Постанова 4857 № 460/337/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/337/19 пров. № А/857/2742/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М. з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці ДМС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, ухвалене суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне о 16 год. 20 хв. у справі № 460/337/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці ДМС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000108/2 від 16.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00107. Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.01.2019 року декларант, товариство з обмеженою відповідальністю «Пелікан-Про» в інтересах ОСОБА_1 (далі - декларант), подав відповідачу митну декларацію № UA204010/2019/201029, в якій до митного оформлення заявив товар: транспортний засіб - автомобіль марки «Audi», модель - «Q7», номер кузова - НОМЕР_1 календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2967 куб.см., потужність - 200 кВт, загальна кількість місць - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, вартість - 34033,61 євро. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, договір про надання послуг митного брокера, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України. На думку позивача, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000108/2 від 16.01.2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00107. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Поліська митниця ДМС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що декларант не надав всіх документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, а саме документа, що підтверджує оплату за придбаний транспортний засіб. Внаслідок цього, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість на підставі даних системи управління ризиками АСАУР, визначивши її в сумі 48250 євро. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 03.01.2019 року ОСОБА_2 , придбав у нерезидента фірми Markus Schember Autovermittlung (Sandweg 5 36282 Hauneck, Deutschland) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Audi», модель - «Q7», номер кузова - НОМЕР_1 календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2967 куб.см., потужність - 200 кВт, загальна кількість місць - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, за ціною - 34033,61 євро. 14.01.2019 року декларант, подав Рівненській митниці ДФС для митного оформлення митну декларацію № UA204010/2019/201029 на вказаний вище товар. Разом із митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру № 1662 від 03.01.2019 року; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/210138 від 05.01.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 03.01.2019 року, договір про надання послуг митного брокера від 11.01.2019 року, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів № 0.0.1230188829.1 від 04.01.2019 року, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів № 0.0.1230195848.1 від 04.01.2019 року, касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів № 0.0.1234607711.1 від 11.01.2019 року, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України серії НОМЕР_3 від 19.02.1997 року. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що декларант надав документи, які не містять відомостей щодо всіх складових митної вартості товару. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, Поліська митниця ДМС 16.01.2019 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000108/2 та винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00107, якою відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA204010/2019/201029 від 14.01.2019 року. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, використавши інформацію за результатами спрацювання системи АСАУР, визначив митну вартість легкового автомобіля марки «Audi», модель - «Q7», номер кузова - НОМЕР_1 календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 2967 куб.см., потужність - 200 кВт, загальна кількість місць - 5, колісна формула - 4х4, тип кузова - універсал, у розмірі 48250,00 євро. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати документи, що підтверджують оплату вартості транспортного засобу та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь на запит відповідача, декларант 15.01.2019 року надав відповідачу: сервісну книжку № 161.563.8S0.00 від 08.12.2015 року, митну декларацію країни відправлення MRN19DE34019793881Е4 від 03.01.2019 року, DEKRA № 284940403 від 27.12.2018 року, квитанцію від 03.01.2019 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються до митного оформлення товару, якщо рахунок сплачено, а інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - за наявності. Позивач на запит митниці надав квитанцію від 03.01.2019 року, яка скріплено печаткою і підписом продавця, про те, що вартість вказаного вище транспортного засобу оплачена у сумі 34033,61 євро. Отже, доводи відповідача про відсутність доказів, які підтверджують оплату за придбаний товар, апеляційний суд вважає безпідставними. Що стосується висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, то відповідач не пояснив, для чого він витребовується та які обставини повинен підтвердити. Отже, декларант надав документи, які не викликають сумнівів та підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною договору, а тому відповідач не мав обґрунтованих підстав визначати митну вартість транспортного засобу відмінну від тієї, яку вказав декларант. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган вказав, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, оскільки заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально. Митна вартість визначена за допомогою системи АСАУР в сумі 48250,00 євро. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Поліської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/000108/2 від 16.01.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2019/00107 є необґрунтованими та прийнятими з порушенням статей 53-55 МК України, а тому їх необхідно скасувати. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Поліської митниці ДМС залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в справі № 460/337/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Повний текст постанови складений 27.05.2020 року