Постанова 4857 № 1.380.2019.005340

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005340 пров. № А/857/742/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., за участі секретаря судового засідання Коваль Т.О., представника відповідача Тістечка Ю.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львів судом у складі головуючого судді Гулкевич І.З., повний текст рішення суду складено 06 грудня 2019 року) у справі № 1.380.2019.005340 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є - Галицька митниця Держмитслужби) про визнання протиправним, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості, суд, - В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА На розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив: - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС за №UA209190/2019/01001; - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000380/2 від 04.09.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02 грудня 2019 року та задовольнити вимоги, а саме визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209190/2019/01001 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000380/2, стягнути на користь позивача сплачений судовий збір та витрати на надання правової допомоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що підставами апеляційного оскарження є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на низку Постанов Восьмого апеляційного адміністративного суду, П`ятого апеляційного адміністративного суду та Верховного суду у подібних правовідносинах. Апелянт зазначає, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар або підлягає сплаті. Відповідач вказує, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України Ці документи ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавались обчисленню. які чітко підтверджували ціну товарів. Як зазначає апелянт, відповідачем зміст інвойсу не був спростований, розбіжностей у документах не встановлено. Також відповідачем неправомірно застосовано шостий метод визначення митної вартості без врахування черговості. Апелянт наголошує на тому, що у відповідача була можливість перевірити задекларовану вартість товару, оскільки інвойс містить необхідні відомості про продавця. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 52 КАС України, колегія суддів ухвалила рішення про заміну відповідача Львівської митниці ДФС на її правонаступника- Галицьку митницю Держмитслужби. Доводи відзиву на апеляційну скаргу по суті співпадають з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні. Зокрема вказує, що касові та/або товарні чеки про оплату вартості товару митному органу не були надані. Вартість транспорту за даними АСАУР становила 12250 Євро. У зв`язку з тим, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів, митна вартість визначена митним органом самостійно. Заперечує проти долучення до матеріалів справи копії митної декларації країни відправлення та стягнення витрат на правову допомогу. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами, що ОСОБА_1 придбав у юридичної фірми West Handel GmbH транспортний засіб марки Volkswagen модель Touran, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 8800 ЄВРО, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 17.07.2019 № RE00406. Уповноваженою особою від декларанта (брокером) 28.08.2019 для здійснення митного оформлення даного автомобіля було подано до відповідача митну декларацію № UА209190/2019/056389, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, номер двигуна (тип) н/д, двигун дизельний, робочий об`єм двигуна 1598 см3, бувший у використанні; країна відправлення/експорту Німеччина. Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), на рівні 244950,44 грн. (еквівалент 8800 Євро за офіційним курсом НБУ на день подання МД до митного оформлення). Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи на підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.08.2019 № UА209190/2019/056389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2015 № 0603589 ; висновок про вартісні характеристики товару від 07.08.2019 №24055; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.034856-19 від 05.08.2019; копії паспорту позивача. Також встановлено, що відповідачем 29.08.2019, декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, а саме, якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, каталоги виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 03.09.2019 декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано заяву про відсутність додаткових документів та з проханням здійснити митне оформлення на основі поданих документів. 04.09.2019 Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000380/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля 11700 євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості слугував витяг з каталогу schwackenet №10023131. Проведено консультацію з декларантом. На підставі рішення про коригування, Львівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01001. На виконання вимог рішення про коригування, декларантом була подана ще одна митна декларація, якій присвоєно номер № UA209190/2019/058080, та 06.09.2019 вона була оформлена Львівською митницею ДФС митному відношенні. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, Поданий документ позивачем до митного органу ( рахунок-фактура (інвойс)), підтверджує лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, у свою чергу, чеків про оплату готівкою чи інших платіжних документів подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товару позивачем, метод визначення митної вартості ТЗ обраний правильно. На момент винесення оспорюваних рішень, у митного органу були відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст.53, ст.58, ст.368 МК України. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 54 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11 ст. 58 МК). Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. З матеріалів справи вбачається, що декларантом позивача (брокером) 28.08.2019 для здійснення митного оформлення даного автомобіля було подано до відповідача митну декларацію № UА209190/2019/056389, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, номер двигуна (тип) н/д, двигун дизельний, робочий об`єм двигуна 1598 см3, бувший у використанні; країна відправлення/експорту Німеччина. Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), на рівні 244950,44 грн. (еквівалент 8800 Євро за офіційним курсом НБУ на день подання МД до митного оформлення). Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи на підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406; - декларація про походження товару; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.08.2019 № UА209190/2019/056389; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2015 № 0603589; - висновок про вартісні характеристики товару від 07.08.2019 №24055; - договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019; - сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.034856-19 від 05.08.2019; - копії паспорту позивача. Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. 15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 N 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15.09.2011 вересня 2011 року. Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці. Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша). У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну". За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597). При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1). Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації. Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №

689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. Натомість, відповідач не направив позивачу або його уповноваженій особі письмового повідомлення у якому було конкретизовано причин за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про конкретно виявлені недоліки наданих документів, для підтвердження числових значень митної вартості, не зазначив яких саме документів, даних або відомостей не вистачає для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Досліджуючи електронне повідомлення митного органу, адресоване декларанту про надання додаткових документів (а.с.86), колегією суддів встановлено, що названа вимога митного органу не містить конкретизованих причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах, а також не містить переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для витребування додаткових документів з метою підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Відтак, приведені протиправні дії та в деякій мірі і бездіяльність митного органу, які передували прийняттю оскаржуваному рішенню фактично призвели до порушення законодавчо закріпленого постулату, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо прийняття суб`єктом владних обґрунтованих рішень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Стосовно ж суті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та відповідно картки відмови, то колегія суддів зазначає таке. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З огляду на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи винесення відповідачем оскаржуваного рішення з підстав ненадання на вимогу митного органу додаткових документів не є підставою для коригування митної вартості, оскільки відповідач не довів належними доказами обставин щодо наявності правових підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України (про які відповідач зобов`язаний був повідомити позивача) за наявності яких у відповідача виникло право для витребування у позивача додаткових документів. Стосовно ж посилання відповідача на спрацюванням системи АСАУР «митна вартість нижча митної вартості ідентичного товару», то вказана відповідачем підстава не відноситься до переліку правових підстав визначених ч.6 ст. 54 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості. Відомості, які містяться в системі АСАУР є лише підставою для поглибленої перевірки документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару, і аж ніяк такі відомості не є правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення. Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема: 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, щодо наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які, повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару відповідачем здійснено за резервним методом у зв`язку у зв`язку із спрацюванням системи АСАУР «митна вартість нижча митної вартості ідентичного товару». Митну вартість визначено у розмірі 12250 Євро. Неможливість застосування основного методу (за ціною договору) та інших другорядних методів відповідач обґрунтував тим, що метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст.60 МКУ) не може бути застосований з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МКУ) та метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. При цьому, оскаржуване рішення не міститься відомостей щодо дати, номеру такого митної декларації на підставі яких визначено митну вартість товару, як того вимагає ст.64 Митного Кодексу України. Не міститься оскаржуване рішення і відомостей щодо співставлення відносно дати ввезення (розмитнення) такого товару, комерційних умов поставки ввезеного товару за яким митне оформлення завершено з даним товаром, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Адже вартість транспортного засобу окрім загальник характеристик залежить і від року його ввезення на митну територію України та часу перебування транспортного засобу в обігу. Використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про якій йдеться у системі АСАУР співпадає за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками та є таким що ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Окрім того, приведені відповідачем доводи з приводу спрацювання даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості. З огляду на обумовлені обставини колегія суддів прийшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України. Стосовно ж приведених в апеляційній скарзі доводів відповідача з приводу того, що позивачем не надано митному органу платіжних документів про оплату вартості транспортного засобу, то на думку колегії суддів, то їх відсутність не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки розрахунок за вказаний автомобіль проводився в безготівковій формі про що зазначено безпосередньо в рахунку фактурі інвойсі від 17.07.2019 № RE00406, що був наданий митному органу разом із митною декларацією. Відповідач поставим під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару, однак у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Колегія суддів додатково зазначає, що в митного органу була можливість перевірити правдивість задекларованої позивачем ціни, оскільки інвойс містить контактні дані продавця, в тому чисті контактний номер телефону. В супереч вказаному відповідач жодні запити продавцеві на підтвердження ціни продажу автомобіля відповідач не направляв. За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що представником позивача було надано всі необхідні документи, які підтверджують фактурну вартість ТЗ, в них не було суперечностей чи ознак підробки, що могли стати причиною для коригування митної вартості, відповідно до вимог МК України. Окрім того, митною декларацією країни відправника вказаного транспортного засобу та висновком експерта №24055, що був наданий митному органу підтверджуються обставини щодо вартості ввезеного позивачем транспортного засобу у розмірі 8800 Євро (а.с.69-77, 138). Жодних розбіжностей у наданих митному органу документах, які впливали на числові значення задекларованої митної вартості судом не встановлено. Отже, подані митному органу документи відповідали вимогами ч.2 ст.53 МК України та піддавалися обчисленню. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі №11403242/19 та в Постанові від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/19 в аналогічних правовідносинах. Відтак, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів та за відсутності належного обґрунтування митного органу щодо застосованого ним порядку визначення митної вартості за резервним методом та вичерпних відомостей щодо митних вартостей (з покликанням на певні митні декларації) на такий товар із свівставними характеристиками та умовами ввезення, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару та визначення митної вартості на рівні 7900Євро. Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справ №809/872/17. Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 2 та 4 ст. 55 МК України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При поданні позовної заяви та апеляційної скарги позивачем відповідно сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. та 2268, 13 грн., який відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Окрім того, позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8400 грн відповідно до договору про надання правової допомоги № 10 від 05.09.2019 року, акту приймання здачі виконаних послуг №1 від 08.10.2019 року (а.с.31) та прибуткового касового ордеру №15 від 08.10.2019року (а.с.32). 11.11.2019 року відповідачем подано клопотання про зменшення судових витрат на правову допомогу у зв`язку з не співмірністю заявлених до відшкодування витрат. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегією суддів встановлено, що ні договір про надання правової допомоги № 10 від 05.09.2019 року, ні акт приймання здачі виконаних послуг №1 від 08.10.2019року (а.с.31), ні прибутковий касовий ордер №15 від 08.10.2019 року не містить відомостей щодо надання адвокатом ОСОБА_2 правової допомоги саме у даній справі. Незважаючи на подане клопотання відповідача про зменшення судових витрат на правову допомогу у якому було зазначено про вказані недоліки, позивач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій відповідних доказів які підтверджували зв`язок понесених ним витрат у розмірі 8400 грн саме з розглядом даної справи. Окрім того, суд звертає увагу, що частина із перелічених в акті послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги, згідно положень пункту 4, 9 частини першої статті 1, ст.19 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За наведених положень законодавства та приведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не доведено зв`язок понесених ним витрат з розглядом даної справи. Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.005340 скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати протиправним та скасувати: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС за №UA209190/2019/01001; рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000380/2 від 04.09.2019. Присудити на користь ОСОБА_1 (Інд. податковий номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів,79000) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3 036,53 грн. У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 05 березня 2020 року.