Постанова Харківський апеляційний суд № 643/15139/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/15139/25 Номер провадження 22-ц/818/2558/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в складі судді Сугачової О.О. по справі № 643/15139/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 29.11.2024-100001749, відповідно до умов якого позичальнику на банківський рахунок з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-7286 на умовах строковості, платності і поворотності надано кредит у розмірі 9000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04 грудня 2024 року. За умовами договору кредит надано строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за один день користування протягом перших семи чергових періодів, та у розмірі 0,5% за день протягом наступних періодів. Також договором передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 450,00 грн і за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим. Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 29.11.2024-100001749 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 26 010,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн, за процентами в розмірі 10 710,00 грн, комісії 1800,00 грн і неустойки 4500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року у розмірі 26 101,00 грн і судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр». Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, а також розміру і складових заборгованості. На вказане судове рішення 22 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду у частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, процентів та комісії скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, здійснити розподіл судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено кредитний договір 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідачем документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним як фінансовий. Під час укладення кредитного договору відповідачем було проведено ідентифікацію через систему BankID, в ході якої встановлено його особу. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР», що є належним доказом. Кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача, номер якого самостійно зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу іРay. Інша інформація щодо рахунку відповідача відсутня, оскільки є банківською таємницею. Позивач не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи. Відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку 4441-11ХХ-XXXX-7286, який він зазначив в договорі, на спростування доказів, наданих позивачем. Розрахунок заборгованості проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі, а саме заборгованість за процентами становить 10 710,00 грн з розрахунку: 98 днів х 9000,00 х 1% = 8820,00 грн - проценти за ставкою «Стандарт» за перші 7 чергових періодів з 04 грудня 2024 року по 11 березня 2025 року; 42 днів х 9000,00 х 0,5% = 1890,00 грн - проценти за ставкою «Економ» за наступні 3 чергові періоди з 12 березня 2025 року по 22 квітня 2025 року. Комісія за надання кредиту пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, адже ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі. Комісія за обслуговування кредиту пов`язана з наданням низки послуг, чітко визначених і перелічених у договорі. Відтак, суд дійшов хибного висновку, що кредитний договір позивачем не було виконано. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Споживчий Центр» підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 04 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 29.11.2024-100001749, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) Е535, отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 20-32). Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено: - Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2); - позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3); - позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6). У заявці кредитного договору № 29.11.2024-100001749 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані наступні умови кредитування: дата видачі кредиту 04 грудня 2024 року; сума кредиту: 9000,00 грн; строк, на який надається кредит, - 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 22 квітня 2025 року; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена (п.п.1-5 заявки). Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6 заявки). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.7 заявки). У пунктах 8, 9 заявки кредитного договору (кредитної лінії) зазначено, що комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 5% від суми Кредиту та дорівнює 450,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 450,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Пунктом 14 передбачено графік платежів, який складається з 10 чергових платежів та чергових періодів: з 04 по 17 грудня 2024 року, з 18 по 31 грудня 2024 року, з 01 по 14 січня 2025 року, з 15 по 28 січня 2025 року, з 29 січня по 11 лютого 2025 року, з 12 по 25 лютого 2025 року, з 26 лютого по 11 березня 2025 року, з 12 по 25 березня 2025 року, з 26 березня по 08 квітня 2025 року, з 09 по 22 квітня 2025 року. У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11XX-XXXX-7286. Також договір містить ПІБ позичальника, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП. Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, комісій, неустойки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 03 грудня 2025 року (а.с. 33-36). Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 04 грудня 2024 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів за кредитним договором № 29.11.2024-100001749 через сервіс іРay (№ транзакції 584921354) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26 серпня 2025 року № 86-2608, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року (а.с. 18, 37-46). Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 26 010,00 грн та складалась з основного боргу за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн, за відсотками у розмірі 10 710,00 грн, за комісією за надання у розмірі 450,00 грн та комісією за обслуговування 1350,00 грн, неустойки - 4500,00 грн. Проценти нараховані за період з 04 грудня 2024 року по 22 квітня 2025 року (а.с. 19). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З кредитного договору № 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Е535, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Договір № 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року містить ПІБ ОСОБА_1 , його РНОКПП, відомості щодо адреси, які збігаються з адресою його реєстрації (а.с. 57). Доказів того, що такі дані товариством отримано не від ОСОБА_1 або вони йому не належать чи використані будь-якими особами незаконно, суду не надано. В інформаційному повідомленні позичальника наявна інформація про його контактний телефон НОМЕР_1 (а.с. 31-32), що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону відбулося надіслання смс-повідомлення з зазначенням одноразового ідентифікатора Е535, який було використано для підписання кредитного договору в електронній формі. Належність вказаного номеру телефону відповідачу ним не спростовано. До того ж, при укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID НБУ (а.с. 17, 47). Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21. Отже, відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ «Споживчий центр» вимог договору в частині надання позикодавцем кредиту позичальникові у розмірі 9000,00 грн і виникнення у відповідача обов`язку з повернення позики та сплати процентів. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне. Заявка споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, пропозиція про укладення договору і відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4441-11ХХ-ХХХХ-7286. Згідно з п. 11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником. Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 04 грудня 2024 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів за кредитним договором № 29.11.2024-100001749 через сервіс іРay (№ транзакції 584921354) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26 серпня 2025 року № 86-2608 (а.с. 18). Доказів того, що вказана в договорі картка з номером 4441111151017286 ОСОБА_1 не належить, та на неї 04 грудня 2024 року не було перераховано кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн за договором № 29.11.2024-100001749, матеріали справи не містять. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 9000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 , зазначений відповідачем у договорі. Щодо тверджень суду про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то колегія суддів враховує, що ТОВ «Споживчий центр»не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував за допомогою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком. Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн, які жодним чином не спростовані. Оскільки сума тіла кредиту ОСОБА_1 позивачу не повернута, колегія суддів дійшла висновку, що вказана сума підлягає стягненню з нього на користь ТОВ «Споживчий центр». Також колегія суддів погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, виходячи з наступного. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 04 грудня 2024 року по 22 квітня 2025 року (140 днів), сплату процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом перших 7 чергових періодів, та у подальшому сплату процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом. Пунктом 14 договору передбачено графік платежів, який складається з 10 чергових платежів та чергових періодів, кожен з яких складає 14 днів. З довідки позивача вбачається, що заборгованість за процентами становить 10 710,00 грн з розрахунку: 14 днів х 7 чергових періодів х 9000,00 грн х 1% = 8820,00 грн за перші 7 чергових періодів за ставкою «Стандарт» (з 04 грудня 2024 року по 11 березня 2025 року) та 14 днів х 3 чергові періоди х 9000,00 грн х 0,5% = 1890,00 грн - за наступні 3 чергових періоди за ставкою «Економ» (з 12 березня 2025 року по 22 квітня 2025 року). Нарахування процентів за такими ставками повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24 грудня 2023 року (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: 2,5 % до 22 квітня 2024 року включно; 1,5 % з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, 1% з 21 серпня 2024 року). Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає 8820,00 + 1890,00 = 10 710,00 грн заборгованості за процентами. Щодо вимог про стягнення комісії колегія суддів виходить з наступного. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22). Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Укладаючи кредитний договір сторони погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 450,00 грн, яка нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів (п. 8 заявки кредитного договору). У п. 9 заявки передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 450,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Отже, погоджені сторонами умови кредитного договору, в яких зазначено перелік послуг, за які передбачено сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, не є нікчемними, оскільки відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії, передбаченої п.п. 8 та 9 кредитного договору, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», та з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню комісія в розмірі 1800,00 грн (450,00 грн + (450,00*3). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 21 510,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн, відсотки за користування кредитом 10 710,00 грн та комісія 1800,00 грн. Рішення суду в частині відмови у стягненні неустойки позивачем не оскаржувалось та не переглядається. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 16), з апеляційною скаргою 3633,60 грн (а.с. 83). Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 82,7 %, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 008,31 грн (2422,40+3633,60) *82,7%). Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № № 29.11.2024-100001749 від 04 грудня 2024 року у розмірі 21 510 (двадцять одна тисяча п`ятсот десять) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 5008 (п`ять тисяч вісім) грн 31 коп. Рішення суду в частині відмови у стягненні неустойки не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 10 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина