Постанова КАС ВС № 420/2090/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року м. Київ справа № 420/2090/25 адміністративне провадження № К/990/23248/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бучик А. Ю., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 (суддя Стефанов С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 (колегія суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г.) у справі № 420/2090/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у формі протоколу № 40/в від 22.11.2024 засідання Комісії про відмову у призначенні їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї (дружині) померлого ОСОБА_2 внаслідок смерті військовослужбовця, що мала місце в період проходження ним військової служби внаслідок захворювання; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити члену сім`ї (дружині) ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відповідно до статей 16, 16-2, 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), у розмірі 500-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного 2023 року.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.03.2025 позов задовольнив.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.05.2025 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 залишив без змін.

4. Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Верховний Суд ухвалою від 17.06.2025 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

7. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю справа розглядається в порядку письмового провадження.

8. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Суди встановили, що 18.04.2023 між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Також встановили, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 , стрілець ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_2 проходив військову службу в Збройних Силах України з 09.09.2022. З 02.10.2023 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець ОСОБА_2 помер, про що 21.10.2023 Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 829, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 137/137 від 15.11.2023, проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 20.10.2023, смерть ОСОБА_2 перебуває в прямому причинному зв`язку із захворюванням травної системи у вигляді хронічної виразки шлунку, що ускладнилося розвитком кровотечі, про що свідчать морфологічні дані та дані гістологічного дослідження. Безпосередньою причиною смерті стало малокрів`я внутрішніх органів. Крім того, у висновку зазначено, що згідно з наслідком судово-токсикологічного дослідження у крові трупа ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт у концентрації 2,17 %. Вказана концентрація етилового спирту у крові за життя могла відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня 3(2.3). При зовнішньому та внутрішньому дослідженні трупа ушкоджень не виявлено. Згідно з актом проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 29.11.2023, причиною смерті солдата ОСОБА_2 є захворювання травної системи у вигляді хронічної виразки шлунку, що ускладнилося розвитком кровотечі, безпосередньою причиною смерті стало малокрів`я внутрішніх органів. Згідно з довідкою про причину смерті до лікарського свідоцтва про смерть № 137 від 21.10.2023 (п. 4) причиною смерті солдата ОСОБА_2 вказано: хронічна виразка шлунку з кровотечею. 19.06.2024 позивачка ОСОБА_1 на виконання вимог пункту 10 Порядку № 975 подала заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відповідними додатками про вирішення питання щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 . Надалі документи ОСОБА_1 надійшли до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з ІНФОРМАЦІЯ_3 та відправлені на перевірку до Центральної військово лікарської комісії (далі - ЦВЛК). 22.11.2024 за наслідком розгляду поданих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині ( ОСОБА_1 ) та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 , оформлене протоколом № 40/в від 22.11.2024 (пункт 16). Відповідно до змісту витягу з протоколу № 40/в від 22.11.2024 підставою для відмови дружині та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_2 вказано статтю 16-4 Закону № 2011-ХІІ, згідно з якою призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись із рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у формі протоколу № 40/в від 22.11.2024, позивачка звернулась до суду з цим позовом. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки смерть ОСОБА_2 настала в результаті хронічного захворювання, яке ускладнилося кровотечею під час щорічної відпустки, що у свою чергу є підставою для виплати такої допомоги, а тому оскаржуване рішення Комісії Міністерства оборони України є протиправним та підлягає скасуванню. Суд зазначив, що в цьому випадку смерть ОСОБА_2 настала в результаті ускладнення захворювання, а факт виявлення в крові померлого етилового спирту жодним чином не свідчить про скоєння останнім будь яких умисних дій, які призвели до його смерті. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Обґрунтувуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ, якою передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. У цій справі Міністерство оборони України наголошує на факті перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті та вважає, що смерть настала внаслідок алкогольного сп`яніння. Як підставу касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту "б" частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ в частині можливості призначення одноразової грошової допомоги у разі, якщо військовослужбовець помер від захворювання (нещасного випадку) у стані алкогольного сп`яніння. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

13. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

14. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

15. Згідно зі змістом частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

16. Відповідно до статті 16-3 зазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

17. Згідно зі статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

18. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

19. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

20. У пункті 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

21. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть); у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975). Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

22. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 13, 19 Порядку № 975).

23. З огляду на вказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.

24. Разом з тим така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

25. Пункт 10 Порядку № 975 містить перелік документів, які зобов`язані подати члени сім`ї при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги, зокрема, документ, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Суд зазначає, що цей документ є обов`язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

26. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.

27. Відповідно до пункту 4.6 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530) з метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста командиром військової частини, де проходив службу (збори) військовослужбовець, військовозобов`язаний чи резервіст, здійснюються такі заходи: на розгляд штатної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, надсилаються копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи документи правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті). Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП. Обласні ТЦКСП для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) подають у Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України такі документи, зокрема: копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зазначеної в пунктах 1- 3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Такими документами можуть бути копія акта про нещасний випадок військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, витяги з документів правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті (поранення, контузії, каліцтва, травми), матеріали службового розслідування, судове рішення, інші медичні або військово-облікові документи; копія постанови штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

28. Згідно з пунктом 21.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

29. У пункті 21.30 Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

30. Пунктами 21.5, 21.6 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби"; в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини"; д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби";

31. Пункт 21.14 Положення № 402 передбачає, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця.

32. Згідно з обставинами справи, яка розглядається, причиною смерті солдата ОСОБА_2 згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 137 від 21.10.2023 є хронічна виразка шлунку з кровотечею. У графі «Хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті» вказано: малокрів`я органів; хронічна виразка шлунку з кровотечею.

33. У висновку експерта № 137/137 від 15.11.2023, складеного за наслідком проведення судово-медичної експертизи тіла ОСОБА_2 , зазначено, що «смерть ОСОБА_2 перебуває в прямому причинному зв`язку з захворюванням травної системи у вигляді хронічної виразки шлунку. Безпосередньою причиною смерті стало малокрів`я внутрішніх органів».

34. Водночас під час судово-токсикологічного дослідження крові виявлено етиловий спирт у концентрації 2,17 проміле.

35. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті.

36. Проте колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять постанови штатної ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , яка є обов`язковою складовою та входить до пакета документів, що подаються для призначення одноразової грошової допомоги.

37. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що відомості, вказані, зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов`язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

38. При цьому передбачене пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

39. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця і настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

40. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

41. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності. Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

42. Так, відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 29 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

43. Водночас колегія суддів вважає, що положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

44. Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв`язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності.

45. Саме з урахуванням наведеного Суд застосовує статтю 16-4 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентний орган встановить, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв`язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм. Водночас наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови у допомозі лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.

46. Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

47. Аналогічне розмежування фактичних моделей здійснено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 640/14940/19, в якій Суд відмежував справи, де смерть була наслідком власних дій особи у стані сп`яніння, від справ, де смерть настала внаслідок дій інших осіб або за відсутності доведеного причинного зв`язку з алкоголем.

48. В цьому контексті Верховний Суд застосовує положення статті 77 КАС України з урахуванням того, що у спорах про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Якщо Міністерство оборони України посилається на статтю 16-4 Закону № 2011-XII як на підставу для відмови, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для відмови залежно від її фактичної підстави: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп`яніння - стан сп`яніння, конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв`язок між такими діями і смертю; у разі посилання на стан алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або спричинений ним патологічний стан як безпосередню медичну причину смерті - факт відповідного стану та прямий медичний причинний зв`язок між ним і смертю.

49. Водночас такий підхід не означає покладення на Міністерство оборони України безумовного обов`язку самостійно витребовувати документи, які заявник зобов`язаний подати для розгляду питання про призначення допомоги. Неподання необхідних документів може мати процесуальне значення для розгляду заяви, однак у разі прийняття рішення саме про відмову з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону № 2011-XII, суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність висновку про наявність відповідного виключення. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18.

50. Наведений розподіл обов`язку доказування зумовлює необхідність оцінки не окремих доказів ізольовано, а всієї сукупності наявних доказів, які підтверджують або спростовують наявність причинного зв`язку між станом сп`яніння та смертю військовослужбовця. Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або наявність інших біологічних матеріалів є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом сп`яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

51. Такий висновок підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема лікарським свідоцтвом про смерть, висновком ВЛК, актом службового або спеціального розслідування, наказом командира військової частини, матеріалами кримінального провадження, вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження, показаннями свідків, обставинами виконання службового завдання та характером поведінки самого військовослужбовця. Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, де висновок експерта лише констатував стан сп`яніння, але не доводив причинного зв`язку між ним та смертю. Водночас у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 640/14940/19 Суд врахував саме сукупність доказів, які підтверджували причинний зв`язок між діями військовослужбовця у стані сп`яніння та настанням смерті.

52. Саме необхідність комплексної оцінки таких доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на висновок експерта, але й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв`язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи, бойового ураження, нещасного випадку або іншого зовнішнього фактора. У випадку, коли відмова ґрунтується на твердженні про те, що алкогольне, наркотичне чи токсичне сп`яніння або його наслідки були безпосередньою медичною причиною смерті, рішення має містити посилання на конкретні медичні документи, які підтверджують такий прямий причинний зв`язок, та пояснення, чому встановлена медична причина смерті не є наслідком захворювання, поранення, бойового ураження або дій іншої особи.

53. Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.

54. Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише: доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

55. Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2018 року у справі № 813/4502/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 802/1869/17-а, від 22 травня 2018 року у справі № 760/9519/17, від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/14940/19, від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.

56. Отже, за відсутності у матеріалах справи постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвело до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , неможливо встановити наявність чи відсутність причинного зв`язку між алкогольним сп`янінням і смертю ОСОБА_2 та наявність чи відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги за обставин, передбачених статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ

57. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

58. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Зважаючи на результат касаційного перегляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 420/2090/25 скасувати. Справу № 420/2090/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А. Ю. Бучик Судді: В. М. Бевзенко Я. О. Берназюк