Постанова КГС ВС № 924/953/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ cправа № 924/953/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С. розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, до якої приєдналася Адміністрація Державної прикордонної служби України на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 (у складі колегії суддів: Мамченко Ю.А. (головуючий), Олексюк Г.Є., Хабарова М.В.) за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Міністерство оборони України

2. Кабінет Міністрів України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області

2. Адміністрація Державної прикордонної служби України про витребування земельної ділянки ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог 1.1. 24.10.2024 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький, Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням заяви від 12.09.2025 про зміну його предмета) до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького (далі - Академія, Відповідач, Скаржник) про витребування у Відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:06:019:0200 загальною площею 14,3226 га, право на яку посвідчується Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ 334661 від 13.04.2009 (далі - спірна земельна ділянка). 1.2. В обґрунтування позовних вимог КЕВ м. Хмельницький зазначив, що він, як постійний користувач, який здійснює функції з охорони та захисту військового майна (земель оборони), у зв`язку з порушенням Академією прав та інтересів щодо цього майна подав віндикаційний позов про витребування спірної земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Позивачу та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у постійному користуванні Відповідача. Зокрема КЕВ м. Хмельницький зазначив, що рішенням №277-в від 23.12.1975 виконавчий комітет Хмельницької районної ради депутатів трудящих затвердив акт на право користування землею Хмельницької КЕЧі Прикарпатського воєнного округу Хмельницької області (10.01.2005 перейменовано у КЕВ м. Хмельницький) з відведенням 2487,6 га землі та з виготовленням відповідного Державного акта. Позивач стверджує, що з моменту отримання у користування вищевказаної земельної ділянки вона набула статусу військового майна та є державним майном, що призначене для постійної діяльності та використання Збройними Силами України, що передбачено Законом України "Про правовий режим майна Збройних Сил України". При огляді військових містечок працівниками КЕВ м. Хмельницький було виявлено, що частину земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування Позивачу, використовує Академія. В подальшому було виявлено, що остання є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 14,3226 га згідно Державного акта від 15.04.2009, виданого на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №21/09-р від 12.01.2009. За доводами Позивача, спірна земельна ділянка є землями оборони для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (цільове призначення 15.01), а не для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України (15.03). Відтак, КЕВ м. Хмельницький наголошує на вибутті частини земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні, що порушує права останнього та Міністерства оборони України. У свою чергу, у позові зазначено, що будь-яких рішень про передачу даної земельної ділянки від Міністерства оборони України до Національної академії Державної Прикордонної Служби України ім. Богдана Хмельницького, в тому числі щодо її вилучення зі свого складу або відмови від права користування нею та передачі іншим особам, не приймалося, а тому користування частиною земельної ділянки Відповідачем є безпідставним. Водночас у позові вказано, що будь-які рішення з приводу відчуження земель оборони приймає Кабінет Міністрів України, який діє від імені держави та є розпорядником земель державної власності. 1.3. Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Позивача Міністерство оборони України та Кабінет Міністрів України. 1.4. У подальшому ухвалою суду від 10.12.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача Хмельницьку районну державну адміністрацію Хмельницької області (далі - Хмельницька РДА) та Адміністрацію Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПСУ).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026 року у задоволенні позову КЕВ м. Хмельницький про витребування земельної ділянки відмовлено. 2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Хмельницька РДА не мала повноважень та підстав для вчинення розпорядчих дій щодо спірної земельної ділянки, оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпорядження ними відноситься до виключних повноважень Кабінету Міністрів України відповідно до статті 142 Земельного кодексу України. За таких обставин суд першої інстанції виснував про обґрунтованість позовних вимог, проте відмовив у позові внаслідок задоволення клопотання Академії про застосування наслідків сплину строків позовної давності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач міг довідатися про порушення свого права саме з дати розпорядження Хмельницької РДА від 23.02.2007, прийнятого у зв`язку з добровільною відмовою КЕВ м. Хмельницький, тобто саме з 23.02.2007 слід обраховувати позовну давність. За висновками місцевого господарського суду трирічний строк позовної давності для звернення до суду із позовом у цій справі встановлено до 23.02.2010 року. В такий спосіб суд фактично підтвердив наявність порушення речового права Позивача, однак дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності. 2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 задоволено касаційну скаргу КЕВ м. Хмельницький, рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено та витребувано у Академії на користь Позивача земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0200 загальною площею 14,3226 га. 2.4. Вказана постанова мотивована відсутністю у справі достатніх доказів того, що Позивачу було відомо про наявність у Академії речового права на земельну ділянку, яка накладається на його (Позивача) земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання Академії на її діяльність на спірній ділянці з 2007 року, що включає щоденні заняття з практичної стрільби та участь тисяч курсантів, слухачів і діючих військовослужбовців як такі, що не спростовують відсутності у справі доказів обізнаності Позивача як про порушення його права користування спірною земельною ділянкою, так і про особу, яка порушила таке право. За результатами апеляційного перегляду суд зазначив про звернення до суду з позовом у цій справі (24.10.2024) в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України загального трирічного строку позовної давності (з моменту проведеної у 2024 році інвентаризації) та, погодившись з встановленим місцевим господарським судом фактом порушення прав Позивача, задовольнив позов і витребував у Академії спірну земельну ділянку. 2.5. У свою чергу Академія не погодилася з постановою суду апеляційної інстанції та скористалася правом касаційного оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи. Розгляд справи Верховним Судом 3.1. Касаційна скарга обґрунтована виключним значенням цієї справи для Скаржника, а саме тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та становить критичну необхідність для Академії як для вищого військового навчального закладу в системі Державної прикордонної служби України, і, внаслідок прийняття судом апеляційної інстанції постанови у цій справі, навчальний заклад позбавлений можливості здійснювати свою діяльність щодо, зокрема, підготовки особового складу Академії, інших підрозділів Державної прикордонної служби України в цілому. Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги щодо виключності такого випадку для перегляду справи на підставі підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.2. Касаційне провадження у справі відкрито 04.06.2026 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 3.3. У своїй касаційній скарзі Академія просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026. 3.4. Підставами касаційного оскарження Академія визначила: - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 10.11.2022 у справі № 916/1294/21, від 21.02.2024 у справі № 296/6465/21 щодо визначення початку перебігу позовної давності за віндикаційними позовними вимогами; - істотне порушення судом норм процесуального права, яке полягає у неповному дослідженні доказів, ненаданні оцінки доказам у їх сукупності та неврахуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: суд не дослідив юридично значимих фактичних обставин справи, з яких вбачається фактичний пропуск Позивачем строку позовної давності. За доводами Скаржника, суд безпідставно виснував, що КЕВ м. Хмельницький дізнався про передачу права користування спірною земельною ділянкою Відповідачу лише у 2024 році під час проведення інвентаризації, при цьому не врахувавши посилань Відповідача на активну багаторічну діяльність Академії безпосередньо на спірній земельній ділянці (з 2007 року), включаючи щоденні заняття з стрільби, участь великої кількості курсантів, слухачів і військовослужбовців. 3.5. 22.05.2026 Позивач надав Суду свої заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі. 3.6. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2026 задоволено заяву Адміністрації Державної прикордонної служби України та приєднано її до розгляду з касаційною скаргою Академії. У заяві про приєднання до касаційної скарги Адміністрація ДПСУ просить Суд постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026. При цьому заявник доводить обізнаність Позивача про володіння Академією спірною земельною ділянкою та про наявність на момент виникнення спірних правовідносин у органів місцевого самоврядування повноважень розпоряджатися землями для всіх потреб. 3.7. Позивач скористався своїм процесуальним правом та 11.06.2026 надіслав до Суду заперечення на заяву Адміністрації ДПСУ про приєднання до касаційної скарги, мотивоване безпідставністю доводів касаційної скарги Академії. 3.8. У відзиві на касаційну скаргу КЕВ м. Хмельницький просить Суд відмовити у її задоволенні з огляду на, зокрема, непогодження ним як суміжним землекористувачем меж спірної земельної ділянки при виготовленні на неї технічної документації, та на наявність у Академії альтернативної земельної ділянки полігону площею 377,7846 га. У подальшому 30.06.2026 КЕВ м. Хмельницький надіслав Суду додаткові пояснення у справі з клопотанням відмовити Відповідачу у задоволенні касаційної скарги і залишити в силі рішення апеляційної інстанції. 3.9. Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 - без змін. 3.10. На зазначені відзиви Академія 24.06.2026 надала Суду свої заперечення. 3.11. Інші учасники справи правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися. 3.12. 16.06.2026 Судом отримано клопотання Академії про розгляд її касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, у задоволенні якого ухвалою від 30.06.2026 відмовлено. 3.13. У подальшому ухвалою Верховного Суду від 06.07.2026 задоволено заву Академії від 22.06.2026 та зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 до закінчення її перегляду у касаційному порядку

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій 4.1. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної Ради депутатів трудящих від 23.12.1975 №277-в затверджено Акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2487,6 га, виданий Хмельницькій КЕЧ (10.01.2005 перейменовано у КЕВ м. Хмельницький та підпорядковано начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління). 4.2. У подальшому розпорядженням Хмельницької РДА від 23.02.2007, зокрема, припинено право постійного користування КЕВ м. Хмельницький земельною ділянкою площею 15 га у зв`язку з добровільною відмовою землекористувача та надано Академії дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 15 га із земель державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Копистинської сільської ради для організації навчальної бази кафедри озброєння та стрільб. У розпорядженні вказано відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові документи. 4.3. На підставі розпорядження Хмельницької РДА від 12.01.2009 Академії видано Державний акт серії ЯЯ №34661 від 13.04.2009 на право постійного користування земельною ділянкою площею 14,3226 га із земель державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) для організації навчальної бази кафедри озброєння та стрільб. 4.4. За доводами Позивача, він 14.05.2024 та 19.06.2024 звертався до Академії з листами та просив надати інформацію (документи, підстави) щодо розміщення полігону "Раково" на спірній земельній ділянці, місце розташування якої визначено у доданій схемі розташування земельної ділянки. У листі-відповіді від 15.06.2024 Академія повідомила КЕВ м. Хмельницький про проведення роботи з перевірки та зібрання усіх необхідних даних та про додаткове інформування за його результатами. 4.5. Дослідивши наявну у справі інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.11.2024 щодо спірної земельної ділянки суди зазначили, що будь-які реєстраційні записи щодо неї відсутні. 4.6. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №560/13798/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025, відмовлено у задоволенні позову Академії до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності щодо не перенесення з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:06:019:0200 площею 14,3226 га протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо такого перенесення. Рішення суду мотивоване обранням Позивачем неналежного способу захисту порушеного права, оскільки спірна земельна ділянка набула статусу архівної. Зі змісту вказаної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду також вбачається, що згідно даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:06:019:0200 була перенесена в автоматизованому порядку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, і з 01.01.2013 по 24.03.2017 перебувала в Державному земельному кадастрі. 4.7. Матеріали справи також містять висновок експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 21.11.2025, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 14,3226 га, яка посвідчується Державним актом на право постійного користування серії ЯЯ 334661 від 13.04.2009, повністю накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки, яка посвідчується Державним актом на право постійного користування землею від 23.12.1975 площею 2487,6 га. 4.8. Вважаючи своє право постійного землекористувача порушеним, КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду з позовом про його захист у спосіб витребування земельної ділянки у Академії. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заяві про приєднання до касаційної скарги, у відзиві та запереченнях на них, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 5.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України). 5.3. За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 5.4. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції переглядається в межах доводів касаційної скарги та виключно на підставі наявних у справі і оцінених судами попередніх інстанцій доказів. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на нього. Такі висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22, від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24, від 11.02.2026 у справі № 911/1229/25. 5.5. З огляду на підстави та предмет позову у цій справі предметом касаційного перегляду є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при встановленні наявності/відсутності факту пропуску Позивачем строків звернення до суду з позовом на захист свого права (строку позовної давності). 5.6. Дослідивши доводи касаційної скарги Академії, заяви Адміністрації ДПСУ та підстави ухвалення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. 5.7. Судовий спір у цій справі № 924/953/24 виник щодо правомірності надання Академії у постійне користування спірної земельної ділянки у 2009 році після припинення такого права Позивача у 2007 році. 5.8. При цьому Суд виходить з того, що суди попередніх інстанцій дійшли однакового висновку щодо допущених Хмельницькою РДА порушень при передачі земель оборони від одного постійного користувача іншому. Разом з тим за результатами розгляду спору суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо початку перебігу позовної давності. Так місцевий господарський суд зазначив про наявність порушень при ухваленні рішень з вказаних питань, проте задовольнив клопотання Відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та відмовив у позові Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки визнав обґрунтованими доводи КЕВ м. Хмельницький про те, що про зміну землекористувача він не міг знати до моменту проведення інвентаризації у 2024 році, зокрема через прихований характер порушення. 5.9. Таким чином, досліджуючи питання застосування судами наслідків пропуску строку позовної давності у спірних правовідносинах, Верховний Суд звертає увагу на наступне. 5.10. Аналіз положень Глави 19 Цивільного кодексу України щодо "Позовна давність" в сукупності із нормами Господарського процесуального кодексу України (які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та обставин) не дає Верховному Суду підстав та можливостей для самостійного дослідження такого клопотання щодо визначення обставин початку перебігу строку позовної давності, однак не обмежує його у перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій початку відліку такого строку. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 07.10.2025 у справі № 911/2713/23. 5.11. У контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 5.12. Таким чином початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. 5.13. У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. 5.14. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення позивач міг отримати раніше. Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду викладала, зокрема, у постановах від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17. 5.15. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 10.11.2022 у справі №916/1294/21, від 21.02.2024 у справі №296/6465/21. 5.16. Отже, з огляду на принцип непорушності права володіння майном визначення початку перебігу позовної давності розпочинається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права, тобто з моменту вибуття майна із власності або користування. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та у подальшому послідовно застосована судом касаційної інстанції, зокрема у постановах від 07.10.2025 у справі № 911/2713/23, від 27.05.2026 у справі № 914/895/24, від 18.02.2026 у справі № 922/867/25 та інших. 5.17. Як встановлено судами, зокрема зі змісту розпорядженням Хмельницької РДА від 23.02.2007 №208/07-р, право користування земельною ділянкою площею 15 га квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницький припинено у зв`язку з його добровільною відмовою та водночас надано Академії дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки із земель державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) для організації навчальної бази кафедри озброєння та стрільб. 5.18. Як виснував місцевий господарський суд, вказане свідчить про активні дії та обізнаність Позивача щодо майнових прав на спірну земельну ділянку як на частину всієї земельної ділянки площею 2487,6 га. З огляду на вищевказану обставину та враховуючи активні дії Позивача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про його обізнаність щодо вибуття 15 га земель державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з його володіння та користування на користь Академії. 5.19. Верховний Суд погоджується, що вказане свідчить про можливість КЕВ м. Хмельницький довідатись як про порушення його права, так і про особу, яка його порушила, саме з дати розпорядження Хмельницької РДА від 23.02.2007 №208/07- р, прийнятого у зв`язку з добровільною відмовою КЕВ міста Хмельницький, тому саме з цього моменту слід обраховувати позовну давність. А відтак, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із позовом у цій справі сплив 23.02.2010. 5.20. Крім того з матеріалів справи вбачається та сторони не заперечують, що на спірній земельній ділянці Академія постійно і регулярно проводить діяльність, задля якої отримувала земельну ділянку, а саме стрільби та іншу роботу кафедри озброєння. 5.21. У свою чергу Позивач наведеного не спростував та не навів обґрунтованих причин пропуску позовної давності, які можна було б визнати поважними. 5.22. Всупереч цьому суд апеляційної інстанції помилково визнав формальним ототожнення судом першої інстанції моменту прийняття адміністративних актів Хмельницької РДА за 2007 рік із початком перебігу строку звернення до суду. Охарактеризована судом апеляційної інстанції специфіка статусу Позивача, який здійснює лише управління розосередженими ділянками без безпосередньої господарської діяльності на них, не може слугувати перешкодою для обізнаності про вибуття з володіння спірної земельної ділянки упродовж такого тривалого часу та, як наслідок, для продовження строку позовної давності, оскільки наведене не є об`єктивними перешкодами для належного контролю за підвідомчим майном. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося перебування спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі у період з 2013 по 2017 роки. 5.23. Водночас Верховний Суд наголошує, що у разі вжиття уповноваженими органами, зокрема Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони та КЕВ м. Хмельницький заходів щодо з`ясування стану своїх майнових прав ці органи могли довідатися про порушення свого права та/або про особу, яка його порушила, значно раніше. 5.24. Так у період після виникнення між сторонами справи спірних правовідносин існувала достатня кількість нормативних актів з питань обліку та інвентаризації військового майна, у тому числі земель оборони: Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"; Керівництво з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483; Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748; Інструкція про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна, затверджена наказом Міністра оборони України від 14.07.2008 № 348; Інструкція з обліку земель оборони, затверджена наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 №

680. За їх вимогами землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. За змістом статті 5 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об`єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо (пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748 "Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах"). За приписами пунктів 3, 4 цієї Постанови метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі - інвентаризаційний опис). Інвентаризація військового майна у військовій частині проводиться як планова, так і позапланова - у разі перевірки результатів господарської діяльності і документальної ревізії та в інших випадках, коли необхідно встановити наявність військового майна. Відповідно до пункту 7 вказаної Постанови планова інвентаризація проводиться у такі терміни за видами військового майна, зокрема аеродромних, комунальних та інших об`єктів нерухомого майна - один раз на два роки; інших видів військового майна - один раз на рік (станом на 1 січня). Позапланова інвентаризація військового майна проводиться обов`язково у разі: приймання (здачі) посади матеріально відповідальними особами; передачі, перепідпорядкування, переходу військової частини на матеріально-технічне забезпечення в іншій військовій частині, розформування військової частини; відчуження військового майна, його передачі в оренду (щодо майна, яке відчужується або передається) тощо. Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб. Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини. Командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику). Міноборони подає до КМ України узагальнені дані про результати інвентаризації військового майна щороку не пізніше I кварталу року, що настає за звітним періодом (пункти 29, 34, 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748). 5.25. З наведеного вбачається, що з метою підтвердження наявності, перевірки якісного стану і ефективності використання військового майна державою в особі її уповноважених органів постійно здійснюється контроль. 5.26. При дотриманні строків та проведення інвентаризації, яка є обов`язковою, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України та Позивач мали б знати про те, що земельна ділянка, право постійного користування на яку припинено ще у 2008 році, використовується іншими особами за відсутності у них правовстановлюючих документів, а отже про порушення земельних прав Держави у їх особі. 5.27. Всупереч наведеним вимогам численних нормативних актів зазначена ситуація проіснувала понад 17 років (розпорядженням Хмельницької РДА від 23.02.2007 про припинення права постійного користування КЕВ м. Хмельницький, розпорядження Хмельницької РДА від 12.01.2009 про видачу Академії Державного акта, перебування земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з 01.01.2013 по 24.03.2017, та звернення до суду з позовом у цій справі 24.10.2024). 5.28. За таких обставин, оскільки Позивач зобов`язаний був здійснювати своєчасний, повний та достовірний контроль за обліком, цільовим використанням і збереженістю земель оборони щорічно, тому мав можливість довідатися про порушення власних прав під час вилучення у нього спірної земельної ділянки та при її передачі у постійне користування Відповідачу ще у 2007-2009 роках, а позов у цій справі № 924/953/24 подав 24.10.2024, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск КЕВ м. Хмельницький трирічного строку позовної даності. 5.29. Водночас суд апеляційної інстанції припустився помилки в оцінці факту пропуску Позивачем строку звернення до суду, безпідставно виснував про таку обізнаність лише у 2024 році та, як наслідок, безпідставно задовольнив позов КЕВ м. Хмельницький. 5.30. З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги, до якої про приєдналася Адміністрація ДПСУ, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи та, як наслідок, про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду. 5.31. Не заперечуючи в цілому права користувача майна на захист свого права від протиправних дій інших осіб інших осіб, у тому числі власника, Суд вважає, що час та кошти, витрачені Позивачем та іншими учасниками цього спору в судах, мали б більш ефективно та раціонально витрачені для забезпечення оборони України, особливо в умовах триваючої повномасштабної агресії російської федерації. Крім того, колегія суддів враховує й тривалий, майже 20-річний строк користування земельною ділянкою, нехтування КЕВ м. Хмельницький своїми обов`язками щодо інвентаризації майна та контролю за його використанням, відсутність порушення інтересів Держави з урахуванням наведених вище міркувань. При цьому Суд звертає увагу на специфіку та особливості цієї справи № 924/953/24, у якій за обставинами спору з позовними вимогами про витребування земельної ділянки звернувся Позивач (постійний землекористувач, суб`єкт управління державним майном оборонного призначення та орган управління, що входить до єдиної системи підпорядкування Міністерства оборони України та до структури Сил логістики Збройних Сил України, створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України) до Відповідача (постійний землекористувач, державний заклад вищої освіти, який здійснює підготовку офіцерів для Державної прикордонної служби України), сама земельна ділянка має спеціальний статус (землі оборони), перебуває у державній власності та розпорядження нею здійснює Кабінет Міністрів України. В такий спосіб зазначений спір міг би бути вирішений власником без звернення до суду з урахуванням нагальних потреб Позивача та Відповідача, державних інтересів, з урахуванням статутних завдань захисту та оборони Держави, підготовки відповідних кадрів та забезпечення функціонування сил безпеки та оборони України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. 6.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В такий спосіб суд касаційної інстанції здійснив перевірку застосування судами правових норм Глави 19 Цивільного кодексу України на предмет правильності такого застосування з урахуванням встановлених фактичних обставин справи. 6.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. 6.5. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Академії та заяву Адміністрації ДПСУ про приєднання до касаційної скарги необхідно задовольнити.

7. Розподіл судових витрат 7.1. Правила розподілу судових витрат визначені в статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на задоволення касаційної скарги та заяви і залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, Суд розподіляє сплачений заявниками судовий збір шляхом покладення таких витрат на Позивача у справі - КЕВ м. Хмельницький. Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, до якої приєдналася Адміністрація Державної прикордонної служби України, задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 924/953/24 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.01.2026 у справі № 924/953/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на користь Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького 15 599,73 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України 15 599,73 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання заяви про приєднання до касаційної скарги Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

6. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко