Постанова КЦС ВС № 733/39/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 733/39/24 провадження № 61-7682св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Вовченка А. В., постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року, ухвалені у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ АПК «Магнат») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора. Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що є власником земельної ділянки, площею 1,93 га, номер ділянки на плані - 16/109, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, яка розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Указував, що 03 січня 2013 року між ним і ТОВ АПК «Магнат» укладений договір оренди строком на 5 років з дати реєстрації договору, а у вересні 2023 року від державного реєстратора йому стало відомо, що 03 січня 2019 року до цього договору укладено і зареєстровано у компетентних органах додаткову угоду, згідно з якою строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 31 грудня 2029 року. Позивач стверджував, що не підписував додаткової угоди, вважав, що вона суперечить його законним інтересам, а тому є неукладеною. Строк договору оренди його земельної ділянки припинив свою дію 03 січня 2018 року, а тому ТОВ АПК «Магнат» користується земельною ділянкою без відповідної правової підстави, з огляду на що земельна ділянка підлягає поверненню йому як власнику. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: - усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, площею 1,93 га, номер ділянки на плані - 16/109, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, яка розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом її повернення власнику; - скасувати рішення про державну реєстрацію продовження строку дії договору оренди цієї ділянки від 03 січня 2013 року на підставі додаткової угоди. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ АПК «Магнат» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 1,93 га, номер ділянки на плані - 16/109, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, яка розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської об`єднаної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області (далі - Ічнянська ОТГ), наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення ОСОБА_1 вище зазначеної земельної ділянки від ТОВ АПК «Магнат». Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію змін та виправлень до іншого речового права щодо продовження строку дії договору оренди від 03 січня 2013 року, проведеної на підставі додаткової угоди від 03 січня 2019 року з ТОВ АПК «Магнат», на земельну ділянку загальною площею 1,93 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, належну ОСОБА_1 , надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської ОТГ, номер запису про інше речове право 6778594, проведену на підставі додаткової угоди до договору від 03 січня 2019 року б/н та договору оренди землі від 03 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ АПК «Магнат». Стягнуто з ТОВ АПК «Магнат» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати, пов`язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи, у сумі 7 269,92 грн, а всього - 9 692,32 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткова угода укладена без волевиявлення ОСОБА_1 , оспорювану додаткову угоду до договору оренди землі позивач не підписував, що підтверджується його поясненнями та висновком експерта судової почеркознавчої експертизи, яка не спростована відповідачем. Оскільки оспорювану додаткову угоду позивач не підписував, отже, вона є неукладеною. Таким чином, зайняття земельної ділянки відповідачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку, а ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимог про повернення такої ділянки, оскільки строк дії договору оренди від 03 січня 2013 року закінчився. З огляду на викладене, рішення суду про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. Тому вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав є законним способом судового захисту у цьому випадку, оскільки згідно з частиною першою статті 210 ЦК України та статтею 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Додатковим рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року стягнуто з ТОВ АПК «Магнат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Задовольняючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та дійшов висновку про те, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, тому заява підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 10 000 грн. Суд керувався відповідними нормами ЦПК України. Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ АПК «Магнат» задоволено частково. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року скасовано у частині розподілу судових витрат і задоволення позовних вимог про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, площею 1,93 га, номер ділянки на плані 16/109, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, що розташована на території Дорогинського старостинського округу Ічнянської ОТГ, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення її ТОВ АПК «Магнат» ОСОБА_1 , та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. Додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2024 року скасовано. В іншій частині рішення від 12 листопада 2024 року залишено без змін. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині повернення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений строком на 5 років, реально виконується сторонами до цього часу. Він не є нікчемним, не визнаний недійсним. До спірних правовідносин підлягає застосуванню порядок поновлення договорів оренди землі у редакції статті 33 Закону України «Про оренду землі», чинній станом на 03 січня 2013 року. Тобто на момент укладення сторонами договору оренди землі, згідно з частиною першою якої, після закінчення строку, на який договір оренди укладений, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Строк дії договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2013 року закінчувався 03 січня 2018 року, однак сторони не вимагали його розірвання. Отже, він продовжився на той самий строк, а саме: з 03 січня 2018 року до 03 січня 2023 року, з 03 січня 2023 року до 03 січня 2028 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ АПК «Магнат» правомірно використовує спірну земельну ділянку. Оскільки висновок експерта від 11 червня 2024 року під час розгляду справи не спростовано, оспорювана додаткова угода про продовження строку дії договору оренди землі позивачем не підписана, отже, вона є неукладеною. Неукладеною додатковою угодою передбачено, що строк дії договору оренди землі від 03 січня 2013 року продовжено до 31 грудня 2029 року, що суперечить змісту цього договору оренди і волі позивача. Таким чином, оспорювана додаткова угода порушує право позивача на визначення на договірних засадах кінцевого строку оренди відповідачем земельної ділянки. Оскільки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію продовження права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі неукладеної додаткової угоди до договору її оренди від 03 січня 2013 року, висновок суду першої інстанції про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію продовження строку дії договору оренди між ними від 03 січня 2013 року до 31 грудня 2029 року є законним. Рішення суду у частині розподілу судових витрат і додаткове рішення скасовано в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України. Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року стягнуто з ТОВ АПК «Магнат» на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн - відшкодування витрат судового збору, 7 269,92 грн - витрати з оплати судової експертизи, 5 000,00 грн - відшкодування витрат на правничу допомогу. Заяву ТОВ АПК «Магнат» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ АПК «Магнат» витрати на правничу допомогу у сумі 12 000 грн, відшкодування витрат судового збору - 1 453,44 грн витрати на виготовлення звіту про оцінку ринкової вартості земельної ділянки - 880,00 грн. Суд апеляційної інстанції, стягуючи судові витрати на користь ОСОБА_1 , виходив із того, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, а отже, йому підлягає відшкодуванню половина витрат на правничу допомогу, витрат зі сплати судового збору, витрат з оплати експертизи, розмір яких доведений позивачем. Вирішуючи заяву ТОВ АПК «Магнат» від 02 травня 2025 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ТОВ АПК «Магнат» задоволена частково, а отже, йому підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу у розмірі 1/2 від заявленої до стягнення суми, тобто професійної правничої допомоги; відшкодування витрат зі сплати судового збору; витрат на виготовлення звіту про оцінку ринкової вартості земельної ділянки, розмір яких доведений відповідачем. Короткий зміст вимог касаційних скарг У червні 2025 року ТОВ АПК «Магнат» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, в якій просило суд: змінити мотивувальну частину постанови Чернігівського апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог; рішення суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цієї позовної вимоги. У серпні 2025 року ТОВ АПК «Магнат» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року, в якій просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про розподіл судових витрат; заяву ТОВ АПК «Магнат» від 02 травня 2025 року про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ АПК «Магнат»: 2 906,88 грн - судовий збір; 880,00 грн - оплата послуг за проведення звіту про оцінку ринкової вартості земельної ділянки; 24 000,00 грн - відшкодування витрат на правничу допомогу. Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року поновлено ТОВ АПК «Магнат» процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ АПК «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, витребувано матеріали справи із Ічнянського районного суду Чернігівської області, іншим учасникам надіслано копії ухвали. У серпні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2025 року касаційну скаргу ТОВ АПК «Магнат» на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2025 року поновлено ТОВ АПК «Магнат» процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ АПК «Магнат» на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року, копії ухвали надіслано іншим учасникам справи. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25). На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І., 04 червня 2026 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року поновлено касаційне провадження у справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25). Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційні скарги Касаційна скарга, подана на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Підставами касаційного оскарження зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) та у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17564/15-ц (провадження № 61-2858св18), від 02 серпня 2023 року у справі № 607/16519/21 (провадження № 61-2330св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 385/1243/21 (провадження № 61-9682св22). Заявник указує, що сторони скористалися принципом свободи договору, визначили, що строк дії договору оренди починається з моменту державної реєстрації права оренди, тобто з 28 серпня 2014 року, натомість суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо початку строку дії договору - з моменту його укладення. Стверджує, що у тому випадку, якщо договір виконується обома сторонами, його не можна кваліфікувати як неукладений. Суд має встановити не лише відсутність підпису сторони для визнання правочину неукладеним, а й відсутність самого волевиявлення сторони на його укладення. Натомість факт користування орендарем спірною земельною ділянкою підтверджується з 2014 року, а за період з 2013 року до 2024 року орендодавець отримав орендну плату. Стверджує, що позивач діяв недобросовісно при здійсненні своїх прав, суди попередніх інстанцій мали це врахувати, ухвалюючи оскаржувані судові рішення. Указує, що способом захисту прав, які позивач уважає порушеними, є вимога про визнання відсутнім права оренди. Отже, вимога про скасування рішення про державну реєстрацію змін та виправлень до іншого речового права щодо продовження строку дії договору оренди вважає неналежним способом захисту. Касаційна скарга, подана на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження додаткової постанови заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) та у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19. Заявник указує, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бондарем Я. О. ТОВ «Експертно-адвокатський центр «Добре діло» не є адвокатським об`єднанням та не наділене повноваженнями надавати правову допомогу у суді, тому не може делегувати ці повноваження адвокату Бондарю Я. О. Подані до суду докази (акт виконаних робіт) не дають можливості встановити, скільки часу використано на надання юридичних послуг адвокатом Бондарем Я. О., що є умовою для визначення їх вартості, згідно з договором. Суду не надано докази оплати цих послуг. Додатковою постановою вирішено питання розподілу судового збору та додаткових витрат. Однак суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення суду першої інстанції, вирішив розподіл судових витрат, а саме: витрат зі сплати судового збору та додаткових витрат - пов`язаних з проведенням експертизи, відмовивши у їх задоволенні. Заявник указує, що суд апеляційної інстанції повторно розглянув питання розподілу судових витрат та самостійно переглянув раніше ухвалене судове рішення. У разі відмови у задоволенні позову перестануть існувати підстави для відшкодуванню позивачу судових витрат. Відзиви на касаційні скарги, у визначений Верховним Судом строк, не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,93 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113. 03 січня 2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, строком на 5 років. Згідно з пунктом 3.2 договору оренди земельної ділянки після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів (один місяць) до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Орендодавець у разі небажання продовжувати договір повинен не пізніше ніж за 90 днів письмово повідомити про це орендаря. У разі неповідомлення, несвоєчасного або неналежного повідомлення орендаря договір вважається продовженим на новий строк на умовах, передбачених цим договором (пункт 3.3 договору). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 25968513 від 23 серпня 2014 року до реєстру внесено запис за номером 15347440 про державну реєстрацію права оренди на підставі зазначеного вище договору оренди земельної ділянки. Згідно з копією додаткової угоди між ОСОБА_1 і ТОВ АПК «Магнат» від 03 січня 2019 року до договору оренди землі від 03 січня 2013 року, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії договору оренди до 31 грудня 2029 року. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 25968513, сформованого 23 серпня 2014 року, 23 серпня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Вегерою В. А. внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію права оренди, індексний номер 15347440, строком на 5 років, земельної ділянки, площею 1,93 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, на підставі договору її оренди без номера, укладеного 03 січня 2013 року ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 (а. с. 8). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 172839662, сформованого 05 липня 2019 року, 23 серпня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Вегерою В. А. внесено запис на підставі рішення про державну реєстрацію права оренди, індексний номер 15347440, строком на 5 років, земельної ділянки, площею 1,93 га, кадастровий номер 7421780800:03:000:0113, на підставі договору її оренди без номера, укладеного 03 січня 2013 року ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 . А також станом на день формування витягу, у Державному реєстрі наявна інформація про додаткову угоду від 03 січня 2019 року до договору оренди землі без номера, де строк оренди зазначено до 31 грудня 2029 року (а. с. 43). 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав директору ТОВ АПК «Магнат» заяву про надання йому нецільової благодійної допомоги у розмірі 3 473,00 грн у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем внаслідок воєнних дій у країні. Виплата цієї допомоги ОСОБА_1 підтверджується копією платіжної інструкції від 10 лютого 2023 року № 1412. 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав директору ТОВ АПК «Магнат» заяву про перерахування йому орендної плати на вказаний в цій заяві (зі звороту) картковий рахунок. Згідно з довідкою від 06 лютого 2024 року № 733/39/24 за договором оренди ТОВ АПК «Магнат» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 орендну плату: за 2017 - 2018 роки - по 1 928,11 грн за рік, за 2019-2023 роки - по 1464,91 грн за рік, за 2023 рік - 4 938,91 грн з урахуванням нецільової матеріальної допомоги. Аналогічні відомості містяться у довідках ТОВ АПК «Магнат» про нарахування ОСОБА_1 орендної плати та платіжних інструкціях від 10 лютого 2023 року № № 1411, 1412, 1022 від 26 січня 2024 року. Виплата ТОВ АПК «Магнат» ОСОБА_1 орендної плати за 2013-2017 роки підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21 лютого 2024 року за № № 2501-2024-0000536, 2501-2024-0000537, 2501-2024-0000538. Згідно з висновком судового експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/125-24/6672-ПЧ, складеного 11 червня 2024 року за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підпис, виконаний у графі «Орендодавець» в розділі «Реквізити та підписи сторін» додаткової угоди від 03 січня 2019 року до договору оренди землі від 03 січня 2013 року, належить не ОСОБА_1 , а іншій особі. ТОВ АПК «Магнат» на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав копії: - договору про надання правничої допомоги від 08 жовтня 2024 року № 08-10/24, укладеного ТОВ АПК «Магнат» (клієнт) та адвокатом Ткаченком Д. А., за умовами якого адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1); на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта (пункт 4.1); гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору (пункт 4.2); цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2025 року (включно) (пункт 3.1); - додаткової угоди від 17 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 08 жовтня 2024 року № 08-10/24, за пунктом 1 якої адвокат Ткаченко Д. А. надає клієнтові: консультації, роз`яснення, формує правову позицію, вчиняє інші належні дії щодо провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АПК «Магнат» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (пункт 1); адвокат представляє інтереси клієнта як відповідача в Ічнянському районному суді Чернігівської області з метою захисту його прав та інтересів у судовому розгляді цієї справи (пункт 2); гонорар адвоката з урахуванням пункту 4.1 договору є фіксованим та становить 10 000,00 грн, що включає в себе всі витрати, які нестиме адвокат у зв`язку з наданням послуг клієнту (пункт 3); гонорар адвоката сплачується клієнтом через 180 днів з дати набрання чинності рішенням суду за результатами розгляду справи № 733/39/24 (пункт 6); - додаткової угоди від 28 листопада 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 08 жовтня 2024 року № 08-10/24, у якій ТОВ АПК «Магнат» та адвокат Ткаченко Д. А. узгодили, що адвокат надає клієнтові: консультації, роз`яснення, формує правову позицію, вчиняє інші належні дії щодо провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АПК «Магнат» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (пункт 1); адвокат представляє інтереси клієнта як відповідача в Чернігівському апеляційному суді з метою захисту його прав та інтересів у судовому розгляді апеляційної скарги на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та на додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2024 року (пункт 2); гонорар адвоката, з урахуванням пункту 4.1 договору, та додаткової угоди від 17 жовтня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2024 року № 08-10/24 є фіксованим та становить 24 000,00 грн, що включає в себе всі витрати, які нестиме адвокат у зв`язку з наданням послуг клієнту (пункт 3); гонорар адвоката сплачується клієнтом через 180 днів з дати набрання чинності рішенням суду за результатами розгляду справи № 733/39/24 (пункт 6); - акта прийняття-передачі наданих послуг у межах додаткових угод від 17 жовтня 2024 року та 28 листопада 2024 року, за умовами яких ТОВ АПК «Магнат» та адвокат Ткаченко Д. А. домовились, що клієнт прийняв надані послуги: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та на додаткове рішення цього ж суду від 28 листопада 2024 року (вивчення, аналіз документів та матеріалів справи, аналіз та дослідження законодавства України, яке діяло на час виникнення правовідносин, аналіз та дослідження актуальної судової практики міжнародних судів, судів України, правових позицій Верховного Суду, підготовка апеляційної скарги, направлення її позивачу, підготовка та направлення процесуальних документів) - 10 000,00 грн (8 год); консультації - 2 500,00 грн (1 год); представництво інтересів клієнта в Ічнянському районному суді Чернігівської області 12 листопада 2024 року і 28 листопада 2024 року - 4 000,00 грн (2 засідання); представництво інтересів клієнта 30 квітня 2025 року в Чернігівському апеляційному суді - 7 500,00 грн (1 засідання); загальна вартість всіх послуг - 24 000,00 грн. ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надав копії: - договору про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року, укладеного ОСОБА_1 (далі - клієнт) та ТОВ «Експертно-адвокатський центр добре діло» в особі директора Бондаря Я. О. (далі - Товариство) (а. с. 158), за яким адвокат представляє інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (пункт 2.1.3); юридичну допомогу, що надається Товариством, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми на вказаний Товариством рахунок, що визначається актом виконаних робіт з розрахунку послуг, які були надані клієнту, без податку на додану вартість (далі - ПДВ) (пункт 4.1); при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної у пункті 4.1 договору, враховується час, витрачений представниками Товариства. При цьому вартість роботи представника Товариства оплачується з розрахунку 350,00 грн за годину роботи. Представники Товариства надають клієнту юридичну допомогу, передбачену умовами договору, в робочий час. При цьому участь у судовому засіданні представників Товариства - 500,00 грн за 1 судове засідання (пункт 4.3); за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої Товариством, його представниками юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта Товариство може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією (пункт 4.4); - акта виконаних робіт від 13 листопада 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року б/н, (а. с. 159), відповідно до якого Товариство надало, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулють спірні відносини. Формування правової позиції. Підготовка позовної заяви - 5 000,00 грн; судове представництво в суді І інстанції - 2 500,00 грн (5 судових засідань); підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив та інші клопотання) - 2 500,00 грн; - ордера про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 19 січня 2024 року № 1075366 у Ічнянському районному суді Чернігівської області адвокатом Бондарем Я. О., виданий адвокатом (а. с. 20).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ТОВ АПК «Магнат» на рішення та постанову суду апеляційної інстанції не підлягає задоволенню. Касаційна скарга ТОВ АПК «Магнат» на додаткову постанову суду апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції, постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують. Натомість додаткова постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону частково не відповідає. Щодо суті спору Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України). У частині першій статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 січня 2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 укладений договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 5 років. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про реєстрацію іншого речового права (права оренди). 03 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ АПК «Магнат» укладена додаткова угода до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої сторони домовилися продовжити строк дії договору оренди землі до 31 грудня 2029 року. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про реєстрацію іншого речового права (права оренди). Згідно з частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У частині першій статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)). Висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/125-24/6672-ПЧ від 11 червня 2024 року, проведеної на підставі ухвали суду за клопотанням позивача, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець», розділу «Реквізити та підписи сторін» додаткової угоди від 03 січня 2019 року до договору оренди землі б/н від 03 січня 2013 року належать не ОСОБА_1 , а іншій особі. Водночас, судами встановлено і не оспорюється сторонами, що 03 січня 2013 року сторони уклали договір оренди; ОСОБА_1 протягом тривалого часу (понад 10 років) отримував від ТОВ АПК «Магнат» орендну плату на виконання вищевказаного договору оренди, що підтверджується поданими відповідачем доказами. Отже, орендар ТОВ АПК «Магнат» сплачував, а орендодавець ОСОБА_1 отримував кошти орендної плати за договором оренди у розмірі та в межах строку, погодженого сторонами договору, зокрема у період з 2013 року до 2023 року. Вказаний факт не спростований позивачем. Верховний Суд наголошує на тому, що у справі, яка переглядається, позивач довів лише факт непідписання ним тексту додаткової угоди до договору оренди, проте подальші фактичні дії позивача як власника земельної ділянки щодо отримання орендної плати переконливо доводять визнання ним факту укладення оспорюваного договору з відповідачем, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), а також правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 530/130/21 (провадження № 61-5926св22). Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про повернення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами фактично виникли та існували правові відносини щодо оренди землі на підставі укладеного сторонами 03 січня 2013 року договору оренди землі строком на 5 років, і оскільки в кінці строку дії договору сторони не вимагали його розірвання, то договір продовжився на той самий строк, а саме: з 03 січня 2018 року до 03 січня 2023 року, з 03 січня 2023 року до 03 січня 2028 року, що визнавалося позивачем шляхом передачі в оренду спірної земельної ділянки та отримання орендної плати від орендаря ТОВ АПК «Магнат». У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме скасування рішення державного реєстратора щодо продовження строку дії договору оренди на підставі додаткової угоди, колегія суддів зазначає таке. За статтею 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк. Згідно з абзацом четвертим розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16 січня 2020 року. Тобто усі договори оренди землі, які були укладені до набрання чинності цим Законом, поновлюються на умовах, визначених у цих договорах за встановленими законодавством правилами, які були чинні на момент їх укладення. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 цього Закону України «Про оренду землі»). Судами попередніх інстанцій установлено, що строк дії договору оренди спірної земельної ділянки від 03 січня 2013 року закінчувався 03 січня 2018 року, однак сторони не вимагали його розірвання, отже, згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про оренду землі» та пункту 3.1 договору оренди договір продовжувався на той самий строк, а саме: з 04 січня 2018 року до 03 січня 2023 року, з 04 січня 2023 року до 03 січня 2028 року. Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що за період з 03 січня 2013 року до 01 січня 2028 року ТОВ АПК «Магнат» має право користуватися спірною земельною ділянкою. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що оспорювана ОСОБА_1 додаткова угода про продовження строку дії договору оренди землі від 03 січня 2013 року б/н ним не підписана, дійшли обґрунтованого висновку, що ця угода є неукладеною. Установивши, що неукладена додаткова угода передбачає, що строк дії договору оренди землі між сторонами від 03 січня 2013 року продовжено до 31 грудня 2029 року, що суперечить змісту договору оренди і волі позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивача та захисту їх в обраний ОСОБА_1 спосіб, тобто шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію продовження строку дії договору оренди від 03 січня 2013 року до 31 грудня 2029 року. Доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту порушених прав позивача буде не скасування рішення державного реєстратора, а визнання відсутнім права оренди, колегія суддів спростовує з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) вказала: «102. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю …[...]…116. Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи». Отже, з огляду на позовні вимоги, характер порушених прав позивача та фактичні обставини цієї справи, доводи відповідача про те, що єдиним ефективним способом захисту прав позивача є визнання відсутнім права оренди, є безпідставні. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. У постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки, визначивши, що договір оренди земельної ділянки, укладений після 01 січня 2013 року, не потребує державної реєстрації, а є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) зробила такий висновок: «Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року». У постанові від 06 травня 2026 року у справі № 925/632/19 (провадження № 12-26гс25) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за загальним правилом договори оренди землі, підписані до 01 січня 2013 року, набирають чинності з моменту їх державної реєстрації, якщо інший порядок набрання ними чинності не передбачений самими договорами. Державна реєстрація речового права не підміняє державну реєстрацію самого договору, а також не створює правові наслідки, пов`язані з державною реєстрацією договору. Таким чином, Велика Палата Верхового Суду підтримала раніше зроблені висновки щодо правових наслідків державної реєстрації договору оренди землі, підписаного до 01 січня 2013 року, та моменту набрання таким договором чинності, викладені у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19). 05 грудня 2019 року Законом України № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року (далі - Закон № 340-IX), абзац другий частини другої статті 25 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди. Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього. Отже, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що строк дії оспорюваного договору оренди від 03 січня 2013 року починається з моменту державної реєстрації права оренди, тобто з 28 серпня 2014 року. Висновки Верховного Суду, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, не суперечать висновкам цієї постанови. Інші доводи касаційної скарги ТОВ АПК «Магнат» на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції зазначених висновків суду не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження (на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції), не знайшли свого підтвердження. Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону). Відповідно до статті 13 ЗаконуУкраїни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогувіднесено витрати на правничу допомогуадвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)). Не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, представник ТОВ АПК «Магнат» просив її скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу, оскільки ОСОБА_1 не надав належних доказів понесення витрат на правничу допомогу, яка надавалася йому адвокатом Бондарем Я. О. у суді першої інстанції. При цьому питання розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а саме судового збору та витрат на проведення експертизи, заявлених ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вирішив у постанові від 30 квітня 2025 року. Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги з огляду на таке. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Установлено, що у заяві про ухвалення додаткового судового рішення, поданій ОСОБА_1 до суду першої інстанції, він просив компенсувати понесені ним витрати на правничу допомогу, які він сплатив ТОВ «Експертно-адвокатський центр «Добре діло» в особі директора Бондаря Я. О., який представляв його інтереси як адвокат (договір про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року, акт виконаних робіт від 13 листопада 2024 року, ордер адвоката Бондаря Я. О. (а. с. 20, 155-159)). Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що матеріали справи містять належні докази понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась йому у справі адвокатом Бондарем Я. О., який діяв на підставі ордеру адвоката. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Бондарем Я. О. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Наведені у касаційній скарзі ТОВ АПК «Магнат» висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21) та у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, нерелевантні, оскільки зроблені за відмінних фактичних обставин. Однак знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги у частині стягнення судових витрат з оплати експертизи, проведеної на підставі ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 травня 2024 року, компенсація яких передбачена пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 поніс витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме за проведення експертизи. Отже, підстав для їх відшкодування відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у суду не було. Доводи касаційної скарги про те, що Чернігівський апеляційний суд у постанові від 30 квітня 2025 року, після скасування додаткового рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року, вирішив питання перерозподілу судових витрат, спростовуються висновками, викладеними у додатковій постанові Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року, що відповідає положенню статті 270 ЦПК України. Доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження в частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, частково знайшли свого підтвердження. Колегія суддів ураховує положення частини десятої статті 141 ЦПК України, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АПК «Магнат» підлягає стягненню різниця по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн (1 453,44 грн - 1 211,20 грн), та різниця витрат на правничу допомогу 7 000 грн (12 000 грн. - 5 000 грн), згідно з частиною десятою статті 141 ЦПК України. Натомість вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на експертизу задоволенню не підлягають, відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів про понесені витрати на оплату експертизи. Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (на додаткову постанову суду апеляційної інстанції), підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції по суті спору без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій і нескасованій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак порушив норми процесуального права, мотивувальну частину додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови, а резолютивну частину додаткової постанови викласти наступним чином: «Заяву ТОВ АПК «Магнат» про розподіл судових витрат задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ АПК «Магнат» відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, відшкодування сплаченого судового збору - 242,24 грн, витрати на виготовлення звіту про оцінку ринкової вартості земельної ділянки - 880,00 грн». Оскільки касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції по суті спору залишається без задоволення, а судовий збір за подачу касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції не справляється, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат за розгляд справи в суді касаційної інстанції не проводиться. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишити без задоволення. Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року залишити без змін. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року задовольнити частково. Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину наступним чином: «Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 коп.), відшкодування сплаченого судового збору - 242,24 грн (двісті сорок дві гривні 24 коп.), відшкодування витрат на виготовлення звіту про оцінку ринкової вартості земельної ділянки - 880,00 грн (вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.). Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк