Постанова 4852 № 160/3293/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3293/20 (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання Макарової С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 160/3293/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 24 березня 2020 року звернувся до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2020 року: №UА110280/2020/000003/1 та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110280/2020/00019. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом та видав картку відмови у митному оформленні товару. Усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею було доведено не правильність визначення митної вартості товару декларантом у поданій декларації. Ненадання декларантом витребуваних документів, зокрема, документів про оплату придбаного автомобіля та документа на підтвердження його транспортування, зумовило неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів і на відмову у прийнятті поданої митної декларації. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його до апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі зазначає про відхилення судом першої інстанції доводів позивача без зазначення мотивів їх відхилення, що ї порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Відсутність аналізу того чи відповідають оскаржувані рішення «зазначеним у Митному кодексі України вимогам». Не наведення в оскарженому рішенні обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару, єдиною підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронних ресурсів митних органів щодо оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості. Не виконання відповідачем обов`язку щодо наведення у оскарженому рішенні порівняних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу коригування митної вартості. Зазначає про відступ суду першої інстанції від правової позиції Верховного Суду викладену у інших справах. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, яка заперечувала щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач через уповноважену особу з метою розмитнення транспортного засобу (далі - ТЗ) марки Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , виготовлений 2010 року, що має ознаки експлуатації та показання одометра 341734 км., для митного оформлення та митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон подав відповідачу електронну митну декларацію №UA110280/2020/000936 від 29.01.2020 року. Разом з декларацією декларантом подано: декларацію про походження товару, акт про проведення огляду ТЗ, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, рахунок від 23.01.2020 року № 1/FA/2020/00023, документ, на підтвердження вартості перевезення товару від 29.01.2020 року та інше. Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору, у розмірі 2813,54 польських злотих (фактурна вартість ТЗ - 2600 польських злотих, інші витрати - вартість перевезення). При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що декларантом не підтверджено фактурну вартість сплаченої ціни за придбаний ТЗ, а довідка про транспорті витрати від 29.01.2020 року не містить калькуляцію транспортних витрат та не підтверджена жодним касовим документом (чеком, квитанцією та інше). На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи. Позивач надав додаткові документи, зокрема: рахунок № 1/КР/2020/00033 та звіт № 20-011 про експертну оцінку колісного ТЗ. Між тим, митниця карткою за №UА110280/2020/00019 від 05.02.2020 відмовила у митному оформленні товару за поданою митною декларацією та прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UА110280/2020/000003/1 від 05.02.2020, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано на рівні 6180 польських злотих, із застосуванням резервного методу 2ґ. Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв на підставі, та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугували наступні обставини, а саме: у рішенні № UА110280/2020/000003/1 від 05/02/.2020 року, (а.с. 42) зазначено, що при проведенні перевірки документів які надані у підтвердження заявленої митної вартості ТЗ марки Skoda, модель - Fabia, номер кузова - НОМЕР_1 , виготовлений 2010 року, що має ознаки експлуатації та показання одометра 341734 км. (далі - товар), виявлено, що у поданих до митного оформлення документах наявний лише один документ, рахунок від 23.01.2020 № 1/FA/2020/00023 де містяться відомості щодо вартості товару (а.с. 20). В рахунку зазначено «zaplacono gotowка», що згідно відкритих джерел інформації мережі інтернет перекладається «як готівка сплачена». В той же час, в поданих та заявлених в графі 44 митної декларації відсутній документ (в розумінні №368 МКУ) який підтверджує сплачену за ТЗ суму (а.с. 97). Отже, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу, з яким погодився суд першої інстанції, щодо того, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Проте, на думку колегії суддів, надання позивачем 03.02.2020 року документа з назвою "kasa pryyjela" №1/КР/2020/00033 (а.с. 22) відповідачу, в якому наявне посилання на рахунок від 23.01.2020 №1/FA/2020/00023 де містяться відомості щодо назви та вартості товару (а.с. 20,21) давало відповідачу можливість встановити фактурну вартість сплаченої позивачем ціни за придбаний ТЗ. Отже на думку колегії суддів зазначені обставини не є підставою для наявності сумнівів, щодо того, що зазначені документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена, а тому суд першої інстанції помилково погодився з цим висновком відповідача. Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що про сумнівність заявленої митної вартості автомобіля свідчить те, що довідка позивача про транспорті витрати від 29.01.2020 року не містить калькуляцію транспортних витрат та не підтверджена жодним касовим документом, які б могли підтвердити витрати на пальне, необхідне на доставку авто з Польщі до кордону України (а.с. 19). Фактично така довідка, є лише твердженням позивача, викладеним в письмовій формі щодо розміру його транспортних витрат у сумі 50 євро, за відсутності будь якого доказу на підтвердження цього. Відповідно до п.10 ст. 58 МКУ, при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких зокрема належить: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України …. На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і створювали підстави для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З викладених обставин, вбачається, що поданих позивачем документів, було не достатньо, для визначення митної вартості товару. Таким чином, аргументи позивача щодо не наведення в оскарженому рішенні обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару, та те що єдиною підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронних ресурсів митних органів щодо оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості, не знайшли свого підтвердження. Отже, правильно встановивши обставини справи щодо не підтвердження позивачем транспортних витрат, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність оскарженого рішення та картки відмови відповідача, оскільки з наданих позивачем документів як під час митного оформлення так і під час митних консультацій декларантом не було підтверджено транспортну складову митної вартості товару. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача відносно того, що оскільки автомобіль позивача не новий, перебував у користуванні та в гр. 31 ЕМД від 29.01.2020 року №UА110280/2020/000936 зазначено, що автомобіль має ознаки експлуатації тобто автомобіль має такі характеристики як технічний знос, пошкодження та модифікацію, які властиві лише йому, а також, особливості «двигун конвертований для роботи на газі», тому в базі ЄАІС не можливо знайти подібний автомобіль за такими характеристиками, оскільки вони є індивідуальними. Як наслідок, наявні підстави які свідчать про неможливість застосування для визначення митної вартості товару який ввозився позивачем в Україну методів визначення митної вартості товару таких, як за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Водночас колегія суддів враховує те, що позивач не був позбавлений права надати відповідачу до митного оформлення відомості щодо ідентичних або подібних товарів митне оформлення яких було здійснено, однак не зробив цього. Водночас, відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, суд першої інстанції в цілому дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийнятих 05.02.2020 року відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів: №,UА110280/2020/000003/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110280/2020/00019 та відсутності підстав для визнання їх протиправними та їх скасування. Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що висновки суду першої інстанції протирічать висновкам Верховного суду в інших справах, або їм не відповідають, оскільки зазначені рішення були ухвалені за фактичних обставин які мають відмінності від тих які характеризують цю справу. Також є безпідставними доводи позивача про не виконання відповідачем обов`язку щодо наведення у оскарженому рішенні порівняних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу коригування митної вартості, оскільки в оскарженому рішенні зазначено характеристики товару ціна якого взята за основу коригування митної вартості, що дозволяє зробити необхідні порівняння (а.с. 43 зв.ст.). Щодо інших доводів позивача в апеляційній скарзі слід зазначити, що відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо правомірності оскаржених позивачем рішення та картки відмови, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду щодо відсутності підстав для відмови у задоволенні позову. У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зазначений обов`язок відповідач виконав. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та в цілому дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі №160/3293/20- без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29 липня 2021 року. Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко