Постанова 4857 № 300/220/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/220/20 пров. № А/857/5552/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Чуприна О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 31.03.2020р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 03.02.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби картку відмови № UA206000/2019/000885 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. про коригування митної вартості товарів (а.с.2-6). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.29-31). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано картку відмови № UA206000/2019/000885 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнано протиправним та скасовано рішення № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. про коригування митної вартості товарів; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.66-87). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Галицька митниця Держмитслужби, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.91-100). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за поданою позивачем митною декларацією /МД/ № UA206010/2019/426333 від 26.11.2019р. індикатор ризику, визначений на рівні межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів, склав 9290 EUR, що перевищувало заявлену фактурну вартість 7064 EUR. У зв`язку з тим, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу /МК/ України Івано-Франківською митницею ДФС (правонаступником якої є відповідач) виставлена декларанту вимога про подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; Декларантом надано: декларацію країни відправлення; рахунок-фактуру; витяг з банку про переказ коштів за даний транспортний засіб; інших документів не представлено. У зв`язку з викладеним, вартість транспортного засобу була визначена митним органом самостійно. Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР, а саме 9290 EUR. Також позивачем всупереч вимог МК України не було включено до митної вартості ввезеного автомобіля витрати, понесені на перевезення транспортного засобу. Вказане свідчить про те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви стосовно ціни товару та поданих декларантом документів. Окрім цього, поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються митниками на основі власного досвіду чи інтуїції. У разі, коли заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу не підтверджується такими джерелами інформації, орган доходів і зборів повідомляє особі, яка декларує транспортний засіб, про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання інформації із спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, або висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Отже, визначення митної вартості із використанням середньої ціни, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, а також враховуючи результати спрацювання АСАУР, є правомірним. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 05.11.2019р. позивач ОСОБА_1 придбав на території Республіки Польща в нерезидента компанії DOBROKAR sp. Z.o.o. (Ul.Solec 81В lok.A-51, 00-382 Warszawa, Польща) транспортний засіб - легковий автомобіль марки AUDI, модель A3, номер кузова НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 куб.см, тип двигуна дизель, 2014 календарного року виготовлення, який був у використанні. Вартість придбання автомобіля становила 7064 EUR. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком-фактурою (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. (а.с.8, 9, 51). Вартість автомобіля згідно рахунку-фактури (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. в сумі 7064 EUR сплачена 06.11.2019р. через фінансову установу, що засвідчується платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) від 06.11.2019р. (а.с.10, 11, 60). Спірний автомобіль був імпортований з Республіки Польща, про що свідчить оформлена митна декларація країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN № 19PL402010Е1342056 від 20.11.2019р. (а.с.19, 20, 56). Декларантом фізичною особою-підприємцем /ФОП/ Кіршаком О.С. в інтересах ОСОБА_1 подано 26.11.2019р. до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206010/2019/426333, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: спірний автомобіль (а.с.50). В графі 42 (ціна товару) декларації визначено 7064 EUR, а в графах 45 (коригування) і 46 (статистична вартість) 187043 грн. 59 коп., яка із урахуванням графи 23 (курс валюти) 26,47842400 становить 7064 EUR. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу 43 митної декларації. Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) - (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. (а.с.51); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/98791 від 22.11.2019р. (а.с.52-53); декларацію про походження товару № 0380 від 05.11.2019р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк НОМЕР_2 від 06.11.2019р. і бланк НОМЕР_3 від 06.11.2019р. (а.с.54-55); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 16.03.1988р. (а.с.21-22); митну декларацію країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN № 19PL402010Е1342056 від 20.11.2019р. (а.с.19, 56). Перелік наведених документів визначений у графі 44 електронної митної декларації UA206010/2019/426333 від 26.11.2019р. (а.с.50). За результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів митний орган відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки № UA206000/2019/000885 (а.с.62). Згідно відомостей цієї Картки митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 МК України). Перший метод не застосований у зв`язку із наявними числовими розбіжностями у документах поданих до митного оформлення щодо суми, що була фактично сплачена за імпортований транспортний засіб, розбіжності щодо числових значень вартості транспортного засобу у документах, поданих до митного оформлення. 2-5 методи визначення митної вартості (ст.ст.59-63 МК України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.ст.59, 60 МК України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.ст.62, 63 МК України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість товару нижча наявної мінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодом: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9290. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 ч.2 ст.55 та Глави 4 МК України. У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. про коригування митної вартості товарів, в графі 33 якого в розділі «Обставини прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначені ті ж причини, що й у Картці відмови (а.с.63). При цьому, Івано-Франківською митницею ДФС за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (7064 EUR) і визначено її в розмірі 9290 EUR (зворот а.с.63). У своїй заяві № 790/7.4-15 від 12.12.2019р. позивач просив скасувати оскаржуване рішення у зв`язку із поданням усіх документів, в тому числі рахунку-фактури (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р., інформації з банку у вигляді довідки від 26.11.2019р., а також витягу з банку. У перегляді і скасуванні рішення відповідач відмовив листом № 74-08-15/1-12/1554 від 26.12.2019р. (а.с.24-27), у зв`язку із виявленням числових розбіжностей в наданих позивачем документах з інформацією транзакції б/н від 06.11.2019р., де розбіжність з фактурою становить - 46,12 EUR, а також розбіжність виявлена в експортній декларації № 19PL402010Е1342056 від 20.11.2019р., де вартість вказана - 30210 PLN (або по курсу 7062,04 EUR). Позивач на підставі оскаржуваного рішення подав другу МД № UA206010/2019/426541 від 28.11.2019р., в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив « 1/6», при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників (а.с.64). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. При цьому, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, відповідно до рахунку-фактури (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. вартість автомобіля марки AUDI, модель A3, номер кузова НОМЕР_1 , 2014 календарного року виготовлення, склала 7 064 EUR, ПДВ 0%, форма оплати: готівка. Декларантом надано витяг з банку у вигляді довідки від 26.11.2019р. про оплату 7064 EUR та інформації з банку від 06.11.2019р. відповідної форми про переказ через банківський валютний рахунок (євро) коштів в сумі 7110,12 EUR. Загальна сума списання/переведення коштів по рахунку 7110,12 EUR складається із двох значень платежу, зокрема Chg: 46,12 EUR і Amt:7064 EUR. Такий документ (довідка, виписка, інформація) окрім цифрових значень списання коштів також містять наступні відомості: про особу, яка оплачує Koval Vasyl Pavlovych, отримувача коштів і його банківських реквізитів DOBROKAR sp. Z.o.o./ul Solec 81В lok. A-513/PL/00 382 Warszawa PL3610 00009030227319, реквізити транспортного засобу, за який оплачується кошти car VIN WAUZZZ8V3EA131200FACTURA (а.с.59). Всі вказані відомості, в тому числі і ціна договору (7064 EUR), відповідають даним рахунку-факти (faktura nr.) AUR11218 від 05.11.2019р. (а.с.8). Іншу частину списання 06.11.2019р. з рахунку коштів Chg: 46,12 EUR, не можна вважати розбіжностями у банківському документі та трактувати її як складову суми фактичної оплати за імпортований товар. Згідно абз.10 п.13 «Формат поля» (символи: код операції, може мати такі формати) Розділу III «Формати текстових полів для виписки за кореспондентським рахунком» Додатку 18 «Рекомендовані формати текстових полів для розрахункових документів, повідомлень, виписок за кореспондентським рахунком» Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні, затв. постановою Правління Національного банку України № 621 від 27.12.1999р., символ за кодом операції CHG/Chg (Charge and other expenses) має значення «плата (збір) та інші витрати». Декларантом надано митному органу довідку Printed by TurboSwift AT, яка видана АТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2019р. (а.с.60), яка засвідчує переказ через міжнародну міжбанківську систему передачі інформації та здійснення платежів SWIFT коштів в сумі 7064 EUR, містить усі реквізити та відомості щодо досліджуваних у даній справі продавця і покупця (їх адреси проживання і реєстрації, банківські рахунки), предмету товару (автомобіль і його VIN-код), рахунку-фактури тощо. Із змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.11.2019р. (бланк НОМЕР_3 від 06.11.2019р.) і рахунку-фактури (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. власником автомобіля був GVA TRANSIT GMBH, а продавцем виступало DOBROKAR sp. Z.o.o. З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що продавець-нерезидент DOBROKAR sp. Z.o.o. є дилерською компанією у Республіці Польща, яка здійснює як посередник (комісіонер) продаж транспортних засобів. При цьому, відповідач, не довів належними та допустимими доказами і з посиланням на норми чинного національного законодавства Польщі, неможливість продажу юридичною особою, яка не є власником транспортного засобу, такого майна фізичній особі-нерезиденту. Оформлення у спірному випадку факту перетину транспортним засобом митного кордону Республіки Польща за допомогою декларації країни відправлення MRN № 19PL402010E1342056 від 20.11.2019р. свідчить про легальний спосіб вивезення позивачем транспортного засобу, який належав GVA TRANSIT GMBH та був реалізований ОСОБА_1 через дилера (комісіонера) DOBROKAR sp. Z.o.o. Необхідність подання декларантом (резидентом) при митному оформленні ТЗ документів, які засвідчують обставину господарських правовідносин про права однієї особи (нерезидента) реалізовувати товар, що належить іншій особі (нерезиденту), відповідач не обґрунтував нормами чинного митного законодавства України чи дією норм ратифікованого Україною міжнародного договору/угоди. Факт придбання позивачем ввезеного автомобіля за ціною 7064 EUR свідчать також відомості митної декларації країни відправлення MRN № 19PL402010E1342056 від 20.11.2019р. (а.