Постанова 4824 № 373/3143/25

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙСУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 липня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 373/3143/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8259/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хасанової В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року директор ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4955190 від 06 травня 2021 року у розмірі 20 037,50 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422, 00 грн (а.с. 1-12). На обґрунтування позову зазначив, що 06 травня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 4955190. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 4955190 від 067.05.2021 року. Таким чином, 06.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 4955190, відповідно до умов якого відповідачу перераховано кредитні кошти у розмірі 5000 грн. на картковий рахунок. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого 13.09.2021 року відповідно до умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4955190 від 06.05.2021 року на користь ТОВ Діджи Фінанс» у загальному розмірі 20 037,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 14 537,50 грн; заборгованість за комісією - 500,00 грн. (а.с. 1-12). Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с. 22-26). Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 17 лютого 2026 року представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розподілити судові витрати; заявлено клопотання про витребування доказів (а.с. 34-42). На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не забезпечив повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи, рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим без належного з`ясування всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що Анкета-заява містить дані інформативного характеру щодо поданого відповідачем запиту, процесу оформлення та розгляду заяви кредитодавцем, прийняття рішення та результату погоджених умов кредитування. Сам Договір про споживчий кредит містить усі істотні умови та укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний із використанням підвидів електронних цифрових підписів. Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав копію платіжного доручення № 45554335, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу. У платіжному доручення відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»). На підставі платіжного доручення № 45554335 (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн. Крім того, на підтвердження факту виконання первісним кредитором свого обов`язку із видачі кредитних коштів та законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 4955190 від 06.05.2021, яка сформована та надана первісним кредитором позивачу. Позивачем надано усі наявні докази по справі, що підтверджують факт укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів та порушення Позичальником умов кредитування, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим на дату відступлення прав вимоги на підставі умов Договору про споживчий кредит (а.с. 34-42). Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року направлено матеріали цивільної справи № 373/3143/25 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду першої інстанції для дооформлення, встановивши строк для їх усунення протягом п`яти днів з дня отримання справи (а.с. 64-66). 30 червня матеріали цивільної справи повернулись до Київського апеляційного суду належним чином оформлені та 01 липня 2026 року передано судді-доповідачу. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. При цьому, суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши відповідне поштове повідомлення 09 березня 2026 року, проте повідомлення повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили (а.с. 58-62). У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством. ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року). Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], №64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року). За правилами частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2021 ОСОБА_1 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІТС на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», подав анкету-заяву на кредит № 4955190, в якій містяться: відомості про особу позичальника, сума кредиту 5 000,00 грн, строк на який надається кредит - 15 днів; дата повернення кредиту: 21.05.2021; загальна сума до повернення (сукупна вартість кредиту) - 6 437,50 грн, до якої включено: 5 000,00 грн - сума кредиту; 500,00 грн - комісія за надання кредиту, що нараховується одноразово за ставкою 10,00 % від суми кредиту за договором; 937,50 грн - проценти за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 68). В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви позичальника № 4955190 в ІТС товариства. По заяві позичальника № 4955190 кредитодавцем прийнято рішення 06.05.2021 про погодження умов кредитування. Позивач надав до суду роздрукований примірник договору про споживчий кредит № 4955190 від 06.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у формі електронного документу, який не містить підпису (електронного підпису або електронного цифрового підпису(ідентифікатора) тощо) (а.с. 75-82). Пунктами 6.1 ? 6.3 Договору визначено, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору про його укладення. Приймаючи пропозицію товариства на укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору (у т.ч. Правилами, паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови: сума кредиту 5 000,00 грн (п. 1.2); строк надання кредиту 15 днів з 06.05.2021; термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів в рекомендовану дату платежу: 21.05.2021 (п. 1.4); комісія за надання кредиту: 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом: 937,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом: 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Пунктом 1.7. Договору сторони погодили тип процентної ставки ? фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2, 2.3 цього договору. За змістом п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з п. 2.4.1. Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Пунктом 3.2.6. Договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. Додатком до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надано кредит, 21.05.2021 позичальник повинен повернути кредит - 5 000,00 грн, сплатити комісію за надання кредиту - 500,00 грн та проценти - 937,50 грн, а всього: 6 437,50 грн. (а.с. 83). Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 4955190 (а.с. 84-85). До позову представником позивача додану копію платіжного доручення № 45554335 від 06.05.2021, в якому зазначено про перерахування 06.05.2021 на карту № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн, отримувач платежу - ОСОБА_1 , призначення платежу - кошти згідно договору № 4955190 (а.с. 99). 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 07Т, за умовами якого та відповідно до Витягу з Додатку до вказаного договору (Реєстру боржників) ТОВ «Мілоан» відступило за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 4955190 від 06.05.2021 на загальну суму боргу 20 037,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 000,00 грн; заборгованість за процентами - 14 537,50 грн; заборгованість за комісією - 500,00 грн. (а.с. 86-98, 72). На підтвердження суми кредитної заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачки, до позовної заяви долучено складений ТОВ «Мілоан» розрахунок заборгованості за договором № 4955190 стосовно ОСОБА_1 за період з 07.05.2021 по 20.07.2021 (а.с. 73-74). До позову також додано копію претензії від 25.07.2025, адресованої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 102). Згідно з ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що відповідач в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» подав заявку на отримання кредиту. ТОВ «МІЛОАН» направив відповідачу одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач, підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 4955190, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Зазначав, що на виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачу на його картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 5000 грн. На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надав копії: анкети-заяви на кредит № 4955190, договору про споживчий кредит від 06.05.2021 року № 4955190, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту, як додатки до договору. Проте із долучених до справи доказів не вбачається, що цей договір та/або датки до нього підписано позичальником. Ні анкета-заява, ні договір про споживчий кредит, ні графік платежів не містять інформації про підписання їх відповідачем. Зазначення у тексті анкети-заяви та договору від 06.05.2021 року № 4955190 особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код, номер мобільного телефону) не підтверджує підписання ним кредитного договору в електронній формі. Крім того, ні позовна заява, ні вказані вище документи не містять інформації про одноразовий ідентифікатор, який був надісланий позичальнику при укладанні кредитного договору та який ним був використаний. Таким чином з долучених до матеріалів справи доказів не вбачається, що договір про споживчий кредит від 06.05.2021 року № 4955190 підписаний відповідачем ОСОБА_1 . Ні кредитний договір, ні анкета-заява на кредит також не містять номеру рахунку чи картки, на яку мають бути перераховані кошти. Платіжне доручення, на яке посилається позивач як на доказ переказу коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 5000 грн. були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 , при цьому доказів того, що вказаний рахунок належить відповідачу, матеріали справи не містять. Платіжне доручення сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Мілоан». Воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції. Надана копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі вказаного вище договору, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. В апеляційній скарзі стороною позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, зокрема, виписку про рух коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 , інформацію чи було емітовано на ім`я відповідача платіжну карту НОМЕР_1 та ідентифікаційні дані власникам картонового рахунку НОМЕР_1 . За правилом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. За ч. 2-3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України). Частина 8 ст. 83 ЦПК України визначає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами 1-3 ст. 367 ЦПК України визначено, що судапеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17. У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) зазначено, що тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. За ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несеризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченому ст. 13 ЦПК України, учасник справирозпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. З урахуванням зазначеного правового регулювання та того, що шляхом задоволення цього клопотання можуть бути здобуті нові докази, які суд першої інстанції не досліджував, натомість представник позивача не обґрунтував поважності причин неподання такого клопотання в суд першої інстанції у строк визначений ч. 2 ст. 83 ЦПК України, тобто разом із позовною заявою - підстав до задоволення клопотання не вбачається. Встановивши, що позивачем не доведено факту як укладення між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем кредитного договору, так і факту перерахування останньому кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» -залишити без задоволення. Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2026 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова А.М. Стрижеус