Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6444/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6444/23 пров. № А/857/23946/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Кузика Володимира Івановича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості транспортного засобу (суддя суду І інстанції: Могила А.Б., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 08.11.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 18.09.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Кузик В.І., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Івано-Франківською митницею картку відмови № UA206030/2023/000146 від 14.08.2023р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. про коригування митної вартості товарів; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати (а.с.1-9). Згідно ухвали суду від 22.09.2023р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання за наявними матеріалами (а.с.42-43). Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем Івано-Франківською митницею картку відмови № UA206030/2023/000146 від 14.08.2023р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. про коригування митної вартості товарів; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.123-131). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Івано-Франківська митниця, яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.138-142). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду суперечать долученим до справи доказам; суд не надав оцінки відсутності підтвердження витрат на транспортування в розмірі 200 євро, які заявлені декларантом як складова митної вартості. Наголошує на відсутні доказів оплати придбаного автомобіля, оскільки жодного платіжного документа про оплату товару позивачем не представлено. В цілому заявлена митна вартість автомобіля є нижчою від подібних і аналогічних товарів, що містяться в ЦБД. Зважаючи на вищевикладене, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості вказаного товару в зв`язку з тим, що декларантом не було надано повного переліку документів, що підтверджують оплату вартості товару та несення витрат на його транспортування. Отже, картка відмови № UA206030/2023/000146 від 14.08.2023р. та рішення про коригування митної вартості товару № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства. Представник позивача адвокат Кузик В.І. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.154-156). Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 03.08.2023р. згідно рахунку фактури № VAT 50/08/2023 ОСОБА_2 придбала у нерезидента «KES AUTO» (Республіка Польща) автомобіль Skoda Octavia 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 4450 євро. Спосіб оплати готівка (а.с.15, 51). З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаного рахунку-фактури, 04.08.2023р. позивач через митного брокера подала до митного органу митну декларацію /МД/ № 23UA206030005302U3 (а.с.14). Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту в розмірі 4450 євро. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: фактуру № VAT 50/08/2023 від 03.08.2023р.; декларацію про проходження товару від 03.08.2023р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.04.2016р.; договір про надання послуг брокера; паспорт громадянина України позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; копії митної декларації країни відправлення № 23PL402010E1192577 від 03.08.2023р. із зазначенням митної вартості автомобіля за курсом польського злотого (19799 злотих, що відповідає 4450 євро); заяву про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 04.08.2023р.; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 04.08.2023р.; рапорт пошкоджень авто від 12.06.2023р.; інвойс № AFS1977955 від 14.06.2023р. (а.с.15-37, 51-62). Митним органом під час проведення консультації запропоновано декларанту надати банківські платіжні документи (якщо рахунок оплачено), за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с.103). У відповідь, агентом з митного оформлення повідомлено про відсутність можливості надання вказаних документів (а.с.107). За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом 14.08.2023р. прийнято рішення № UA206000/2023/000116/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 8100 євро (замість 4450 євро, що була заявлена декларантом). Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом банківських платіжних документів. Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч.3ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: банківські платіжні документи про оплату товару. Документи не надано. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій-четвертій ст.53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209180/2023/36819 від 14.07.2023р. (а.с.10-11, 104). Також 14.08.2023р. відповідач прийняв картку відмови № UA206030/2023/000146 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення, виходячи з того, що декларантом не подано документів на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару (а.с.12-13). Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за МД № 23UA20603005606U1 від 15.08.2023р. (а.с.108). Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів. Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки документів щодо митного оформлення транспортного засобу в митного органу не виникало сумнівів у правильності визначення митної вартості автомобіля. Суд звернув увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України. Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника. Суд зазначив, що при зверненні до митного органу щодо оформлення КТЗ декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару. Відсутність платіжного документа про сплату вартості автомобіля, на думку суду, не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки позивачем подано належні та допустимі докази, які підтверджують задекларовану вартість товару. За таких умов відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку ст.77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень. Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин. Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин): ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом. ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом. Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Зокрема, відповідно до рахунку-фактури № VAT 50/08/2023 від 03.08.2023р. ціна автомобіля складає 4450 євро; в тексті самого рахунку-фактуру міститься застереження про проведення покупцем оплати вартості автомобіля (а.с.15, 51). Таким чином, кошти в розмірі 4450 євро отримані продавцем, що спростовує твердження відповідача про відсутність документів, які підтверджують оплату за автомобіль саме в такому розмірі. Також наведений документ в такому вигляді був прийнятий відповідачем, і як документ, який підтверджує його придбання і оплату, про що свідчать печатки Івано-Франківської митниці, які проставлені на ньому з вказівкою, що автомобіль перебуває під митним контролем. При цьому, доречними є покликання на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. в адміністративній справі № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст.53 МК України не містить вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Як вбачається з оскаржуваного рішення № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. про коригування митної вартості товарів, відповідач не зміг визначити митну вартість на базі ціни, встановленої імпортером у зв`язку з відсутністю її документального підтвердження, тому вартість визначалася на базі загального рівня цін на подібний товар. Водночас, джерелом інформації, яке б давало достатні підстави приймати оскаржуване рішення про коригування митної вартості, не може бути вказана МД № UA209180/2023/36819 від 14.07.2023р. (а.с.104), оскільки умови поставок обох автомобілів є відмінними. Зокрема, є різними країни відправника транспортного засобу, а саме: в митній декларації позивача зазначено Польща а в декларації, на яку здійснюється посилання відповідачем - Швеція, що не дозволяє здійснювати достовірне порівняння їх у вартості. Крім цього, відповідачем не надано будь-яких даних і щодо пробігу вказаного автомобіля, а порівняння VIN кодів обох автомобілів вказує на те, що вони мають різні цифри в частині комплектації, а відтак й ринкову ціну. Зокрема, в розглядуваному випадку відповідач взяв до порівняння автомобіль Skoda з автоматичною (адаптивною) коробкою передач, в той час як автомобіль позивача має механічну коробку. Окрім цього, з акту технічного огляду придбаного позивачем автомобіля вбачається, що пробіг автомобіля становить 233 тисячі кілометрів, у нього наявні пошкодження, зокрема, потертості салону, пошкоджені права і ліва передні двері, пороги; по кузову - ознаки корозії, подряпини та вм`ятини, присутні потертості переднього та заднього бамперів. Вказані відомості співпадають з відомостями митної декларації країни відправлення MRN № 23PL402010E1192577 від 03.08.2023р. щодо покупця і продавця, опису придбаного товару (транспортного засобу) та його фактурної вартості (4450 євро) (а.с.19-20). При цьому, у МД країни відправлення вказується також статистична вартість транспортного засобу (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою, як підставу для коригування вартості спірного транспортного засобу. Що стосується невідповідності отримувача товару, то як зазначив представник позивача і це вбачається із декларації № 23PL402010E1192577 від 03.08.2023р., перевезення автомобілів Skoda Oktavia та VW Tiguan здійснювалося транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_3 , з лафетою, номерний знак НОМЕР_4 . Декларантом країни відправлення зазначено одну особу М.Опатську (а.с.58-59). З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд приходить до переконання, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації. Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; В частині заявлених витрат на транспортування придбаного автомобіля до кордону України (200 євро) колегія суддів враховує, що відсутність документів стосовно транспортування не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару. Крім цього, зазначені документи не запитувалися митним органом. Водночас, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Оскільки транспортування ввезеного автомобіля здійснювалося позивачем власними силами (в тому числі через представника М.Опатську), тому позивачем задекларовано понесені витрати на транспортування в сумі 200 євро. Доказів неправильного обчислення таких витрат відповідачем не представлено, а пояснення представника позивача не викликають обґрунтованого сумніву щодо їх реального понесення під час транспортування автомобіля. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.53 МК України, в розглядуваному випадку документом, що підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Будь-яких доказів недостовірності наданих позивачем документів, їх підробки або інформації від компетентних органів країни придбання, які б спростовували умови придбання спірного автомобіля, відповідачем не представлено. Водночас, незначні розбіжності у цих документах не впливають на їх зміст та не спростовують факту сплати позивачем вартості автомобіля. Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару. Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими. Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові. Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України. Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Між тим, як вбачається із рішення № UA206000/2023/000116/2 від 14.08.2023р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари. Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар. Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України. Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезеного автомобіля, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано на його підставі картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 8100 євро внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Івано-Франківську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023р. в адміністративній справі № 300/6444/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Івано-Франківську митницю (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 02.02.2024р.