Постанова 4806 № 308/19088/25

Справа № 308/19088/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 червня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідача - Кожух О.А., суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2026 року (головуюча суддя Хамник М.М.) у справі №308/19088/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Узагальнені доводи позовної заяви У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №6964533 від 11.03.2023 у розмірі 37457,25 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.03.2023 між фізичною особою позичальником - ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №6964533, згідно з умовами якого відповідач мав отримати грошові кошти в сумі 15000 грн, на умовах повернення та сплати процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вказує, що даний договір укладено сторонами в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Позивач вказує, що 28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №103-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором №6964533 від 11.03.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , і право вимоги відносно позичальника ОСОБА_1 перейшло до позивача. Вказує, що в порушення умов кредитного договору відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання, і сума заборгованості, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №103-МЛ від 28.08.2023 та відповідно до виписки з особового рахунка, становить 37 457,25 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8250 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 27 707,25 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1500 грн. Зазначає, що відповідачу було надіслана письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №22966685/1030 від 04.12.2025. Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6964533 від 11.03.2023 в сумі 37457,25 грн на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал». У позовній заяві представник товариства просив також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Короткий зміст рішення, що оскаржується Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №6964533 від 11.03.2023 року в сумі 37457 грн.,25 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8250 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 27707,25 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1500 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., а також 4000 грн витрат на правову допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем підтверджено факт укладення кредитного договору та неналежне виконання умов договору позичальником, який зобов`язався поврнути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом та комісію за договором. В частині обґрунтування відповідача про непропорційність нарахованих відсотків, суд зазначив, що ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови договору щодо нарахування великої суми компенсації застосовуються щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору. Узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити. У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не подано суду жодного належного первинного бухгалтерського документа, який підтверджує фактичне перерахування коштів саме на її рахунок. Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача та обмежився загальним посиланням на правомірність договору; не здійснив власного розрахунку; не перевірив структуру боргу; не навів аналізу кожної складової суми 37 457,25 грн, чим порушив процесуальний обов`язок, визначений у постановах Верховного Суду від 03.05.2018, 05.12.2018, 20.07.2022. Зазначає, що відповідач за кредитом фактично отримав 15000 грн, сплачено 19 500 грн. Додатково стягується 37 457,25 грн. Загальний фінансовий тягар становить 56 957,25 грн, що більш ніж у 3,5 рази перевищує суму кредиту. Вказує, що суд не перевірив питання добросовісності, співмірності та балансу інтересів сторін. В апеляційній скарзі відповідач посилається на наданий позивачем розрахунок, з якого вбачається, що відповідач протягом строку користування кредитом регулярно здійснював платежі, зокрема: у рахунок погашення тіла кредиту - 6 750 грн; у рахунок процентів - 6 450 грн; у рахунок різноманітних комісій - 6 300 грн. Таким чином, загальна сума сплачених коштів становить 19 500 грн, що перевищує суму фактично отриманого кредиту. Зазначене свідчить про те, що відповідач не ухилявся від виконання зобов`язань, а позивач, у свою чергу, здійснював зарахування платежів на власний розсуд, без чіткого та прозорого механізму. Відповідач заперечує розмір заявленої позивачем для стягнення суми на правничу допомогу, оскільки вважає, що така сума не відповідає критерію співмірності, адже до справи не подано повний розрахунок кредитної заборгованості, позовна заява містить лише одну сторінку, яка стосується суті спірних відносин, а практика Верховного Суду, зазначена в скарзі не є релевантною до справи. Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано. Порядок та межі розгляду судом апеляційної скарги Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків. Фактичні обставини справи Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 березня 2023 року між фізичною особою-позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит №6964533 (далі кредитний договір, договір). Пунктами 6.1, 6.2, 6.4, 6.5 кредитного договору передбачено порядок укладеня кредитного договору в електронній формі в особистому кабінеті позичальника (зокрема, підписується позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки літер) для підписання цього кредитного договору); такий кредитний договір з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки; цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідно до п. 7.1. кредитного договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками №1), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит №6964533 від 11.03.2023 підписано позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W31328, відправленого на номер телефону НОМЕР_1 11.03.2023 о 14:59 год. Відповідно до розділу «Терміни та визначення» вказаного договору про споживчий кредит товариством визначено, що строк, на який надається кредит (строк кредитування) - визначений 1.3 договору період часу, протягом якого позичальник може правомірно користуватись кредитом, що складається з пільгового і поточного періодів. Згідно з п.1.2 договору сума кредиту становить 15000 грн. Відповідно до п.1.3 кредит надавався загальним строком на 100 днів з 11.03.2023 і складається з пільгового (10 днів) та поточного (90 днів) періодів. Згідно з п.1.3.2 договору дата останнього погашення заборгованості сторонами визначена 19.06.2023; згідно з п.1.4 останнім днем строку кредитування є 19.06.2023. Знідно з п.1.5 договору орієнтовна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 59250 грн. Вказаним пунктом сторонами погоджено відсоткову ставку за пільговий період користування кредитом в розмірі 344,421 % річних, а за весь строк кредитування 1077 % річних. Договором також передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн (п.1.5.1). Згідно з п.1.5.2 Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування, а протягом поточного періоду - 40500 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.3). У розділі договору «Умови виконання» пунктом 2.2.1 визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.3 Договору в один з термінів, визначених п. 1.4. Пунктом 2.3. в договорі визначено порядок пролонгації кредитного договору, яка врегульована правилами товариства, що розміщені на сайті товариства. Пунктом 2.3.1. передбачено, що позичальник має право неодноразово продовужвати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати ст=рок кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавецм надана така можливість відполвідно до розділу 6 Правил. Наведено можливі строки та максимальні ставки комісії за продовження кредиту (на 3, 7 та 15 днів; максимальний розмір комісії у відсотках від поточного залишку кредиту - 3 % у разі продовження сроку користування кредитом на 3 дні, 5 % - у разі продовження на 7 днів, 10 % - у разі продовження строку користування кредитом на 15 днів). В той же час, цим пунктом передбачено, що для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії що передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та та обслуговування крдиту та певну частку заборгованості по кредиту. Відповідно до п. 2.3.2 волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди підтверджується здійсненням електронного звернення із застосуванням одноразового ідентифікатора та здійснення ним відповідного платежу. Пунктом 4 договору визначено відповідальність сторін, згідно з яким у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування чи інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати) повернення кредиту з урахуванням продовження строку, зобов`язується сплатити на користь товариства пеню в розмірі 15% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше 50 % від загальної суми кредиту одержаного позичальником. Згідно з п.4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою в договорі, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Згідно з п. 3.2.6. кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Відповідно до п.2.1 кредитного договору ТзОВ «Мілоан» шляхом безготівкового переказу перерахувало відповідачу суму 15000 грн. на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №95496299 від 11.03.2023. 28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №103-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №6964533 від 11.03.2023, який укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем, що підтверджується копією Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №103-МЛ від 28.08.2023. Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №6964533 від 11.03.2023 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №103-МЛ від 28.08.2023 сума заборгованості відповідача за кредитним договором №6964533 від 11.03.2023 становить 37457,25 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 8250 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 27707,25 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1500 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №22966685/1030 від 04.12.2025. Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України). Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, є дійсними. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем належним чином не доведено перерахування коштів позичальнику на її картковий рахунок, одночасно вказує про часткове погашення кредиту та неправомірне нарахування відсотків за користування кредитними коштами у непропорційно великому розмірі до суми отриманого кредиту, та заперечує нарахування комісії за наданий кредит. Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність підтвердження перерахування коштів товариством на її картковий рахунок, то такі спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Так, платіжним дорученням 95496299 від 11.03.2023 підтверджується перерахування ТОВ «Мілоан» позичальнику ОСОБА_1 на кредитний рахунок 414962*63 коштів в сумі 15000 грн, призначення платежу - кошти згідно договору 6964533. Вказаний рахунок картки зазначено позичальником у договорі про споживче кредитування в п.2.1. договору. Крім того, заперечуючи нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідачка зазначила, що здійснювала часткове погашення кредиту, чим фактично визнала отримання в користування кредитних коштів від первісного кредитора. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 15000,00 грн. надійшли в розпорядження відповідача на належну їй банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, відповідач не надала. При цьому колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019. У цій справі позивачем доведено належними доказами наявність волевиявлення сторін на укладення правочину, фактичне отримання позичальником кредитних коштів, а також підставність стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, погодженому сторонами у договорі про споживчий кредит, на користь позивача, як правонаступника кредитора. Щодо нарахування комісії за надання кредиту за договором про споживче кредитування колегія суддів зазначає, що сплата комісії за надання кредиту передбачена в договорі про споживчий кредит в пункті 2.2.1, включена до орієнтованої вартості кредиту, вказаній у п.1.5 договору, відтак, підписуючи умови договору позичальник погодився сплатити таку у визначеному в договорі розмірі. Стягнення комісії за споживчий кредит є загальними витратами за споживчим кредитом, які передбачені ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та врегульовані Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», затвердженими постановою від 11.02.2021 № 16 Національним банком України. Відносно доводів апелянта про відсутність детального розрахунку заборгованості та формули нарахування процентів, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено заявлений ним до стягнення з відповідача розмір заборгованості за споживчим кредитом зважаючи на наступне. Аналізуючи умови договору кредиту, слід дійти висновку, що сторони уклали між собою електронний кредитний договір строком правомірного використання позичальником кредитних коштів на 100 днів - з 11.03.2023 до 19.06.2023, в період дії якого та до його закінчення позичальник повинен повернути кредитору тіло кредиту, проценти за ставкою 1.5% в день протягом 10 днів та за ставкою 3% в день протягом 90 днів та одноразовою комісією в розмірі 10% від суми кредиту за видачу кредиту. Одночасно позичальник може неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування у спосіб, визначений у правилах позичальника, які розміщені на сайті товариства та пунктом 2.3.2 договору, яким визначено, що після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду позичальник має направити кредитору електронне звернення із застосуванням одноразового ідентифікатора та здійснити платіж, після чого змінюється дата кредитування та оновлюється графік платежів. В подальшому, при недотриманні строку повернення узгоджених сум або несвоєчасної пролонгації у позичальника виникає прострочення виконання зобов`язання, за яким кредитором може нараховуватись прострочені проценти за стандартною ставкою в розмірі в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк кредиту, умови його пролонгації та умови кредитування, порядок повернення кредиту та сплати процентів за правомірне користування кредитом, інших сум, сплати процентів за неправомірне користування коштами, тобто поза строками кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на умовах договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). Як зазначалось вище, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що за волевиявленням позичальника ОСОБА_1 кредитором було продовжено строк кредитування, зокрема позивачем не подано суду доказів про направлення позичальником електронного звернення та проведення платежу після закінчення строку кредитування, тобто після 19.06.2023, відповідно до пункту 2.3.2 договору. З Відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» не вбачається, що боржником здійснювалось погашення кредиту після строку кредитування (після 19.06.2023); строк повернення кредиту не продовжувався відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1, однак товариством продовжувалось нарахування відсотків за користування кредитом до 16.08.2023. Як зазначалось вище, згідно з п.4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування, має право нараховувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою в договорі, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Таким чином, з аналізу умов договору вбачається, що відсотки, нараховані товариством позичальнику поза строками кредитування, з врахуванням положень п. 4.2. договору про споживчий кредит, встановлені як міра відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, що передбачено ст. 625 ЦК України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі N 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України. За вказаних обставин правомірним є нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування - за умовами даного договору це 100 днів, тобто з 11.03.2023 по 19.06.2023. В той же час, з наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №6964533 від 11.03.2023 неможливо встановити дати та суми платежів, здійснених позичальником, однак вбачається, що тіло кредиту станом на 11.12.2025 визначено 8250 грн. Позивачем зазначено прострочені відсотки в розмірі 27707,25 грн та комісію 1500 грн, що в загальному розмірі становить борг в сумі 37457,25 грн. Згідно з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитом №6964533 ОСОБА_1 в період з 11.03.2023 по 16.08.2023 колегією суддів встановлено, що нарахування відсотків за споживчим кредитом здійснювалось згідно з пунктом 1.5.2 договору в період з 12.03.2023 по 20.03.2023, згідно з п.