Постанова 4813 № 521/9091/25

Номер провадження: 22-ц/813/2768/26 Справа № 521/9091/25 Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.., розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Дерюгіної Христини Богданівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Алексєєвої О.В., у приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- установив: Короткий зміст позовних вимог. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося через систему «Електронний суд» до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 101604763 від 06.04.2024 року в розмірі 30 575,00 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. Свої позовні вимоги мотивує наступним. 06.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі Товариство) та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101604763, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити кошти у термін, встановлений Договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. Крім того, п. 7.1. кредитного договору визначає, що Цей Договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. У порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свого зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Позивач зазначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти. Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. До відносин за Кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України. Відповідно до абз. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Оскільки заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 575 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., - заборгованість за відсотками 16 875 грн., - заборгованість за комісією 1150 грн., - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 7550 грн. 29.08.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст.. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №101604763 від 06.04.2024 року. В порядку добровільного врегулювання спору відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак сума заборгованості не погашена. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що на підтвердження надання ТОВ "Мілоан" кредиту за договором № 101604763 від 06.04.2024 року позивачем надано Платіжне доручення 86392911 від 06.04.2024 року ТОВ «Мілоан» щодо здійснення платежу в сумі 5000 грн., деталі платежу: платник ТОВ «Мілоан» (код 40484607), банк платника ТОВ ФК Контрактовий дім код банку 35442539, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , Банк отримувача 5375541, код банку: MASTERCARD, кредитний рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 101604763, на якому наявна печатка ТОВ "Мілоан". Відмітка банку щодо здійснення операції за вказаним платіжним дорученням відсутня. Зазначене платіжне доручення суд не вважає належним доказом надання кредитних коштів відповідачу. Суд зауважує, що Договір про споживчий кредит № 101604763 від 06.04.2024 року та Заява на отримання кредиту № 101604763 від 06.04.2024 року не містить зазначення повного номеру картки позичальника ОСОБА_1 . Анкета-заява на кредит № 101604763 від 06.04.2024 року взагалі не містять інформації про номер картки позичальника. Також надані позивачем Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 101604763 із зазначенням боржника, номеру кредитного договору, суми заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості за комісією та штрафами, на якій відсутній підпис посадової особи та печатка, Витяг з реєстру боржників № 2 до договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 року, Акт приймання-передачі Реєстраів Боржників № 1 та № 2 від 29.08.2024 року до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 року, не підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року та прийняти постанову про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101604763 від 06.04.2024року у справі № 521/9091/25 в повному обсязі та стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та без належної оцінки поданих позивачем доказів. Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не визнав належними доказами укладення та виконання кредитного договору анкету-заяву, договір про споживчий кредит, платіжне доручення, розрахунок заборгованості, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі прав вимоги, не оцінивши ці докази у їх сукупності. Також вказує, що кредитний договір № 101604763 від 06.04.2024 був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми договору, а тому підтверджує волевиявлення відповідача на отримання кредиту та прийняття його умов. На думку представника, відсутність повного номера банківської картки в анкеті-заяві не спростовує факту укладення договору та перерахування коштів, оскільки кредитні кошти були перераховані на картку, зазначену у договорі в замаскованому вигляді, а повні реквізити картки становлять банківську таємницю. Крім того, наголошує, що відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, не надав власного контррозрахунку заборгованості і не спростував подані позивачем докази. Витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі, на думку представника, підтверджують набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» статусу нового кредитора, тоді як факт видачі кредиту підтверджується платіжним дорученням, договором та розрахунком заборгованості. З огляду на викладене вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, не врахував правову природу електронного кредитування, принцип свободи договору та обов`язок боржника належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Щодо явки сторін. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 30575 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Однак вказаним норма оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.04.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 101604763. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.п. 2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 . Згідно з п.п. 1.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Згідно п.п. 1.2.-1.4. п. 1 Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 06.04.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості). Відповідно до п.п. 1.5.1.-1.7 Кредитного договору загальні витрати Позичальника за кредитом, складають 35 612,50 грн. Денна процентна ставка складає: (35612.50 грн./5000.00 грн.)/345 днів*100% = 2.06 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 278443,10 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 40 612,50 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Комісія за надання кредиту: 1150,00 грн., яка нараховується за ставкою 23.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 23.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 912.50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 34462,50 грн. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п. 2.2.2.2.2.3 цього Договору. 06.04.2024 року відповідачем створено та підписано анкету-заяву, відповідно до якої відповідачу надаються кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн., строком кредитування 15 днів з 06.04.2024 року по 21.04.2024 року, проценти за користування кредитом 34462.50 грн., які нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Крім того, відповідачем 06.04.2024 року створено та підписано Заяву на отримання кредиту № 101604763, відповідно до якої відповідач просить надати йому кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 5 000,00 грн. у валюті: Українські гривні, загальним строком кредитування 345 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 912.50 відсотків річних, процентна ставка протягом решти строку кредитування: 912.50 відсотків річних. Комісія за надання кредиту: 23 % від суми кредиту. Платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту: MASTERCARD DEBIT НОМЕР_2 . Банк, що випустив картку: НОМЕР_3 . Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту № 101604763. 29.08.2024 укладено договір № 111-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101604763 від 06.04.2024 року. Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 101604763 від 06.04.2024 року. На підтвердження надання ТОВ "Мілоан" кредиту за договором № 101604763 від 06.04.2024 року позивачем надано Платіжне доручення 86392911 від 06.04.2024 року ТОВ «Мілоан» щодо здійснення платежу в сумі 5000 грн., деталі платежу: платник ТОВ «Мілоан» (код 40484607), банк платника ТОВ ФК Контрактовий дім код банку 35442539, отримувач ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , Банк отримувача 5375541, код банку: MASTERCARD, кредитний рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 101604763, на якому наявна печатка ТОВ "Мілоан". Відмітка банку щодо здійснення операції за вказаним платіжним дорученням відсутня. Суд першої інстанції відмовивши у задоволені позову зазначив, що Зазначене платіжне доручення суд не вважає належним доказом надання кредитних коштів відповідачу. Суд зауважує, що Договір про споживчий кредит № 101604763 від 06.04.2024 року та Заява на отримання кредиту № 101604763 від 06.04.2024 року не містить зазначення повного номеру картки позичальника ОСОБА_1 . Анкета-заява на кредит № 101604763 від 06.04.2024 року взагалі не містять інформації про номер картки позичальника. Також надані позивачем Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 101604763 із зазначенням боржника, номеру кредитного договору, суми заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості за комісією та штрафами, на якій відсутній підпис посадової особи та печатка, Витяг з реєстру боржників № 2 до договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 року, Акт приймання-передачі Реєстраів Боржників № 1 та № 2 від 29.08.2024 року до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т від 29.08.2024 року, не підтверджують факт надання відповідачу кредитних коштів. Однак колегія суддів не погоджується із вказаним висновком з огляду на таке. Відповідно до статті 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналізуючи надані позивачем докази, вбачається, що 06.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 101604763, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн., а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Крім того, згідно умов цього кредитного договору цей Договір набирає юридичної сили з дати його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором і припиняється шляхом їх повного виконання. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. На підтвердження укладення кредитного договору Позивачем до позовної заяви надано засвідчені копії кредитних документів, зокрема: Анкету заяву на кредит №101604763 від 06.04.2024 року ; Договір про споживчий кредит №101604763 від 06.04.2024 року. Згідно п.2.1 кредитного договору Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 . На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано платіжне доручення. Слід також звернути увагу на особливості електронного кредитування, зазначаємо, що даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р., зокрема зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». У Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 101604763 від 06.04.2024 року. Беручи до уваги п.6.1. кредитного договору № 101604763 від 06.04.2024 року, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Наявність електронних підписів сторін (а саме із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором) підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору № 101604763 від 06.04.2024 року, передбачених законодавством. Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 101604763 від 06.04.2024 року, даний Договір містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) Відповідача: Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 524613 2024-04-06 15:44:00 +380667026387. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 101604763 від 06.04.2024 року. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, належності йому номера телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор, належності банківської картки, зазначеної у договорі, а також щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості. Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, не надано доказів повернення кредитних коштів, сплати процентів чи інших платежів, передбачених умовами договору, а також не подано власного контррозрахунку заборгованості. Відповідно до поданого позивачем розрахунку, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 575 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., - заборгованість за відсотками 16 875 грн., - заборгованість за комісією 1150 грн., - заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання 7550 грн. Однак апеляційний суд не погоджується з вказаним розрахунком заборгованості у повному обсязі, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів не звільняє позивача від обов`язку довести належними та допустимими доказами розмір кожної складової заявленої до стягнення заборгованості. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що до стягнення заявлено 5 000 грн тіла кредиту, 16 875 грн процентів, 1 150 грн комісії та 7 550 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання. Разом з тим, розрахунок у частині процентів, комісії та неустойки не містить достатнього і зрозумілого обґрунтування періоду їх нарахування, формули обчислення, конкретної договірної підстави та співвідношення заявлених сум із умовами графіку платежів. Колегія суддів враховує, що позивачем доведено факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000 грн, а відповідачем не надано доказів їх повернення. Тому саме заборгованість за тілом кредиту є доведеною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 16 875 є надмірною з огляду на таке. 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. З викладеного вище убачається, що починаючи з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, при цьому, протягом перших 120 днів, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно процента ставка не має перевищувати 2,5 %, та протягом наступних 120 днів, тобто 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно не має бути більшою ніж 1,5%. Проте, як вбачається кредитором нараховувались відсотки із порушенням вказаних норм, таким чином апеляційний суд надає власний розрахунок заборгованості за відсотками з урахуванням вказаних норм. Виходячи з фактичних обставин цієї справи , правильним є наступний розрахунок заборгованості за процентами: -З 06.04.2024 по 22.04.2024 року 17 днів *5000 грн * 2,5% = 2125 грн -3 23.04.2024 по 20.08.2024 року 120 днів*5000 грн * 1,5% =9000 грн. -З 21.08.2024 по 29.08.2024 (відповідно до наданого розрахунку позивачем) - 9 днів*5000 грн.*1% = 450 Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що з 16875 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 11 575 грн. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 1150 грн. з огляду на наступне. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч. 1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Колегія суддів враховує, що зі змісту кредитного договору убачається, що він не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Таким чином, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 1150 грн. задоволенню не підлягають, оскільки така заборгованість нарахована на підставі умови договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка не містить конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, що надаються позичальнику, не підтверджена належними і допустимими доказам. Також не підлягає стягненню і заборгованість за неустойкою та/або процентами за порушення грошового зобов`язання у розмірі 7550 грн., розрахована у період з 06.04.2024 по 29.08.2024 відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору кредитування №101604763 від 06.04.2024, виходячи з такого. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 7 550 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання відсутні, оскільки такі нарахування здійснені за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану, а тому відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню кредитодавцем і не можуть бути стягнуті у судовому порядку. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, неправильно оцінив надані позивачем докази у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору і отримання відповідачем кредитних коштів. Разом з тим, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення всієї заявленої позивачем суми заборгованості не можуть бути прийняті колегією суддів у повному обсязі, оскільки позивачем доведено наявність підстав для стягнення лише тіла кредиту у розмірі 5 000 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 11 575 грн, нарахованих з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Натомість вимоги про стягнення комісії у розмірі 1 150 грн та неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 7 550 грн задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування не підтверджені належними правовими підставами. Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», становить 16 575 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 575 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що як і апеляційну скаргу так позовні вимоги заявлені скаржником задоволено частково, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»судовий збір, сплачений банком за подання позову та апеляційної скарги в сумі 3318,69 грн., що відповідає проценту задоволених позовних вимог. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу Дерюгіної Христини Богданівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове суде рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №101604763 від 06.04.2024 у розмірі 16575 грн, а саме: за тілом кредиту 5 000 грн., - заборгованість за відсотками 11 575 грн.. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанції, які складаються з судового збору у розмірі 3318,69 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 п. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова