LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала ККС ВС761/4072/26

від 23.06.2026 · Кримінальна

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ справа № 761/4072/26 провадження № 51-2365 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року, установив: Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 09 лютого2026 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 з-під варти в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Київський апеляційний суд ухвалою від 16 березня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року У касаційній скарзі захисник зазначає, що 05 лютого 2026 року він звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 206 КПК про звільнення ОСОБА_5 з-під варти, яка продовжує утримуватися в Київському СІЗО на підставі вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року, який не набрав законної сили. Вказує, що зазначеним вироком залишено попередній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, однак у цьому рішенні не визначено кінцевого строку дії такого запобіжного заходу. Зазначає, що станом на день подання клопотання ОСОБА_5 утримувалася під вартою на підставі вироку понад шістдесят днів після його постановлення. Вважає, що апеляційний суд помилково оцінив правову природу ухвали слідчого судді від 09 лютого 2026 року та дійшов неправильного висновку про неможливість її апеляційного перегляду. Посилається на те, що апеляційний суд не надав відповіді на основний довід сторони захисту про відсутність визначеного строку дії рішення щодо тримання під вартою після постановлення вироку, який не набрав законної сили, та не роз`яснив, який ефективний засіб судового захисту залишається у ОСОБА_5 для перевірки законності її поточного тримання під вартою. Перевіривши доводи касаційної скарги та копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Правилами ч. 3 ст. 392 КПК передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Також, положення ч.3 ст. 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4- р(II)/2020 від 17 червня 2020 року. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. У частині 1 ст. 309 КПК визначено конкретний перелік ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. У частині 3 ст. 309 КПК встановлено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 закінчено, вона набула статусу обвинуваченої у кримінальному провадженні, відносно неї 01 серпня 2025 року ухвалено вирок згідно вимог ст. 374 КПК та визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, призначено покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання обчислюється з моменту її фактичного затримання, тобто з 24 вересня 2022 року. Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишено попередній - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор». Апеляційний суд встановив, що вказаним вироком в порядку ч. 4 ст. 374 КПК вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної силі, а саме: до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 залишено без змін. На даний час справа перебуває на апеляційному розгляді в Київському апеляційному суді, де оскаржується вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правила ст. 309 КПК не можуть бути застосовані у цьому провадженні оскільки цією нормою регулюються оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Водночас суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що положення ст. 206 КПК не регламентує порушення звільнення особи з-під варти, а визначає загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини. Відтак, ухвали постановлені в порядку цієї статті окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягають. Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відповідно до висновку, який міститьсяв постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 766/22242/17, провадження №51-7276 кмо 18), оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, у передбаченому ст. 309 КПК переліку відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Таким чином, суддя апеляційного суду відмовляючи у відкритті апеляційного провадження діяв у межах наданих повноважень та правильно застосував норми кримінального процесуального закону. Що стосується посилання захисника на те, що апеляційний суд не дав відповіді на основний довід захисту про відсутність визначеного строку дії рішення щодо тримання під вартою після постановлення вироку, який не набрав законної сили, та не роз`яснив, який ефективний засіб судового захисту залишається у ОСОБА_5 для перевірки законності її поточного тримання під вартою, то у цього суду були відсутні процесуальні підстави для надання відповідей на доводи апеляційної скарги, оскільки ухвала слідчого судді від 09 лютого 2026 року не може бути предметом апеляційного перегляду. Отже Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»