Постанова 4824 № 369/3682/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 369/3682/16 Головуючий у суді першої інстанції - Дубас Т.В. Номер провадження № 22-ц/824/13103/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі № 369/3682/16-ц, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2016 року ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2014 року, відповідачі набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а позивач надає відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Позивач зазначав, що неодноразово пропонував відповідачам з`явитись до приміщення ЖКГ ЖК «Петрівський квартал», розташованого по АДРЕСА_4 , з метою укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який розроблений на підставі типового договору затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій», з урахуванням особливостей умов проживання на території ЖК «Петрівський квартал». Однак, від явки до ЖКГ ЖК «Петрівський квартал» з метою укладення вищевказаного договору відповідачі ухиляються. За період з травня 2014 року по 19 квітня 2016 року співвласники квартири АДРЕСА_1 не оплачували послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території і станом на 31 березня 2016 року мали заборгованість в розмірі 9 166, 71 грн, що свідчить про неналежне виконання відповідачами зобов`язань, що порушує право позивача на одержання плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в установлений законодавством строк. Посилаючись на викладене та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16 червня 2016 року (т. 1, а.с. 55-56) позивач просив суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 9 166, 38 грн., 5 906,55 грн. - індексу інфляції, 504,78 грн. - 3% річних від простроченої суми - всього 15 577, 71 грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «УК «Комфорт сервіс». Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року позовні вимоги ТОВ «УК «Комфорт сервіс» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ТОВ «УК «Комфорт сервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 9 166, 38 грн, 5 906,55 грн - індексу інфляції, 504,78 грн - 3% річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «УК «Комфорт сервіс» витрати по сплаті судового збору в по 689,00 грн з кожного. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року заочне рішення було скасовано. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року позовні вимоги ТОВ «УК «Комфорт сервіс» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ТОВ «УК «Комфорт сервіс», заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 10 123,46 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «УК «Комфорт сервіс» понесені витрати по сплаті судового збору по 689 гривень з кожного. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «УК «Комфорт сервіс» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «УК «Комфорт сервіс». Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ТОВ «УК «Комфорт сервіс» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року залишено в силі. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до тексту якої стверджував, що він звернувся в грудні 2019 року із запитом на отримання публічної інформації до сільського голови с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області про надання копій землевпорядної документації, яка використовувалась для оформлення правовстановлюючих документів на прибудинкову територію, рішення органу місцевого самоврядування про її виділення та акти встановлення меж прибудинкової території на місцевості, інші правовстановлюючі документи, на підставі яких визначено, що мешканці будинку мають сплачувати за послугу з обслуговування певної земельної ділянки, на якій перебуває будинок та прибудинкова територія за адресою АДРЕСА_2 , на що отримав відповідь про перебування земельної ділянки у власності та відсутність будь-якої документації щодо встановлення прибудинкової території під багатоквартирним будинком. З аналогічним запитом ОСОБА_1 звернувся в грудні 2019 року до ТОВ «УК «Комфорт сервіс», але оскільки відповіді не отримав, звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, після чого отримав відповідь, що станом на травень 2015 року рішення про відведення, передачу прибудинкової території співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 не приймалось, акти встановлення меж прибудинкової території вказаного будинку станом на травень 2015 не складались. Вважає, що якщо прибудинкова територія не належить співвласникам будинку, то сплачувати за послуги з її утримання співвласники не повинні. Таким чином, вважаючи вказані обставини нововиявленими ОСОБА_1 просив суд задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року, а провадження у справі закрити. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказує, що розрахунки тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюються залежно від площі прибудинкової території, яка згідно наданих ним доказів не визначена, оскільки у сільській раді відсутня інформація щодо встановлення прибудинкової території під багатоквартирним житловим будинком по АДРЕСА_2 , не передавалась жителям будинку, її площа та межі невідомі. Вважає, що позивач був позбавлений можливості здійснити розрахунки на обслуговування такої прибудинкової території. ОСОБА_1 наголошує, що твердження викладене в оскаржуваному рішенні щодо визначення прибудинкової території на підставі акту на право власності або користування земельною ділянкою, а площі на підставі технічної документації на будинок та документацією на земельну ділянку не підтверджене жодним доказом у справі, оскільки в матеріалах справи відсутня технічна документація на будинок, яка б визначала саме площу прибудинкової території, акти на право власності чи користування земельною ділянкою, ні документація на земельну ділянку. Так, апелянт посилається й на неправомірне завищення тарифів позивачем, оскільки ТОВ «УК «Комфорт сервіс» щомісячно подавала у платіжних дорученнях суми, що перевищували ті, які затверджувались рішеннями сесії Петрівської сільської ради. Позивач мотивував таке завищення сум наданням послуг з охорони об`єкту, однак така послуга відсутня в переліку комунальних послуг, згоди на надання таких послуг та нарахування плати за них ОСОБА_1 не надавав, договору не підписував. ОСОБА_1 вважає доцільним після встановлення факту відсутності площі прибудинкової території здійснити перерахунок встановлених тарифів без врахування обслуговування прибудинкових територій. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Сторони у справі будучи повідомленими у відповідності до положень ч.6 ст. 128 ЦПК України на їх електронні адреси до суду апеляційної інстанції не з`явилися та заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин не подали, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням положень ч.1ст.369 ЦПК України та у відповідності до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянув вказану справу у відсутність учасників на підставі наявних в матеріалах справи доказах. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції відмовляючи у перегляді рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами мотивував прийняте судове рішення тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , в силу положень п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України не є нововиявленими та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення. За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених чинним законодавством підстав для перегляду та скасування рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2014 року є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 червня 2014 року № 124/1 «Про встановлення тарифів на послугу з утримання будинків та прибудинкових територій», розглянувши лист директора ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» Гордєєвої Л. Б. від 16 червня 2014 року з приводу затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та з метою приведення тарифів на послугу з утримання будинків, зокрема будинку АДРЕСА_2 , та прибудинкових територій у відповідність до економічно обґрунтованих витрат на виробництво цієї послуги, поліпшення її якості, на підставі розрахунків ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс», яке визначене виконавцем послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, встановлено тарифи на послугу з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі 4,28 грн за 1 кв. м. Рішенням Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 серпня 2015 року № 3516 «Про визнання ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» виконавцем послуг та погодження тарифів» визнано ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 , та встановлено тарифи на утримання будинків та прибудинкової території у розмірі 5,70 грн за 1 кв. м. Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між сторонами не укладався. Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс», сума заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2014 року по 01 червня 2016 року становить 10 123,46 грн, 7 123,13 грн - індекс інфляції та 609,90 грн - 3 % річних. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» (далі - ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг за утримання будинку та прибудинкової території. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року позов ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт сервіс» задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 10 123,46 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «УК «Комфорт сервіс» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «УК «Комфорт сервіс». Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ТОВ «УК «Комфорт сервіс» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року залишено в силі. Звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що із відповіді директора ТОВ «УК «Комфорт сервіс» №134 від 07 травня 2020 року йому стало відомо, що прибудинкова територія житлового будинку АДРЕСА_2 співвласниками квартир даного будинку не приватизована та не є їх власністю, а тому заявник вважав, що позивач у вказаній справі безпідставно нараховував, а суд неправомірно стягнув із нього кошти за вказаним видом комунальних послуг. Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до п. 1 та п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року, перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, які ОСОБА_1 вважає нововиявленими, не є такими у розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки за своєю суттю є новими доказами щодо обставин, встановлених під час розгляду справи по суті та оцінених судом у встановленому процесуальним законом порядку. Так, надаючи до суду довідку №134 від 07 травня 2020 року, видану директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс» відповідач у справі ОСОБА_1 звертав увагу суду лише на те, що прибудинкова територія житлового будинку АДРЕСА_2 в якому розташована квартира НОМЕР_1 , де він є співвласником не передавалася у власність співвласникам квартир, однак в цій же довідці зазначено, що площа прибудинкової території вищевказаного житлового будинку визначена на підставі відповідної технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок (а.с.131 т.2) Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Згідно з частинами другою, третьою статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Відповідно до частини четвертої статті 42 ЗК України розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Порядок реєстрації права власності на земельні ділянки визначений Земельним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про Державний земельний кадастр». Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частини перша, третя - п`ята статті 79-1 ЗК України). З наданої заявником довідки вбачається, що земельна ділянка на якій розташований вище вказаний будинок АДРЕСА_2 не передавалася у власність власникам квартир, а тому є комунальною власністю і відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області. Пунктом 2 та 3 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець комунальної послуги це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Згідно статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону № 1875-IV, який діяв на час вирішення спору) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відході тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно ч.4 ст. 32 Закону розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Відповідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190 «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території» обов`язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, складається з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, ліфтів, обслуговування систем диспетчеризації; поточного ремонту конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку, внутрішньобудинкових систем; прибирання прибудинкової території, прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних), дератизація, придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку тощо. Існування обов`язкового переліку послуг не виключає існування додаткових послуг, які можуть бути в ОСББ визначені рішенням співвласників. Таким чином, до складу послуг з утримання будинку та прибудинкової території входить прибирання будинку та прибудинкової території, адміністративне управління будинком, технічне обслуговування ліфтів, електропостачання місць загального користування, обслуговування системи водопостачання та водовідведення, тощо, які відповідно представленого акту позивачем фактично надавалися, але відповідачем не оплачувалися. Вказані обставини належними, допустимими та достатніми доказами відповідачем не спростовані. Щодо оспорювання відповідачем розміру визначених уповноваженим органом тарифів на утримання прибудинкової території, в тому числі для будинку АДРЕСА_2 , то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вказана обставина не була предметом спору в суді першої інстанції при розгляді вказаної справи, а тому не може бути і предметом розгляду вказаної заяви. Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначені відповідачем обставини не є нововиявленими обставинами, а є новими доказами, що не були предметом дослідження при розгляді справи в суді першої інстанції, хоч відповідач і не був позбавлений можливості їх отримати та подати при розгляді вказаної справи, здійснивши аналогічний запит до позивача у справі, або заявити клопотання до суду про витребування вказаного доказу судом. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року суд повторив власні висновки вже відображені в рішенні «Брумареску проти Румунії», що право на справедливий розгляд судом, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Також у п.44 Суд зазначив, що така процедура (перегляд за нововиявленими обставинами) не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції. Колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19 лютого 2009 року, де в п.33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX). Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року, ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Мотивований текст постанови виготовлено 29 вересня 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв