Постанова 4813 № 520/842/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи № 520/842/14 Апеляційне провадження № 22-ц/813/2359/20; 22-ц/813/2360/20; 22-ц/813/2361/20; 22-ц/813/2419;22-ц/813/2430/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач), суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Маслова Р.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року, постановленою під головуванням судді Калашнікової О.І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іллічівського морського торговельного порту (далі-ІМТП), який змінив свою назву на державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі-ДП«МТП «Чорноморськ»), в якому, порушивши питання про поновлення строку для пред`явлення позову та уточнивши вимоги, просив: 1.Відповідно до постанови президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року, ухвали апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2006 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2006 року прийняти до нового розгляду його позови до ІМТП від 21 травня 1988 року, 26 вересня1988 року, 02 березня 1989 року про належне оформлення трудової книжки, розірвання трудового договору на підставах, передбачених КЗпП УРСР, стягнення заробітної плати та оплати за час вимушеного прогулу, провадження по яких було втрачено внаслідок фальсифікації справ № 2-3837 (№2-2298/06) та №2-4804/06 (№2-390/07). 2.Відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 05 жовтня 1987 року та постанови президії Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 року зобов`язати відповідача в порядку п.2.10. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» ( далі-Інструкція), виключити з його трудової книжки записи: - №22, зроблений на підставі підробленого наказу №257\л, в порушення ст.ст.31,32 КЗпП УРСР та п.п.2.3,2.4,2.13. Інструкції, - № 23, зроблений в порушення ст.ст.23,48 КЗпП УРСР та п.п.2.2,2.26,4.1 Інструкції, - № 24, зроблений в порушення ст. 48 КЗпП УРСР та п.п.2.9,2.26 Інструкції. 3.Зобов`язати ІМТП скасувати: - підроблений параграф 2, внесений в серпні 1988 року в наказ № 257/л від 30 грудня 1986 року в порушення ст.ст.9,24,31,32,105 КЗпП УРСР; - дисциплінарний наказ №160\л від 16 серпня 1988 року, виданий в порушення ст.ст.148,149 КЗпП УРСР; - наказ №37\л від 21 лютого 1989 року про зміну формулювання дисциплінарного наказу №160\л від 16 серпня 1988 року, виданий в порушення ст.151 КЗпП УРСР. 4.Зобов`язати ІМТП видати наказ про розірвання з ним трудового договору на підставі ч.1ст.38 КЗпП УРСР (у зв`язку з виходом на пенсію); укладений 06 липня 1984 року. 5.Відповідно до ст.ст.95,117 КЗпП УРСР, п.4.1 Інструкції стягнути з ІМТП заробітну плату, розмір якої на підставі висновку Профкому від 17 жовтня 1988 року не є предметом спору, а саме : - 121,24 крб. згідно з довідкою бухгалтерії від 21 лютого 1989 року; - 455,60 крб., як компенсацію у подвійному розмірі за 112 годин надурочної роботи та за роботу у вихідні дні згідно з табелем 1-го району та рішення профспілкового комітету від 24 січня 1986 року; - 462 крб., як доплату за сумісництво посади начальника складу № 17 з 17 серпня 1987 року по 26 січня 1988 року, згідно заяви від 17 серпня 1987 року та листа заступника порту по кадрах № 14\л-232 від 08 лютого 1988 року, та середній заробіток за час вимушеного прогулу (25 років 10 місяців 19 днів), що з урахування індексу інфляції складає 948 606,86 грн. 6.На підставі ст.237-1 КЗпП України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» стягнути з ІМТП на його користь 200 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди за вимушений прогул після 13 січня 2000 року (т.1а.с.1-6,227-228; т.3а.с.35-36). Представник відповідача ДП МТП«Чорноморськ» Моісєєв Д.А. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав за їх безпідставністю та просив у задоволенні позову відмовити (т.3а.с.72-75, 77,78-79,80). Короткий зміст судових рішень Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 17 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ІМТП, громадської організації «Руська Рада Одеської області» (далі-ГО «Руська Рада Одеської області», громадська організація) про розірвання трудового договору, стягнення середнього заробітку, внесення змін у записи в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди (т.3а.с.82-85). Додатковим рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2017 року (мовою оригіналу) ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог, викладених в заяві від 02 вересня 2014 року в п.2.5 (т.1а.с.228) - Відповідно до ст.ст.95 та 117 КЗпП України стягнути з ІМТП заробітну плату, яка не є предметом спору, на підставі висновку Профкому від 17 жовтня 1988 року в сумі 121,24 крб. і на підставі довідки бухгалтерії від 21 лютого 1989 року в сумі 455,6 крб.,462крб.-доплату за сумісництво і середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції в сумі 948 606,86 грн. Закрито провадження в частині позовних вимог позивача ОСОБА_1 , викладених в заяві від 02 вересня 2014 року (т.1а.с.227-228) п.2.1.Відповідно до постанови Президії Одеського обласного суду від 26.04.1989 року, ухвали апеляційного суду від 18.01.2006 року та рішення Одеського апеляційного суду від 02.06.2006 року прийняти до нового розгляду позови ОСОБА_1 до ІМТП від 21.05.1988 року, від 26.09.1988 року, від 02.03.1989 року про належне оформлення трудової книжки, розірвання трудового договору на підставах, передбачених КЗпП України, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по яким було втрачено внаслідок фальсифікації (т.5а.с.152-158). Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року в рішення того ж суду від 17 березня 2016 року та додаткове рішення від 20 жовтня 2017 року внесені виправлення та виключено ГО «Руська Рада Одеської області» з кола відповідачів (т.7а.с.78-79). Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу наухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року про виправлення описки. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, постановити ухвалу про визнання ГО «Руська Рада Одеської області» учасником справи як організації, що має представляти в суді інтереси своїх членів, та постановити окрему ухвалу відносно судді Калашнікової О.І. на адресу Державного бюро розслідувань (далі-ДБР) т.7а.с.78-79,191. Правом відзиву на зазначену апеляційну скаргу відповідач не скористався. Сторони в судове засідання, призначене на 14 січня 20120 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК України апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність, враховуючи клопотання представника ДП МТП про розгляд справи без його участі, а також те, що позивач: -5 грудня 2019 року подав заяву про відмову приймати участь у судовому засіданні, вмотивовуючи свою заяву корумпованістю суддів та грубим порушенням ними норм процесуального права; -14 січня 2019 року повідомив про своє захворювання (без надання відповідних доказів), просив розглянути низку його заяв по суті та при цьому заяву про відкладення розгляду справи по суті, у зв`язку з хворобою, не подав (т.8а.с.112-117,129,155,159,160). 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 наухвалу Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року задоволенню не підлягає з таких підстав. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч.ч.1,4 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Згідно до ч.1ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасника справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Право громадських організацій на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон України «Про громадські об`єднання» не деталізує. Отже, такі права реалізуються відповідно до інших законів. Позовна заява від 27 січня 2014 року не містить посилання назакон, який наділяє ГО «Руська Рада Одеської області» правом на звернення до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 . Тому сам по собі факт підписання позовної заяви не лише ОСОБА_1 , а й в.о. голови ГО «Руська Рада Одеської області» Александровим В.А., не наділяє вказану організацію статусом органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у розумінні ч.1ст.45 ЦПК України 2004 року, яка діяла на час зверненняОСОБА_1 до суду (т.1а.с.21-27). Таким чином, позивачем у справі є ОСОБА_1 , відповідачем-ДП «МТП «Чорноморськ» (до зміни назви- ІМТП). Треті особи до участі у даній справи не залучались. У рішенні Київського районного суду м.Одеси від 17 березня 2016 року суд першої інстанції помилково зазначив, що він відмовив у позові ОСОБА_1 до ІМТП та ГО «Руська Рада Одеської області» (т.3а.с.82-85). В подальшому, у додатковому рішенні того ж суду від 20 жовтня 2017 року, судом першої інстанції знову помилково була зазначена вказана громадська організація в якості співвідповідача (т.5а.с.152-158). Тому ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року цивільна справа була направлена до суду першої інстанції для усунення недоліків, в тому числі для виправлення описки у судових рішеннях (т.5а.с.232-236). Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року у рішення суду від 17 березня 2016 року та додаткове рішення суду від 20 жовтня 2017 року внесені виправлення, якими ГО «Руська Рада Одеської області» виключена з кола відповідачів (т.7а.с.78-79). За таких обставин висновок суду першої інстанції про виправлення описок у зазначених рішеннях суду є правильним. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала постановлена неправомочною суддею Калашніковою О.І. не заслуговують на увагу. Сам по собі факт відсутності у справі протоколу автоматизованого розподілу справиза позовом, поданим у січні 2014 року, не свідчить про неповноважний склад суду. Так, з листа голови Київського районного суду м.Одеси від 02 серпня 2019 року, до якого додано скриншот відповідної обліково-статистичної картки, вбачається, що згідно п.3.1.Положення про автоматизовану систему документообігу суду, який діяв на час звернення ОСОБА_1 до суду, автоматичний розподіл справ здійснюється в суді під час їх реєстрації, на підставі внесеної до автоматизованої системи інформації. Автоматизована система документообігу суду на той час протокол автоматизованого розподілу справ між суддями не містила, який автоматично приєднувався до обліково-статистичної картки, що тільки у вкладці було зазначено дані обраного головуючого судді по справі (т.7 а.с.238,242). Щодо доводів апелянта про те, що ГО «Руська Рада Одеської області» слід вважати учасником цивільного процесу, апеляційний суд зазначає наступне. Вище зазначалось, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не послався на закон який наділяє ГО «Руська Рада Одеської області» правом на звернення до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб. Не встановлений він й апеляційним судом. Згідно з ч.ч.1,3 ст.1 Закону України Про громадські об`єднаннягромадське об`єднання це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Відомості про мету (цілі) та напрями діяльності громадського об`єднання має містити його статут (ст.11 Закону України Про громадські об`єднання), а ст.ст.21, 22 Закону України Про громадські об`єднаннявизначає права громадських об`єднань, які утворюються в Україні, та їх взаємодія з органами державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до довідки №679 від 21 січня 2006 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 21 січня 2006 року встановлено, що ОСОБА_1 є керівником ГО «Руська Рада Одеської області». Місцезнаходженням юридичної особи є АДРЕСА_1 (т.2а.с.28;т.4а.с.76,77,). Аналогічна адреса зазначена місцем проживання й позивача ОСОБА_1 (т.1а.с. 1-6,21-27 тощо). Матеріали справи містять безліч заяв, адресованих судам, правоохоронним органам тощо у 2014-2019 роках, які підписані одночасно позивачем ОСОБА_1 та в.о. голови ГО «Руська Рада Одеської області» Александровим В.А.(т.1 а.с.12,13-15,21-27,107,109,125-129,130-131,157,157зв-168,169-171,174,175,185,194,195,207,208,214,215-218,219-222,227-228,229,235; т.2 а.с.43-46,74-75,78,85-87,88,129-131,143,144-149,153-154,162; т.3 а.с.7-10,51-52,53-55, 66-69, 96-110, 130-139, 167-169, 183-187, 190-192, 202-203, 187, 190-192, 202-203; т.4 а.с.55-58, 59-60, 61-62, 82-85, 94-99, 103-106, 184-195, 196-198, 208-209; т.5 а.с.24, 25, 31-32,33-34,46-47,48-49,76-78,188,2011,203,224-225,226-228;т.6а.