Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24723/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24723/25 Суддя першої інстанції - Бабенко Д.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/24723/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8347,79 гривень, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення, яке йому було виплачене на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24; - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) 8347,79 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке було виплачене йому на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24, на його користь; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 22 липня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 02 липня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 22 липня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 02 липня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволений частково. Суд: - визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо нездійснення ОСОБА_1 при виплаті сум грошового забезпечення на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; - зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті грошового забезпечення на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24; - визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошового забезпечення за період з 22 липня 2020 року по день фактичної виплати 02 липня 2025 року, виплаченого на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24; - зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсацію втрати частини донарахованого грошового забезпечення за період з 22 липня 2020 року по день фактичної виплати 02 липня 2025 року, виплаченого на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24. В іншій частині позовних вимог відмовив. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/24723/25. Апелянт зазначив, що позивач не заперечує, що його було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . Зазначений факт підтверджений наказом. У зв`язку з цим, права на компенсацію податку з доходів фізичних осіб, як не діючий військовослужбовець звільнений в запас ЗС України, позивач не має. Крім того, на дату виплати позивачу грошового забезпечення 02 липня 2025 року за рішенням суду у справі №420/29817/24, яка набрала законної сили 12 червня 2025 року, були нараховані та виплачені всі належні види грошового забезпечення у терміни, визначені ст.2 Закону №2050-III, без порушення строків їх виплати, відповідно, підстави для виплати компенсації втрати частини доходів відсутні. Також, на думку апелянта, позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки заявлені вимоги щодо виплат за період з 22 липня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 02 липня 2025 року. Просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 26 травня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 23 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 24 червня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ) та у період з 22 липня 2020 року до 14 червня 2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони). Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24, зокрема: - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської піхоти) провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року до 14 червня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум. 02 липня 2025 року на виконання вищевказаної постанови суду Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 виплачено 37333,19 грн, що підтверджується банківською довідкою від 21 липня 2025 року. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 №29 від 30 червня 2025 року про види грошового забезпечення, що належать до виплати відповідно до вищевказаної постанови суду, відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 08 липня 2025 року, в якій просив виплатити позивачу грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованого грошового забезпечення згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24. Листом від 15 липня 2025 року №10/С-27/35 відповідач повідомив, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, як інший дохід, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п.168.5 ст.168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Також представник позивача звернувся до відповідача із заявою від 08 липня 2025 року, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Листом від 17 липня 2025 року №10/С-28/35 відповідач повідомив, що усі види грошового забезпечення згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24 були виплачені без порушення строку їх виплати, тому відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (далі - Порядок № 44). Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Тотожна позиція наведена і Верховним Судом у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22. Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. У постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року справа № 815/5826/16 зазначено: "щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними". Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає, що на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу. Як вірно встановив суд першої інстанції, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суми, що були виплачені на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі №420/29817/24, однак таку виплату відповідач не здійснив. Водночас, суд першої інстанції, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, правильно врахував правові висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин, сформованих у постановах від 25 червня 2020 року у справі №825/761/17, від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17, де Верховний Суд зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Також, Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Приписи абз.1 п.4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Колегія суддів вказує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13 січня 2020 року в справі №803/203/17, від 14 травня 2020 року у справі № 816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19, від 15 жовтня 2020 року в справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі №240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багатьох інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення. В указаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги. Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Згідно з матеріалами справи, відповідачем на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2025 у справі №420/29817/24, ОСОБА_1 було виплачено 37333,19 грн, що підтверджується банківською довідкою від 21 липня 2025 року. У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу. Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо. Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати. З огляду на викладене, колегія суддів констатує правильним висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати донарахованого грошового забезпечення за період з 22 липня 2020 року по 02 липня 2025 року. Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 сформулював висновки про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ, зокрема: а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому, така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС, для залишення позовної заяви без розгляду. Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі №280/6041/24 від 30 квітня 2025 року. Враховуючи, що донараховане грошове забезпечення позивачу виплачене 02 липня 2025 року, а з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 23 липня 2025 року, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого ч.1 ст.122 КАС України, то позивачем дотриманий строк звернення до суду, а доводи апелянта в цій частині також є помилковими. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв