Постанова Харківський апеляційний суд № 638/22373/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/22373/25 Номер провадження 22-ц/818/2791/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року в складі судді Гребенюка В.В. по справі № 638/22373/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 15 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 15.05.2025-100001863, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит на споживчі потреби у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 15 травня 2025 року. У подальшому, за додатковими договорами від 16 травня 2025 року та 20 травня 2025 року, укладеними за ініціативою позичальника, кредитна лінія була збільшена до 2500,00 грн та 4500,00 грн відповідно шляхом надання 2-го траншу у розмірі 1000,00 грн та 3-го траншу у розмірі 2000,00 грн. Кредит надано строком на 168 днів до 29 жовтня 2025 року, зі сплатою процентів за ставкою «Стандарт» - 1% за день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів, та за ставкою «Економ» - 0,5% за день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Договором також передбачена сплата комісії, пов`язаної з наданням кредиту, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 630,00 грн (по 315,00 грн у 2 та 3 чергових періодах) та неустойки, що нараховується за кожен день невиконання зобов`язання. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12600,00 грн, з яких заборгованість по кредиту становить 4500,00 грн, заборгованість по несплаченим процентам - 5355,00 грн, заборгованість за комісіями - 630,00 грн, неустойка - 2115,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача разом з судовим збором. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» відмовлено повністю. Заочне рішення суду мотивовано тим, що позивачем не визначено, яким чином відповідачем отримано одноразові ідентифікатори, зокрема на який номер телефону направлялись повідомлення з цими ідентифікаторами та належність такого номера саме відповідачу. Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять документів, які б слугували первинними документами згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України та належним чином підтверджували б виконання операції з безготівкового зарахування суми кредиту на картковий рахунок відповідача, а також відсутні докази належності платіжного засобу, вказаного в кредитному договорі, відповідачу. На цих підставах суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення договору саме відповідачем та отримання нею кредитних коштів, і відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 09 лютого 2026 року ТОВ «Споживчий центр» в особі представника Ларіонова К.О. до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині, судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено кредитний договір № 15.05.2025-100001863 від 15 травня 2025 року в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Документи, що складають кредитний договір, підписувались відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, вказаний останньою як фінансовий, - НОМЕР_1 . Відповідач не заперечувала, що вказаний засіб зв`язку належить їй. Під час укладення кредитного договору відповідачем було пройдено ідентифікацію через систему BankID Національного банку, в ході якої отримано дані, які однозначно ідентифікують відповідача, зокрема її прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, номер телефону та адресу реєстрації місця проживання, що повністю збігаються з даними, вказаними у кредитному договорі. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанціями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 15 та 16 травня 2025 року, а також листом ТОВ «УПР» від 20 травня 2025 року, які є первинними платіжними документами у розумінні Закону України «Про платіжні послуги». Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, тому не може надати банківську виписку по рахунку відповідача, а наведений розрахунок заборгованості є належним доказом її розміру. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем подано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга подана лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні неустойки в сумі 2115,00 грн не оскаржується та не переглядається судом апеляційної інстанції. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 15 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 15.05.2025-100001863 (кредитної лінії), який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання нею конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора Е636, отриманого у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при її ідентифікації на сайті. У заявці до кредитного договору, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані такі умови кредитування: дата видачі кредиту - 15 травня 2025 року; сума кредиту - 1500,00 грн; строк, на який надається кредит, - 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 29 жовтня 2025 року; процентна ставка «Стандарт» - 1% за день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів; процентна ставка «Економ» - 0,5% за день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 7% від суми кредиту; комісія за обслуговування кредитної заборгованості; неустойка - 22,50 грн за кожен день невиконання зобов`язання. Пунктом 20 заявки визначено спосіб ідентифікації та верифікації споживача - отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України. 16 травня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором К141, отриманим на той самий номер телефону НОМЕР_1 , за яким за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 2500,00 грн шляхом надання 2-го траншу у розмірі 1000,00 грн, з відповідним перерахунком комісій, процентів та неустойки. 20 травня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором К974, отриманим на той самий номер телефону НОМЕР_1 , за яким за ініціативою позичальника суму кредиту збільшено до 4500,00 грн шляхом надання 3-го траншу у розмірі 2000,00 грн, з відповідним перерахунком комісій, процентів та неустойки. Згідно з остаточним графіком платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 315,00 грн у кожному з 2 та 3 чергових періодів, що разом складає 630,00 грн. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним договором зазначені як НОМЕР_2. Видача кредитних коштів позичальниці підтверджується квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 742208286 від 15 травня 2025 року на суму 1500,00 грн (картка отримувача НОМЕР_2 ), квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 743227835 від 16 травня 2025 року на суму 1000,00 грн (та сама картка отримувача), а також листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 07 листопада 2025 року № 32-0711, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, згідно з яким 20 травня 2025 року о 21:42:44 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 у розмірі 2000,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 747361887, призначення платежу: видача за договором кредиту № 15.05.2025-100001863). Отже, загальна сума наданого відповідачу кредиту (усіх трьох траншів) становить 4500,00 грн. Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 15.05.2025-100001863 від 15 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає: 4500,00 грн - основний борг, 5355,00 грн - проценти, 630,00 грн - комісія за обслуговування, 2115,00 грн - неустойка, разом 12600,00 грн. Проценти нараховані за період з 15 травня 2025 року по 29 жовтня 2025 року. Довідкою також враховано, що відповідачем 30 травня 2025 року частково сплачено 970,00 грн у рахунок погашення заборгованості (комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та частини нарахованих процентів), у зв`язку з чим комісія, пов`язана з наданням кредиту, у позовних вимогах не заявлена. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктами 5-7 статті 3 цього Закону електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. З кредитного договору № 15.05.2025-100001863 від 15 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Е636, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, яким чином відповідачем отримано одноразові ідентифікатори та належність номера телефону, на який вони надсилались, саме відповідачу, а також не доведено факту надання позичальнику кредитних коштів. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення кредитного договору відповідач пройшла ідентифікацію через Систему BankID Національного банку України, абонентом-надавачем послуг якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року. Отримане від центрального вузла Системи BankID Національного банку електронне підтвердження ідентифікації містить дані, які однозначно ідентифікують відповідача, а саме: прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону - НОМЕР_5 , дані документа, що посвідчує особу, та адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , - яка повністю збігається з адресою, зазначеною відповідачем у кредитному договорі та вказаною позивачем як адреса відповідача у справі. Такі відомості отримані у порядку, передбаченому Положенням про Систему BankID Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17 березня 2020 року №

32. За таких обставин доводи суду першої інстанції про недоведеність належності відповідачу номера телефону, на який надсилались одноразові ідентифікатори, спростовуються наявними у справі доказами електронної ідентифікації відповідача через Систему BankID, яка передбачає багатофакторну автентифікацію користувача через банк-ідентифікатор і за своєю правовою природою є більш надійним способом встановлення особи, ніж саме лише посилання на номер телефону. Належність вказаного номера телефону та особистих даних відповідачу нею не спростована, відзиву на позов чи на апеляційну скаргу відповідач не подала, доказів втрати або незаконного використання цих даних іншою особою не надала. Щодо доводів суду першої інстанції про недоведеність факту надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає наступне. Заявка споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, та додаткові договори до кредитного договору, підписані одноразовими ідентифікаторами К141 та К974, містять реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним договором НОМЕР_2. Перерахування коштів у розмірі 1500,00 грн та 1000,00 грн на картку клієнта № НОМЕР_2 підтверджується безпосередньо квитанціями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 742208286 від 15 травня 2025 року та № 743227835 від 16 травня 2025 року, які містять усі необхідні реквізити платіжної операції - номер, дату, час, суму, код авторизації, призначення платежу з прямим посиланням на номер кредитного договору. Перерахування коштів у розмірі 2000,00 грн на картку клієнта № НОМЕР_3 підтверджується копією листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 07 листопада 2025 року № 32-0711. Доказів того, що зазначена картка ОСОБА_1 не належить та на неї кредитні кошти не перераховувались, матеріали справи не містять. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в загальному розмірі 4500,00 грн. Щодо тверджень суду про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів та банківської виписки на підтвердження видачі кредиту, колегія суддів враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало за допомогою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» кредитні кошти на вже наявну у неї картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком відповідача, яка охоплюється банківською таємницею. Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 4500,00 грн, які жодним чином не спростовані, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр». Також колегія суддів погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом у сумі 5355,00 грн, виходячи з наступного. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором між сторонами передбачено сплату процентної ставки у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів та 0,5% за 1 день користування кредитом протягом наступних чергових періодів, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (максимальний розмір денної процентної ставки з 21 серпня 2024 року не може перевищувати 1%). Розрахунок процентів здійснений позивачем із врахуванням графіка платежів, що є невід`ємною частиною заявки до кредитного договору, з урахуванням укладених додаткових договорів про збільшення суми кредиту. Заявлена позивачем сума процентів (5355,00 грн) є меншою за суму процентів, яка була б нарахована за повний строк кредитування без урахування часткового погашення (5875,00 грн), що узгоджується з фактом часткової сплати відповідачем 970,00 грн 30 травня 2025 року. Разом з тим, довідка-розрахунок не містить деталізації того, яким чином саме розподілена вказана часткова сплата між складовими заборгованості (комісією, процентами), що ускладнює перевірку точності розрахунку. Оскільки позивачем не надано детальнішого розрахунку, а заявлена сума процентів не перевищує максимально можливий розмір процентів за графіком платежів, колегія суддів вважає можливим стягнути проценти в заявленому позивачем розмірі 5355,00 грн, з урахуванням того, що доказів, які б спростовували цю суму або свідчили про її завищення, відповідачем не надано. Разом з тим, щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 630,00 грн колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Зі змісту умов кредитного договору вбачається, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті, забезпечення можливості робити платежі онлайн, відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати чергового платежу та консультаційні послуги. Колегія суддів зазначає, що зазначені дії за своєю правовою природою є супутніми діями, спрямованими на забезпечення виконання кредитодавцем власних функцій з обслуговування виданого ним же кредиту, а не самостійними додатковими послугами, що замовляються та об`єктивно надаються споживачу на його окреме прохання. Отже, умова договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою, суперечить принципу добросовісності та має наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача. Встановлена комісія є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок та є нікчемною. Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 630,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з викладеного, заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог в межах, визначених апеляційною скаргою. У частині відмови у стягненні неустойки судове рішення не оскаржувалося і не переглядається. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 9855,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн та проценти за користування кредитом - 5355,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 630,00 грн - відмовити. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено на суму 9855,00 грн, що становить 78,21 % від первісно заявлених вимог у розмірі 12600,00 грн (9855,00/12600,00*100), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1894,66 грн (2422,40*78,21%). За подання апеляційної скарги ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Оскільки апеляційна скарга подана в межах вимог про стягнення тіла кредиту, процентів та комісії на загальну суму 10485,00 грн, а задоволено з цієї суми 9855,00 грн, що становить 93,99 % (9855,00/10485,00*100), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3415,27 грн (3633,60*93,99%). Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», становить 5309,93 грн (1894,66 + 3415,27). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 15 січня 2026 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 15.05.2025-100001863 від 15 травня 2025 року в розмірі 9855 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5309 (п`ять тисяч триста дев`ять) грн 93 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина