Постанова КЦС ВС № 607/16519/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2025 року м. Київ справа № 607/16519/21 провадження № 61-12537св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Фермерське господарство «Баворовського», третя особа - державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко Андрій Віталійович, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірський Б. О., Хома М. В., Історія справи Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фермерського господарства «Баворовського» (далі - ФГ «Баворовського») про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 1,90 га, яка розташована на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Грабовецької сільради) (з 25 жовтня 2015 року - Великогаївська територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,8976 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди ФГ «Баворовського», належної ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, строком до 20 березня 2028 року. Підставою внесення вказаного запису зазначений договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року. Позивач зазначила, що договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року вона не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені виконані іншою особою, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року. Позивач вважала, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року із ФГ «Баворовського» не є укладеним. Разом з тим 01 квітня 2020 року ФГ «Баворовського» подало державному реєстратору оспорюваний договір оренди земельної ділянки та інші документи для реєстрації за ним права оренди на зазначену вище земельну ділянку. 02 квітня 2020 року державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області (далі - Нижчелуб`янської сільради) Ярошко А. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180 (індексний номер рішення 51861323, номер запису 36157552). Позивач просила: скасувати рішення державного реєстратора Нижчелуб`янської сільради від 02 квітня 2020, індексний номер 51861323, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552, із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, номер запису про інше речове право 36157552. Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Справа судами переглядалась неодноразово. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року, яке залишене без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільради від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065042061252, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1,8976 га, номер запису про інше речове право 36157552, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ФГ «Баворовського» на вказану земельну ділянку. Стягнено з ФГ «Баворовського» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 908 грн, а також 900,48 грн вартості проведеної експертизи. Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційну скаргу ФГ «Баворовського» задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 листопада 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова касаційного суду мотивована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. При задоволені позову суди не перевірили, чи виконувався оспорюваний договір обома сторонами (зокрема, чи користувався орендар майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі). Суди залишили поза увагою, що якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, кваліфікація договору як неукладеного виключається. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року у складі судді Марциновської І. В. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського», третя особа - державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права. Судові витрати у виді судового збору у сумі 908 грн та витрати за проведення почеркознавчої експертизи у сумі 900,48 грн покладено на позивача ОСОБА_1 . Рішення суду мотивоване тим, що: сторони визнавали та не заперечували, що починаючи з 2018 року відповідач користувався належною позивачеві земельною ділянкою, тобто фактично користувався правом, наданим йому договором оренди. При цьому відповідач вказав, що за оренду земельної ділянки сплачував позивачеві орендну плату, яку остання приймала, у такому розмірі: у 2018 році у сумі 9560 грн, у 2019 році у сумі 9560 грн, у 2020 році у сумі 5600 грн. З цих сум отриманого позивачем доходу відповідач сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4449,60 грн та військовий збір у розмірі 370,80 грн. Відповідач надав суду розписку від 11 листопада 2014 року, складену позивачем ОСОБА_1 , факт складення якої саме позивачем не заперечувала у судовому засіданні і представник позивача. Відповідно до вказаної розписки позивач отримала 10 000 грн авансу за орендну плату за земельний пай включно до 2019 року, а також зобов`язалася не передавати нікому іншому в оренду свою земельну ділянку згідно з Державним актом серії ІІ-ТР № 005383. За таких обставин, суд вважав, що, не зважаючи на фактичне непідписання позивачем оспорюваних договору оренди земельної ділянки та акта приймання-передачі земельної ділянки, між сторонами все ж таки склались фактичні договірні відносини, тому оспорюваний договір не може вважатися неукладеним. Оскільки суд зробив висновок про відсутність підстав вважати неукладеним договір оренди земельної ділянки, тому відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора із припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського», оскільки позивачем не доведено, що здійснюючи за відповідачем державну реєстрацію права оренди належної позивачеві земельної ділянки з кадастровим номером 6125282300:01:001:0180, державний реєстратор діяв неправомірно та з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Козак Н. В. задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Баворовського», третя особа - державний реєстратор Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Ярошко А. В., про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51861323 державного реєстратора Нижчелуб`янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 02 квітня 2020 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065042061252, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180 площею 1.8976 га, номер запису про інше речове право 36157552, припинивши державну реєстрацію речового права оренди ФГ «Баворовського» на вказану земельну ділянку. Стягнено з ФГ «Баворовського» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 2 724,80 гривень та витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 900,48 грн. Постанова суду мотивована тим, що: довідка та відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору не є належними та допустимими доказами, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять зазначених необхідних даних, які підтверджують отримання орендної плати, і до того ж є суперечливими щодо дати сплати обов`язкових платежів, а відтак не є первинним документом в розумінні положень бухгалтерського обліку і не можуть належним чином свідчити про виконання ФГ «Баворовського» умов укладеного договору; розписка від 11 листопада 2014 року, у якій зазначено, що позивач отримала 10 000 грн авансу за орендну плату за земельний пай включно до 2019 року, а також зобов`язується не передавати нікому іншому в оренду свою земельну ділянку, не є належним доказом сплати відповідачем орендної плати, оскільки свідчить про отримання нею орендної плати в розмірі 10 000 грн, тобто вказана сума відповідає орендній платі приблизно за один рік, однак не зрозуміло за який, оскільки розписка датована 2014 роком; з урахуванням викладеного, колегія суддів зробила висновок, що відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів з приводу оплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки, тому немає підстав вважати, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року був укладеним. Відповідно до висновку експерта підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках оспорюваного договору оренди земельної ділянки, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. За таких обставин, оскільки договір оренди землі від 20 березня 2018 року є неукладеним, обставини, які б свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні. Таким чином, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, та не відповідає вимогам закону. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги У вересні 2024 року ФГ «Баворовського» подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року залишити в силі, вирішити питання про розподіл судових витрат. Касаційна скарга мотивована тим, що: апеляційним судом помилково не враховано, що: на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 у 2018-2020 роках отримала дохід, з якого ФГ «Баворовського» нараховано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб; після укладення договору господарство не могло провести реєстрацію права оренди земельної ділянки по причині відсутності у орендодавця документу, що підтверджує зміну ним прізвища. Згодом, ОСОБА_1 було надано ФГ «Баворовського» дублікат свідоцтва про шлюб в доповнення раніше наданого пакету документів для реєстрації права оренди земельної ділянки і 01 квітня 2020 року проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки кадастровий номер: 6125282300:01:001:0180. Наявні у справі докази підтверджують, що між сторонами справи склались фактичні договірні відносини; поза увагою апеляційного суду залишилося те, що висновок експерта для суду не є обов`язковим та не має наперед встановленого значення. Суд оцінює його, як і інші докази, за своїм внутрішнім переконанням, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження у судовому засіданні. Експертиза проведена з порушенням вимог чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Як порівняльний матеріал експерту надано вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_1 , виконані зі значною різницею (18 і майже 9 років) у часі їх складання, а також із різницею у часі - 2 роки і 6 місяців. Зразки почерку у друкованій листівці із поздоровленням та у аркуші паперу із блокноту із записом рецепту не зазначено дати їх складання та взагалі достеменно невідомо ким вони були написані. У висновку жодним чином не описано, за яким принципом відбиралися зразки почерку ОСОБА_1 ; апеляційний суд не дослідив обставини щодо неодноразового звернення позивача до суду з позовами (справи № 607/16341/20 та № 607/11488/21), про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою між цими сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у справі № 607/16519/21. За результатами розгляду справи № 607/16341/20 рішенням суду від 23 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позовної заяви, а у процесі апеляційного розгляду ОСОБА_1 відмовилася від позову. У справі № 607/11488/21 судом першої інстанції провадження у справі закрито, вказана ухвала не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року поновлено ФГ «Баворовського» строкна касаційне оскарження постанови Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції справу. У листопаді 2024 року справа № 607/16519/21 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року відзив ОСОБА_1 , який підписаний представникомКозак Н. В. повернуто ОСОБА_1 без розгляду. Справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 607/16519/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25). Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року поновлено касаційне провадження у справі № 607/16519/21. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц тасудове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини Суди встановили, що ОСОБА_3 на підставі рішення Грабовецької сільради від 25 травня 1999 року № 36 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 1,90 га, для ведення сільського господарства, розташовану на території Грабовецької сільради. 30 листопада 1998 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , після реєстрації якого ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ». Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1.8976 га зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 36157552. Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, виданий 20 березня 2018 року, видавник: ФГ «Баворовського». Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки. Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії до 20 березня 2028 року з правом пролонгації. Відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар: ФГ «Баворовського», код ЄДРПОУ: 25346403. Орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Опис об`єкта іншого речового права: право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Відповідно до наявного у матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року, ОСОБА_1 (орендодавець) передала в оренду ФГ «Баворовського» (орендарю) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Великогаївської сільської територіальної громади (с. Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, площею 1,9000 га. Строк дії договору встановлено до 20 березня 2028 року. Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року ОСОБА_1 передала, а ФГ «Баворовське» прийняло земельну ділянку, що відповідає таким ознакам: місцезнаходження земельної ділянки: Великогаївська сільська територіальна громада (с. Грабовець) Тернопільського району Тернопільської області; розмір земельної ділянки: 1,9000 га; кадастровий номер 6125282300:01:001:0180; цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний акт є невід`ємною частиною договору оренди землі. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року, виконаного судовим експертом Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18 червня 2021 року, який попереджувався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року з кадастровим номером - 6125282300:01:001:0180 та акта приймання-передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Судом першої інстанції також встановлено, що: ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в розмірі 9 560 грн, у 2019 році - 9 560 грн, у 2020 році - 560 грн, а також те, що ФГ «Баворовського» з цих сум нарахувало та сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4 449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн; відповідно до розписки від 11 листопада 2014 року, складеної позивачем ОСОБА_1 , позивач отримала 10 000 грн авансу за орендну плату за земельний пай включно до 2019 року, а також зобов`язалася не передавати нікому іншому в оренду свою земельну ділянку згідно з державним актом серії ІІ-ТР № 005383. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2018-2020 роки, лише 13 березня 2024 року утримано та сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 4 449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн за спірний період. Відповідно до листа ДПС від 09 лютого 2024 року за № 2182/6/19-00-12-02-03, ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2023 року жодних доходів не отримувала. Позиція Верховного Суду Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) зазначено: «заявлення негаторного позову шляхом повернення власнику майна дійсно не є єдиним універсальним способом захисту порушених прав власника майна, який має перешкоди в користуванні ним. Оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути. Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)]. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23. Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Таким чином, коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права). Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи. З огляду на позовні вимоги, характер порушених прав позивачки та фактичні обставини цієї справи, доводи відповідача про те, що єдиним ефективним способом захисту прав позивачки є визнання відсутнім права оренди, безпідставні». Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі») У частинах першій та п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року у справі № 179/2192/19 (провадження № 61-3903св23) зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). […] У справі, що переглядається: […] оскільки договір оренди землі від 22 квітня 2014 року є неукладеним, обставини, які свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні, тому апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов». У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц зроблено висновок, що «нарахування орендної плати може бути підтверджено лише первинною обліковою бухгалтерською документацією». У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, що переглядається: ОСОБА_1 звернулась з позовом до ФГ «Баворовського» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення державної реєстрації речового права. В обґрунтування позову вказала, що: вона є власником спірної земельної ділянки; договір оренди спірної земельної ділянки вона не підписувала, підписи на вказаних документах від її імені виконані іншою особою, що підтверджується висновком експерта; проте 01 квітня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію іншого речового права, а саме: права оренди ФГ «Баворовського», належної ОСОБА_1 земельної ділянки. Позивач просила: скасувати рішення державного реєстратора Нижчелуб`янської сільради від 02 квітня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди ФГ «Баворовського» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0180, з припиненням державної реєстрації речового права оренди ФГ «Баворовського» на цю земельну ділянку; суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив через необґрунтованість позовних вимог; апеляційний суд позов задовольнив та вказав, що договір оренди є неукладеним, оскільки відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів з приводу оплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки. Також апеляційний суд встановив, що відповідно до висновку експертизи позивач не підписувала договір оренди; суди встановили, що підписи від імені ОСОБА_1 у примірниках договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року з кадастровим номером - 6125282300:01:001:0180 та акту приймання - передачі земельної ділянки від 20 березня 2018 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта №СЕ-19/120-21/6451-ПЧ від 23 червня 2021 року, виконаного судовим експертом Тернопільського НДЕКЦ МВС України; на підтвердження сплати орендної плати відповідачем надано довідку № 4 від 15 січня 2021 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в розмірі 9 560 грн., у 2019 році - 9 560 грн, у 2020 році - 560 грн, а також те, що ФГ «Баворовського» з цих сум нарахувало та сплатило до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 4449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн. Разом з тим відповідачем суду надано Додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2018-2020 роки, з яких видно, що лише 13 березня 2024 року утримано та сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 4 449,60 грн та військовий збір в розмірі 370,80 грн за спірний період (т.2, а. с. 35-44); крім того, як вбачається з листа ДПС від 09 лютого 2024 року за № 2182/6/19-00-12-02-03, ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2023 року жодних доходів не отримувала (т. 2, а. с. 16-18); враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів з приводу оплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою в період з 2018 по 2020 роки, тому відсутні підстави вважати, що договір оренди земельної ділянки від 20 березня 2018 року був укладеним; оскільки договір оренди землі від 20 березня 2018 року є неукладеним, обставини, які б свідчили б про те, що договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), внаслідок чого кваліфікація договору як неукладеного виключалася, відсутні, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував таке рішення; в той же час апеляційний суд зробив помилковий висновок про задоволення позовної вимоги про припинення державної реєстрації речового права оренди, оскільки належним способом захисту у спірних правовідносинах, враховуючи заявлені позовні вимоги, є скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права оренди. Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом необгрунтовані. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам) (частини перша та друга статті 113 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України). У справі, що переглядається: звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 до позовної заяви долучила висновок експерта від 23 червня 2021 року, яким на замовлення позивача проведено почеркознавчу експертизу (т. 1 а. с. 11-16); заперечуючи проти задоволення позову відповідач подав відзив на позов, в якому посилався на те, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом (т. 1 а. с. 35-36); клопотання про проведення повторної експертизи відповідач не заявляв; відзив на апеляційну скаргу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не подавав; за таких обставин апеляційний суд не допустив порушень норм процесуального права під час перегляду справи та ухвалення судового рішення. Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц не свідчать, що суди ухвалили судові рішення без їх урахування. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, які передбачені статтею 400 ЦПК України. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені частково без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині припинення реєстрації речового права оренди скасувати, рішення суду в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, постанову апеляційного суду в частині скасування рішення реєстратора залишити без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Фермерського господарства «Баворовського» залдовольнити частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Баворовського» про припинення державної реєстрації речового права оренди скасувати. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Баворовського» про припинення державної реєстрації речового права оренди змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року залишити без змін. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Тернопільського апеляційного суду від 23 липня 2024 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко