Постанова 4816 № 591/8635/25

Справа №591/8635/25 Номер провадження 22-ц/816/2330/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», в інтересах якого звернулась ОСОБА_1 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Ніколаєнко О.О., у цивільній справі № 591/8635/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог позову В липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Зарічного районного суду м. Суми з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4818275 від 09.04.2021 в розмірі 88000,00 грн, з яких 20000 грн заборгованість за тілом кредиту, 66000 грн заборгованість за процентами, 2000 грн заборгованість за комісією. В обґрунтування позову посилалося на те, що 09.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №4818275. Згідно з пунктами 1.1-1.7 цього Договору сума кредиту складає 20 000 грн., строк кредиту 30 днів з можливою пролонгацією не більше ніж на 60 днів. Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 2000 грн., нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом 6000 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів, визначені п.2.2., 2.3 цього договору. Вказувало, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства вказану суму та судові витрати. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2026 позовні вимоги товариства задоволені частково, стягнуто тіло кредиту в сумі 20000 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 6000 грн та комісія в сумі 2000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення споживчого кредиту між сторонами та факт отримання відповідачем кредитних коштів, разом з тим, позивачем не доведено факт пролонгації. Отже, суд першої інстанції вважав, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії укладеного договору є неприйнятним, а тому за весь період користування кредитними коштами, виданими за договором про споживчий кредит, розмір відсотків за користування кредитними коштами має розраховуватися в межах строку кредитування 30 днів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Гончаренко Ю.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовільнити вимоги позивача в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення є необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Вказує, що між товариством та відповідачем було укладено договір споживчого кредиту, що не оскаржується сторонами. При укладенні даного договору було обумовлено та узгоджено всі істотні умови договору, в тому числі умови договору стосовно продовження строку кредитування (пролонгації), які зазначені в пункті 2.3.1.2, та у паспорті споживчого кредиту №4463002. Зазначає, що додано розрахунок заборгованості відповідно до умов договору з відсотковою ставкою, а саме з розрахунку 1 % за пільговими умовами та 5% відсотків за стандартними умовами. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року справу передано судді-доповідачеві Черних О.М. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження в указаній справі. Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29 травня 2026 року справу призначено до розгляду. Короткий зміст відзиву Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кірілова Ю.В. направила відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24.04.2026 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що відповідач не підписував договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредитування, які передбачають пролонгацію строку кредитування. Тобто, фактично відповідач подав та підписав виключно анкету-заяву на кредит, в якій чітко визначений строк кредитування 30 днів за відсотковою ставкою 1%. Відтак, нарахування відсотків поза строком кредитування не відповідає вимогам закону та умовам погодженого сторонами договору. Посилалась на правову позицію, яка викладена в постановах Рівненського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі 944/291/25, Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі 536/224/25. Крім того, зазначила, що відповідач є діючим військовослужбовцем, постійно перебуває на службі та безпосередньо здійснює заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій. Вважає, що інтереси споживача, як слабкої ланки в кредитних відносинах підлягає особливому захисту, що відповідає правовій позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові №910/4518/16 від 05.04.2023, відповідно до якої у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Позиція апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 2.

Мотивувальна частина Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування чи зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України. Фактичні обставини справи Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4818275. Згідно з пунктами 1.1-1.7 цього Договору сума кредиту складає 20 000 грн., строк кредиту 30 днів (а.с.8-11). Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту 2000 грн., нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом 6000 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів, визначені п.2.2., 2.3 цього договору. Відповідно до п. 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих прологнацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3 договору. Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (п 2.3.1.1). Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб визначений цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо в позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 договору (п 2.3.1.2). Відповідно до п. 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну кредитування, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Згідно з п. 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. Додатком до договору є графік розрахунків та паспорт споживчого кредиту(а.с. 8-13). Договір підписано одноразовим цифровим ідентифікатором (а.с. 13 зворотній бік). 09.04.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_2 кредит в сумі 20000 грн, що підтверджується платіжним дорученням 43462419 (а.с. 15). Відповідно до довідки про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4818275 та виписки з особового рахунку протягом періоду з 09.04.2021 по 08.07.2021 товариством здійснювалось нарахування відсотків на тіло кредиту у розмірах, визначених договором. За вказаний період відповідач не здійснював оплату за кредитним договором. Станом на 08.07.2021 борг за тілом становив 20000 грн, борг по відсотках становив 66000 грн, комісія 2000, загалом 88000 (а.с. 15 зв. бік 16 зв. бік) 23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 74-МЛ. Відповідно до умов договору та додатків до нього ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» належне йому право вимоги до осіб коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги грошових коштів за договорами (а.с.17-21). Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача за договором №4818275 на суму 88000 грн, з яких: 20000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 66000 грн - сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за комісією 2000 грн (а.с. 25 зв. бік). Застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 4818275. Відповідно до Анкета-заява на кредит № 4818275 від 09.04.2021 року кредитодавцем погоджено отримання кредиту відповідачем кредиту в сумі 20000 грн у ТОВ «Мілоан». Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «L16330» підписав електронний кредитний договір, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання. Отже, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимим. Відповідно до п.2.1 кредитні кошти надаються Позичальнику на Картковий рахунок, тобто на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи, що без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між товариством і відповідачем не був би укладений, апеляційний суд доходить висновку, що кредитний договір в електронній формі був укладений відповідачем згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. До таких висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14.06.2022 у справі №757/40395/20. Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором від 09.04.2021 №4818275. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України). Положеннями ч. 1ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та відповідачем (позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів і які були надіслані на номер телефону відповідача відповідно до положень укладених договорів. Частиною 1статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із статтями 526, 530ЦК України зобов`язання мають виконуватись у встановлений строк. У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). Судом встановлено, що положеннями пункту 2.3.1.2. зокрема, передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору. Відповідно до п.1.6 кредитного договору №14818275 стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит №14818275 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування отже нарахування відсотків за кредитним договором №14818275 від 09.04.2021 в загальному розмірі 66000,00 грн є правомірним. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ ФК «Кредит Капітал» просило стягнути заборгованість у розмірі 88000 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 66000 грн, простроченої заборгованості по комісії в розмірі 2000 грн. Колегія суддів встановивши обставини укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_2 , приходить до висновку про те, що відповідач порушив прийняті на себе за договором зобов`язання, унаслідок чого у останнього утворилася заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення суми кредиту та відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути 86 000 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 66000 грн. Комісія Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником. Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22). З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 2000 грн було визначено як плату за надання кредиту. Водночас в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії 2000 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 комісії в розмірі 2000 грн за видачу кредиту відсутні. Судові витрати Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного. Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підпунктом 1 пункту 1 частини 1статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з майновим спором, ціна позову у справі складає 88000 гривні. За подання позовної заяви, позивач сплатив 2422 гривні 40 копійок. З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 97,73 % (86000/ 88000 х 100). Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду першої інстанції у сумі 2367 гривні 41 копійки. Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. За подання апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3633 гривні 60 коп. Апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволена 97,73 %. Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3551 гривні 11 коп. Разом з тим, за ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України). На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу судом було зроблено оцінку наданим доказам та фактично проведеним роботам, враховано висновки викладені в рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» щодо відшкодування лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення пропорційного розміру витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 гривень з відповідача на користь позивача та 9000 гривень з відповідача на користь позивача. Разом з тим, оскільки вимоги позивача було задоволено частково, в процентному співвідношенні на 97,73 % на 2,27 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати на правничу допомогу в сумі 977,30 гривень (1000,00 грн.* 97,73 %) та з позивача на користь відповідача в сумі 204,30 гривень (9000,00 грн.* 2,27 %) Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №240/6150/18 судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані з вимогами позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2026 року необхідно змінити. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» Гончаренко Юлії Андріївни задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2026 року змінити, виклавши резолютивну частину в новій редакції. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 4818275 від 09.04.2021 в розмірі 86000 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 66000 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 977,30 гривень та судовий збір в сумі 2367 гривні 41 копійки. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 204,30 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової Компанії Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір на за апеляційною скаргою в сумі 3551 гривні 11 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.М. Черних Судді: В.І. Криворотенко А.М. Худик