Постанова Київський апеляційний суд № 359/3963/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/6950/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 359/3963/23 02 липня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кулачка Тараса Миколайовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Борця Є.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щасливе-ЛУ 14», про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, суми інфляції за час прострочення платежів, трьох процентів річних від прострочених сум, штрафів та пені, - в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. В обгрунтування заявлених вимог зазначав, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 6 лютого 2024 року зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сітістейтсервіс» було стягнуто заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 46 208 гривень 10 копійок, суму інфляції за час прострочення платежів в розмірі 2 921 гривні 77 копійок та три проценти річних від прострочених сум в розмірі 1 874 гривень 85 копійок. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року було залишено без змін рішення суду першої інстанції. В заяві про перегляд рішення представник відповідача Кулачко Т.М. посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2025 року, було визнано розірваним з 1 грудня 2019 року договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-ССС, укладений 25 липня 2011 року між ОСББ «Щасливе-ЛУ 14», ТОВ «Сіті-Стейт» та ТОВ «Сітістейтсервіс». У вказаних судових рішеннях також встановлено, що ОСББ «Щасливе-ЛУ 14» надавало житлово-комунальні послуги мешканцям багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 . Вважає, що ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вони не були відомі учасникам судового процесу під час розгляду цивільної справи. За цими ознаками вказані обставини є нововиявленими в розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України. З огляду на вище викладене просив суд скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду від 6 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Сітістейтсервіс» у задоволенні пред`явленого позову. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача Кулачка Т.М. про перегляд рішення суду за нововиявленою обставиною відмовлено. Повний текст ухвали суду складений 1 грудня 2025 року. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 30 грудня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кулачко Т.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2024 року та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції поставлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що житлово-комунальні послуги, що були предметом спору у даній цивільній справі № 359/3963/23 та надавалися позивачем у відповідності до вимог укладеного 25 липня 2011 року між ОСББ «ЩАСЛИВЕ-ЛУ 14», ТОВ «СІТІ-СТЕИТ» та Позивачем Договору про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-CCC, за яким ОСББ «Щасливе-ЛУ 14» та ТОВ «СІТІ-СТЕЙТ» передали багатоповерховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 на баланс та управління позивачу. Вказує на те, що на виконання обов?язку, визначеного п. 2.3.9. Спірного договору, позивач уклав з відповідачем двосторонній договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-45 від 01 вересня 2012 року та саме на підставі цього договору позивачем була нарахована відповідна заборгованість. Звертає увагу на те, що разом з цим Господарський суд Київської області у своєму рішенні від 18 березня 2025 року у справі № 911/1526/24 дійшов висновку про те, що з 01 грудня 2019 року позивач не надає багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 жодних житлово-комунальних послуг та визнав розірваним з 01.12.2019 року спірний договір. Вказує на те, що у зазначеній господарській справі Господарський суд Київської області визнав ту обставину, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у належний спосіб прийняли рішення почати самостійно обслуговувати даний багатоквартирний будинок власними силами створеного ОСББ з 01.08.2020 року. На думку апелянта на зазначені вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув. В судове засідання з`явився представник ТОВ «Сітістейтсервіс» Коюд М.А., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена адресату 11.06.2026. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 6 лютого 2024 року зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сітістейтсервіс» було стягнуто заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 46 208 гривень 10 копійок, суму інфляції за час прострочення платежів в розмірі 2 921 гривні 77 копійок та три проценти річних від прострочених сум в розмірі 1 874 гривень 85 копійок. Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Рішенням Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2025 року, було визнано розірваним з 1 грудня 2019 року договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом №80-ССС, укладений 25 липня 2011 року між ОСББ «Щасливе-ЛУ 14», ТОВ «Сіті-Стейт» та ТОВ «Сітістейтсервіс». Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача Кулачка Т.М. про перегляд рішення суду за нововиявленою обставиною, суд першої інстанції посилався на те, що безпідставне скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду від 6 лютого 2024 року та ухвалення нового рішення суду про відмову у задоволенні позову призведе до порушення принципу юридичної визначеності, як основного елемента принципу верховенства права. У такий спосіб буде порушено право ТОВ «Сітістейт-сервіс» на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві. Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, на який посилався заявник, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Крім того, у пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, провадження № 14-41цс21 зазначено, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, з урахуванням встановлених обставин про те, що зобов`язання відповідача виникли на підставі укладеного між нею та ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС» договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-45, укладеного 01 вересня 2014 року, а також з урахуванням факту отримання відповідачемжитлово-комунальних послуг та невиконання ним обов`язку щодо їх оплати, виходив із того, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги у разі їх фактичного отримання. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що відсутність або припинення окремих договірних відносин між іншими суб`єктами, зокрема щодо управління багатоквартирним будинком, сама по собі не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично отриманих житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень статті 423 ЦПК України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, які існували на момент розгляду справи, не були і не могли бути відомі заявнику та здатні вплинути на висновки суду щодо прав та обов`язків сторін. Отже, для визнання обставини нововиявленою має бути одночасно встановлена сукупність трьох умов: така обставина існувала на час розгляду справи; вона не була і об`єктивно не могла бути відома заявнику; вона є істотною, тобто могла б вплинути на висновки суду при ухваленні рішення. Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, обставини, на які посилається заявник, не відповідають жодній із зазначених ознак у їх сукупності. Зокрема, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на рішенні Господарського суду Київської області від 18 березня 2025 року у справі № 911/1526/24, яким визнано розірваним договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС. Разом із тим, зазначене судове рішення не може бути віднесене до нововиявлених обставин у розумінні статті 423 ЦПК України. Колегія суддів зазначає, що обставини припинення правовідносин за договором № 80-ССС від 25 липня 2011 року не є новими, оскільки вони були відомі сторонам ще під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявністю відповідного повідомлення про припинення договору. При цьому, зазначені обставини вже були предметом дослідження та отримали належну правову оцінку суду при ухваленні рішення по суті спору, а тому посилання на них фактично зводиться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів, що відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Отже, наведені обставини не є істотними для правильного вирішення спору, оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі самостійного договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території № КП/14-45 від 01 вересня 2014 року, який не є похідним від договору управління та не залежить від його чинності чи припинення. Отже, посилання заявника на зазначене рішення господарського суду не свідчить про наявність нововиявлених обставин, а фактично спрямоване на переоцінку вже встановлених судом обставин та доказів. А сам по собі факт розірвання договору між ОСББ та управителем не свідчить про припинення зобов`язань відповідачки перед позивачем за укладеним між ними договором, а також не спростовує встановленого судом факту надання послуг та їх споживання відповідачем. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди із правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Колегія суддів також звертає увагу на те, що процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не може використовуватись як альтернативний спосіб оскарження судового рішення або засіб повторного розгляду справи по суті. У цьому контексті слід враховувати принцип правової визначеності (res judicata), який передбачає, що остаточне судове рішення не може бути переглянуте лише з підстав незгоди сторони з його висновками чи бажання досягти іншого результату. Отже, наведені заявником обставини не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, не впливають на юридичну оцінку встановлених судом обставин та не відповідають критеріям нововиявлених обставин. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає. 18 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ «Сітістейтсервіс» надійшла заява про стягнення судових витрат. До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокат Коюда М. А. в інтересах ТОВ «СІТІСТЕЙТСЕРВІС», надав суду: договір про надання правової допомоги № 1-07/025 від 24 липня 2025 року, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг, а також розрахунок витрат на правничу допомогу. З наданих документів вбачається, що правнича допомога надавалася адвокатом у суді апеляційної інстанції за погодинною ставкою 1 600 грн за одну годину, а загальна вартість наданих послуг становить 12 400,00 грн. Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.) Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат. Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20). 09 червня 2026 року представник заявника подав до Київського апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу в якому просив суд зменшити витрати до 1 000,00 грн. Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Колегія суддів враховує заперечення представника щодо розміру заявлених витрат, а також те, що покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої суми у повному обсязі призвело б до покладення на нього надмірного фінансового тягаря, що суперечить принципам справедливості, пропорційності та верховенства права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню та зменшенню до 3 000 грн. Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кулачка Тараса Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (ЄДРПОУ 34514979) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року. Головуючий: Судді: