Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.002242

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 рокуЛьвів№ 857/10495/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Хобор Р.Б., за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М., представника позивача Альховська С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (ухвалене в м. Львів судом під головуванням судді Кухар Н.А., повне рішення складене 28.08.2019) у справі № 1.380.2019.002242 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС про: визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000174/2 від 28.03.2019 про коригування митної вартості товару; визнання протиправною та скасування картки відмови №UA209190/2019/00507 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; зобов`язання Львівської митниці ДФС надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області висновок про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених митних платежів у розмірі 220623,00 грн. Рішенням Львівський окружний адміністративний суд від 22 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000174/2 від 28.03.2019 про коригування митної вартості товару та картку відмови №UA209190/2019/00507 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 7640 (сім тисяч шістсот сорок) гривень 30 коп. Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та такі недоведені належними та допустимими доказами. На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що за наслідками аналізу митної декларації, поданої позивачем, встановлено, що ним заявлено митну вартість товару за шостим резервним методом. На підтвердження задекларованої митної вартості та обраного 6 резервного методу позивачем не було надано підтверджуючих документів. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідачем були витребувані додаткові документи для підтвердження обраного методу та задекларованої ним митної вартості. Вказує, що митному органу не було надано платіжних або бухгалтерських документів, які підтверджували митну вартість товару, що виключало застосування митним органом положень законодавства щодо визначення митної вартості за першим методом. Вказує, що власник товару за технічним паспортом є відмінним від найменування продавця товару, зазначеного в рахунку фрактурі. Жодних документів, які підтверджували перехід прав власності від власника до продавця, не надано. В порушення ст.254 МК України не було додано до митного оформлення документів, складених українською мовою. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару до митного органу надані не були. За даними системи АСАУР транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу на рівні 56600 Євро. Позивач відзиву на апеляційну скаргу в установлені строки не подав, клопотання про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідач не забезпечив явку належним чином уповноваженого представника в судове засідання. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи не направляв. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.03.2019 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №UA209190/2019/029973 з метою митного оформлення автомобіля марки BMW, модель 630d xDrive, ідентифікаційний номер (номер кузова) № НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія - 5, загальна кількість дверей - 5, призначення: для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), номер двигуна (маркування) - н/в, пасажирський, колір - сірий (а.с. 92-93). У рядках 22,23 та 42, якої позивачем визначено фактурну вартість транспортного засобу за рахунком (ціну товару) у розмірі 34033,61 Євро (курс 30.45194700), що складає 1 036 389,69 грн. У рядку 45 вказаної декларації позивачем задекларовано митну вартість транспортного засобу у розмірі 1 036 389,69 грн. При цьому, як слідує із відомостей рядка 43 митної декларації митна вартість задекларованого до митного оформлення товару визначена декларантом (позивачем) за 6 (резервним методом). До вказаної митної декларації позивачем надано такі документи: - рахунок -фактура (інвойс) №083-2019 від 19.03.2019 року (а.с.20,61); - акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19906 від 21.03.2019 (а.с.23); - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.11.2017 року (а.с.26,62); - договір, про надання послуг митного брокера №19/03-22 від 19.03.2019 року; - інші некласифіковані документи -зображення від 25.03.2019 року; - платіжні документи, що підтверджують сплату митних платежів від 19.03.2019 року (а.с.28); - паспортний документ позивача. 26.03.2019 року на електронну адресу декларанта направлено повідомлення, відповідно до якого відповідач запропонував надати позивачу: оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчені в установленому порядку їх копії; документи, які підтверджують задекларовану митну вартість та код товару (документацію на товар з визначенням показників характеристик, за якими проводилась ідентифікація товару (фотографії, технічну документацію, сервісну книжку, експертний висновок, сертифікат відповідності, реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом); митні документи країни придбання транспортного засобу (а.с.66). На вказане повідомлення відповідачу надіслано лист, в якому містилась інформація з приводу того, що додаткові документи надаватись не будуть (а.с.65). 28.03.2019 року Львівською митницею ДФС прийнято рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000174/2, за яким митну вартість транспортного засобу, визначеного у митній декларації №UA209190/2019/029973, скориговано на 56600Євро (а.с.90-91). В графі 33 іменованій «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості» вказаного рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000174/2 зазначено: «Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 56 600,00 EUR. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи з вищенаведеного, митна вартість товару становитиме 56 600,00 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР». Водночас вказаним рішенням було поінформовано позивача про можливість випуску транспортного засобу як за новою декларацією із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом або шляхом випуску в обіг транспортного засобу під гарантійні зобов`язання в порядку, передбаченому ст.55 МК України. Окрім зазначеного рішення, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00507 (а.с.57, 88), якою було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті митної декларації №UA209190/2019/029973, поданої 26.03.2019року до митного оформлення та пропуску транспортного засобу. За наслідками вказаної відмови позивачем подано нову митну декларацію №UA209190/2019/030435, відповідно до якої позивач в графі 45 визначив митну вартість у розмірі 1037915, 45 грн, що становить 34033,61 Євро за курсом (30,49677800). В графі 43 «Код МВВ» позивач навів відомості про визначення митної вартості за першим методом, з урахуванням методу коригування, визначеного митним органом за 6 резервним методом. За даними пояснень відповідача та позивача судом встановлено, що у вільний обіг транспортний засіб випущено із застосуванням гарантійних зобов`язань відповідно до ст. 55 МК України. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Відповідач не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000174/2 від 28.03.2019 року за резервним методом, було враховано стан транспортного засобу (комплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля). Відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. З матеріалів справи вбачається, що разом з декларацією митної декларації №UA209190/2019/029973 позивач на підтвердження задекларованої ним митної вартості надав рахунок-фактуру (інвойс) №083-2019 від 19.03.2019 (а.с.20,61), який містить відомості стосовно вартості ввезеного транспортного засобу у розмірі 34033,61 Євро. В ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що в графі 43 первинної декларації (а.с.84) допущено орфографічну описку, а зокрема додані до декларації документи свідчать, що позивачем заявлено митну вартість транспортного засобу за 1 методом. Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом). Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, орган доходів і зборів зобов`язаний досліджувати документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. 15.02.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" від 15.02.2011 N 3018-VI). Ця Конвенція набрала чинності для України 15 вересня 2011 року. Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) "Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки". Із цього правила, зокрема, випливає, що "для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції" (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці. Статтею 320 МК України було запроваджено вибірковість митного контролю, яка, зокрема, означала те, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками (частина перша). У логічному зв`язку з наведеним положенням перебуває положення частини другої статті 361 цього ж Кодексу, відповідно до якої органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 № 435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що "заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну". За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597). При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, яким, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1). Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. Згаданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене, ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації. Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №

689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Натомість, із змісту вимоги митного органу направленої декларанту слідує, що (а.с.66) відповідач, направляючи вимогу про надання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість та код товару (а.с.66), не зазначив жодної із підстав витребування таких документів, перелічених у частині третій статті 53 МК України, за яких митна вартість не може бути визнана на підставі поданих декларантом документів. Відповідач не повідомив позивача про виявлені недоліки наданих документів для підтвердження числових значень митної вартості, не зазначив яких саме документів не вистачає для підтвердження заявленої митної вартості, а лише зазначив про необхідність подання документів, які підтверджують задекларовану митну вартість та код товару. Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями ч. 3 ст. 53 та п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості , у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Натомість відповідач названих положень законодавства не дотримався. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення відповідачем лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, досліджуючи електронне повідомлення митного органу, адресоване декларанту, колегією суддів встановлено, що названа вимога митного органу не містить конкретизованих причин та обставин стосовно виявлених розбіжностей у поданих митному органу документах, а також не містить переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отож, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Натомість, як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган не зазначив жодної із підстав, перелічених у ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості. В якості підстави для коригування митної вартості товару відповідач навів підставу, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо митної вартості, яку згенеровано в АСАУР. При цьому, колегією суддів встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яких саме відомостей не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують їх числові значення митної вартості. Відповідно до частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Колегією суддів встановлено, що в супереч положень п.1 та п.3 ч.2 ст. 55 МК України в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обов`язкових відомостей щодо обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі поданих позивачем документів, а також не зазначив вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. Водночас, колегія суддів зазначає, що приведені відповідачем доводи з приводу спрацювання даних автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості. Також оскаржуване рішення в супереч п.2 ч.2 ст.55 МК України не містить інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. З огляду на обумовлені обставини, колегія суддів прийшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам, переліченим у підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 МК України. Окрім того, судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є наслідком неналежного вчинення відповідачем дій по формуванню направленої позивачу вимоги, яка не містила конкретизованих причин, за яких митний орган не міг підтвердити числові значення задекларованої позивачем митної вартості та чіткого переліку документів (із переліку, зазначеного у ч. 3 ст. 53 МК України), які слід було подати позивачу на підтвердження обставин з приводу задекларованої ним митної вартості. Стосовно ж приведених у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі доводів відповідача з приводу того, що: позивачем не надано митному органу платіжних документів про оплату вартості транспортного засобу; що власник транспортного засобу за техпаспортом відмінний від продавця товару; що позивачем не надано доказів переходу прав від власника до продавця, то колегія суддів не надає їм правової оцінки, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з підстав, приведених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, суду надано не було. Вимоги щодо витребування від позивача або його уповноваженої особи платіжного документу відповідач суду не надав та не зазначив. Будь-яких претензій стосовно документів, а зокрема щодо власника транспортного засобу та його продавця відповідач не висловлював як до моменту прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, так і в момент його прийняття. Водночас, колегія суддів зазначає, що визначення продавця чи власника товару не впливає на задекларовані позивачем складові митної вартості в графах 12 та 45 названої декларації, оскільки загальнопоширеними відомостями є обставини, за яких транспортні засоби продаються посередниками в країнах Європи на транспортних площадках. Про вказані обставини повідомив представник позивача. Під час митного оформлення, як і на час розгляду справи в суді, митні органи не володіли інформацією щодо вибуття названого транспортного засобу, який був об`єктом декларування позивача, поза волею його власників. Відтак, питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 55 МК України. Водночас, досліджуючи питання щодо застосованої відповідачем митної вартості товару наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (п. 2 ч.2 ст. 55 МКУ), та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (п.4 ч.2 ст. 55 МКУ) та які повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (п.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні, не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару відповідачем здійснено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. При цьому, відповідач обґрунтував неможливість застосування основного методу (за ціною договору) та інших другорядних методів тим, що метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 26 (ст.60 МКУ) не може бути застосований з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МКУ) та метод 2г (ст.63 МКУ) не може бути застосований митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Відповідно до частини першої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). 10.04.2008 року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі. Відповідно до статті УІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна гуртуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах. Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар. З оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідачем зазначено про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару у розмірі 56600 євро. При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларацій, за якою ввезено такий товар, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). Адже вартість транспортного засобу окрім зазначених характеристик залежить і від року його ввезення на митну територію України та часу перебування транспортного засобу в обігу. Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, , митний орган повинен також навести номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Натомість відповідачем вказаних положень дотримано не було. Судом апеляційної інстанції з метою офіційного з`ясування всіх обставин справи протокольною ухвалою випробовувалась від відповідача відомості (в тому рахунку із системи АСАУР, митних декларацій), які були враховані митним органом при визначенні митної вартості товару для позивача за 6 резервним методом у розмірі 56600 євро щодо подібних та аналогічних товарів, за такими ж характеристиками, умовами поставки, роком ввезення, тощо. Однак, відповідач на виконання ухвали суду жодної інформації, яка підтверджувала митну вартість ввезеного товару на рівні 56600 євро не надав. Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті Львівською митницею ДФС оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. В решті рішення суду сторонами не оскаржувалось, а відтак в цій частині таке рішення не є предметом апеляційного перегляду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 1.380.2019.002242 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.