Постанова Житомирський апеляційний суд № 277/233/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/233/26 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Бондар О.О., Шевчук А.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №277/233/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. в селищі Ємільчино Житомирської області, в с т а н о в и в : У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2939655 від 18.09.2020 в розмірі 16 400 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн та заборгованості за процентами 11 400 грн. В обґрунтування позову зазначало, що 18.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №2939655 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Вказує, що ТОВ «Авентус Україна» були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 5000 грн., проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 16 400 грн., з яких: 5000 грн - заборгованість по тілу кредиту та 11 400 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Зазначає, що 30.04.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №ККАУ-30042021, відповідно до умов якого до ТОВ ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2939655 від 18.09.2020. Відповідно до реєстру боржників від 30.04.2021 до договору відступлення права вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2021 до позивача перейшло право вимоги до відповідача в сумі 16 400 грн., з яких: 5000 грн - заборгованість по тілу кредиту та 11 400 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2939655 від 18.09.2020 в розмірі 5 285 грн., сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 857,82 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині незадоволених позовних вимог в сумі 11 115 грн подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати у вказаній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що згідно п.4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору (30 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5 договору. Згідно п.4.2., 4.3 споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. 14.10.2020 ОСОБА_1 у відповідності до п.4.3 договору було ініційовано продовження строку користування кредитом, а саме було здійснено платіж на користь Товариства у розмірі нарахованих та несплачених на дату платежу процентів 13,50 грн. У зв`язку із цим, строк кредитування було продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору (30 днів). Отже, у період з 15.10.2020 по 13.11.2020 проценти нараховувались у розмірі 95 грн в день, у зв`язку із чим, станом на 13.11.2020 заборгованість за процентами становила 2850 грн. Оскільки 13.11.2020 строк кредитування закінчився, а заборгованість не було погашено, то виникло прострочення, у зв`язку з яким проценти почали нараховуватись строком на 90 днів за ставкою 1,90% від суми кредиту. Таким чином проценти нараховувались в період з 14.11.2020 по 11.02.2020 (90 днів), згідно п.1.5.2 договору. Відтак, станом на дату звернення до суду із позовною заявою заборгованість за процентами становила 11 400 грн. Враховуючи вищевикладене просить скасувати заочне рішення в частині незадоволених вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції переглядається в частині незадоволених позовних вимог в сумі 11 115 грн., а тому в іншій частині не переглядається судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір №2939655 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 5 000 грн терміном на 30 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. У пункті 1.5.1 вказаного договору сторони погодили знижену процентну ставку 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п.1.4 договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідує за датою закінчення такого строку. У пункті 1.5.2 договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. п. 4.1.- 4.6. договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль, з моменту виникнення прострочення, що застосовуються відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України. Відповідно до п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Пунктом 4.1 строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2 - 4.5 договору. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору (п.4.2 договору). Згідно з п.4.3 договору, пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 години з моменту вчинення вказаної дії споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це товариство у спосіб визначений договором. Пунктом 4.4 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі. Договір №2939655 про надання споживчого кредиту від 18.09.2020 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М501655. Додатком №1 до вказаного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати. На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» №6511-ВП від 16.12.2025, згідно якого ТОВ «Авентус Україна» 18.09.2020 перерахувало 5 000 грн на банківську картку НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 . Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 5000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260401/62578-БТ від 07.04.2026, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_3 хх-хххх-8986, на яку 18.09.2020 були зараховані грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 30 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №2939655 від 18.09.2020. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2021 та акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.04.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №2939655 від 18.09.2020 в сумі 16 400 грн., з яких: 5 000 грн - тіло кредиту та 11 400 грн - нараховані проценти. Відповідно до платіжної інструкції №29935 від 30.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021 від 30.04.2021 здійснило оплату на користь ТОВ «Авентус Україна». Згідно розрахунку заборгованості сформованого ТОВ «Авентус Україна» заборгованість за договором №2939655 від 18.09.2020 складає 16 400 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн та заборгованості за процентами 11 400 грн. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо. Також позивачем доведено виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором №2939655 від 18.09.2020 щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, встановленому договором. Позивачем також доведено набуття права вимоги за договором №2939655 від 18.09.2020. Одночасно позивачем не обґрунтовано належними доказами нарахування заборгованості за відсотками у розмірі 11 400 грн. Нарахування відсотків поза межами дії строку кредитного договору не відповідає вимогам закону. Відтак обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 285 грн відповідно до п.п.1.5.1, 1.5.2 договору за 30 днів. Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановлено, що 18.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір №2939655 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір про надання споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М501655. На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало суду копію зазначеного вище договору №2939655 про надання споживчого кредиту від 18.09.2020. Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна». За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі5. У справі, що переглядається встановлено, що відповідач уклав з ТОВ «Авентус Україна» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором М954017), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно розрахунку заборгованості за договором №2939655 від 18.09.2020 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 16 400 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн та заборгованості за процентами 11 400 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 сплачено: 14.10.2020 13,50 грн., які зараховані на оплату відсотків. У пункті 1.5.1 договору сторони погодили знижену процентну ставку 0,01% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п.1.4 договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідує за датою закінчення такого строку. У пункті 1.5.2 договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п.1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. п. 4.1.- 4.6. договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль, з моменту виникнення прострочення, що застосовуються відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України. Оскільки, ОСОБА_1 в межах строку кредитування, а саме: 14.10.2020 здійснено оплату відсотків у сумі 13,50 грн до кредитних правовідносин застосовується стандартна відсоткова ставка в розмірі 1,90% в день, оскільки відповідачем не виконано умови п.1.5.1 договору. Разом з тим, з розрахунку заборгованості слідує, що позивачем у період з 18.09.2020 по 14.10.2020 до відповідача застосовувалася знижена відсоткова ставка 0,01% в день, таким чином, відсотки за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку, а саме з 18.09.2020 по 18.10.2020 становлять 298,50 грн (із розрахунку 5000 грн х 0,01% х 27 днів) + (5000 грн х 1,90% х 3 дні) Проте, у пункті 4.1 договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2 - 4.5 договору. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору (п.4.2 договору). Отже, сторонами погоджено автопролонгацію договору на строк, визначений у п.1.4 договору. Оскільки, станом на день закінчення кредитного договору в ОСОБА_1 була наявна заборгованість по тілу кредиту в сумі 5000 грн строк дії договору продовжено на 30 днів зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 1,90% в день. Таким чином, відсотки за користування кредитом в межах автопролонгованого періоду, а саме з 19.10.2020 по 17.11.2020 становлять 2850 грн (із розрахунку 5000 грн х 30 днів х 1,90%). Відтак, загальний розмір відсотків за користування кредитом складає 3 148,50 грн. На погашення відсотків ОСОБА_1 сплачено 13,50 грн., відтак заборгованість за відсотками складає 3135 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення вимоги в частині стягнення залишку заборгованості за договором №2939655 про надання споживчого кредиту від 18.09.2020 в сумі 2850 грн. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні залишку заборгованості за відсотками в сумі 11 115 грн скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаної вимоги та стягнути на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2850 грн залишку заборгованості за договором №2939655 про надання споживчого кредиту від 18.09.2020. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено 2662,40 грн., позов задоволено на 49,60%, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягнути 1320,05 грн судового збору. За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено 3993,60 грн., апеляційну скаргу задоволено на 25,64%, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно стягнути 1023,96 грн судового збору. Всього 2 344,01 грн судового збору. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 травня 2026 року в частині незадоволеної вимоги та в частині судового збору скасувати і ухвалити у вказаних частинах нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишок заборгованості за договором №2939655 про надання споживчого кредиту від 18.09.2020 в розмірі 2850 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1320,05 грн та в суді апеляційної інстанції у розмірі 1023,96 грн., а всього 2 344,01 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Павицька Т. М. Судді Бондар О. О. Шевчук А. М.