с.2-26,100-102,103-107,116-117,171-172,177,178,179-182,183-185,186-187,188). Разом з тим, згідно змісту всіх наявних у справі протоколів (журналів) судових засідань судів першої та апеляційної інстанції встановлено, що в.о. голови ГО «Руська Рада Одеської області» Александров В.А. на протязі 5 років (з січня 2014 року до січня 2019 року) не приймав участі в жодному судовому засіданні, де могла бути встановлена його особа; відсутня у справі й інформація, що він знайомився з матеріалами справи в суді. Відповідно до ч.ч.1,2ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Документи, що підтверджують повноваження представників чітко визначені ст.62 ЦПК України. Таким документом, зокрема, є довіреність. Довіреність, видана ОСОБА_1 будь-якому представнику, у справі відсутня. Для правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року позивачу ОСОБА_1 було запропоновано надати статут ГО «Руська Рада Одеської області»,дані про те, що ОСОБА_2 є членом зазначеної громадської організації, та довіреність громадської організації, яка визначає коло повноважень ОСОБА_2 у справі (т.6 а.с.232-236). Зазначена пропозиція позивачем була проігнорована. Натомість ним був наданий лише витяг зі статуту, в якому містяться пункти статуту, визначені на розсуд позивача; в яких відсутня інформація про повноваження в.о.голови громадської організації; та повідомлення про те, що ОСОБА_2 у листопаді 2018 року виключений зі складу організації (т.6а.с.238,239). Протоколи про прийняття та виключення ОСОБА_2 зі складу громадської організації апеляційному суду не надані. Незважаючи на інформацію про виключення ОСОБА_2 , у справі міститься чергове звернення в.о. головиГО «Руська Рада Одеської області» Александрова В.А. від 12 січня 2020 року про розгляд заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів тощо (т.8а.с.131,132-152). Інші члени ГО «Руська Рада Одеської області» участі у розгляді справи в якості представника ОСОБА_1 О ОСОБА_3 не брали. Відповідно до ч.4ст.60 ЦПК України суб`єкт цивільних процесуальних правовідносин в одній і тій самі справі не може одночасно перебувати в різних процесуальних становищах, оскільки це порушує принцип неможливості застосування процесуального сумісництва. Таким чином, представництво інтересів позивача (фізичної особи ОСОБА_1 ) в суді громадською організацією в особі її керівника ОСОБА_1 , тобто особою яка сама є стороною у справі, законом заборонено. За таких обставин немає підстав вважати, що представником позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, тобто учасником судового процесу, є ГО «Руська Рада Одеської області». Щодо постановлення окремої ухвали. Безпідставним є й прохання апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали відносно судді ОСОБА_4 на адресу ДБР, яка, на думку апелянта, викрала зі справи судові документи зловживаючи службовим становищем. Так, про скоєння суддею Київського районного суду м.Одеси Калашніковою О.І. низки злочинів, в тому числі викрадення нею судових документів., позивач протягом 2014-2019 років неодноразово повідомляв різні компетентні правоохоронні органи (Генеральну прокуратуру України, прокуратуру Одеської області, СБУ, НАБУ тощо) т.1а.с.175,223-226;т.2а.с.129-131,132-139,153-154,200-206;т.3а.с.66-69,96-110,113-116,117,190-192;т.4а.с.94-99;т.5а.с.5-9,10-12,79-86,115-126,126,127-131, т.6а.с.32,108-115, т.8а.с.101-111. Крім того, згідно листа прокуратури Одеської області від 11 серпня 2017 року 26 липня 2017 року за №15-4156-17 прокуратурою області на підставі заяв ОСОБА_1 від 19 червня та 13 липня 2017 року до ЄРДР внесені відповідні відомості за низкою статей Кримінального кодексу України, в тому числі за № 42017160000001013 за ч.1ст.357 КК України (Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких саме дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах) т.5а.с.88. Враховуючи наведене, правових підстав для постановлення відносно судді Київського районного суду м.Одеси Калашнікової О.І. окремої ухвали на адресу ДБР не вбачається. Керуючись ст.ст.367,368, п.1ч.1ст.375,ст.ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року про виправлення описки залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 28 січня 2020 року. Головуючий Судді: