Постанова Харківський апеляційний суд № 621/2162/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 621/2162/24 Номер провадження 22-ц/818/3700/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року в складі судді Філіп`євої В.В. по справі № 621/2162/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав. Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, в якому у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 17 березня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано, і дитина залишилася проживати з нею. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 24 лютого 2014 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання спільної дочки в розмірі 500,00 грн щомісячно і до повноліття дитини, який в подальшому рішенням суду від 18 листопада 2021 року було збільшено до 1500,00 грн щомісячно. Аліменти на утримання дитини відповідач сплачував нерегулярно і не в повному обсязі, а після їх збільшення у 2021 році взагалі утворилася заборгованість, яку він погасив тільки після блокування банківської картки органом ВДВС на підставі її звернення у січні 2023 року. Зазначила, що з 2014 року і до 2017 року відповідач взагалі не бачив дитину, не цікавився її життям. Як їй стало відомо, в цей період він був засуджений вироком Балаклійського районного суду Харківської області за ч.2 статті 121 КК України (справа № 610/298/15-к). У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування з заявою про встановлення порядку побачення з дитиною, яку було задоволено і встановлено йому побачення з дочкою 1 (один) раз на місяць. На виконання вказаного рішення відповідач декілька разів приїжджав, щоб побачитися з дитиною, а потім взагалі зник з життя дитини. Наразі дочка навчається у Житомирському приватному християнському ліцеї «Сяйво», на рахунок якого їй доводиться сплачувати щомісячні благодійні внески, вона самостійно несе витрати на лікування дочки, займається вихованням дитини і розвитком її особистих здібностей. Дитина проживає з нею та її чоловіком ОСОБА_4 , якого вважає рідним батьком. Відповідач понад 6 років узагалі не з`являвся, щоб побачитися з дочкою, не спілкувався з нею, не приймав жодної участі у її житті, вихованні, утриманні, має заборгованість по аліментам. ОСОБА_1 не цікавиться успіхами дитини, навчанням, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує грошовими коштами, необхідними на харчування та лікування дитини, купівлю одягу. Як їй стало відомо, відповідач виїхав на постійне місце проживання за кордон. Просила позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представником відповідача адвокатом Гетьман О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що після розірвання шлюбу позивачка зі спільною дитиною залишилася проживати у місті Житомир, а відповідач повернувся проживати до адреси своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . Проживання батька і дитини на значній відстані у різних населених пунктах значно ускладнило їхнє безпосереднє спілкування. Крім того, категоричне небажання позивачки та вчинення нею перешкод обмежило присутність рідного батька в житті доньки. Проте, весь час відповідач не втрачав інтересу до дитини, періодично намагався встановити контакт із дитиною. Відповідач також визнає, що певний період часу мав труднощі зі сплатою аліментів на утримання дитини, однак, здебільшого, це пов`язано із початком військової агресії російської федерації в Україні. Однак, як тільки він отримав розрахунок державного виконавця, то одразу 11 червня 2024 року погасив всю заборгованість в сумі 20 278,58 грн. Відповідач не втратив інтересу до дочки, а неможливість прийняття активної участі в житті дитини зумовлена об`єктивними причинами, пов`язаними з віддаленістю міста проживання та неприязними відносинами з позивачкою, яка, без сумніву, може впливати на формування думки дитини. Звертаючись до суду з позовом, позивачка дбає не про інтереси дитини, а про свої власні інтереси, оскільки об`єктивні підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, з 2018 року припинив спілкування з дочкою, з 2020 року залишив територію України, життям дочки не цікавився, належного утримання не надавав, тому позбавлення його батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, яка у судовому засіданні підтвердила відсутність бажання спілкуватись з батьком. На вказане судове рішення 03 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що він неодноразово висловлював бажання спілкуватися з дитиною, має намір на відновлення відносин з нею та вважає, що родинний зв`язок між ним і дочкою можливо відновити, а тому не вбачається необхідності застосування до нього такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. Позивачкою не доведено, що його поведінка відносно дитини є свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, та наявності в його діях вини. Також позивачка не надала доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення його батьківських прав. Він дійсно упродовж певного періоду часу не приймав участі у вихованні дочки через неприязні відносини з позивачкою, а також у зв`язку з тим, що з 2018 року зі своєю сім`єю проживає за кордоном, тому зв`язок із дочкою міг підтримувати лише через матір дитини, яка усіляко цьому перешкоджала. Він весь час намагався підтримувати зв`язок: дарував подарунки (замовляв доставку), його батьки посилали дочці посилки. