Постанова 4857 № 1.380.2019.005358

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005358 пров. № А/857/2541/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М., за участю секретаря судових засідань - Юник А.А., представника позивача - Подоляк Б.Р., представника відповідача - Рибак Н.Я., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 17.01.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - встановив: ОСОБА_1 , 18.10.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 № UА 209000/2019/000436/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації № UА209190/2019/01099. Обґрунтовує позов тим, що позивач придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Fabia, № кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см куб., потужність 66 кВт, колісна формула 4х2, тип кузова хетчбек, кількість місць 5, кількість дверей 5, колір синій, рік виробництва 2014, дата першої реєстрації 10.07.2014, що підтверджується рахунком-фактурою від 16.09.2019 № 1/09/2019. Уповноважена позивачем особа, подала 23.09.2019 до Львівської митниці ДФС електронну декларацію № UA 209190/2019/061451 щодо вищевказаного автомобіля. Митна вартість автомобіля визначена відповідно до рахунку-фактури від 16.09.2019 № 1/09/2019 в розмірі 14 000 польських злотих. До декларації додано документи, передбачені законодавством для здійснення декларування відповідного товару. Однак, за результатами розгляду наданих декларантом документів митний орган прийняв спірне рішення від 26.09.2019 № UА 209000/2019/000436/2 про коригування митної вартості товарів. На підставі рішення про коригування Львівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209190/2019/01099. Позивач із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а отже такими, що підлягають скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Однак, прихідний касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ при прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного органу не подавалися. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020, клопотання Галицької митниці Держмитслужби про заміну сторони правонаступником у справі № 1.380.2019.005358 задоволено. Замінено Львівську митницю ДФС на її правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби. Представник відповідача Рибак Н.Я., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати. Представник позивача Подоляк Б.Р., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких мотивів. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки позивач при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої нею митної вартості товару за ціною 14 000 польських злотих, надав повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України). Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку проте, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Fabia, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см куб, потужність 66 кВт, колісна формула 4х2, тип кузова - хетчбек, кількість місць 5, кількість дверей 5, колір синій, рік виробництва 2014, модельний рік 2015, дата першої реєстрації 10.07.2014. Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) від 16.09.2019 № 1/09/2019 вартість автомобіля 14 000 польських злотих. ОСОБА_1 через представника подав у електронному вигляді до митного контролю Львівської митниці ДФС митну декларацію № UA209190/2019/061451 на товар - «легковий автомобіль марки Skoda Fabia, бувший у використанні, № кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см куб., потужність 66 кВт, колісна формула 4х2, тип кузова - хетчбек, кількість місць 5, кількість дверей 5, колір синій, рік виробництва 2014, модельний рік 2015, дата першої реєстрації 10.07.2014». Митну вартість товару за 1 методом у сумі 14 000 польських злотих. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу ряд документів: рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 16.09.2019 № 1/09/2019; декларацію про походження товару від 16.09.2019 № 1/09/2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.09.2019 № UA20903/2019/71858; некласифікований транспортний (перевізний) документ від 16.09.2019 № РС/ААН 8405051; договір про надання послуг митного брокера від 17.09.2019 № б/н; копію митної декларації країни відправлення від 17.09.2019 № 19 РL402010Е1056192; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 20.09.2019 № UA.003.07722-19; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 22.06.2017 № 000651398; паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону України від 31.05.2017 НОМЕР_2, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190/2019/061451 від 23.09.2019. В подальшому Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.09.2019 № UА 209000/2019/000436/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля як 5600,00 євро за 6 (резервним) методом митної вартості. На підставі рішення про коригування, Львівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01099. Відповідно до ч. 1 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв`язку (а. с. 50), надсилала пропозицію, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім цього, вказано, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості. Тобто, Львівська митниця ДФС, направляючи електронне повідомлення, пропонувала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів позивачем подано не було (а. с. 47). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час митного оформлення, відповідачу було надано, зокрема: рахунок фактура від 16.09.2019 № 1/09/2019 (а. с. 63-64). Однак, на думку суду апеляційної інстанції, є помилковим висновок суду першої інстанції, що факт оплати за транспортний засіб підтверджується цим документом. Оскільки, рахунок-фактура, підтверджує лише договірну ціну автомобіля, яку покупець і продавець узгодили між собою, але не підтверджує її фактичну сплату. У свою чергу, платіжні документи, до митного оформлення не подавалися, зокрема: прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об`єктивності заявленої митної вартості товару позивачем. Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб - легковий автомобіль марки Skoda Fabia, № кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см куб., потужність 66 кВт, колісна формула 4х2, тип кузова хетчбек, кількість місць 5, кількість дверей 5, колір синій, рік виробництва 2014, дата першої реєстрації 10.07.2014, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України. Крім цього, суд апеляційної інстанції не бере до уваги платіжний документ, який подано до суду апеляційної інстанції (а. с. 236) на підтвердження оплати позивачем суми 14 000 злотих за легковий автомобіль марки Skoda Fabia, № кузова НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1598 см куб., потужність 66 кВт, колісна формула 4х2, тип кузова хетчбек, кількість місць 5, кількість дверей 5, колір синій, рік виробництва 2014, дата першої реєстрації 10.07.2014, який як доказ сплати. Оскільки, з вказаного платіжного документа не можливо ідентифікувати, що саме позивачем сплачено цю суму коштів за вище згаданий автомобіль та у ньому не має посилання на рахунок фактура від 16.09.2019 № 1/09/2019 чи будь яких інших реквізитів за якими можна було б ідентифікувати придбаний позивачем автомобіль. Щодо листів продавця вищенаведеного автомобіля - ОСОБА_2 , які долучені до матеріалів справи (а. с. 69-74), то суд апеляційної інстанції вважає, що такі не є належними та допустимими доказами про фактичну оплату позивачем за легковий автомобіль марки Skoda Fabia, № кузова НОМЕР_1 , оскільки інформація яка у них міститься, зазначена зі слів представника позивача. Крім цього, продавцем вказано, що він не має технічної можливості роздрукувати з касового апарата дублікат квитанції і такий у нього відсутній. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог ст. 58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, оскільки позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівкою, а тому правомірно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав визначених ст. 59-63 МК України. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації прийнято правомірно і підстави для їх скасування відсутні. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.005358 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 17.08.2020.