Постанова 4857 № 460/737/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/737/19 пров. № 857/11881/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Обрізка І. М., Шевчук С. М., за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в справі № 460/737/19 (головуючий суддя - Зозуля Д.П., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 06 вересня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненської митниці ДФС, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2019 №UA204000/2019/000048/2. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на викладене, висновки відповідача, покладені в основу оспорюваного рішення, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000048/2 від 08.01.2019. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рівненська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми статті 242 КАС України щодо повного з`ясування обставин по справі, що мають значення для її вирішення. Зазначене рішення, не базується на нормах матеріального права, винесене з порушенням норм процесуального права в частині повноти та необ`єктивності оцінки доказів, доводів та наданих пояснень по суті справи. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС просить залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в справі № 460/737/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні. Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив таку задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення. Встановлено, що 28 грудня 2018 року особа, що уповноважена позивачем на здійснення декларування, звернулася до Рівненської митниці в інтересах декларанта, ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу, легкового автомобіля (бувший у використанні) марки "Audi" моделі "A 5 Sportback" 2014 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , фактурна вартість якого згідно з рахунком-фактурою (інфойсом), наданим до митного оформлення, від 26.11.2018 № 483 становить 9500 Євро. Для здійснення митного оформлення ввезення транспортного засобу на територію України, Рівненській митниці було подано електронну митну декларацію №UA204020/2018/002443 (а.с. 74-75), до якої додано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України; платіжне доручення про сплату митних та інших платежів; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України; висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; договір про надання послуг митного брокера, фото. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод). За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) копію митної декларації країни відправлення. Враховуючи викладене, митним органом під час усних консультацій запропоновано позивачу надати зазначені додаткові документи. З огляду на ненадання таких документів митним органом, за результатом опрацювання наявних документів, було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього інформації (яка міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) із застосуванням другорядного (резервного) методу. За наслідками чого прийнято рішення від 08.01.2019 №UA204000/2019/000048/2 про коригування митної вартості транспортних засобів із суми 9600 євро до суми 15800 євро (а.с. 56-57). Разом з тим, сформовано картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00046 (а.с. 101). Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості від 08.01.2019 №UA204000/2019/000048/2 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування. Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 15 800 євро. Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Крім того, митним органом не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем та жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від № 483 від 26.11.2018. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів. Відтак, оскаржуване рішення прийняте не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 статті 53 МК України, визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3). Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 4). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6). Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно з ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною 1 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частинами 1, 2 та 4 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Матеріалами справи підтверджено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UА204020/2018/002443, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору в розмірі 9 500 Євро, а саме інвойс від 26.11.2018 № 483 (а.с.42), у якому крім іншого зазначено, що оплата за автомобіль проведена готівкою за ціною 9500 євро; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.12.2018 №UA205010/2018/418190, у якому технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу FG НОМЕР_2 від 30.11.2018, згідно з яким технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації (а.с. 76-77); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 26.12.2018 б/н на суму 100 євро (а.с.78); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 26/12/11 від 26.12.2018 (а.с. 100). Також, в підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем, на вимогу митного органу, однак після прийняття спірного рішення, було подано копії митної декларації країни відправлення 18NLJOZMYMAFWEWD59 від 27.11.2018 та висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 08.01.2019 (а.с.6-34,45). Колегія суддів вважає покликання відповідача щодо невідповідності висновку про вартісні характеристики вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та від 24.11.2003 № 1074/8395 відповідно, такими що не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються наявними матеріалами справи, що містять усі вказані у Звіті додатки. Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР. Однак, слід зазначити, що спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Також, слід зазначити, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16. Крім цього, в підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойсу) від № 483 від 26.11.2018, в якому вказано вартість автомобіля в сумі 9 500 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки: Audi, модель: A5 Sportback, 2014 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 9 500 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а). Також, в даному випадку слід також звернути увагу на звіт №87-0119 від 08.01.2019 (а. с. 9-28) про оцінку колісного транспортного засобу, який додатково підтверджує заявлену митну вартість транспортного засобу, з якого видно, що даний автомобіль має певні пошкодження. Підтвердження наявних видимих пошкоджень служить Додатковий аркуш до Акта проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, та багажу №UA205010/2018/418190, який складено під час перетину кордону. Враховуючи вищезазначене колегія суддів констатує, апелянтом не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку (інвойса) від 26.11.2018 № 483, оплата по якому була проведена готівкою та згідно квитанцій від 23.11.2018 і 26.11.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Відносно тверджень відповідача про розбіжності у витратах на транспортування та оформленні технічного паспорту, колегія суддів зазначає наступне. Згідно рахунку-фактури (інвойс) від 26.11.2018 № 483 та квитанцій про попередню оплату за купівлю транспортного засобу від 23.11.2018 та 26.11.2018 (а.с. 102, 103), судом встановлено, що автомобіль марки "Audi" моделі "A 5 Sportback" 2014 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , був придбаний позивачем у місті Bad Bentheim (Німеччина) у підприємства Al-WA GMBH. Відповідно до інформації від 26.12.2016 транспортування автомобіля здійснювалося особистим транспортом позивача з міста Bad Bentheim (Німеччина) та було оцінено ним у 100 Євро, про що повідомлено митницю. Згідно копії митної декларації країни відправлення 18NLJOZMYMAFWEWD59 від 27.11.2018 декларантом та відправником є підприємство Al-WA GMBH Bad Bentheim (Німеччина). Однак, відправка автомобіля марки "Audi" моделі "A5 Sportback" 2014 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 здійснювалася декларантом з Нідерландів. Крім цього, враховуючи, що технічний паспорт на автомобіль було оформлено продавцем фірмою Al-WA GMBH у місті Bad Bentheim (Німеччина) лише 30.11.2018, відтак дана обставина свідчить про обґрунтованість тверджень позивача про транспортування вказаного автомобіля з м. Bad Bentheim (Німеччина), оскільки транспортування автомобіля до вказаного міста могло здійснюватися лише продавцем або його попереднім власником. Таким чином, автомобіль марки "Audi" моделі "A 5 Sportback" 2014 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , був придбаний позивачем у місті Bad Bentheim (Німеччина) у підприємства Al-WA GMBH і жодного відношення до експорту з Нідерландів вказаний автомобіль не має. Крім того, усі сумніви, які зазначені апелянтом стосуються документів, які було подано після прийняття спірного рішення про коригування митної вартості. Отже, визначення відповідачем митної вартості легкового автомобіля (бувший у використанні) марки "Audi" моделі "A 5 Sportback" 2014 року випуску, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним. Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, відтак прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості від 08 січня 2019 року №UA204000/2019/000048/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на достовірних, вичерпних доказах і нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати. Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в справі №460/737/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С. П. Нос судді І. М. Обрізко С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року