Ухвала ККС ВС № 766/10521/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Київ справа № 766/10521/24 провадження № 51-2391 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2026 року, встановив: За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2025 рокуОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Таврія Херсонської області, визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з виборчим процесом та референдумом на строк 15 років з конфіскацією майна. Суд встановив, що ОСОБА_5 у невстановлені дату та час, але не пізніше 23 вересня 2022 року, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч врегульованим чинним законодавством України суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, без примусу, з корисливих мотивів та з метою отримання грошової винагороди, добровільно погодився на пропозицію невстановлених осіб щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого м. Херсона Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу Російської Федерації (далі - РФ) на правах суб`єкта РФ та був призначений на посаду так званого голови ДВК № 102, яка діяла на території Суворовського району м. Херсона. Надалі, з 23 по 27 вересня 2022 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з особами так званої «виборчої комісії Херсонської області» та так званими членами ДВК № 102, матеріали щодо яких виділено в окреме кримінальне провадження, та іншими невстановленими особами, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, у порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» вчинив дії спрямовані на організацію та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а саме на території Суворовського району м. Херсона. Наслідком цих незаконних дій ОСОБА_5 та інших осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, стало визнання Російською Федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій території України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу РФ. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2026 рокуапеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_5 без змін. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2026 року касаційну скаргу захисника було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. 01 липня 2026 року до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга захисника, в якій він ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювався за відсутності обвинуваченого. При цьому не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що місцевим судом в повному обсязі виконано вимоги кримінального процесуального закону під час здійснення спеціального судового розгляду кримінального провадження (in absentia) щодо засудженого. Вважає, що опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду не є підтвердженням обізнаності ОСОБА_5 про судовий розгляд. Також зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03 березня 2022 року, яким внесено доповнення до Кримінального кодексу України (ст. 111- 1 КК), до населення окупованих територій, у тому числі і до тих, що перебувають у м. Херсоні, не доводився у встановленому законом порядку. Колегія суддів (далі - Суд), вивчивши матеріали касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень та неведені захисником доводи, дійшла висновку про таке. Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Як убачається з долучених до скарги копій вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 111-1 КК, за наведених обставин, підтверджений дослідженими та детально викладеними у вироку доказами. Зокрема, місцевим судом було досліджено, в тому числі, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; протоколи огляду від 03 грудня 2022 року з додатком на диску, протоколи огляду від 05 грудня 2022 року з додатком у виді диску; протокол огляду від 17 лютого 2023 року з додатком у виді диску, протокол огляду від 11 лютого 2022 року з додатком у виді диску; протоколи огляду від 22 квітня 2024 року з додатком у виді диску; протоколи огляду від 16 грудня 2022 року з додатком у виді диску; протокол огляду від 19 грудня 2022 року з додатком у виді диску; протокол огляду від 27 вересня 2022 року з додатком у виді диску; протокол пред`явлення особи для впізнання від 04 березня 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , якого бачив як члена виборчої комісії під час проведення референдуму у вересні 2022 року на території станції екстреної медичної допомоги у м. Херсоні; протокол пред`явлення особи для впізнання від 31 січня 2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнав фото із зображенням ОСОБА_5 , якого бачив як члена виборчої комісії під час проведення референдуму 23 вересня 2022 року на території ТОВ «Херсонський порт»; протокол огляду №3 від 03 жовтня 2022 року з додатком у виді диску; протокол огляду від 23 грудня 2023 року; протокол огляду від 01 листопада 2023 року; протокол огляду від 09 грудня 2023 року року з додатком у виді диску. Місцевий суд оцінив показання свідка ОСОБА_6 про те, що до окупації м. Херсона в 2022 році він працював у Херсонському морському порті, залишився там працювати і після окупації. До проведення референдуму у вересні 2022 року він ОСОБА_5 не знав, проте напередодні 23 вересня 2022 року у відділі кадрів їм у наказному порядку сказали прийти на вибори, які 23 вересня 2022 року відбувались у приміщенні «Клубу моряків» Херсонського морського порту. ОСОБА_5 перебував за столом, де розміщалась виборча комісія, брав паспорти, записував дані тих, хто прийшов на голосування, видавав бюлетені. Неподалік комісії були розміщені прозорі урни для голосування. Перед початком голосування ОСОБА_5 говорив промову з приводу важливості вказаної події. Відео, на якому був зображений ОСОБА_5 , йому під час досудового розслідування демонстрували і він його впізнавав. Також впізнав його і по фотографіях. На його переконання ОСОБА_5 брав участь у референдумі добровільно і за власною ініціативою; Також, суд першої інстанції зважив на показання свідка ОСОБА_7 про те, що станом на вересень 2022 року він залишався працювати на станції екстреної медичної допомоги у м. Херсоні 23 вересня 2022 року до приміщення станції приїхало багато сторонніх людей, як він зрозумів, представників окупаційної влади, а також військові, які стали займати приміщення конференц зали. Було багато цивільних та військових, їм повідомили, що має бути засідання новоствореного Департаменту охорони здоров`я, проте після 9:00 години ранку почали заносити у приміщення обладнання для проведення референдуму. Хто саме брав там участь не бачив, може лише підтвердити, що відбувалась підготовка до його проведення у цей же день - 23 вересня 2022 року. Місцевий суд у вироку зазначив, що показання цих свідків отримані у передбачений законом спосіб та не вбачав підстав визнавати ці докази недопустимими. Таким чином, оцінивши у сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції дійшов безспірного висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину. При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника апеляційний суд уважно перевірив наведені в ній доводи та відхилив із зазначених в ухвалі мотивів, вказавши на те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні цього злочину за наведених у вироку суду обставин доведена повністю. Також, апеляційний суд перевірив і доводи апеляційної скарги захисника про порушення місцевим судом вимог КПК через розгляд кримінального провадження за відсутності ОСОБА_5 . З цього приводу суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що це провадження було розглянуто в порядку спеціального судового провадження, на підставі абз.1 ч. 3 ст. 323 КПК, який передбачає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук. При цьому апеляційний суд встановив, що всі передбачені КПК умови та вимоги ст. 323 КПК для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia» судом першої інстанції були виконані та дотримані в повному обсязі. Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу і на те, що ухвала суду про здійснення спеціального судового провадження стороною захисту не оскаржувалась. Верховний суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певних правил, передбачених процесуальним законом. Законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема, порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Як убачається зі змісту судових рішень, вимоги абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК щодо здійснення заходів для повідомлення обвинуваченого про розгляд кримінального провадження відносно нього судами обох інстанцій було дотримано. Так, згідно змісту вироку суду першої інстанції, повідомлення ОСОБА_5 про виклик до призначених судових засідань здійснювалось шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також у вироку зазначено, що відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні. Тобто, відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_5 вважається таким, що належним чином повідомлений про виклик. Ураховуючи специфіку судового провадження за процедурою «in absentia» Суд вважає, що судами було вжито всіх передбачених законом заходів щодо інформування ОСОБА_5 про здійснення кримінального провадження відносно нього. З огляду на зазначене, доводи захисника в касаційній скарзі про те, що опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб- сайті суду не є підтвердженням обізнаності ОСОБА_5 про судовий розгляд не є прийнятними. З приводу доводів захисника в апеляційній скарзі про те,що інформація про законодавчі зміни не доводилась до населення тимчасово окупованих територій, а тому обвинуваченому у належний спосіб не було доведено встановлену відповідальність за вчинення злочинів проти основ національної безпеки. Апеляційний суд в ухвалі вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» Кримінальний кодекс України доповнено ст. 111-1 КК (Колабораційна діяльність), яка серед іншого передбачає кримінальну відповідальність за участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч.5 ст.111-1 КК). Вказаний закон було прийнято 03 березня 2022 року та опубліковано, зокрема на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, і він набрав чинності 15 березня 2022 року, тобто більш ніж за пів року до подій, які інкриміновані ОСОБА_5 . При цьому матеріали провадження не містять відомостей про відсутність у ОСОБА_5 будь-яких можливостей ознайомитися з положеннями цього закону чи з інформацією щодо криміналізації колабораційної діяльності. Водночас апеляційний суд звернув увагу на те, що з огляду на обставини кримінального провадження, враховуючи факт повномасштабного вторгнення РФ на територію України, тимчасової окупації частини Херсонської області, що супроводжувалося активними бойовими діями та перебуванням військ РФ на території Херсонської області та м. Херсон ОСОБА_5 , як громадянин України, маючи достатній життєвий досвід, не міг не розуміти, що проведення референдуму про вихід Херсонської області зі складу України та її входження до складу Росії є незаконним, як і участь в організації та проведенні референдуму. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що зміст досліджених доказів у кримінальному провадженні повністю підтверджує добровільну участь ОСОБА_5 в організації та проведенні референдуму. Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність зі змісту оскаржуваного рішення та доводів касаційної скарги захисника Суд не вбачає. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 березня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3