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він пропонував позивачці хоча б на деякий час забрати дочку до себе в Сполучені Штати Америки, де вона перебувала б у безпеці, але отримав категоричну відмову з боку матері дитини. Заборгованість зі сплати аліментів ним погашена. Він не притягувався до кримінальної та/або адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, не вчиняв насильство по відношенню до неї, йому ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав по відношенню до дитини повинно здійснюватися як крайній захід впливу і вимагає обов`язкового дослідження можливості застосування інших, менш радикальних заходів, втім суд першої інстанції цього не зробив. Суд безпідставно взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер та не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування ним своїми обов`язками. Орган опіки та піклування навіть не намагався з`ясувати обставини справи, з ним не зв`язувався, надати пояснення не пропонував, тож висновок зроблено лише на підставі отриманої від позивачки інформації та довідки ліцею. Думка дитини у сукупності з іншими обставинами не є вирішальною, з огляду на те, що причиною негативного ставлення Крістіни до нього є не тільки його бездіяльність, але і деякий психологічний вплив з боку її матері. 08 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивачки адвокат Галагуз Д.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що від відповідача жодного подарунка, привітання зі святами за весь час після розірвання шлюбу між сторонами та перебування його за кордоном не надходило, лише у 2019 році до м. Житомира приїздили його батьки і привозили ОСОБА_5 одяг, що був у використанні, а єдиною отриманою від них посилкою з того часу були цукерки та мед вже під час розгляду справи про позбавлення батьківських прав в суді. 26 лютого 2022 року вона отримала від відповідача, від якого з часу вирішення питання про збільшення розміру аліментів не було жодної звістки, повідомлення про те, що за бажанням вона з дітьми може приїхати до нього у Францію, проте при цьому не було зазначено жодної адреси, куди їхати, не було запитань, чи є матеріальна можливість їм кудись їхати, чи їх зустрінуть. У відповідача була можливість бачитися з дочкою, було навіть рішення органів опіки та піклування щодо визначення йому порядку участі у вихованні дитини. Однак відповідач востаннє бачився з дочкою більше семи років тому, перебуває за кордоном з 2018 року, і з 2020 року жодного разу в Україну не приїздив. Будь-яких реальних дій для налагодження стосунків з дитиною за весь цей час не вживав, жодної посилки, жодного привітання на день народження (навіть не вітав на останні дні народження доньки, коли справа розглядалась в суді), або інші свята. Вона не впливала на думку дитини, адже дочка сама, зростаючи, робила висновки про те, хто нею опікується, проживає з нею різні моменти в житті, а кому вона байдужа. Заяви відповідача щодо налагодження стосунків з дочкою є маніпулятивними. Дитина своїм батьком вважає вітчима, тож позбавлення відповідача батьківських прав жодних негативних наслідків для неї не матиме. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 липня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_2 отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 87, т. 2); Адвокатом Галагуз Дариною Миколаївною, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , отримано в електронному кабінеті 15 травня 2026 року (а.с. 86, т. 2); ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 88, т. 2); Службою у справах дітей Житомирської міської ради отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 90, т. 2); Службою у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області отримано в електронному кабінеті 29 квітня 2026 року (а.с. 89, т. 2). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 6 том 1). Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 17 березня 2014 року (справа № 296/12290/13-ц) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано (а.с. 15 том 1). Додатковим рішенням цього ж суду від 31 березня 2014 року позивачці було відновлено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_8 » (а.с.16 том 1). 24 лютого 2014 року рішенням Корольовського районного суду міста Житомира по справі № 296/12294/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 09 грудня 2013 року і до повноліття дитини (а.с. 17 том 1). Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира по справі № 296/5311/21 збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнуто аліменти в розмірі 1500,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини (а.с. 18-19 том 1). 22 жовтня 2016 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 5 зворот том 1). Позивачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 21 березня 2017 року, виданою Управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради. Разом з нею за цією ж адресою зареєстровані й проживають ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 2019 року народження, та ОСОБА_3 , 2011 року народження (а.с. 7 том 1). Згідно довідки № 89 від 10 квітня 2017 року Житомирського дошкільного навчального закладу № 27 дитина ОСОБА_3 , 2011 р.н., відвідує заклад з 03 вересня 2013 року. Дитиною опікується мама ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_11 , бабусі та дідусь. Тато дівчинки ОСОБА_1 не приходив на батьківські збори та святкові ранки, дитину до закладу не приводив і не забирав, розвитком і вихованням дитини не цікавився (а.с. 10 том 1). Як вбачається з довідки Житомирської загальноосвітньої приватної школи І-ІІІ ступенів «Сяйво» Житомирської області № 127 від 12 липня 2021 року, дитина ОСОБА_3 , 2011 р.н., відвідує заклад з 01 вересня 2017 року, проявила себе як творча, активна і доброзичлива дівчинка. Дитиною опікується мама ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_11 , цікавляться життям дитини у школі, прислухаються до порад вчителів. Батько дівчинки ОСОБА_1 не приходив на батьківські збори та святкові урочистості, дитину до закладу не приводив і не забирав (а.с.8 том 1). Аналогічна довідка видана 03 травня 2024 року № 90 (а.с. 9 том 1). За навчання дочки позивачкою на рахунок навчального закладу за період з 01 липня 2018 року по 28 травня 2021 року внесено благодійні пожертви в сумі 28 705,96 грн, з 01 липня 2018 року по 01 травня 2024 року 65 665,96 грн, що підтверджується довідками Житомирської загальноосвітньої приватної школи І-ІІІ ступенів «Сяйво» Житомирської області № 82 від 28 травня 2021 року, № 91 від 03 травня 2024 року (а.с.8 зворот, 9 зворот, 11 том 1). Згідно виписок з медичної картки амбулаторного хворого від 07 червня 2021 року, 07 травня 2024 року ОСОБА_3 , 2011 р.н., перебуває на диспансерному обліку у лікарів невролога та гастроентеролога з діагнозами неврозоподібний стан з порушенням сну, функціонально-панкреатичні розлади, синдром подразненого кишківника (а.с. 12-14 том 1). Як вбачається з довідки про розмір отриманих аліментів № 10904, ОСОБА_1 у період з 18 листопада 2021 року по 31 жовтня 2022 року сплачено: у листопаді 2021 року 500,00 грн; у грудні 2021 року 100,00 грн; у січні 2022 року 0,00 грн; у лютому 2022 року 100,00 грн; у березні 2022 року 0,00 грн; у квітні 2022 року 1000,00 грн; у липні 2022 року 582,00 грн (а.с. 116 том 1). Заборгованість відповідача за аліментами станом на 31 жовтня 2022 року складала 14 918,00 грн, станом на 31 травня 2024 року за 2023-2024 рік - 20 274,58 грн, що підтверджується розрахунками ДВС (а.с. 21, 115 зворот том 1). Як вбачається з довідки про неотримання аліментів від 07 лютого 2024 року, ОСОБА_13 з 01 серпня 2023 року по 31 січня 2024 року аліменти на утримання дитини ОСОБА_14 за виконавчим листом № 296/5311/21 від 01 лютого 2022 року не сплачував (а.с. 115 том 1). 11 червня 2024 року заборгованість за аліментами в сумі 20 274,58 грн погашена, що підтверджується платіжною інструкцією ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.76 том 1). Станом на 31 серпня 2024 року заборгованість за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня, що підтверджується довідкою Зміївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області № 30159 від 03 вересня 2024 року (а.с.99 том 1). Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 17 квітня 2025 року по справі № 296/1618/25 збільшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_3 , з 1500,00 грн на 3196,00 грн щомісячно (а.с. 202 том 1). Згідно інформації старости Геніївського старостинського округу виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 10 вересня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 , 1986 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання зарекомендував себе доброзичливим та відповідальним мешканцем (а.с.100 том 1). Релігійною організацією «Релігійна громада євангельських християн-баптистів «Геніївська церква» надано характеристику ОСОБА_1 , за якою він разом з дружиною виховує малолітніх дітей, є порядною людиною та люблячим батьком (а.с. 101 том 1). 21 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклав шлюб зі ОСОБА_15 (а.с. 102 том 1), в якому у них народились син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 104 том 1), та дочка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (народилась у Франції) (а.с.105 107 том 1). Як вбачається з інформації Державної прикордонної служби України, з 2018 року ОСОБА_13 неодноразово виїжджав за межі України, востаннє виїхав з України 02 жовтня 2020 року (а.с.172-173 том 1). Відповідно до висновку органу опіки та піклування Житомирської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1343 від 21 серпня 2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 132-133 том 1). Представник третьої особи - Служби у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області Н. Міндарь подала до суду заяву, в якій зазначила, що Службою вивчалися факти, викладені в позовній заяві, та зі слів матері відповідача ОСОБА_1 на даний час знаходиться за кордоном зі своєю новою родиною, в зв`язку з чим скласти висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав Служба вважає за неможливе (а.с.36 том 1). Допитані в судовому засіданні в якості свідків подруга родини позивачки ОСОБА_18 , голова ОСББ ОСОБА_19 , мати позивачки ОСОБА_20 підтвердили викладені у позовній заяві обставини про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, а виховує ОСОБА_5 вітчим. Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (батьки відповідача) пояснили, що їхній син декілька разів намагався бачитися з дочкою, але за декілька годин, що були встановлені Службою в справах дітей, не вдалось налагодити контакт з дитиною. Декілька разів вони їздили з ОСОБА_23 , щоб побачити онучку, але позивачка дуже сварилась через це. Від самого початку після розірвання шлюбу позивачка не дозволяла сину спілкуватися з дитиною, не давала її номер телефону, забороняла знайомити дитину з її родичами по лінії батька, братами й сестрами. Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 в присутності педагога (психолога) ОСОБА_24 просила врахувати її думку та позбавити відповідача батьківських прав, оскільки для неї він є лише «біологічним батьком», якого вона не знає, він для неї чужа людина. Вона не пам`ятає зустрічей з ним, оскільки була дуже малою, а з того часу, з якого пам`ятає, - батька ніколи не бачила, не спілкувалася з ним. Мати на її думку не впливає, і вважає, що досягла достатнього віку, щоб виразити свою думку, яка стосується її життя. Вона вважає своїм батьком іншу людину, який її любить та турбується, тому просила позбавити відповідача батьківських прав. Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20. Недостатня участь одного з батьків у вихованні дітей не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, таке допускається лише за умови винності в умисному ухиленні від виконання батьківських обов`язків, коли змінити поведінку особи неможливо (постанови Верховного Суду від 24 серпня 2022 року у справі № 640/13989/19, провадження № 61-19388св21, від 22 серпня 2022 року у справі № 462/1991/20, провадження № 61-21418св21). Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 10 вересня 2025 року у справі № 639/2319/24. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою доведено наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, що є крайнім заходом впливу. Дійсно, відповідач з 2018 року припинив спілкування з дочкою, з 2020 року в Україні не перебував, наразі активного спілкування з дитиною ОСОБА_3 не підтримує. Разом з тим, сам по собі факт недостатньої участі батька у житті дочки не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Як встановлено судом, після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_2 з дочкою мешкали у м. Житомирі, натомість відповідач ОСОБА_1 у с. Геніївка Чугуївського району Харківської області, а в подальшому за межами України. При цьому, між сторонами склались неприязні стосунки, вони не могли досягти згоди щодо участі батька у спілкуванні з дитиною, що підтверджується зверненням відповідача до органу опіки та піклування. Наведені обставини об`єктивно ускладнювали постійне спілкування ОСОБА_1 з дочкою. Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23). Відомості з навчального закладу і закладу охорони здоров`я беззаперечно не підтверджують винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, тобто наявності підстав для позбавлення його батьківських прав щодо дочки. Несплата аліментів батьком не є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України. До того ж, наразі заборгованість відповідачем погашена. Будь-яких відомостей про те, що відповідач зловживає алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку, на обліку в органах опіки та піклування, притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, за невиконання батьківських обов`язків за ст. 184 КУпАП, суду не надано. ОСОБА_25 проти задоволенні позову заперечував, бажає спілкуватися з дочкою і налагодити стосунки, тож висновки суду про відсутність будь-яких емоційних, родинних, соціальних зв`язків між дитиною і батьком є передчасними. У наданому суду висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради як органу опіки та піклування не наведено мотивів щодо необхідності позбавлення відповідача батьківських прав. Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20. З вказаного висновку органу опіки та піклування від 21 серпня 2024 року вбачається, що він ґрунтується на поясненнях позивачки, а також інформації з навчального закладу. У вказаному висновку не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав. Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини та її здоров`я. У висновку не зазначено, чи встановлено контакт з батьком дитини, його пояснення, яка робота проведена органом опіки та піклування з родиною щодо врегулювання спірних відносин. Отже, колегія суддів вбачає підстави для незгоди з таким висновком через його недостатню обґрунтованість. Щодо урахування думки дитини, колегія суддів виходить з того, що позиція ОСОБА_3 ґрунтується на недостатній участі батька у її житті, що безумовно викликає у дитини певну образу та негативне ставлення до нього, проте думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних можливих факторів впливу на неї. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 29 липня 2021 року розглянув справу № 686/16892/20 та наголосив, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини. Встановивши, що матеріали справи не містять достатньо належних доказів щодо неможливості змінити поведінку відповідача на краще і наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, колегія суддів, керуючись якнайкращими інтересами дитини, вважає, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Разом з тим, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Виходячи з встановлених судом обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_1 як батько не бере достатньої участі у вихованні дочки, не вживає активних заходів для відновлення постійного спілкування, судова колегія вважає за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки. Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання дочки стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як батька стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивачка не позбавлена можливості повторно ініціювати питання про позбавлення його батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідача раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено ним дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23). Водночас, підстав для покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням відповідачем батьківських обов`язків колегія суддів не вбачає у зв`язку з постійним перебуванням ОСОБА_1 за межами України на час розгляду справи. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо дочки ОСОБА_3 та попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення. Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина