Постанова 4817 № 605/405/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 605/405/25Головуючий у 1-й інстанції Кравчук В.М. Провадження № 22-ц/817/760/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №605/405/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року, ухвалене суддею Кравчуком В.М., повний текст якого складено 23 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Дружба» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди землі, скасування запису щодо держаної реєстрації права оренди земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 05 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. 11 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «Агрокомпанія Дружба» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 17000.00 грн. Додатковим рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року вказану заяву задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ТОВ «Агрокомпанія Дружба» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000.00 грн. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви. Зокрема вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 17000.00 грн є неспіврозмірним складності справи, а також наданому об`єму адвокатських послуг. Також, посилаючись на правові висновки, викладені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2023 року у справі №202/3681/16, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, провадження № 12-43гс22, зазначає, що під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат положення ч.4 ст.270 ЦПК України говорять про те, що суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності, однак не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Зазначає, що в порушення наведеної вище практики Верховного Суду, суд першої інстанції не призначав справу до розгляду та не повідомляв про це позивача, внаслідок чого останній був позбавлений можливості подати до суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТОВ «Агрокомпанія Дружба» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Вказує, що обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджені належними та допустимими доказами. Витрати на правову допомогу понесені фактично, підтверджені договором про надання правової допомоги №05/25 від 09 вересня 2025 року, детальним описом та актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 05 березня 2026 року. Розмір витрат є співмірним складності справи, обсягу роботи, участі у засіданнях. Отже, суд першої інстанції правомірно застосував ст.141 ЦПК України, врахувавши критерії відшкодування витрат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 15 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представниця позивача Іванчук Галина Іванівна звернулася до суду в інтересах ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» з позовом до ТОВ «Агрокомпанія «Дружба», ОСОБА_2 та просила суд: 1) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 01 липня 2018 року між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_2 (в запропонованій редакції); 2) визнати відсутнім у ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» право оренди земельної ділянки площею 1.1831 га, кадастровий номер 6124885800:01:001:0196, яка розташована на території Носівської сільської ради Тернопільського району (попередня назва - Підгаєцький район) Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 60801540; 3) скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1.1831 га, кадастровий номер 6124885800:01:001:0196, яка розташована на території Носівської сільської ради Тернопільського району (попередня назва - Підгаєцький район) Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 60801540; а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати. 20 жовтня 2025 року до Підгаєцького районного суду Тернопільської області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ТОВ «Агрокомпанія Дружба», в якому вони просили у задоволенні позову відмовити, а судові витрати покласти на позивача в розмірі попереднього розрахунку 10000.00 грн. Зазначили, що докази щодо розміру судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішенням суду від 05 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. 11 березня 2026 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «Агрокомпанія Дружба» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 17000.00 грн. До заяви про ухвалення додаткового рішення у справі долучено докази, що підтверджують розмір узгодженого гонорару за надані правові послуги, а саме: договір про надання правової допомоги №05/25 від 09 вересня 2025 року, детальний опис та акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 05 березня 2026 року. З акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) вбачається, що адвокатом Вийванко Н.П., яка надавала правничу допомогу та представляла інтереси відповідача ТОВ «Агрокомпанія Дружба», було виконано такі послуги: 1) зустріч та усна консультація з клієнтом, узгодження правової позиції у справі, необхідності отримання та подання відповідних доказів у справі, роз`яснення питань, які виникають в ході розгляду справи - 2 год. 4000.00 грн; 2) ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, опрацювання законодавства та формування правової позиції захисту у суді - 2 год. 4000.00 грн; 3) підготовка відзиву на позов (9 сторінок) із усіма доказами, включаючи аналіз судової практики в подібних правовідносинах - 2 год. 4000.00 грн; 4) участь у судових засіданнях у суді першої інстанції (у режимі відеоконференції): 23 жовтня 2025 року, 09 грудня 2025 року, 30 грудня 2025 року, 22 січня 2026 року, 17 лютого 2026 року - 5 засідань 5000.00 грн. Усього вартість наданих послуг становить 17000.00 грн. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі №911/3312/21, виходив з того, що в даному випадку наявні підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. З таким висновком колегія суддів не погоджується. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно із частинами другою та третьою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат. Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання. Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. Відповідно до статті 120 ЦПК України строки в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої, сьомої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причину його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулась із відповідною заявою. Отже, згідно із положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними. У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала: « право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц); - потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)». Аналогічне положення законодавець виклав у частині восьмій статті 141, частині першій статті 246 ЦПК України. Матеріалами справи встановлено, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу становить 10000.00 грн та повідомлено, що докази понесення витрат будуть подані протягом 5 днів, тобто в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області по суті спору ухвалене 05 березня 2026 року. З урахуванням положень ч.8 ст.141 ЦПК України, останній день подання доказів понесених витрат на правничу допомогу становив 10 березня 2026 року. Разом з тим, заяву про ухвалення додаткового рішення із доказами понесених судових витрат у справі представник відповідача подав через систему «Електронний суд» 11 березня 2026 року, при цьому будь-яких заяв чи клопотань щодо поновлення строку на подання цих доказів не заявлялось. Аналіз статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу. Ураховуючи наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу були подані представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Дружба» з порушенням строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та за відсутності поважних причин для поновлення такого строку. Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість подати відповідні документи у п`ятиденний строк після ухвалення рішення, стороною позивача не надано. У відповідності до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відтак додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року слід скасувати, а заяву ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» - задовольнити частково. Додаткове рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 23 березня 2026 року - скасувати. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий Судді