Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/13635/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/13635/20 пров. № А/857/5384/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Затолочного В. С., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 140/13635/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокрус" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Ковальчук В. Д., час ухвалення рішення 13.11.2020 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ТОВ «Автокрус» звернулося в суд з позовом до відповідача - Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2020 року №UA204000/2020/000157/2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000157/2 від 31 серпня 2020 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що з урахуванням встановлених під час митного оформлення транспортного засобу ряду розбіжностей у наданих до митної декларації документах, а також факту ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, вказаним митним органом, у відповідача були наявні достатні підстави вважати про надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу, у зв`язку із чим Поліською митницею правомірно було прийнято спірне рішення. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ АВТОКРУС з метою митного оформлення товару «Сідельний тягач» для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT, модель MAGNUM, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12777 см3, потужність двигуна 390 kW, колісна формула 4х2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013 рік» на митний пост «Рівне» Поліської митниці ДМС подано 28 серпня 2020 року через представника митну декларацію №UA204020/2020/235817 від 28 серпня 2020 року, відповідно до якої митну вартість визначено на рівні 3550,00 EUR. Крім того, декларантом були надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких транспортний засіб був куплений та доставлений до митного кордону України, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07 вересня 2018 року; зовнішньоекономічний контракт №161/03-20 від 20 березня 2020 року; договір про надання послуг митного брокера №1 від 23 липня 2019 року; декларацію-інвойс, складену експортером №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року; копію митної декларацію країни відправлення №20PL301010Е0809718 від 26 серпня 2020 року. Також судом встановлено, що декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на товари на заявлених комерційних умовах поставки; бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також запропоновано декларанту у відповідності до частини 6 статті 53 МК України за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 31 серпня 2020 року позивач направив митному органу повідомлення про надання додаткових документів та пояснень, додатково надавши виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на імпортований вантажний автомобіль RENAULT MAGNUM, VIN - НОМЕР_1 , а також її переклад. 31 серпня 2020 року Поліська митниця ДМС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА№204000/2020/000157/2, відповідно до графи 30 якого митний орган визначив митну вартість вказаного вище транспортного засобу в розмірі 9519,23 EUR. Вказане рішення обґрунтоване, зокрема, наступним: І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана заявленим декларантом рівнем, у зв`язку з:

1. Відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

2. Подане до митого оформляння свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Франції, а згідно графи 15 МД країною відправлення є Німеччниа.

3. В графі СІ поданого до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07 вересня 2018 року № НОМЕР_2 міститься інформація про компанію TRANSPORTS GRANDCOLAS ЕТ FILS, що не кореспондується з відомостями зазначеними в митній декларації та поданим разом з нею документами. Наданий декларантом додатково документ від 31 серпня 2020 року «Виписка з бухгалтерської документації стосовно механізму формування ціни товарів» не містить інформації щодо формування числового значення вартості товарів, а посилається на внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником. Внутрішню калькуляцію собівартості товару, сформовану виробником декларантом до митного оформлення не надано, а відтак додатково надані документи не містять механізму формування ціни товару. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. II. Митниця володіє інформацією щодо рівня митної вартості товару, подібного із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару за МД від 09 липня 2020 року №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR. III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як: 1. виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки; 2. бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар; 3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (етапи 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначання митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно з інформацією, наявною у митниці. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, схожого із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва за МД від 09 липня 2020 року №UA807290/2020/016204 - 9519,23 EUR. Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 308688,6385 грн., або у валюті фактури 9519,23 EUR. Крім того, Поліська митниця ДМС також видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00213. Не погоджуючись із вказаним вище рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся в суд з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 9519,23 євро. Крім того, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Суд вважав, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Згідно з ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч.2-5 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як передбачено частинами першою - третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частинами першою - четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. З аналізу наведених вище положень митного законодавства України можна дійти висновку про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, заборонено. Як вбачається з матеріалів справи, сумніви митниці у правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого ТЗ виникли у зв`язку з наступними обставинами, зокрема, до митного оформлення не було подано бухгалтерських та банківських документів, які підтверджують розрахунки за товар, подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію ТЗ видане у Франції, а згідно з графою 15 МД країною відправлення є Німеччина, митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, подібних із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва. Щодо неподання декларантом документів, які підтверджують розрахунки за товар, то як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ Автокрус придбало імпортований транспортний засіб у експортної компанії ARCADEA UG відповідно до контракту №161/03-20 від 20 березня 2020 року та рахунку-фактури (інвойсу) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року. Пунктом 2.1 даного контракту поставка здійснюється на умовах DAP-Луцьк, Ковель, Рівне, Сарни, Нововолинськ, Дубно згідно з правилами Інкотермс за редакцією 2010 року, за домовленістю сторін. Умови поставки визначаються для кожної окремої поставки та вказується в інвойсах та/або додатках до цього контракту. Ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього контракту (п.3.1 контракту). Відповідно до пункту 4.1 контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки. Можлива попередня оплата згідно з інвойсом. У рахунку-фактурі (інвойсі) №200825-53-An/-Re від 25 серпня 2020 року визначено умову поставки - Рівне, при цьому інших умов оплати за товар, відмінних від контракту, не визначено. Враховуючи те, що 180 днів з моменту поставки не пройшло, а тому надання документів щодо оплати за імпортований сідельний тягач не було можливим, оскільки стверджується умовами завнішньоекономічного контракту, в якому зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати. Таким чином, неподання декларантом бухгалтерських та банківських документів, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар з об`єктивних причин у зв`язку з їх відсутністю не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Щодо подання до митного оформлення свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого у Франції, а зазначення у графі 15 МД країною відправлення Німеччина, то, як правильно вказав суд першої інстанції, зазначення в технічному паспорті транспортного засобу (свідоцтві про реєстрацію т/з) інших власників транспортного засобу не впливає на його митну вартість. Крім того, наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу іншого власника не є обставиною, яка викликає сумніви при заявленій до митного оформлення митній вартості товарів. Водночас, що стосується наявної у митниці інформації щодо рівнів митної вартості товарів, подібних із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва, суд враховує наступне. Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15 лютого 2011 року). Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, вбачається, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (п.7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці. Частина перша статті 320 МК України передбачає, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Згідно з ч.2 ст.361 МК України органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Відповідно до п.3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України №435 від 27 травня 2005 року, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну». При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20 вересня 2012 року, якими передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, а саме : контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2). Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до МД, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції. Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, в якій провадяться адміністративні (митні) процедури. Таким чином, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, якими передусім є документи, додані до МД. Той факт, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів, цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України №689 від 11 вересня 2015 року. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених ч.6 ст.54 МК України та ч.1 ст.55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Колегія суддів зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, вказували на дійсну ціну товару у розмірі 3550 Євро. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. Разом з тим, інформація з мережі Інтернет не є офіційною інформацію, а носить лише рекомендаційний характер, та не може бути беззаперечним доказом неправильного визначення декларантом митної вартості товару. Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 лютого 2019 року по справі №825/648/17. Водночас відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у спірному рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, суд враховує, що вартість подібних товарів може істотно відрізнятись, в даному випадку з огляду на технічний стан транспортного засобу, його пробігу тощо. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відтак, приведені митним органом в оспорюваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України. Більше того, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов, ні у апеляційній скарзі відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей. Що стосується неподання позивачем на вимогу митниці виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін та товари на заявлених комерційних умовах, то як вбачається з матеріалів справи, на запит митниці позивач надав відповідачу «Виписку з бухгалтерської документації стосовно механізму формування ціни товарів» експортної компанії ARCADEA UG від 31 серпня 2020 року, в якій зазначена інформація, що ідентифікує ввезений транспортний засіб, містить детальний опис, включаючи модель, марку, номер кузова. Як зазначено у даній виписці, така інформація ґрунтується на основі внутрішньої калькуляції собівартості товарів, сформованої виробником з врахуванням механізму розрахунку вартості товару, його споживчої властивості (корисності), його зношення, року виготовлення, загального стану, справності, з дотриманням усіх законодавчих норм та рекомендацій. Ціна сформована на рівні 3550,00 євро. Така виписка підписана компанією (експортером) у встановленому законом порядку. При цьому, продавець товару у виписці товару зазначив, що надання будь-якої іншої інформації є неможливим, адже становить комерційну таємницю компанії, тому не підлягає розголошенню. Ненадання контрагентом позивача бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, та, як наслідок, неподання їх на вимогу митниці, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем. Позивачем відповідно до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і у митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 31 серпня 2020 року №UA204000/2020/000157/2. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 140/13635/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.