Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.005653

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005653 пров. № А/857/1401/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (ухвалене в м. Львів судом під головуванням судді Кухар Н.А., повний текст рішення складено 20.12.2019) у справі № 1.380.2019.005653 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2019/000348/2 від 06.08.2019 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної фіскальної служби України № UA209190/2019/00592. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2019/000348/2 від 06.08.2019 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної фіскальної служби України № UA209190/2019/00592. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та такі недоведені належними та допустимими доказами. На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена за першим методом вартість не відповідала інформації про вартість даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та становить 9400 євро. Також зазначає, що власник зазначений в реєстраційному документі та продавець транспортного засобу є різними особами. Переміщення транспортного засобу до митної території України здійснював не власник, а перевізник ОСОБА_2 . Документів про вартість такого перевезення надано не було. Касові або товарні чеки щодо оплати вартості транспортного засобу не подавались. Відповідач повідомив, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості в оскарженому рішенні визначено середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР ДФС. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, який судом не приймається, оскільки позивачем не виконано обов`язку щодо надіслання копії відзиву іншій стороні у відповідності до вимог статті 304 КАС України. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.07.2019 року позивач придбала у Республіці Польща легковий автомобіль, що був у вжитку - марки SEAT, модель LEON, номер кузова НОМЕР_2 , пробіг на день придбання 244 751 тис.км., за готівку в розмірі 16 900 злотих PL (що становить 3876 євро), що зазначено у інвойсі від 31.07.2019 року р., та фактурі рахунку від 31.07.2019 року. 31.07.2019 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено 47 600 грн., за митне оформлення вищевказаного автомобіля та подано митну декларацію із ціною договору (з рівнем митної вартості 16 900 злотих (що становить 3876 євро) з підтверджуючими документами. До вказаної митної декларації позивачем надано такі документи: - рахунок фактура (інвойс) №352/2019 від 31.07.2019року (а.с. 58); - акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.60-61); - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - довіреність позивача на ім`я ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача під час придбання та оформлення транспортного засобу в тому числі і в митних органах (а.с. 17,18, 62-63,); - експортну декларацію країни відправника транспортного засобу, відповідно до якої вартість названого транспортного засобу становить 16 900 злотих PL (а.с.67); - квитанцію №352/2019 від 31.07.2019року , що підтверджують сплату 16900 злотих PL на користь продавця зазначеного в рахунку фактурі №352/2019 від 31.07.2019року за легковий автомобіль марки SEAT, модель LEON, номер кузова НОМЕР_2 (а.с.11,12,66); - паспортний документ позивача (а.с. 68). 06.08.2019 Львівською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000348/2 по митній декларації №UA209190/2019/052286, за яким митну вартість легкового автомобіля марки Ford модель Focus, визначено за 6 (резервним) методом митної вартості. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 9400 Євро. Згідно ч. 3ст. 53 МКУ та враховуючи положення пп. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст.. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також відповідно до ч.6 ст.53 декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження митної вартості товару. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 9400 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації, пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. За наслідками прийнятого рішення, Львівською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00592, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA209190.2019.052286 від 05.08.2019. Причиною відмови зазначено наступне: Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000348/2). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12, 45 ВМД, МКУ № 4495- VI від 13.03.2012 р., ст. 54, п.6, п.п.1. Позивач з вказаним рішенням та карткою відмови не погодився, оскаржив його до суду. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З матеріалів справи вбачається, що разом з декларацією митної декларації позивач на підтвердження задекларованої ним митної вартості надав: рахунокфактуру (інвойс) №352/2019 від 31.07.2019року (а.с. 58); експортну декларацію країни відправника транспортного засобу, відповідно до якої вартість названого транспортного засобу становить 16 900 злотих PL (а.с.67); квитанцію №352/2019 від 31.07.2019року , що підтверджує сплату 16900 злотих PL на користь продавця зазначеного в рахунку фактурі №352/2019 від 31.07.2019року за легковий автомобіль марки SEAT, модель LEON, номер кузова НОМЕР_2 (а.с.11,12,66); Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом). Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. 15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 N 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15.09.2011 вересня 2011 року. Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці. Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша). У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну". За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597). При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1). Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації. Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №

689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. Натомість, як слідує із змісту пояснень сторін митним органом направлено декларанту вимогу у якій запропоновано декларанту надати наступні документи: -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалось страхування- страхові документи, а також інші документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; -висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.70). При цьому, як встановлено судом митний орган не направив позивачу або його уповноваженій особі письмового повідомлення у якому було конкретизовано причин за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про конкретно виявлені недоліки наданих документів, для підтвердження числових значень митної вартості, не зазначив яких саме документів, даних або відомостей не вистачає для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Підсумовуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, у відповідачем не було визначено та не приведено і не повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отож, митним органом не конкретизовано причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах, а також не містить переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для витребування додаткових документів з метою підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Відтак, приведені протиправні дії та в деякій мірі і бездіяльність митного органу, які передували прийняттю оскаржуваному рішенню фактично призвели до порушення законодавчо закріпленого постулату, визначеного п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо прийняття суб`єктом владних обґрунтованих рішень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Стосовно ж суті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та відповідно картки відмови, то колегія суддів зазначає таке. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, в якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач зазначив про спрацюванням системи АСАУР «митна вартість нижча митної вартості ідентичного товару» та те, що митна вартість задекларованого товару не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу. З огляду на приведені положення законодавства та обставини справи винесення відповідачем оскаржуваного рішення з підстав ненадання на вимогу митного органу додаткових документів не є підставою для коригування митної вартості, оскільки відповідач не довів належними доказами обставин стосовно визначення та повідомлення позивача або його уповноваженої особи про наявність правових підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України для витребування у позивача додаткових документів. Стосовно ж посилання відповідача на спрацюванням системи АСАУР «митна вартість нижча митної вартості ідентичного товару», то вказана відповідачем підстава не відноситься до переліку правових підстав визначених ч.6 ст. 54 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості. Відомості, які містяться в системі АСАУР є лише підставою для поглибленої перевірки документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару, і аж ніяк такі відомості не є правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення. Частиною 2 статті 55 МК України визначено вимоги, які обов`язкові відомості має містити прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, а зокрема: 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Досліджуючи питання відповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України, щодо наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які, повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. Статтею 64 Митного Кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару відповідачем здійснено за резервним методом у зв`язку у зв`язку із спрацюванням системи АСАУР «митна вартість нижча митної вартості ідентичного товару». Митну вартість визначено у розмірі 9400 Євро. Неможливість застосування основного методу (за ціною договору) та інших другорядних методів відповідач обґрунтував тим, що метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст.60 МКУ) не може бути застосований з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МКУ) та метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. При цьому, оскаржуване рішення не міститься відомостей щодо дати, номеру такого довідника та /або митної декларації на підставі яких визначено митну вартість товару, як того вимагає ст.64 Митного Кодексу України. Не міститься оскаржуване рішення і відомостей щодо співставлення відносно дати ввезення (розмитнення) такого товару, комерційних умов поставки ввезеного товару за яким митне оформлення завершено з даним товаром, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Адже вартість транспортного засобу, окрім загальник характеристик залежить і від року його ввезення на митну територію України та часу перебування транспортного засобу в обігу. Використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про якій йдеться у системі АСАУР співпадає за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками. Окрім того, приведені відповідачем доводи з приводу спрацювання даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості. З огляду на обумовлені обставини колегія суддів прийшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України. Стосовно ж приведених в апеляційній скарзі доводів відповідача з приводу того, що позивачем не надано митному органу додаткових документів, то на думку колегії суддів, ненадання таких документів не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки розрахунок за вказаний автомобіль проводився в безготівковій формі, і позивачем подано належні та допустимі докази, які підтверджують, як факт оплати за товар, так і вартість товару, задекларовану позивачем. Жодні запити продавцеві на підтвердження ціни продажу автомобіля відповідач не направляв. Надані позивачем митному органу документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню. Відтак, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів та за відсутності належного обґрунтування митного органу щодо застосованого ним порядку визначення митної вартості за резервним методом та вичерпних відомостей щодо митних вартостей (з покликанням на певні митні декларації) на такий товар із співставними характеристиками та умовами ввезення, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару та визначення митної вартості на рівні 9400Євро. Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справ №809/872/17. Що ж до доводів апеляційної скарги відносно того, що позивачем не було надано митному органу відомостей стосовно: вартості переміщення транспортного засобу до митної території України, оскільки переміщення здійснював не власник, а перевізник ОСОБА_2 ; того, що власник транспортного засобу за техпаспортом відмінний від продавця товару; що позивачем не надано доказів переходу прав від власника до продавця, то колегія суддів не надає їм правової оцінки, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з підстав, приведених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, суду надано не було. Будь-яких претензій стосовно документів, а зокрема щодо перевезення, власника транспортного засобу та його продавця відповідач не висловлював як до моменту прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, так і в момент його прийняття. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наданої позивачем митному органу довіреності гр. ОСОБА_2 діяв не як перевізник, а як повірена особа, яка діяла від імені та в інтересах позивача. Доказів стосовно надання гр. ОСОБА_2 платних послуг з перевезення (доставки) транспортного засобу до митної території України митним органом не здобуто та не наведено, що вказує на безпідставність тверджень митного органу про надання вказаною особою транспортних послуг для позивача. Водночас, колегія суддів зазначає, що визначення продавця чи власника товару не впливає на задекларовані позивачем складові митної вартості в графах 12 та 45 названої декларації, оскільки загальнопоширеними відомостями є обставини, за яких транспортні засоби продаються посередниками в країнах Європи на транспортних площадках. Про вказані обставини повідомив представник позивача. Під час митного оформлення, як і на час розгляду справи в суді, митні органи не володіли інформацією щодо вибуття названого транспортного засобу, який був об`єктом декларування позивача, поза волею його власників. Відтак, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 2 та 4 ст. 55 МК України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС, правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.005653 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19 березня 2020 року.