Постанова 4805 № 285/3118/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/3118/26 Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г. Номер провадження №33/4805/1155/26 Категорія ст.124 КУпАП Доповідач Ляшук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В. з участю секретаря Кошиль О.Ю., захисника Прутяна О.А. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п`ятдесят гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 11 травня 2026 року о 17 год. 50 хв. на автодорозі Київ-Чоп 253 км +300м поблизу с. Пищів Звягельського району, керуючи автомобілем Volkswagen н.з НОМЕР_1 не дотримався безпечної швидкості руху, був неуважним в наслідок чого здійснив наїзд на причіп д.н.з НОМЕР_2 , який знаходився попереду. В наслідок чого автомобіль та причіп отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.3 ПДР. На постанову суду захисником Прутяном О.А. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Стверджує, що незважаючи на очевидний факт нечитабельності протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, який суддя фактично не зміг оголосити в процесі, суд все одно протиправно поклав його в основу постанови, чим грубо порушив право ОСОБА_1 на захист та принцип всебічного й об`єктивного дослідження обставин справи. Вважає, що потерпілий ОСОБА_2 є зацікавленою особою (працівником дорожньої служби), яка відповідала за безпеку ділянки, тому його свідчення є спробую уникнути особистої відповідальності за ст. 140 КУпАП, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху. Наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу словам потерпілого ОСОБА_2 , повністю проігнорувавши, що його версія подій цілковито спростовується як поясненнями водія ОСОБА_1 , так і матеріалами поліції. Зауважує, що суд першої інстанції не провів жодного аналізу очевидного технічного протиріччя між вигадками у схемі поліції та реальними фотографіями, чим грубо порушив вимоги ст. 252 КУпАП, щодо всебічного оцінювання доказів. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Прутяна О.А. на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. За змістом ст. 124 КУпАП відповідальності за цією нормою закону підлягають учасники дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд, чи іншого майна. Зі змісту цих вимог закону слідує, що до відповідальності за цією нормою підлягають лише учасники дорожнього руху, які допустили порушення ПДР, які є причиною виникнення ДТП. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення та правильність кваліфікації його дій підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Висновки суду про порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР України п. 12.3 є правильними та обґрунтованими. Так, ОСОБА_1 11 травня 2026 року о 17 год. 50 хв. на автодорозі Київ-Чоп 253 км +300м поблизу с. Пищів Звягельського району, керуючи автомобілем Volkswagen н.з НОМЕР_1 не дотримався безпечної швидкості руху, був неуважним в наслідок чого здійснив наїзд на причіп д.н.з НОМЕР_2 , який знаходився попереду. В наслідок чого автомобіль та причіп отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.3 ПДР. Зазначені обставини, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 11.05.2026 року, схемою місця ДТП, поясненнями ОСОБА_2 та іншими доказами. Вказані докази в повній мірі підтверджують висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог ПДР України п. 12.3. Доказів, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи апелянт не надав, натомість висновки суду підтверджуються доказами доданими до протоколу, а надані фотографії з місця ДТП висновки суду не спростовують. Натомість вказані фотографіїї з зображенням пошкодженого автопричепа, який обладнаний знаками «дорожні роботи, об`їзд», фонарями та світловідбиваючими елементами, попереджувальним знаку перед причепом, пряма ділянка дороги з достатньою видимістю, світла пора доби переконують апеляційну інстанцію в правильності висновків суду та відсутності будь-яких об`єктивних перешкод водію, який рухається з безпечною швидкістю уникнення зіткненню з вказаним автопричепом. Твердження апелянта про нечитабельності протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, на переконання апеляційного суду, не є істотним порушенням, яке могло б слугувати безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття справи за відсутністю події і складу правопорушення, а могло б бути підставою для витребування копії як за власною ініціативою так і за клопотанням поданим до суду. Доводи захисника Прутяна О.А., що потерпілий ОСОБА_2 є зацікавленою особою є неспроможними, оскільки суд першої інстанції належним чином оцінив пояснення потерпілого в сукупності з іншими зібраними у справі доказами. Свідчення потерпілого повністю узгоджуються з об`єктивними даними схеми ДТП та механічними пошкодженнями автомобіля та причепа, а тому обґрунтовано взяті судом першої інстанції до уваги. Крім того, сам по собі факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з дорожньою службою не спростовує факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України та не є підставою для визнання його свідчень недопустимими чи недостовірними доказами. Аргументи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не провів аналізу технічних протиріч між схемою місця ДТП та реальними фотографіями, чим грубо порушив вимоги ст. 252 КУпАП є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що засноване на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з матеріалів провадження та постанови, суд першої інстанції належним чином виконав вказані вимоги закону. Схема місця ДТП є графічним відображенням обставин події, яка складалася безпосередньо після правопорушення 11.05.2026 року о 17:50 год. у присутності водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписана ними без зауважень. Надані апелянтом фотознімки не спростовують зафіксованих у схемі ДТП лінійних вимірів, координат розташування транспортних засобів та механічних пошкоджень, оскільки фотофіксація відображає лише статичний стан об`єктів після пригоди під певним ракурсом і не є альтернативним процесуальним документом, що замінює схему ДТП. Суд першої інстанції дав належну оцінку всім доказам у їх сукупності з іншими матеріалами справи, а незгода апелянта з результатами цієї оцінки та судовим висновком не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Захисник вказує, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору посилаючись на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/3051/25 від 22 червня 2026 року. Відповідно до вказаної постанови учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із захистом їхніх соціальних прав, незалежно від їхнього процесуального статусу (як позивача, так і відповідача). Водночас п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та вищезазначена постанова звільняють учасників бойових дій від судового збору виключно у справах, пов`язаних із захистом їхніх безпосередніх соціальних, ветеранських та трудових прав (пенсії, виплати «бойових», пільги ЖКГ, житлові спори тощо). Таким чином, адміністративна справа за ст. 130 КУпАП де ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення не пов`язана із захистом прав ОСОБА_1 , як ветерана чи військовослужбовця, а тому підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні. За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а постанову суду є законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу захисника Прутяна Олександра Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.В. Ляшук