сумі 83 469,66 грн., з яких 57 283,19грн. - тіло кредиту, 21 735,53 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3950,94 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з позичальника на свою користь заборгованість в сумі 83469,66 грн. та судові витрати в сумі 1921 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факту укладення договору з ОСОБА_1 та факту надання відповідачці кредитних коштів. В поданій апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору. Також надано розрахунок заборгованості по всіх складових такої заборгованості. Крім того, своїм підписом на заяві-анкеті відповідачка засвідчила що вона згідна з Умовами кредитування та отриманням кредиту. По суті між сторонами укладений договір приєднання, який полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. В даному випадку відповідач, підписавши анкету-заяву, висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Крім того, судом не взято до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2019 року у справі №428/2873/17, від 17.04.2019 року у справі №666/388/16-ц від 10.04.2019 року №356/1635/16-ц відповідно до яких, саме по собі посилання на підписання позичальником Умовам та правилами надання банківських послуг, не ознайомлення з їх змістом та повне чи часткове виконання сторонами умов договору не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Вказує, що відповідачці був відкритий картковий рахунок, видано кредитну картку із встановленим кредитними лімітом 3200грн., який в подальшому було збільшено до 15 тис. грн. ОСОБА_1 користувалася послугою «Миттєва розстрочка», що призвело до використання позичальником коштів понад встановленого ліміту в межах овердрафту, які повинні бути нею сплачені в повному обсязі. Зазначає, що із виписки по особовому рахунку прослідковується, що відповідачка користувалася кредитними грошима, отримувала кошти через банкомати, розраховувалась в торгівельній мережі, що свідчить про отримання нею кредитної картки. Також їй були добре відомі і зрозумілі умови договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за ним від позичальника не надходило. З наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки-адвокат Дупак В.Г. вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотримання норм матеріального та процесуального права, на підставі наданих сторонами доказах, яким суд надав правильну оцінку. Вважає позовні вимоги не доведеними та безпідставними. Вказує, що взяті ОСОБА_1 в кредит кошти повернуті багато років назад. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду -без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Апеляційним судом встановлено, що 29.03.2006 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг НОМЕР_1 згідно якого отримала картку кредитка «Універсальна», зі встановленим первісно кредитним лімітом у сумі 3 200 грн., який банком збільшено до 15 000 грн., зі сплатою процентів -3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Однак, будь-які дані про строк дії картки, строк повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні. З виписки по картрахунку, що був відкритий для виконання укладеного договору та довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідачка отримала картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 . При цьому, всі перелічені картки обліковуються єдиним картрахунком, виписка за яким додана позивачем до відповіді на відзив, а відтак, мають єдину систему обліку заборгованості. Тобто, доступ до карткового рахунку відбувався через декілька карток, у даному випадку через чотири картки. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 29.03.2006 року ОСОБА_1 з часу укладення договору вчинялися дії щодо виконання зобов`язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом. До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які позичальником не підписані. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не визнала Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку. За наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені документи не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. До вказаних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (29.03.2006) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15.08.2019). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, апеляційний суд вважає, що надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитки «Універсальна,30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При визначенні розміру заборгованості банк, пославшись на Тарифи обслуговування кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість за пенею у сумі 21 735,53 грн. та штрафами у сумах 500 грн. (фіксована частина) та 3950,94 грн. (процентна складова). Колегія суддів вважає, що оскільки витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 березня 2006 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Враховуючи вищенаведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за пенею у сумі 21 735,53 грн. та штрафами у сумах 500 грн. (фіксована частина) та 3950,94 грн. (процентна складова). Відповідачка не спростовувала факт укладення 29.03.2006 року між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети. Вимог про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування грішми банк не пред`являв. Так, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк визначив заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі - 57 283,19 грн. Апеляційний суд не бере до уваги розрахунок заборгованості за договором, здійснений позивачем, оскільки із нього за період з 12.04.2006 року по 31.05.2015 року незрозуміло звідки виникла заборгованість по кредиту у сумі 8825,16грн., за наявності поточної заборгованості по тілу кредиту в сумі 4255,74грн. та заборгованості за процентами у сумі 1178,48грн., відсутності заборгованості за неустойкою. Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами по справі, що підтверджує розмір коштів, взятих позичальником у банку. Також вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» надає можливість своїм клієнтам, які мають кредитну картку, скористатися сервісами «Миттєва розстрочка» та «Покупка товару». Відповідачка за допомогою кредитних карток скористалася даними сервісами, що стверджується випискою по рахунку. Вбачається, що банк у період з квітня 2017 року по березень 2018 щомісячно здійснював платежі по вказаних вище сервісах на загальну суму 35337,78грн. При цьому відповідачка продовжувала активно користуватися картками, здійснювала погашення отриманих коштів, а тому мала можливість слідкувати за рухом коштів по рахунку та жодних заперечень з цього приводу в суді вона не висловлювала. Таким чином відповідачем по справі не доведено факту не користування сервісами «Миттєва розстрочка» та «Покупка товару». Згідно наданої банком виписки по рахунку вбачається, що за період з 12.05.2006 року по 7.03.2018 року відповідачкою в кредит фактично отримано кошти у загальному розмірі 120843,90 грн., а сплачено - 134779,4грн., що свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 57 283,19 грн. Зважаючи на те, що внаслідок неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково вважав не доведеним факт укладення договору з ОСОБА_1 та факт надання відповідачці кредитних коштів, апеляційний суд приходить до висновку про скасування судового рішення, з постановленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» з інших підстав. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки підстави для задоволення позовних вимог відсутні, то судові витрати понесені позивачем при подачі позову та апеляційної скарги слід віднести на рахунок АТ КБ "Приватбанк". Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2020 року скасувати. Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.03.2006 року відмовити. Судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги віднести за рахунок Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення ухвалено та виготовлено 7.07.2020 року. Судді: Бондаренко Н.В. Хилевич С.В. Шимків С.С.