с.19, 56). Крім вартості товару, оформленого для імпорту за ціною 30210 PLN, в графі 32/1 такої декларації серед документів, поданих для оформлення митних процедур, за позначенням 380 визначено документ AUK11218, який за номером і серією видачі співпадає із таким номером рахунку-фактури (faktura nr.) № AUK11218 від 05.11.2019р. (а.с.8, 51). При цьому, статистична вартість (wartosc statysczna) 30210,00 PLN визначена в польських злотих, яка із урахуванням офіційного курсу національної валюти України (6,252931 грн./1,00 польський злотий) станом на 20.11.2019р. (день оформлення митної декларації країни відправлення MRN № 19PL402010Е1342056) становила 188901 грн. 05 коп., а в еквіваленті складало7045,7358 EUR. Такі числові значення в гривнях і EUR майже в повній мірі відповідають відомостям відображеним позивачем у графах 23 (26,478424), 42 (7064,00), 45 (187043,59), 46 (187043,59) митній декларації № UA206010/2019/426333 від 26.11.2019р. (а.с.50). При цьому, суд зазначає, у МД країни відправлення вказується статистична вартість транспортного засобу (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованого автомобіля, що свідчить про безпідставність тверджень митного органу про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою, як підставу для коригування вартості даного транспортного засобу. Водночас, такі обставини не покладалися митним органом в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, вони не наведені в тексті цього рішення. Така зміна кваліфікації підстави прийняття рішення, як акту індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень. Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.77 КАС України, якою окреслений обов`язок відповідача довести правомірність своїх рішень на підставі тих доказів, які були покладені в основу їхнього прийняття. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.53 МК України, документами, що підтверджують митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), банківські документи про оплату товару, тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного автомобіля, відповідачем не представлено. Водночас, незначні розбіжності у цих документах не впливають на їх зміст та не спростовують факту сплати позивачем вартості автомобіля. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим. Водночас, автоматизована система аналізу та управління ризиками не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю. Стаття 362 МК України дає визначення аналізу ризику як систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Тобто, спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Водночас, в розглядуваному випадку митним органом не доведено наявності самих ризиків. Зокрема, відповідачем не надано доказів наявності у митного органу інформації про митне оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) транспортних засобів, з вказанням марки, моделі, інших даних і особливостей, а також ціни вже оформлених транспортних засобів. Натомість митниця, як вбачається із графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що містить назву «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», зазначила: «Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел.» Тобто, відповідач застосував ціну, яку йому сформував АСАУР, без вказівки на будь-яке джерело. При цьому, позивачем представлено пакет документів, в яких чітко стверджується вартість придбання спірного автомобіля. У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. не зазначено, чому вказані вище документи, подані для митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Надані документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. На підставі досліджених письмових доказів суд першої інстанції прийшов до вірного та послідовного висновку про те, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем - компанією DOBROKAR sp. Z.o.o. (Ul.Solec 81В lok.A-51, 00-382 Warszawa, Польща) товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними або недійсними. Отже, будь-яких розбіжностей чи недоліків надані документи не містили, а відтак сумнів митного органу ґрунтувався лише на невідповідності заявленої митної вартості транспортного засобу індикатору ризику АСАУР ДФС. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA206000/2019/000885/2 від 27.11.2019р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано цінову інформацію з системи АСАУР ДФС, згідно з якою вартість транспортного засобу становить 9290 EUR. Разом з тим, документів, які б підтверджували митну вартість у розмірі 9290 EUR, відповідач під час судового розгляду не представив. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано на його підставі картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 9290 EUR внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. в адміністративній справі № 300/220/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Галицьку митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 23.09.2020р.