п.1.5.2, 2.3.1.1 договору в період з 22.03.2023 по 15.05.2023, та згідно з п.п.1.6, 2.3.1.2 договору в період з 16.05.2023 по 16.08.2023. Тобто відсотки за користування кредитними коштами нараховувались позичальником також поза строком кредитування - з 20.06.2023 до 16.08.2023, в той час як за умовами договору це відповідальність позичальника в розумінні статті 625 ЦК України. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Вказаною нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За вказаних обставин нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування в період з 20.06.2023 по 16.08.2023 підлягають списанню кредитодавцем. Щодо нарахування відстків за користування кредитом протягом строку кредитування, то договором було визначено відсоткову ставку в розмірі 1,5% за пільговий період (пункт 1.5.2 договору) та відсоткову ставку 3,0% за поточний період (пункт 1.5.3 договору). Як встановлено вище нарахування відсотків здійснювалось протягом періоду кредитування згідно з п. 1.5.2, тобто за ставкою 1,5% в день та згідно з пунктами 2.3.1.1. та 2.3.2.3 договору. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що договір про споживчий кредит №6964533 від 11.03.2023 не містить пунктів 2.3.1.1 та 2.3.1.2. Відповідно, встановити правомірність збільшення відсотковою ставки на підставі вказаних пунктів, які не містяться в договорі, за визначений період неможливо. Згідно з п.3 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) обчислення реальної річної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Таким чином нарахування заборгованості за відстоками, які пов`язані з користуванням кредитними коштами, повинно нараховуватись за період з 11.03.2023 по 19.06.2023, тобто в строк погоджений сторонами у договорі - 100 днів, за відсотковою ставкою, визначеною в договорі та застосованою кредитором в розмірі 1,5% відповідно до пункту 1.5.2. договору. Із поданих позивачем відомостей про щоденні нарахування колегією сіддів встановлено, що внесені позичальником кошти на погашення кредиту були зараховані товариством як сплата комісії за пролонгацію 20.02.2023, 05.04.2023, 12.04.2023, 27.04.2023, 30.04.2023 та 16.05.2023. Проте таке нарахування комісії у вказані дати та, відповідно, зарахування коштів, внесених позичальником як сплату кредиту, на погашеня комісїі кредитодавець здійснював безпідставно, оскільки строк кредиту закінчувався 19.06.2023. Згідно з даних, що містяться у відомостях про щоденні нарахування та погашення, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було внесено кошти на погашення кредитної заборгованості в сумі 19500 грн. Вказане зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі. Такі дані позивачем не спростовані. З вказаної суми внесених позичальником коштів кредитором списано 6300 грн за комісію за пролонгацію кредиту. В той же час, у позовній заяві ставилась вимога про стягненн 8250 грн за тілом кредиту, 27707,25 грн. відсотків за кредитом та 1500 грн - заборгованість з комісією. Вимоги позивача не узгоджується із поданими позивачем відомостями про щоденні нарахування та погашення, зважаючи на безпідставне списання коштів кредитором на комісію за пролонгацію кредиту. Крім того від суми внесених коштів залежала відсоткова ставка за користування кредитом. Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №320/8618/15-ц на суд покладено обов`язок з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Враховуючи, що сума наданого кредиту становила 15000 грн, сума відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 1,5 % становила 225 грн за користування 15000 грн, якими позичальник користувався 9 днів, що становить 2025 грн. 20.03.2023 позичальником внесено 1500 грн на погашення відсотків за користування кредитом. Таким чином розмір заборгованості за відсотками станом на 20.03.2023 становив 525 грн. 20.03.2023 позичальником внесено кошти на погашення тіла кредиту в розмірі 1500 грн. Також 20.03.2023 позичальником внесено ще кошти в розмірі 1500 грн, які позичальником неправомірно зараховано в погашення комісії за пролонгацію. Отже розмір кредиту з 21.03.2023 зменшився до 12000 грн, а відтак відсотки за день користування становили 180 грн до 04.04.2023 (протягом 15 днів). В цей період розмір відсотків склав 2700 грн = 180 грн х 15днів. З врахуванням нарахованих відсотків за попередній період (525 грн) розмір непогашених відсотків становив 3225 грн. 05.04.2023 позичальником в погашення тіла кредиту внесено 1050 грн, та 900 грн, які кредитором неправомірно зараховано як погашення комісії за пролонгацію. Таким чином кредит зменшено до 10050 грн, відтак розмір відсотків становив 150,75 грн на день, які нараховувались протягом семи днів - до 11.04.2023, що становить 1055,25 грн за цей період. Загальний розмір непогашених відсотків 05.04.2023 становив 4280,25 грн (1055,25 грн + 3225 грн) 12.04.2023 позичальником внесено кошти в розмірі 1500 грн як сплата відсотків за кредитом, відтак розмір непогашених відсотків станом на 12.04.2026 становив 2780,25 грн. 12.04.2023 позичальником внесено 1500 грн, які кредитором зараховано як комісія за пролонгацію кредиту, отже підлягають зарахуванню в погашення кредиту, а також внесено 1500 грн як сплату тіла кредиту. Таким чином кредит зменшено до 7050 грн, відтак розмір відсотків становив 105,75 грн на день та нараховувались протягом чотирнадцяти днів - до 26.04.2023, що склало 1480,50 грн. Загальний залишок непогашених відсотків становив 4260,75 грн 27.04.2023 позичальником внесено кошти в розмірі 1050 грн (450 грн зараховано на погашення комісії та 600 грн - не тіло кредиту. Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредиту становив 6000 грн. Відтак, розмір відсотків скаладав 90 грн на день та діяв протяго 3 днів (загалом 270 грн). Загальний розмір непогашених відсотків, до 30.04.2023 становив 4530,75 грн. 30.04.2023 позичальником також сплачено 1500 грн в погашення відсотків за кредитом. Таким чином, загальний розмір непогашених відсотків за кредитом становив 3030,75 грн. 30.04.2023 позичальником сплачено суму в розмірі 1500 грн, яка неправомірно зарахована в погашення комісії за пролонгацію, та кошти в розмірі 1500 зараховано до сплати тіла кредиту. Таким чином кредит зменшено до 3000 грн, відтак відсотки складали 45 грн на день та нараховувались протягом п`ятнадцяти днів - до 15.05.2023, що становить 675 грн. Відтак загальний розмір непогашених відсотків станом до 15.05.2023 становив 3705,75 грн. 16.05.2023 позичальником внесено кошти на погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 450 грн. Таким чином загальний розмір заборгованості за відсотками 16.05.2023 становив 3255,75 грн. 16.05.2023 позичальником було внесено 600 грн в погашення тіла кредиту, та 450 грн, які були зарахованоі на погашення комісії за пролонгацію. Відтак розмір кредиту, на який нараховувались відсотки було зменшено до 1950 грн. Таким чином відсотки становили 29,25 грн в день та підлягала нарахуванню до закінчення строку кредиту - 19.06.2023 (34 дні, що становить 994,5 грн), оскільки більше позичальником будь-які кошти не вносились. Загальний розмір непогашених відсотків за кредитом станом на 19.06.2023 становив 4250,25 грн. Отже, з вказаного розрахунку вбачається, що позичальником було внесено кошти на погашення відсотків (процентів) по кредиту в загальній сумі 6450 грн. Вказані кошти були внесені 30.02.2023 - 1500 грн, 05.04.2023 -1050 грн, 12.04.2023 - 1500 грн, 27.04.2023 - 450 грн, 30.04.2023 - 1500 грн та 16.05.2023 - 450 грн. Таким чином розрахунок боргу становить: 1950 грн - залишок тіла кредиту: 4250,25 грн відсотків за користування кредитом до 19.06.2023, які нараховувалися за ставкою 1,5% в залежності від залишку кредиту. 1500 грн - одноразова комісія за наданим кредитом. Решта нарахованих відсотків поза строками кредитування судом не досліджується, оскільки підлягає списанню кредитором на підставі п.18 Перехідних положень ЦК України. Висновки апеляційного суду по суті позовних вимог Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права слід змінити з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст 376 ЦПК України. До стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6964533 від 11.03.2025 в загальній сумі 7700,25 грн., що складається з: комісії за надання кредиту - 1500 грн, заборгованості за тілом кредиту - 1950 грн, та процентів за користування кредитом за кожен день строку користування кредитом (100 днів) - 4250,25грн. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено 3633,60 грн судового збору. Позов підлягає задоволенню на 20,5% (з загальної суми, яку просив позивач задоволити - 37457,25 грн) Відтак з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 496,59 грн у відшкодування сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви. З позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 2888,71 грн у відшкодування сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги. У позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача кошти за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції 8000 грн. Рішенням суду першої інстанції було встановлено не співмірність заявленої позивачем суми із складністю даної справи та зменшено таку суму до 4000 грн. Позивач у цій частині рішення суду не оскаржнив. Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу не відповідає складності стави та просив відмовити у позові в повному обсязі. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (на 20,5%), то стягнення з відповідача у відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягає зміні. Вказаний розмір таких витрат позивача, який підлягає відшкодуванню відповідачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам, становить 820 грн. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця компенсації судових витрат сторін у розмірі 1572,12 грн. (2888,71 грн - (820 грн витрати на правову допомогу + 496,59 грн суд збір ) = 1572,12 грн. ) Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.3,4 ч. 2 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2026 року - задовольнити частково. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 лютого 2026 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит-капітал» - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса 79000, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором про споживчий кредит №6964533 від 11.03.2023 в загальній сумі 7700,25 грн., з яких: комісія за надання кредиту - 1500 грн, заборгованість за тілом кредиту - 1950 грн, проценти за користування кредитом за кожен день строку користування кредитом (100 днів) - 4250,25грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 1572,12 грн.. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Суддя-доповідач Судді