Постанова КГС ВС № 361/5524/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 361/5524/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., за участю секретаря судового засідання - Натаріної О.О., учасника справи - ОСОБА_1 представників учасників справи: Садівничого товариства "Заліське" - Гудінова І.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Садівничого товариства "Заліське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 (суддя Ярема В.А.), додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 (суддя Ярема В.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (колегія суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Гаврилюк О.М.) та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 (колегія суддів: Корсак В.А., Алданова С.О., Гаврилюк О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" (далі - СТ "Заліське", Садівниче товариство) про визнання рішень недійсними та зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання. Суть спору

1. ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства (як власник двох земельних ділянок) з 1999 року. 2. 20.08.2016 загальні збори Садівничого товариства визнали незадовільною роботу бухгалтера, звільнили голову та обрали нового, виключили членів правління і затвердили новий склад правління, затвердили кошторис, вступні та членські внески тощо. 3. 02.03.2019 та 13.04.2019 позивач звертався до СТ "Заліське" із заявами у яких просив надати йому рахунок за спожиту електроенергію з 01.01.2019 по 01.03.2019 та для ознайомлення копії низки інших документів щодо підстав здійснення постачання електроенергії та розрахунків компенсації її вартості. 4. 01.04.2019 СТ "Заліське" надіслало позивачу попередження про відключення від електроенергії за несплату за спожиту електроенергію.

5. Вважаючи, що рішення загальних зборів відповідача від 20.08.2016 стало підставою для відключення будинку позивача від електропостачання, а також, що спірні загальні збори були не правомочні вирішувати питання порядку денного, оскільки в них взяло участь менше половини усіх членів товариства, позивач звернувся з позовом про визнання таких рішень недійсними та зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання.

6. Після закриття судом цивільної юрисдикції провадження у справі та направлення її за заявою позивача до господарського суду, суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив частково - визнав недійсними рішення загальних зборів від 20.08.2016, а у іншій частині позовні вимоги залишив без задоволення.

7. Позивач та відповідач звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання: - чи підлягали врахуванню докази, подані після направлення справи до суду належної юрисдикції; - чи можна вважати достовірною інформацію про кількість та склад членів відповідача, якщо до єдиного державного реєстру не внесена повна інформація щодо таких членів; - у якій формі має вчинятися довіреність на участь у голосуванні на загальних зборах та який порядок її посвідчення; - чи обґрунтованими є висновки судів щодо загальної кількості членів відповідача, враховуючи встановлення таких обставини у інших судових справах за його участю; - чи обґрунтованою є відмова у вимогах про відновлення становища зі споживання електричної енергії та зобов`язання підключити позивача до мережі електропостачання; - чи обґрунтованим був відвід, заявлений колегії суддів апеляційного господарського суду; - як обчислюється позовна давність у разі звернення особи з позовом до суду з порушенням правил юрисдикції, закриття провадження у справі з цих підстав та подальшої передачі справи за заявою цієї особи до суду належної юрисдикції; - чи вплинула на законність оскаржуваних судових рішень обставина встановлення у різних судових справах різної кількості членів, що взяли участь у спірних загальних зборах; - чи має право суд надавати оцінку факту членства відповідних осіб в товаристві; чи здійснили таку оцінку суди у цій справі.

9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційних скарг, виходячи з таких мотивів. ІСТОРІЯ СПРАВИ Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Статутом Громадської організації СТ "Заліське", затвердженим загальними зборами протокол від 08.09.2001 №8 (далі - статут СТ "Заліське"), передбачено, що основною метою товариства є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових та інших спільних інтересів його членів. Основними завданнями товариства є: сприяння створенню умов для культурного і корисного проведення вільного часу членів товариства та їх сімей; сприяння взаємодії громадян по об`єднанню зусиль членів товариства по взаємодопомозі членам товариства; сприяння налагодженню взаємовиручки між членами товариства (п.2.1).

11. Пунктами 1.1, 3.6, 5.1, 5.2, 6.1, 7.2 та 10.4 статуту передбачено, що: - громадська організація - СТ "Заліське" є добровільною місцевою організацією, створеною на основі єдності інтересів членів товариства, яка діє на засадах рівноправності членів, самоврядування, законності та гласності; - з метою виконання статутних завдань і цілей товариство може здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи. Майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої діяльності госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, підприємств, що створені товариством, використовуються виключно на виконання статутних завдань товариства або на благодійні цілі і не можуть перерозподілятися між членами товариства; - член товариства має право: приймати участь у діяльності товариства і управління його справами, обирати й бути обраним в органи управління та контролю товариства, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства, усувати недоліки у роботі його органів та посадових осіб; отримувати від посадових осіб товариства інформацію по будь-якому питанню, що стосується діяльності товариства; здійснювати інші права, що витікають з даного статуту; - член товариства зобов`язаний: виконувати вимоги статуту товариства та рішення загальних зборів; брати участь у виконанні колективних робіт; вчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески у розмірах та строки, визначені правлінням; - управління товариством здійснюється на підставі самоуправління, гласності, активної участі його членів у вирішенні всіх питань діяльності товариства; - товариство набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками та членами, набуте від господарської діяльності створених товариством госпрозрахункових установ і організацій, заснованих підприємств, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах не заборонених законом; - майно товариства у разі ліквідації не може розподілятися між засновниками і членами товариства і використовується на його статутні цілі або на благодійній основі передається іншій громадській організації чи благодійному фонду, що має аналогічні чи споріднені мету та завдання діяльності, або за рішенням суду, у випадах, передбачених законом, спрямовується в дохід держави.

12. Згідно з пунктами 4.2, 4.4, 6.2, 6.5, 6.6 статуту СТ "Заліське": - для вступу у товариство громадянин подає заяву. Прийом в члени здійснюється правлінням. Розгляд заяви здійснюється протягом місяця з дня надходження заяви; - кожному члену товариства правління видає членську книжку протягом одного місяця з дня прийому до товариства; - вищим органом управління товариства є загальні збори. Загальні збори, зокрема: затверджують статут вносять до нього зміни та доповнення; обирають строком на п`ять років голову правління товариства, членів правління, ревізійну комісію; визначають трудову участь членів товариства у роботах, що проводяться колективно; - загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства; - правління товариства є виконавчим органом і у своїй діяльності підзвітне загальним зборам; - посадовою особою, яка очолює правління є голова, який, зокрема, здійснює керівництво діяльністю товариства, без доручення представляє товариство у відносинах з органами державної влади та управління, з вітчизняними та іноземним підприємствами, установами та організаціями, у тому числі міжнародними.

13. ОСОБА_1 є членом СТ "Заліське" (ідентифікаційний код 23566951) як власник двох земельних ділянок в такому садівничому товаристві по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією членської книжки садовода.

14. За доводами ОСОБА_1 , він постійно проживає у будинку по АДРЕСА_3 , який належав його покійній матері ОСОБА_2 . Зазначений будинок позивач з січня 2018 орендує у своєї племінниці ОСОБА_3 , яка стала його власницею на праві спадкування за законом.

15. В підтвердження вказаних доводів позивач надав копії: договору оренди нерухомого майна від 19.11.2018 №11-19-01/18, акта прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 02.12.2018, свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.12.2017.

16. Позивач 02.03.2019 та 13.04.2019 звертався до СТ "Заліське" із заявами (вхідні №№85, 95), згідно яких просив надати йому, відповідно: - рахунок за спожиту електроенергію з 01.01.2019 по 01.03.2019 з розрахунком вартості спожитої електроенергії та вартості доставки електроенергії до точки споживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для його оплати, оскільки наявність електроенергії за вказаною адресою є життєво необхідною для проживаючого там ОСОБА_1 , який у разі відключення будинку буде позиватися до суду; - для ознайомлення - копії статуту СТ "Заліське", договорів, укладених СТ "Заліське" між енергозбутовою/енерготранспортною компаніями та СТ "Заліське", протоколу загальних зборів СТ "Заліське", іншого документу, що відображає яким чином та на яких підставах були укладені договори між СТ "Заліське" та енергозбутовою компанією на доставку купленої електроенергії до точки постачання в СТ "Заліське", положення СТ "Заліське" або іншого документу, на підставі якого здійснюється розрахунок компенсації членами СТ "Заліське" вартості спожитої електроенергії юридичною особою СТ "Заліське".

17. Надалі СТ "Заліське" надало відповідь від 01.04.2019 вих.№258, якою: просило вважати таку відповідь попередженням про відключення від електроенергії за несплату за спожиту електроенергію з 20.01.2019 останній показник 13010 кВт. по травень 2019 року; відключення заплановано на 11.05.2019.

18. З копії протоколу №2, яким оформлено рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 вбачається, що: - 20.08.2016 проведено загальні збори членів товариства з таким порядком денним: 1) звіт ревізійної комісії; 2) звіт голови СТ "Заліське" ОСОБА_4 ; 3) звіт правління за період з 09.07.2016-20.08.2016; 4) обрання голови СТ "Заліське" (обговорення нових кандидатур) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; 5) доповідь ОСОБА_7 з приводу нескінченних судових спорів по озеру в межах СТ "Заліське"; 6) звільнення та дообрання членів правління до потрібної кількості у 12 членів; 7) обговорення змін та доповнень до статуту і його реєстрація до кінця грудня 2016 року; 8) затвердження кошторису на 2016 рік; 9) затвердження кошторису на 2017 рік; 10) обговорення радикальних заходів направлених на припинення розкрадання електроенергії; 11) обговорення питань, які були поставлені членам СТ "Заліське" та членам правління за період 09.07.2016-20.08.2016; 12) розгляд питань членів товариства по заявах (наданих до загальних зборів); 13) інші питання; - загальна кількість членів товариства 600 осіб, зареєстровано членів садового товариства 301, за дорученнями 26 членів садового товариства, загалом 327.

19. Зі змісту вказаного протоколу загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 №2 вбачається, що на цих зборах по питаннях порядку денного ухвалено: 1) роботу бухгалтера ОСОБА_8 і голови ОСОБА_4 визнати незадовільною та матеріали ревізії передати до прокуратури; роботу ревізійної комісії визнати як відмінну. Голосували "за" - одноголосно; 2) звільнити голову ОСОБА_4 у зв`язку з недовірою із подальшим розслідуванням справ в прокуратурі та поліції (які уже подані). Голосували "за" - одноголосно; 3) звіт правління за місяць вважати задовільним. Голосували "за" - одноголосно; 4) обрати переважною більшістю голосів на посаду голови СТ "Заліське" ОСОБА_9 .. Голосували: за ОСОБА_5 "за" - 62 особи, за ОСОБА_6 "за" - 25 осіб, за ОСОБА_9 "за" - 210 осіб; 5) продовжити роботу по вирішенню питань, пов`язаних зі спорами по озеру в межах СТ "Заліське". Голосували "за" - одноголосно; 6) виключити із членів правління СТ "Заліське" ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Затвердити склад правління в повному складі. Голосували "за" - одноголосно; 8) затвердити кошторис у запропонованій редакції. Голосували "за" - одноголосно; 9) затвердити кошторис у запропонованій редакції. Голосували "за" - одноголосно; 10) затвердити протокол зборів правління від 23.07.2016 №4 в запрононваній редакції. Голосували "за" - одноголосно; 11) на засіданнях правління розглянути обставини, які склалися і встановити межі громадської землі за адерсою Дачна №33. Голосували "за" - одноголосно.

20. По питаннях порядку денного №7, №12 та №13 у протоколі загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 №2 відсутні відомості про ухвалені рішення та, відповідно, зазначено таке: - слухали ОСОБА_14 доручити правлінню обговорити і затвердити новий статут і зареєструвати його до кінця грудня 2016 року. Голосували "за" - одноголосно; - заяв на загальні збори не надано; - голосували "за" - одноголосно щодо заслуханого від ОСОБА_9 про: необхідність принести ксерокси документів, що свідчать про приватизацію ділянки для подальшої цілісної приватизації СТ (більше 15 неприватизованих ділянок); відкладенння на 2017 рік проведення гучномовців для швидкого сповіщення членів СТ по вул. Центральній; необхідність відкриття розрахункового рахунку для благодійних внесків; затвердження розміру вступного внеску 3 000 грн в СТ; затвердження членських внесків на 2016 рік у сумі 360 грн; про дату засідання суду по озеру та запис бажаючих бути присутніми, ознайомлення з документами і судовими рішеннями по озеру, залучення до роботи депутатів і покладення краю судилищам; необхідність забрати архіви СТ у ОСОБА_15 ; думку правління, згідно якої заборонити ОСОБА_16 довічно представляти інтереси СТ "Заліське" в судах і інших право установчих установах. Недовіра.

21. Відповідач долучив до матеріалів справи загальний список членів товариства, що був складений станом на 20.08.2016, в якому міститься поіменний склад членів товариства, списки осіб, що зареєструвалися для участі у зборах (по вулицях) та акт №1 від 20.08.2016 "Про результати реєстрації членів СТ "Заліське" на загальних зборах 20.08.2016", з яких вбачається, що загальна кількість зареєстрованих на зборах членів товариства/чи їх представників становить 327 осіб, з яких 301 особа - особисто та 26 осіб за довіреністю.

22. Порівнявши списки присутніх членів на загальних зборах СТ "Заліське" 20.08.2016 та інформацію з поіменного списку членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016, суд встановив, що: - в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 41 особу, прізвище, ім`я та/або по батькові яких відмінні від імен осіб, зазначених у поіменному списку членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016, а такими особами є, відповідно: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_9 , ОСОБА_52 та ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 ; - в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 19 осіб, імена яких взагалі не містяться в поіменному списку членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 і такими особами є: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_6 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 .

23. Зі списку присутніх членів на загальних зборах СТ "Заліське" 20.08.2016 вбачається подвійна реєстрація одних і тих же членів товариства у кількості 5 осіб, а саме: ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 .

24. Для представництва 26 членів СТ "Заліське" зареєструвалися відповідні уповноважені на підставі доручень особи, однак 7 таких членів прибули та зареєструвалися для участі у зборах особисто: ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 . Короткий зміст позовних вимог

25. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до СТ "Заліське" про: 1) визнання недійсними рішень загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу №2; 2) відновлення становища з споживання електричної енергії ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1; 3) зобов`язання СТ "Заліське" підключити будинок по АДРЕСА_1 в СТ "Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське".

26. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні загальні збори були не правомочні вирішувати питання порядку денного, оскільки в них прийняло участь менше половини усіх членів товариства.

27. Мотивуючи звернення до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначив, що: - 11.05.2019 СТ "Заліське" відключило електропостачання від будинку по АДРЕСА_1 ; - він є співвласником системи електропостачання СТ Заліське", яка є спільною сумісною власністю членів товариства та побудована по принципу мовчазної згоди, за якою підключення земельних ділянок, що належать членам СТ "Заліське", здійснювалося від системи електропостачання СТ "Заліське", як від спільної сумісної власності, до приватних систем електроспоживання на земельних ділянках членів СТ "Заліське", через лічильники електричної енергії.

28. ОСОБА_1 вважає, що голова правління СТ "Заліське", яка без довіреності представляє товариство, віддаючи усний наказ електрику про відключення від електропостачання будинку за адресою по АДРЕСА_1 , порушила права позивача, як співвласника системи електропостачання СТ "Заліське" на споживання електричної енергії.

29. Водночас, як зауважив позивач, відключення будинку, у якому він постійно проживає, голова правління СТ Заліське" обґрунтувала рішенням загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 (протокол №2).

30. ОСОБА_1 зауважив, що по питаннях четвертому та десятому порядку денного прийнято, відповідно, рішення про: обрання на посаду голови СТ "Заліське" ОСОБА_9 та затвердження протоколу зборів правління №4 від 23.07.2016 в запропонованій редакції.

31. Позивач, зазначаючи про відсутність окремого закону, який би врегульовував діяльність садівничих товариства та, відповідно, посилаючись на статті 80, 81, 87, 88, 97, 98, 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) і положення статуту СТ "Заліське", затвердженого загальними зборами протокол №8 від 08.09.2001, просив суд також визнати недійсними рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом №2.

32. На обґрунтування підстав для задоволення даної вимоги позову ОСОБА_1 зазначив, що: 1) він був присутній 20.08.2016 на зборах, попри те на цих зборах не були присутніми 301 особа, а доручення, за якими були присутні 26 осіб, не є актами представництва та, відповідно, не можуть враховуватися; 2) станом на 20.08.2016 єдиним підтвердженням членства в СТ "Заліське" можуть бути членські книжки, бухгалтерські документи по сплаті вступних, членських та цільових внесків; 3) загальні збори членів СТ "Заліське" могли бути правомочні за умови присутності на них більше половини членів, які підтвердили б своє членство членськими книжками або бухгалтерськими документами обліку вступних, членських та цільових внесків; 4) у протоколі відсутні згадування про будь-який реєстр членів СТ "Заліське", як і не приєднано до такого протоколу у вигляді невід`ємних частин: реєстру членів СТ "Заліське", які взяли участь в загальних зборах 20.08.2016 та доручень 26 членів; 5) 20.08.2016 збори обрали ОСОБА_9 на посаду голови садівничого товариства, тобто на посаду, яка не була передбачена статутом СТ "Заліське".

33. У судових засіданнях під час розгляду господарським судом справи по суті, зокрема у засіданні 16.01.2023 представником позивача на питання суду, з метою конкретизації обставин порушення суб`єктивного права ОСОБА_1 , усно зауважено про те, що: 1) Закон "Про кооперацію" визначає права членів кооперативу, серед яких - право участі у кооперативі та право користування послугами кооперативу; 2) оскільки СТ "Заліське" є обслуговуючим кооперативом, метою діяльності якого є задоволення потреб його членів, зокрема на отримання послуг з електропостачання, безпосередньо вплинуло на права та обов`язки ОСОБА_1 як члена товариства прийняття з порушенням закону спірних рішень щодо затвердження статуту, яким розширено обов`язки для членів кооперативу, передбачено додаткові внески; 3) принципом діяльності товариства та управління ним є правова визначеність, а тому саме уже прийняття рішень за відсутності кворуму порушує права члена товариства; 4) на підставі спірних рішень та затверджених ним документів припинено постачання електроенергії до земельної ділянки.

34. Заперечуючи проти задоволення позову, СТ "Заліське" зазначало, що: - загальні збори, на яких 20.08.2016 прийнято спірні рішення були повноважними, адже на них були присутні 301 член особисто та 26 членів за дорученнями, що складає більше половини від загальної кількості членів товариства, тоді як форма довіреностей для участі у голосуванні відповідала вимогам законодавства та була затверджена загальними зборами товариства; - загальна кількість членів товариства складає 600 членів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; форма ж доручення обговорена на засіданні правління (протокол №2 від 11.07.2007) і затверджена на загальних зборах громадської організації від 28.07.2007 використовується і наразі, засвідчується головою правління, як уповноваженою на це посадовою особою згідно ст.40 Закону "Про нотаріат"; - ОСОБА_1 ніколи не був власником ділянки за адресою АДРЕСА_1 ; до 12.06.2017 членом товариства за такою адресою була ОСОБА_2 , після смерті якої у 2017 році з приводу переоформлення членства у товаристві заяв до правління товариства не надходило; з огляду на відсутність з 01.01.2019 оплат за спожиту електроенергію на ділянці по АДРЕСА_1 було прийнято рішення про відключення електропостачання; з моменту смерті ОСОБА_2 та до моменту подання новою власницею земельної ділянки ОСОБА_3 заяви про вступ в члени товариства - 27.07.2019, товариство могло взагалі не надавати електроенергію; 11.05.2019 будинок по АДРЕСА_1 відключено від електропостачання за борги і тільки після цього власниця ОСОБА_3 оформила вступ до товариства, а тому всі пов`язані з таким відключенням питання СТ "Заліське" буде вирішувати виключно з власницею будинку, тоді як відносини члена товариства з орендодавцями є їх особистою справою. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

35. Господарський суд Київської області рішенням від 14.02.2023 позовні вимоги задовольнив частково; рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, відповідно до протоколу №2, визнав недійсними; у задоволенні вимог про відновлення становища з споживання електричної енергії за місцем проживання по АДРЕСА_1, зобов`язання СТ "Заліське" підключити будинок по АДРЕСА_1 в СТ "Заліське" в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське" відмовив; у задоволенні заяви СТ "Заліське" про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

36. Рішення мотивоване тим, що відсутність кворуму під час проведення 20.08.2016 загальних зборів СТ "Заліське" свідчить як про відсутність правомочності у таких зборів приймати рішення, так і про наявність підстав для визнання недійсними цих рішень. Крім того, враховуючи недоведеність позивачем обставин наявності його порушеного суб`єктивного права в розрізі заявлених предмету та підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволені відповідної вимоги про відновлення становища, яке існувало, шляхом зобов`язання відповідача підключити орендований позивачем об`єкт нерухомості до електропостачання. Також суд виснував, що трирічна позовна давність щодо вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів не пропущена.

37. Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 15.05.2023 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з СТ "Заліське" на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача 132 500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А., а також в частині стягнення з відповідача 17 850 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. відмовив; заяву в частинах стягнення з відповідача 7 500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А. та стягнення з відповідача 3 400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. залишив без розгляду.

38. Додаткове рішення мотивоване тим, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, реальними, пропорційними предмету спору та підставними у загальному розмірі 10 000,00 грн. Заявлені позивачем до стягнення 17 850,00 грн витрати на правову допомогу адвоката Панамаренка Д.М. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача як такі, що є необґрунтованими та безпідставними у розумінні приписів статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Акт прийому-здачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №25/08/19 від 25.08.2019 на загальну суму 145 000,00 грн не підписано позивачем та його адвокатом. Витрати позивача на вказані у пунктах 10-23 акта від 12.02.2023 послуги адвоката Столяра О.А. не визнані судом реальними та необхідними також з огляду на процесуально неспроможну поведінку позивача під час розгляду зазначеної справи Господарським судом Київської області, що виявалась у поданні безпідставних, необґрунтованих та з пропуском строку клопотань/заяв і пояснень, тоді як не можуть бути покладені на іншу сторону витрати на вчинення процесуально безпідставних та необґрунтованих дій сторони та/або її представника. Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столяра О.А. в частині 7 500,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката Панамаренка Д.М. в частині 3 400,00 грн, суд першої інстанції залишив без розгляду, оскільки такі докази понесення судових витрат подано позивачем з порушенням встановленого ч.8 ст.129 ГПК строку, без обґрунтування поважності причин пропуску п`ятиденного строку для подання таких документів та заявлення про поновлення цього строку.

39. Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.06.2025 рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 залишив без змін.

40. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким: - СТ "Заліське" відноситься до обслуговуючого кооперативу, тож у вирішенні спору підлягає застосуванню законодавство про кооперацію; безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; - щодо загальної кількості членів товариства: поіменний список членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 у сукупності з витягом з ЄДР станом на 05.11.2015, є належними та достовірними доказами на підтвердження того, що станом на 20.08.2016 у СТ "Заліське" обліковано 600 членів; позивач належними засобами доказування не спростував достовірність внесення в державний реєстр відомостей про загальну чисельність членів товариства; отримання особою/особами у користування або власність земельної ділянки ще не свідчить про вступ усіх таких осіб у члени товариства; у власності одного члена товариства може перебувати декілька земельних ділянок; для правомочності проведених 20.08.2016 загальних зборів участь у них мали приймати члени такого товариства у кількості 301 особа; - щодо кількості членів товариства, які були присутні на спірних загальних зборах: суд першої інстанції виснував про неможливість ідентифікації 60 осіб як членів товариства, а тому правомірно не врахував їх голоси при визначені кворуму у прийнятті спірних рішень загальних зборів; в списках осіб, присутніх на зборах має місце подвійна реєстрація одних і тих же членів товариства у кількості 5 осіб, а саме: ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_87 ; обґрунтованими є доводи відповідача про транслітерацію прізвищ, імен та по-батькові на українську мову (щодо 3 осіб зазначених в апеляційній скарзі); навіть з врахування наведених в апеляційній скарзі таких 3 прізвищ, зазначене не змінює висновків суду про відсутністю кворуму; підтвердженою та доведеною кількістю зареєстрованих особисто на спірних загальних зборах членів товариства слід вважати 239 осіб (301-57-5=236); долучені до матеріалів справи довіреності в простій письмовій формі, на підставі яких представники прийняли участь в голосуванні, не можуть бути визнані нікчемними через недотримання нотаріальної форми. Відтак суд першої інстанції цілком правомірно прийняв до уваги довіреності та врахував голоси учасників, які прийняли участь на спірних загальних зборах через своїх представників; з 26-ти членів СТ "Заліське", яких на підставі доручень зареєструвалися у зборах представляти відповідні уповноважені особи, 7 членів прибули та зареєструвалися у зборах особисто; довіреність, що видана ОСОБА_88 на право голосування від ОСОБА_89 по всім питанням на чергових та позачергових загальних зборах членів СТ "Заліське" не містить відомостей про дату таких зборів або періоду їх проведення, як зазначено у решті доручень; суд першої інстанції виснував, що у загальних зборах СТ "Заліське" 20.08.2016 правомірно зареєструвалися та взяли участь через уповноважених осіб на підставі доручень 18 членів товариства (26-7-1); обґрунтованими є доводи відповідача, що довіреність, видана ОСОБА_88 , незважаючи на помилковість не відображення в ній дати, надана саме для участі в голосуванні на спірних зборах; оскільки на спірних загальних зборах членів були присутні 258 особи (239 членів особисто та 19 через представників), що становить менше половини від усієї чисельності членів кооперативу, в силу положень ст.15 Закону "Про кооперацію" такі збори не були правомочними вирішувати питання порядку денного; - щодо позовних вимог про відновлення становища: будинок за названою адресою не належить позивачу, а згідно договору оренди перебуває в орендному користуванні позивача на підставі договору, укладеного між ним та його племінницею; невідповідність орендованого приміщення необхідним умовам для проживання (відсутність електропостачання) є підставою для звернення до орендодавця з вимогою приведення об`єкта оренди у стан, визначений договірними умовами; враховуючи те, що позивачем пред`явлено позов на захист порушеного корпоративного права на управління товариством, позовна вимога про відновлення становища, яке існувало, шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії з підключення орендованого позивачем будинку до електропостачання, не є належним та ефективним способом захисту права у корпоративному спорі, що розглядається; - щодо вирішення питання розподілу судових витрат в суді першої інстанції: СТ "Заліське" не зазначило у першій заяві по суті, про те, що відповідач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу із наведенням/поданням попереднього (орієнтовного) розрахунку сум таких витрат, не скористалося таким правом і на стадії підготовчого провадження; договір про надання правничої допомоги був укладений задовго до початку розгляду справи по суті; оскільки відповідач не подав попереднього орієнтовного розрахунку витрат на правничу допомогу, як і загалом не зазначив про можливість їх понесення, керуючись приписами частин 5, 6 ст.129 ГПК та, відповідно, враховуючи: (1) відсутність реальної необхідності, доцільності у наданих адвокатом відповідачу під час розгляду справи по суті послугах, зокрема із підготовки та подання процесуально неспроможних заяв; (2) необґрунтованість відомостей про витрачений адвокатом час, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача; - щодо додаткового рішення: суд першої інстанції заперечення відповідача врахував, зокрема і щодо витрат за послуги адвоката Столяра О.А.; доводи позивача про те, що він зазначені заперечення відповідача не отримував є необґрунтованими (адвокати позивача Столяр О.А. та Панамаренко Д.М. зареєстровані в системі Електронний суд); суд першої інстанції в частині заявлених позивачем витрат відмовив з підстав необґрунтованості та недоведеності заявлених позивачем витрат, а не з підстави відсутності відсилань до договору між учасником справи і адвокатом; позивач в суді першої інстанції не обґрунтував зазначені причини неподання доказів щодо витрат на послуги адвоката Панамаренка Д.М.

41. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 06.08.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув з СТ "Заліське" на користь ОСОБА_1 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; заяву СТ "Заліське" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_1 на користь СТ "Заліське" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; здійснив повне зустрічне зарахування стягнутих сум витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги (І) касаційні скарги ОСОБА_1 . 42. 30.07.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного Апеляційного Господарського Суду від 04.06.2025, у якій просить: 1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 повністю; 2) змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 в частині задоволення позову; 3) скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги; 4) скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 в частині, в якій не були задоволені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі вимоги.

43. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.2 ст.287, п.2 ч.1, п.4 ч.3 ст.310 ГПК.

44. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке: - Північний апеляційний господарський суд не врахував Висновки Верховного Суду викладені в постанові від 18.01.2023 у справі №369/7551/21 щодо строків подання доказів; - суди повинні були встановити, чи був дотриманий порядок відповідно до п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (посилається на постанову Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №361/5632/21); - Північний апеляційний господарський суд застосував норми права (пункти 5, 6 ст.126 ГПК) без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; - відсутні висновки Верховного Суду, щодо застосування: 1) ст.28 ЦК - чи можна вважати встановленою фізичну особу, як члена СТ "Заліське", якщо немає інформації про її ім`я (ім`я, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові (за наявності)); 2) пп.8 п.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - чи можна вважати достовірною інформацію СТ "Заліське" про кількість та склад його членів, якщо до "Реєстру" не була подана інформація про прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності), серії та номеру паспорта таких членів; 3) п.5 ст.245 ЦК - яким законодавством України встановлений порядок посвідчення довіреностей для участі в загальних зборах, встановити або звичай, або аналогію закону, або аналогію права; - 17.01.2025 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про відвід суддів Корсака В.А., Алданової С.О. та Сулім В.В. 45. 05.09.2025 надійшов відзив СТ "Заліське" на касаційну скаргу, у якому стверджує, що скарга не може бути задоволена.

46. У відзиві, зокрема, вказує: - доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що СТ "Заліське" не надало доказів про фактичну чисельність та склад членів товариства станом на 20.08.2016 спростовуються матеріалами справи; - суд першої інстанції, зважаючи на приписи ч.4 ст.129 ГПК законно та обґрунтовано зменшив розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу; твердження ОСОБА_1 щодо ухвалення Північним апеляційним господарським судом рішення без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 922/1964/21 є його маніпуляцією; - правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються ст.28 ЦК, пп.8 п.2 ст.9 (така норма відсутня) Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських об`єднань, відтак Верховний Суд не повинен робити будь-які правові висновки щодо застосування цих норм; - доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ч.5 ст.245 ЦК не підтвердилися, оскільки Верховний Суд у постанові від 16.04.2024 у справі №911/737/22 (за позовом ОСОБА_1 ) встановив, що у постановах від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 12.07.2023 у справі №906/907/21, від 04.04.2024 у справі №911/321/23, вже сформував висновок щодо застосування цієї норми права; - Господарський суд Київської області (суддя Ярема В.А.) мав би роз`єднати позовні вимоги ОСОБА_1 , проте, незаконно прийняв їх до свого провадження, толеруючи йому; незважаючи на ухвалення апеляційним судом рішення на користь ОСОБА_1 , безпідставними є доводи про упередженість судді Корсака В.А. та судді Алданової С.О.; заява про відвід ґрунтувалась на припущеннях, тому у задоволенні відводу було обґрунтовано відмовлено. 47. 25.08.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025, у якій просить її скасувати в повному обсязі та ухвалити нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача про розподіл судових витрат в повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

48. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287, п.2 ч.1 ст.310 ГПК.

49. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке: - Північний апеляційний господарський суд порушив норми: (І) пунктів 1, 2, ст.124 ГПК та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.11.2022 у справі №910/9024/21; (ІІ) пунктів 4, 5 ст.126 ГПК та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; (ІІІ) п.9 ст.129 ГПК та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.12.2019 у справі №923/843/17, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21; - відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування: (І) ст.244 ГПК, зокрема, щодо прийняття рішення з власної ініціативи; (ІІ) ст.129 ГПК, зокрема, при виборі "учасника" на якого покласти інші "судові витрати"; (ІІІ) ст.170 ГПК; - в ухваленні судового рішення брали участь суддя Корсак В.А. та суддя Алданова С.О., яким 17.01.2025 позивач заявив відвід; позивач вважає, що судді Корсак В.А. та Алданова С.О. були упередженими та необ`єктивними до нього і намагалися вирішити справу максимально на користь відповідача. 50. 02.10.2025 надійшов відзив СТ "Заліське" у якому стверджує, що скарга не може бути задоволена.

51. У відзиві зазначає, таке: - сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат; неподання такого розрахунку не порушило принцип змагальності та право позивача висловити свої заперечення; позивач це право реалізував у повній мірі; зміст обох апеляційних скарг ОСОБА_1 не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат; - суд апеляційної інстанції, зважаючи на норми статей 126, 129 ГПК та правові висновки Верховного Суду, законно та обґрунтовано зменшив розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу; при цьому, конкретно вказав у своєму рішенні, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково; - для застосування норми ч.9 ст.129 ГПК необхідне доведення ОСОБА_1 і встановлення судом неправильних дій сторони; заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення не містила обґрунтування наведених обставин, як і доказів на її підтвердження; суди не встановили неправильних дій відповідача; - СТ "Заліське" під час розгляду справи направило до апеляційного суду 3 заяви про стягнення судових витрат : 19.03.2024, 18.06.2024 та 12.05.2025; у додатковій постанові від 06.08.2025 вказано, зокрема, що "Під час апеляційного розгляду справи, до судових дебатів та проголошення скороченої постанови, відповідачем подано вимоги про розподіл судових витрат, які судом апеляційної інстанції не вирішені при прийнятті постанови.."; - представник СТ "Заліське" заперечення проти заяви ОСОБА_1 надіслав 23.06.2025 до апеляційного суду через підсистему Електронний суд; більше того чинний ГПК не встановлює вимог щодо форми заяви сторони про зменшення розміру судових витрат; - Північний апеляційний господарський суд зробив висновок про підтвердження витрат позивача та відповідача лише в частині участі адвокатів у судових засіданнях та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача/подання пояснень та заперечень проти клопотань; доводи ОСОБА_1 щодо визначення вартості витрат на професійну правничу допомогу по кількості сторінок чи по витраченому часу ( позивач виходить із вартості послуг лише свого адвоката) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки умовами договорів встановлена погодинна вартість робити адвоката Панамаренка Д.М. 850 грн та адвоката Журавель В.І. 2 700 грн ( з 01.04.2025 - 3 000 грн); договори не містять умов про оплату виготовлення 1 сторінки тексту та умови оплати послуг і не пов`язуються із кількістю виготовлених сторінок. (ІІ) касаційна скарга СТ "Заліське" 52. 04.08.2025 СТ "Заліське" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного Апеляційного Господарського Суду від 04.06.2025, у якій просить їх скасувати в частині визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК СТ "Заліське" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК.

54. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке: - суд апеляційної інстанції застосував норми права (статті 257, 264, 267 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у: 1) постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 (подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову, не перериває перебігу позовної давності); 2) постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №924/1341/23 (якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму); 3) постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 з урахуванням висновків постанови від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 про те, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо; подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права; 4) постанові Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №908/423/20, де суд виснував: "Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків"; 5) постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17, у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 про те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин; - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, ст.257 ЦК у взаємозв`язку з ч.2 ст.231 ГПК щодо обчислення позовної давності у разі звернення особи з позовом до суду з порушенням правил юрисдикції, закриття провадження у справі з цих підстав та подальшої передачі справи за заявою цієї особи до суду належної юрисдикції і неподання нею заяви про поважність причин пропуску позовної давності за наявності правової позиції Верховного Суду про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але разом з тим, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності; відсутня правова позиція щодо переривання чи не переривання позовної давності у разі закриття провадження у справі судом, якому ця справа не підвідомча, та прийняття справи до розгляду належним судом на підставі ухвали про її передачу за встановленою юрисдикцією за заявою позивача, яка подана після спливу позовної давності; відсутній правовий висновок щодо фактів автоматичного зарахування до позовної давності періоду розгляду справи неналежним судом; - суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, постановах Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23, 29.10.2024 у справі №910/10622/23, від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (у яких Верховний Суд дійшов загальних висновків щодо застосування ч.4 ст.75 ГПК, вказавши, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер); - суд апеляційної інстанції застосував норму права, без урахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23 щодо стандарту доказування й оцінки доказів; - суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №911/2739/22, де зазначено, що аналіз положень Закону "Про кооперацію" свідчить про те, що юридичним оформленнями факту прийняття особи до членів кооперативу є саме рішення правління чи голови кооперативу про прийняття особи до кооперативу (у члени кооперативу), яке в подальшому підлягає затвердженню загальними зборами його членів; - судові рішення оскаржуються і з підстав, передбачених пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК, оскільки судом не повно з`ясовані обставини, які мають значення для справи; обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними; висновки, які суд виклав у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи (посилається на постанову Верховного Суд від 20.11.2024 у справі №520/820/17); - порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права полягає у необґрунтованому відхиленні клопотання відповідача про прийняття та дослідження доказів, які мають значення для справи та її правильного вирішення, і неврахуванні при цьому висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 (щодо єдиного виняткового випадку, коли можливим є прийняття апеляційним судом доказів з порушенням встановленого строку). 55. 05.09.2025 надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому просить касаційне провадження закрити, або залишити касаційну скаргу без задоволення.

56. У відзиві посилається, зокрема, на таке: - відповідач не оскаржував, в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023; предметом касаційного оскарження обов`язково повинні були бути ті ж самі неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були зазначені в апеляційній скарзі; - скаржник не зазначив в чому виразилося порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 86, ч.5 ст.236 ГПК, і як їх застосував суд; - відповідач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які не були предметом апеляційного оскарження; не зрозуміло, на підставі чого суд апеляційної інстанції мав би робити висновки про пропуск/не пропуск позовної давності якщо відповідач цього не оскаржив в своїй апеляційній скарзі; рішення Господарського суду Київської області стосовно не застосування позовної давності не підлягає касаційному оскарженню; - постановою Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 встановлено, що незважаючи на різницю у підрахунках кількості присутніх на загальних зборах 20.08.2016 суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність кворуму, що є підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними; вказане є преюдицією; - відповідач брав участь у всіх вказаних справах і тому є суб`єктом п.4 ст.75 ГПК, тобто, не може спростовувати встановлені обставини; позивач не брав участі в справах №911/2226/21 та №911/2269/20, тому він є суб`єктом п.5 ст.75 ГПК; відповідач не оскаржував в апеляційному порядку ухвалу від 22.11.2021, тому про нові докази не може ані просити, ані стверджувати; - представник скаржника не вказав, які випадки, передбачені ч.3 ст.310 ГПК, є підставою касаційного оскарження згідно з п.4 ч.2 ст.287 ГПК; - відповідач не має права на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 виключно тому, що не оскаржив ухвалу Господарського суду Київської області від 22.11.2021 в апеляційному порядку згідно якої у відповідача не прийняли докази, якими і обґрунтована касаційна скарга відповідача. 57. 08.10.2025, 18.11.2025, 07.04.2026 та 22.06.2026 від ОСОБА_1 надійшли пояснення/додаткові пояснення у справі. 58. 18.11.2025 від СТ "Заліське" надійшли додаткові пояснення у справі. Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

59. Верховний Суд ухвалами від 22.08.2025 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та СТ "Заліське" на рішення, додаткове рішення та постанову, а ухвалою від 25.09.2025 - за скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову; розгляд касаційних скарг призначив у відкритому судовому засіданні на 08.10.2025. 60. 07.10.2025 від ОСОБА_1 надійшло два клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

61. Верховний Суд у судовому засіданні 08.10.2025 оголосив перерву до 29.10.2025, а у судовому засіданні 29.10.2025 - до 19.11.2025.

62. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 19.11.2025 передав справу №361/5524/19 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та СТ "Заліське" на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

63. Велика Палата Верховний Суд ухвалою від 18.03.2026 повернула справу №361/5524/19 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та СТ "Заліське" відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

64. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 31.03.2026 прийняв справу №361/5524/19 до провадження, призначив її до розгляду на 08.04.2026.

65. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.04.2026 передав справу №361/5524/19 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та СТ "Заліське" на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

66. Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22.04.2026 повернула справу №361/5524/19 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та СТ "Заліське" відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

67. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15.06.2026 прийняв справу №361/5524/19 до провадження, призначив її до розгляду на 24.06.2026. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Касаційні скарги ОСОБА_1 . Щодо позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів

68. За наслідком розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, було задоволено відповідну позовну вимогу позивача та визнано недійсними рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, що оформлені протоколом №2.

69. При цьому обидва суди керувалися тим, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

70. Суди попередніх інстанцій були одностайними у тому, що належними засобами доказування доведено обставину наявності у СТ "Заліське" 600 членів станом на 20.08.2016, відповідно, для правомочності проведених загальних зборів участь у них мали приймати члени товариства у кількості 301 особа.

71. Натомість висновки судів щодо того, яка кількість членів (уповноважених) була присутня на спірних загальних зборах, є дещо відмінними.

72. Так, суд першої інстанції вказав, що певна кількість осіб, які зазначені у відповідних списках зареєстрованих на зборах, не є членами товариства згідно загального списку членів товариства: (І) в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 41 особу, прізвище, ім`я та/або по батькові яких відмінні від імен осіб, зазначених у поіменному списку членів; (ІІ) в списках присутніх на зборах зазначено/зареєстровано 19 осіб, імена яких взагалі не містяться в поіменному списку членів.

73. Суд встановив подвійну реєстрацію одних і тих же членів товариства у кількості 5 осіб, у зв`язку із чим визнав підтвердженою та доведеною кількість зареєстрованих особисто на загальних зборах членів товариства - 236 осіб (301-60-5=236).

74. Також, з 26 членів, яких на підставі доручень зареєструвалися представляти уповноважені особи, 7 членів прибули та зареєструвалися для участі у зборах особисто, одне з 19-ти решти оформлених доручень (видане ОСОБА_88 ) не містить відомостей про дату таких зборів або періоду їх проведення, як зазначено у решті доручень, а тому правильною кількістю членів, які брали участь у спірних зборах, через представників є 18 осіб.

75. Враховуючи зазначене, за висновком суду першої інстанції, загальна кількість членів товариства, які взяли учать у спірних зборах складає 254 особи (236 членів особисто (301-60-5=236) та 18 через представників).

76. У свою чергу суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача про транслітерацію прізвищ, імен та по-батькові на українську мову (щодо 3 осіб зазначених в апеляційній скарзі), а тому підтвердженою та доведеною кількістю зареєстрованих особисто на спірних загальних зборах членів товариства вважав 239 осіб (301-57-5=236).

77. Також, суд апеляційної інстанції погодився з доводами, що довіреність, видана ОСОБА_88 , незважаючи на помилковість не відображення в ній дати, надана саме для участі в голосуванні на спірних зборах.

78. Таким чином суд дійшов до висновку, що на спірних загальних зборах членів були присутні 258 осіб (239 членів особисто та 19 через представників), що все рівно становить менше половини від усієї чисельності членів кооперативу.

79. Скаржник просить оскаржувані рішення у частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів змінити, а саме змінити їх мотивувальні частини, оскільки не погоджується зі встановленою загальною кількістю членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016.

80. Пропонує мотивом для визнання недійсними рішень загальних зборів зазначити те, що: (І) відповідач не надав доказів про фактичну чисельність та склад членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016; (ІІ) з "Акту реєстрації загальних зборів і списків реєстрації" (додаток до "відгуку на позов" який був поданий до Броварського міськрайонного суду Київської області) фактично не можливо встановити, хто з присутніх на загальних зборах членів дійсно є його членами, які мають право голосу.

81. При цьому посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо строків подання доказів, викладених в постанові від 18.01.2023 у справі №369/7551/21. Звертає увагу, що для відповідача були встановлені дві дати для подання доказів: (І) 15.11.2019 - ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.08.2019; (ІІ) 22.11.2021 - ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2021; однак документи, які були подані відповідачем 16.11.2021 до Господарського суду Київської області, згідно ухвали від 21.10.2021, не були прийняті судом; відповідно, юридичний статус доказів мають лише ті документи, які були подані до 15.11.2019 до Броварського міськрайонного суду Київської області.

82. Також зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду, щодо застосування: 1) ст.28 ЦК - чи можна вважати встановленою фізичну особу, як члена СТ "Заліське", якщо немає інформації про її ім`я (ім`я, яке складається з прізвища, власного імені та по-батькові (за наявності)); 2) пп.8 п.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - чи можна вважати достовірною інформацію СТ "Заліське" про кількість та склад його членів, якщо до "Реєстру" не була подана інформація про прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності), серії та номеру паспорта таких членів; 3) п.5 ст.245 ЦК - яким законодавством України встановлений порядок посвідчення довіреностей для участі в загальних зборах, встановити або звичай, або аналогію закону, або аналогію права. (І) щодо доказів

83. Як зазначалося, скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо строків подання доказів, викладених в постанові від 18.01.2023 у справі №369/7551/21.

84. Касаційний перегляд з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

85. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність варто оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

86. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

87. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

88. У справі №369/7551/21 Верховний Суд, переглядаючи ухвалу Київського апеляційного суду від 13.10.2022 про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, надавав оцінку строкам подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів, які підтверджують такі витрати, а відтак, відповідно, застосуванню відповідних норм процесуального права, які врегульовують порядок такого подання (ч.8 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України).

89. Отже, правовідносини у справі №369/7551/21 та справі, що переглядається, не є подібними за змістовим критерієм (правовим регулюванням).

90. Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

91. Розгляд скарг Верховним Судом покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження (зокрема, підстави касаційного оскарження, передбачені ч.2 ст.287 ГПК) вводяться для забезпечення ефективності судочинства.

92. Скаржник у касаційній скарзі в контексті відповідних доводів послався на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, а, отже, він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судами попередніх інстанцій посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування.

93. Тобто, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій.

94. Таким чином скаржник належним чином, із посиланням на відповідні висновки Верховного Суду, не доводить тої обставини, що суди, з урахуванням розгляду справи судами спершу цивільної, а потім господарської юрисдикції, помилково врахували та оцінили ті чи інші докази, надані відповідачем.

95. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до статей 13, 74 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

96. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

97. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 ГПК).

98. У ст.79 ГПК вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

99. Згідно з положеннями ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

100. Позивач, вважаючи, що спірні рішення загальних зборів були ухвалені за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, повинен довести як загальну кількість членів товариства, так і відповідну (недостатню) кількість присутніх на них.

101. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; п.9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

102. Верховний Суд mutatis mutandis звертає увагу, що у постанові від 02.12.2020 у справі №916/86/20 Верховний Суд, вказав: "4.29. Також заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази щодо правомірності прийняття спірного рішення більш, ніж половиною голосів загальної кількості усіх співвласників, оскільки розрахунки загальної площі квартир та нежитлових приміщень, проведені відповідачем і зазначені у протоколі співвласників багатоквартирного будинку від 30.11.2019, є неправильними. 4.30. Верховний Суд відхиляє вказані доводи, оскільки відсутність кворуму, передбаченого ч.11 ст.6 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", судами попередніх інстанцій не встановлено. 4.31. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено відсутності на установчих зборах кворуму співвласників багатоквартирного будинку. З наданих ним сертифікатів ДАБІ від 01.04.2014, розпорядження Приморської райдержадміністрації від 16.06.2014 №343 неможливо встановити загальну площу квартир і нежитлових приміщень, а довідка обслуговуючого кооперативу не може бути таким доказом, оскільки кооператив не здійснював технічну інвентаризацію будинку".

103. Отже, суди попередніх інстанцій, оцінивши у сукупності докази, надані обома сторонами: позивачем на підтвердження обставин відсутності кворуму, а відповідачем - на підтвердження обставин наявності кворуму (допустимість яких скаржник не спростував) керуючись своїм внутрішнім переконанням встановили факт відсутності кворуму (зокрема і загальну кількість членів відповідача у кількості 600 осіб).

104. Також, Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №911/2269/20, за позовом ОСОБА_90 до СТ "Заліське" про визнання недійсним того ж самого рішення загальних зборів від 20.08.2016, оформленого протоколом №2, зазначив: "7.39. Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру. 7.40. Оскільки сторони у спорі не спростували зазначену кількість членів Садівничого товариства "Заліське", суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги кількість членів Садівничого товариства "Заліське", зазначену в витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та переліку засновників (учасників) юридичної особи Садівничого товариства "Заліське" - 600 осіб. 7.41. Суди попередніх інстанцій, беручи до уваги, що загальна кількість членів товариства становить 600 осіб та, відповідно, з урахуванням положень п.6.2. Статуту СТ "Заліське" та положень ст.15 Закону України "Про кооперацію", дійшли правомірного висновку, що необхідною кількістю членів Товариства, що має бути присутньою на зборах, для того, щоб вони вважалися повноважними, є 301 особа".

105. Аналогічна загальна кількість членів СТ "Заліське" була встановлена у справі №911/2226/21 за позовом ОСОБА_91 до СТ "Заліське" про визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016, оформленого протоколом №2.

106. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відносяться принципи верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, обов`язковості судового рішення (пункти 1, 2, 7 ч.3 ст.2 ГПК).

107. Згідно з ч.1 ст.11 ГПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

108. Подібні положення містяться в Конституції України, де зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст.129).

109. Складовою принципу верховенства права є правова визначеність.

110. Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 у справі №905/830/21 вказав: "125. Верховний Суд також звертає увагу, що розглядаючи спори щодо одного й того самого сквіз-ауту, щодо одного й того ж емітента, щодо тих самих рішень його органів, але за позовами різних акціонерів, суди мають враховувати висновки Верховного Суду щодо правомірності рішень щодо затвердження ринкової вартості акцій. І якщо Верховний Суд дійшов висновку про істотне заниження ринкової ціни акцій ПрАТ "АКХЗ", затвердженої рішенням наглядової ради від 04.05.2018, то суд у іншій справі не може зробити протилежний висновок про те, що ринкова ціна, встановлена тим самим рішенням наглядової ради, є справедливою для іншого міноритарного акціонера, адже це суперечитиме принципу правової визначеності та верховенству права, порушуватиме принцип однакового ставлення до акціонерів товариства. Факти, встановлені Верховним Судом у справі №905/671/19, для цієї справи не є преюдиціальними, проте, при ухваленні судових рішень суди керуються принципами правової визначеності та верховенства права і не можуть ухвалювати рішення всупереч відповідним висновкам Верховного Суду у справі №905/671/19. Зазначене відповідає висновкам Корпоративної палати, викладеним у пунктах 89-92 постанови від 15.06.2022 у справі №905/671/19".

111. Отже, задля дотримання принципу правової визначеності, правова оцінка, що надається судами спірним правовідносинам у подібних справах, має здійснюватися однаково (тим паче у суді касаційної інстанції, якщо йдеться по суті про ті самі фактичні обставини). (ІІ) щодо повної інформації про членів товариства

112. Як було зазначено, позивач вважає, що відсутні висновки Верховного Суду, щодо застосування ст.28 ЦК та пп.8 п.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в контексті того, чи можна вважати встановленою фізичну особу, як члена СТ "Заліське", якщо немає інформації про її повне ім`я та чи можна вважати достовірною інформацію про кількість та склад членів відповідача, якщо до реєстру не була подана інформація про прізвище, ім`я, по-батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків (за наявності), серії та номеру паспорта таких членів.

113. Згідно зі ст.28 ЦК фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

114. Пункт 8 ч.2 ст.9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній як на момент проведення спірних загальних зборів, так і на момент звернення до суду з позовом) передбачав, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією.

115. Разом з тим, ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

116. Отже, ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру.

117. Оскільки, як було зазначено вище, сторони у спорі не спростували зазначену кількість членів СТ "Заліське", суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги кількість членів, зазначену, зокрема, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

118. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.86 ГПК).

119. У цій справі обставина щодо загальної кількості членів відповідача встановлювалася не лише на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, а у сукупності із відомостями, що містилися в інших документах (доказах).

120. Також, як вже було зазначено вище, обставина щодо загальної кількості членів СТ "Заліське" у кількості 600 осіб була встановлена у інших судових рішеннях, які набрали законної сили, відповідно такі обставини мають бути враховані задля дотримання принципу правової визначеності.

121. Враховуючи зазначене, у Верховного Суду відсутні підстави для формування відповідного висновку з тих мотивів, що вказане питання не впливає на зміст спірних правовідносин (не спростовує висновків щодо загальної кількості членів відповідача). (ІІІ) щодо довіреностей

122. Скаржник також вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування п.5 ст.245 ЦК, а саме щодо питання яким законодавством України встановлений порядок посвідчення довіреностей для участі в загальних зборах.

123. Частиною 3 ст.244 ЦК передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

124. Відповідно до ст.245 ЦК форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч.1). Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством (ч.5). 125. 27.03.2023 Верховний Суд розглянув справу №906/908/21, в якій член кооперативу оскаржував рішення загальних зборів членів СГК "Діброва", оформлені протоколом від 01.07.2021 №1/2021, у зв`язку з порушенням порядку підготовки та проведення зборів. Верховний Суд у постанові від 27.03.2023 у справі №906/908/21 виклав такі висновки: "94. За приписами ст.15 Закону "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. …

97. Інтереси дев`ятнадцяти членів кооперативу були представлені довіреними особами, п`ятнадцять довіреностей, з яких були посвідчені секретарем Дубрівської сільської ради Баранівського району, чотири - державним нотаріусом. …

100. Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) (Закон від 12.02.2015 №191-VIII) частину 5 ст.245 ЦК викладено в наступній редакції: "Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується нотаріусом або іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, а також може посвідчуватися депозитарною установою у визначеному Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах від імені юридичної особи видається в порядку, встановленому статтею 246 цього Кодексу, та не потребує посвідчення".

101. Водночас Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (Закон від 07.04.2015 № 289-VIII) зазначену ч.5 ст.245 ЦК викладено в редакції: "довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством".

102. З аналізу норм ст.245 ЦК вбачається, що норми зазначеної статті визначають перелік довіреностей, які хоч і не є нотаріально посвідченими, але згідно із законом прирівнюються до них. Як виняток із загальних правил довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, яка посвідчується у порядку, визначеному законодавством.

103. Верховний Суд констатує, що на довіреність на право участі та голосування на загальних зборах не поширюється норма ч.3 ст.245 ЦК щодо довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами.

104. Згідно з ч.1 ст.245 ЦК передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

105. Верховний Суд зазначає, що оскільки рішення зборів членів кооперативу оформлюються протоколом, який вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має вчинятися в письмовій формі. Водночас обов`язкового нотаріального посвідчення такої довіреності ні Законом "Про сільськогосподарську кооперацію", ні Законом "Про кооперацію" не передбачено".

126. Подібні за змістом висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20. Так, у п.8.57 Велика Палата, проаналізувавши зміст ст.245 ЦК, зокрема ч.5 цієї статті, вказала, що оскільки рішення зборів співвласників оформлюються протоколом, який вчиняється в письмовій формі, то довіреність на участь у таких зборах має вчинятися в письмовій формі. При цьому обов`язкового нотаріального посвідчення такої довіреності законом не передбачено.

127. Зазначені висновки застосовано Верховним Судом також у постанові від 12.07.2023 у справі №906/907/21.

128. Таким чином суди дійшли правильного висновку, що положення цивільного законодавства не містять імперативної вказівки про те, що довіреності на участь у голосуванні на зборах підлягають нотаріальному посвідченню.

129. Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду з цього питання, не вбачається також і те, що довіреності на участь у голосуванні на зборах підлягають посвідченню зазначеними у ч.3 ст.245 ЦК посадовими особами, зокрема, уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування (які прирівнюються до нотаріально посвідчених).

130. Навпаки, із цих висновків однозначно випливає лише те, що довіреності на участь у голосуванні на зборах має вчинятися в письмовій формі.

131. Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 за позовом ОСОБА_90 до СТ "Заліське" про визнання недійсним того ж самого рішення загальних зборів від 20.08.2016, оформленого протоколом №2. Щодо позовних вимог про відновлення становища зі споживання електричної енергії та зобов`язання підключити до мережі електропостачання

132. Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, відмовив в задоволенні позовних вимог про відновлення становища зі споживання електричної енергії, зобов`язання СТ "Заліське" підключити відповідний будинок до мережі електропостачання, що належить СТ "Заліське".

133. Мотиви рішення зводяться до того, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин набуття ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку права власності на систему електропостачання, у тому числі в межах СТ "Заліське", як і не підтверджено належними і допустимими засобами доказування обставини наявності у членів СТ "Заліське" права спільної сумісної власності на систему електропостачання та/або загальну електромережу в межах товариства; оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у нього прав співвласника системи електропостачання та/або споживача електричної енергії на відповідній ділянці, то відсутні обставин порушення прав ОСОБА_1 в розрізі відповідно заявленої вимоги.

134. Скаржник, у свою чергу, зазначає, що суди не з`ясували обставин, що мають значення для справи, і не захистили порушене право позивача тільки тому, що не встановили, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; суди повинні були встановити, чи був дотриманий порядок відповідно до п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (посилається на постанову Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №361/5632/21).

135. Так у справі №361/5632/21, на висновки із якої посилається скаржник, ОСОБА_92 , якій належить садовий будинок, що знаходиться в Садівничому об`єднанні "Трудовик", Садівничому товаристві "Десна-1" звернулася до Садівничого об`єднання "Трудовик" з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

136. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі №361/7844/20 за її позовом до Садівничого об`єднання "Трудовик" про захист порушеного права на користування електроенергією та майном, що знаходиться на належній їй садовій земельній ділянці; відбулося третє відключення електропостачання до належного їй садового будинку; дії відповідача є такими, що вчинені всупереч Закону "Про ринок електричної енергії", Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Правилам роздрібного ринку електричної енергії; законодавством чітко та однозначно встановлено, що на період розгляду судом спірних питань, пов`язаних з оскарженням факту можливого відключення електропостачання, припинення електропостачання споживача не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду; відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

137. Суд першої інстанції рішенням, яке залишене без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій, позов ОСОБА_92 задовольнив частково; визнав протиправними дії відповідача щодо невідновлення після відкриття провадження у справі №361/7844/20 електропостачання до садового будинку ОСОБА_92 ; зобов`язав відповідача відновити електропостачання до садового будинку ОСОБА_93 .

138. Із встановлених обставин справи №361/5632/21 вбачається, що Садівниче об`єднання "Трудовик" є колективним побутовим споживачем, який здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об`єднання; вказані обставини підтверджуються рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2020 у справі №361/7701/19; постачання електричної енергії на території об`єднання здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії від 23.12.2009 №139, укладеного між Закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" та Садівничим об`єднанням "Трудовик", за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення роботи його електроустановок з приєднаною потужністю 1 600 кВт, а споживач оплачує постачальникові вартість використаної (придбаної) ним електричної енергії.

139. Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №361/5632/21 зазначив: "У відповідності до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Колективним побутовим споживачем (КПС) є юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність. Судами встановлено, що СО "Трудовик" є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об`єднання, у тому числі і до будинку позивачки. … При вирішенні спору суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, враховуючи положення пунктів 7.5, 7.11, 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, врахувавши правовідносини, які склалися між сторонами спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позивачкою доведено, що дії відповідача з припинення постачання електричної енергії до належного позивачці садового будинку не відповідають вимогам нормативно-правових актів. Колективний побутовий споживач, яким є садове об`єднання, фактично виконує функції електропостачальника по відношенню до членів садового об`єднання, які мають у власності або користуванні будинки на відповідній території. Садове об`єднання має права та обов`язки оператора системи розподілу щодо кінцевих споживачів електричної енергії. При вирішенні спору суди правильно виходили із того, що СО "Трудовик", як колективний побутовий споживач, утримує електричні мережі на території СО "Трудовик", є оператором системи розподілу електроенергії до належного позивачці садового будинку (що зокрема встановлено судовими рішеннями у справі №361/7701/19), має право припиняти постачання електричної енергії своїм споживачам у випадках, передбачених нормативно-правовими актами. Враховуючи те, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року було відкрито провадження у справі № 361/7844/20 за позовом ОСОБА_92 до СО "Трудовик" про визнання дій з відключення електропостачання протиправними, стягнення моральної шкоди, однак у порушення вимог абзацу четвертого пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії відповідач, як колективний побутовий споживач, не відновив електропостачання до належного позивачці садового будинку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про зобов`язання СО "Трудовик" відновити електропостачання до садового будинку позивачки, оскільки після відкриття провадження у вказаній справі, рішення суду у якій не набрало законної сили, електропостачання до садового будинку позивачки не було відновлено. Із урахуванням зазначеного, вимога позивачки щодо відновлення електропостачання до належного їй будинку є цілком обґрунтованою".

140. Разом з тим, викладаючи відповідні висновки у справі №361/5632/21, Верховний Суд послався на правила доказування, визначені статтями 12, 81, 89 Цивільного процесуального кодексу України (які відповідають подібним положенням ГПК), і відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

141. При цьому суди попередніх інстанцій, з чим погодився Верховний Суд, ухвалюючи відповідне рішення керувалися як конкретними доказами, наданими сторонами, так і встановленими у іншій справі обставинами (№361/7701/19). Такі докази та встановлені обставини є індивідуальними для цієї конкретної справи.

142. Натомість у справі, що переглядається, на відміну від справи №361/5632/21, не було встановлено того, що відповідач є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об`єднання, не було встановлено на підставі чого (якого договору) здійснюється постачання електричної енергії тощо.

143. Скаржник у касаційній скарзі не посилається на обставину недослідження судами відповідних доказів, а Верховний Суд, у свою чергу, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

144. Таким чином відповідні доводи скаржника зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи та до намагання спонукати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, що не допускається. Щодо додаткового рішення

145. Скаржник зазначає, що північний апеляційний господарський суд застосував норми права (пункти 5, 6 ст.126 ГПК) без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

146. Вказує, що суд має такі повноваження щодо стягнення судових витрат: (1) відмовити - в разі відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат; (2) зменшити - виключно на підставі клопотання і чіткого обґрунтування відповідно до ч.4 ст.126 ГПК; (3) залишити без розгляду - тільки в разі неподання доказів. Разом з тим, Господарський суд Київської області фактично зменшив розмір судових витрат позивача, при цьому відповідач не подав клопотання, а подав заяву, у якій просив не зменшити розмір витрат, а просив відмовити у стягненні. Суд зробив те, про що відповідач його не просив.

147. Верховний Суд доводи скаржника відхиляє.

148. Як вже зазначалося, посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник, для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій.

149. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

150. Скаржник наводить таку цитату із постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21: "106. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020".

151. Разом з тим, зі змісту постанови у справі №922/1964/21 не вбачається висновків про неможливість врахування заперечень сторони щодо розподілу судових витрат в залежності від того, яким процесуальним документом такі заперечення оформлені - клопотанням чи заявою.

152. Також не вбачається висновку про те, що суд, з урахуванням наявності клопотання/заяви, у якій сторона просить відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу повністю, позбавлений можливості зменшити розмір таких витрат, тобто фактично задовольнити відповідне заперечення (у формі клопотання чи заяви) не повністю, а лише частково.

153. Доводи скаржника у цій частині зводяться до надмірного формалізму, який, у свою чергу, не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

154. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

155. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії", заява №28090/95).

156. Враховуючи зазначене, доводи скаржника у цій частині не знайшли свого підтвердження. Щодо додаткової постанови

157. Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на порушення норм: (І) пунктів 1, 2, ст.124 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.11.2022 у справі №910/9024/21; (ІІ) пунктів 4, 5 ст.126 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; (ІІІ) п.9 ст.129 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.12.2019 у справі №923/843/17, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21.

158. Також вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування: (І) ст.244 ГПК, зокрема, щодо прийняття рішення з власної ініціативи; (ІІ) ст.129 ГПК, зокрема, при виборі "учасника" на якого покласти інші "судові витрати"; (ІІІ) ст.170 ГПК.

159. Верховний Суд щодо цих доводів зазначає таке.

160. Посилаючись на порушення пунктів 1, 2, ст.124 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, скаржник зазначає, що відповідач разом з першою письмовою заявою не подав попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, та наводить цитату з відповідної постанови: "35. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

36. Зі змісту диспозитивної норми частини 2 статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, але не зобов`язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, що свідчить про дискреційний характер відповідних повноважень суду (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20).

37. Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

38. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.

39. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку касаційним судом встановлено не було".

161. Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що під час апеляційного розгляду справи, до судових дебатів та проголошення скороченої постанови, відповідач подав вимоги про розподіл судових витрат, які суд апеляційної інстанції не вирішив при ухвалені постанови.

162. Зокрема, 19.03.2024 відповідач подав заяву, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 409 грн. 18.06.2024 відповідач подав заяву, в якій зазначив, що за надання правничої допомоги СТ "Заліське" у період з 19.03.2024 додатково сплатило 14 891,00 грн, а тому загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 49 300,00 грн. 12.05.2025 відповідач подав заяву, в якій повідомив, що у період між судовими засіданнями після 18.06.2024 відповідач поніс додаткові витрати на професійну правничу допомогу, у цій заяві відповідач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 133 065,00 грн. До кожної із заяв відповідач додавав відповідні докази.

163. Також, зі змісту додаткової постанови вбачається, що представник позивача в судовому засіданні 06.08.2025 проти заяви відповідача заперечив.

164. Суд апеляційної інстанції, оцінивши подані заявником (відповідачем) докази на підтвердження понесених ним витрат та пояснення позивача щодо заявлених відповідачем витрат, виходячи з критеріїв, визначених у ч.4 ст.126 ГПК, та обставин справи, дійшов до висновку, що заява відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000,00 грн.

165. Отже, враховуючи наведені обставини, а саме: (І) подання відповідачем відповідних заяв та доказів 19.03.2024, 18.06.2024 та 12.05.2025, тобто задовго до ухвалення судом постанови по суті спору (04.06.2025), (ІІ) подання вимоги про розподіл судових витрат до судових дебатів та (ІІІ) наявність заперечень позивача щодо заяви відповідача, Верховний Суд не вбачає порушення принципу змагальності та унеможливлення позивачу належним чином висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності витрат відповідача, у зв`язку з чим відхиляє доводи скаржника у цій частині.

166. Зазначаючи про порушення пунктів 4, 5 ст.126 ГПК та не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, скаржник посилається на такі висновки: "104. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

105. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

106. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

107. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20)".

167. Стверджує, що відповідач не просив суд зменшити витрати які були заявлені позивачем та не доводив їх не співмірність; Північний апеляційний господарський суд з власної ініціативи провів аналіз витрат на професійну правничу допомогу і замість того що просив відповідач (залишити без задоволення) - зменшив розмір таких витрат.

168. Суд апеляційної інстанції вказав, що оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК, витрати позивача на професійну правничу допомогу його адвокатів, які пов`язані з апеляційним переглядом цієї справи, є підтвердженими у такій частині: 11 300,00 грн - за подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача; 18 700,00 грн - за участь адвоката Панамаренка Д.М. у 13-ти судових засіданнях в суді апеляційної інстанції (разом 30 000,00 грн).

169. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що усі витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в частині складання та подання позивачем апеляційних скарг та витрати, пов`язані безпосередньо з її розглядом розподілу не підлягають на підставі ч.4 ст.129 ГПК, оскільки апеляційні скарги позивача залишені без задоволення.

170. Тобто зі змісту додаткової постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції фактично зменшив розмір витрат позивача не у зв`язку з їх неспівмірністю (ч.4 ст.126 ГПК), яка має доводитися іншою стороною (частини 5, 6 ст.126 ГПК), а на підставі ст.129 ГПК.

171. Стаття 129 ГПК передбачає, зокрема, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.4). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (п.1 ч.5).

172. Встановивши, що у задоволенні апеляційних скарг позивача було відмовлено, суд відмовив у стягненні відповідних, пов`язаних з їх поданням, витрат на підставі ч.4 ст.129 ГПК.

173. Можливість такої відмови (часткової) на підставі положень ст.129 ГПК, зокрема і з власної ініціативи суду, скаржник, з посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не спростував.

174. Також, як вже зазначалося вище, зі змісту постанови у справі №922/1964/21 не вбачається висновку про те, що суд, з урахуванням наявності клопотання/заяви, у якій сторона просить відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу повністю, позбавлений можливості зменшити розмір таких витрат, тобто фактично задовольнити відповідне заперечення (у формі клопотання чи заяви) не повністю, а лише частково.

175. Також скаржник вважає, що суд порушив п.9 ст.129 ГПК та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.12.2019 у справі №923/843/17, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21, оскільки не досліджував обставин, щодо виникнення спору із неправильних дій сторони (відповідача).

176. Так, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК).

177. Частиною 9 ст.129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

178. У висновках Верховного Суду, на які посилається скаржник, поміж іншого зазначено, що зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим (постанови від 11.12.2019 у справі №923/843/17, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21).

179. З огляду на викладене вище та враховуючи, що норма ч.9 ст.129 ГПК передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право (а не обов`язок) здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб, Верховний Суд вважає, що скаржник не довів порушення судом, який застосував свої дискреційні повноваження, цієї норми права та неврахування висновків Верховного Суду щодо її застосування.

180. Стверджуючи про відсутність висновку щодо застосування ст.244 ГПК скаржник посилається на ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відповідача з власної ініціативи.

181. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

182. Як вже зазначалося, відповідач подавав відповідні заяви щодо витрат та докази 19.03.2024, 18.06.2024 та 12.05.2025. Натомість суд апеляційної інстанції, маючи відповідну можливість, вимоги про розподіл судових витрат не вирішив при ухвалені постанови 04.06.2025. У зв`язку із цим суд провомірно вирішив відповідне питання у додатковій постанові з власної ініціативи.

183. Щодо відсутності висновку щодо застосування п.4 ст.129 ГПК в контексті того, що відмова в задоволенні апеляційної скарги не тотожна відмові у задоволенні позову, Верховний Суд зазначає таке.

184. Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

185. Судовими рішеннями є, зокрема, постанови (п.3 ч.1 ст.232 ГПК).

186. Враховуючи, що за наслідком розгляду апеляційних скарг позивача суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення (постанову), яким відмовив у їх задоволенні, тобто ухвалив рішення не на користь позивача, то, відповідно, такі витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

187. Доводи про відсутність висновку щодо застосування ст.170 ГПК в контексті того, що відповідач подав заперечення, а не клопотання, Верховний Суд відхиляє з мотивів, раніше наведених у цій постанові (див. пункти 154-156 щодо надмірного формалізму). Щодо заявленого відводу

188. Як у касаційній скарзі на основні рішення, так і у скарзі на додаткову постанову ОСОБА_1 стверджує, що в ухваленні судових рішень брали участь судді Корсак В.А. та Алданова С.О., яким 17.01.2025 позивач заявив відвід. Вважає, що судді Корсак В.А. та Алданова С.О. були упередженими та необ`єктивними до нього і намагалися вирішити справу максимально на користь відповідача.

189. З ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 вбачається, що 17.01.2024 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про відвід колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Сулім В.В. від розгляду справи №361/5524/19, яка обґрунтована тим, що існують обставини, які, на думку заявника, викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів.

190. Заява була обґрунтована тим, що позивач не погоджується із діями суду, а саме із тим, що 11.12.2024 колегія суддів розпочала судове засідання із розгляду поданого 11.12.2024 відповідачем клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи. В судовому засіданні головуючий суддя надав роз`яснення представнику відповідача - адвокату Журавель В.І., як потрібно подавати клопотання про поновлення строку, зокрема про те, що потрібно довести хронологію поважності причин пропуску строку на подання таких доказів. Також, заявник посилається на те, що суд неправомірно оголосив перерву в судовому засіданні 11.12.2024 з метою надання можливості представнику відповідача письмово подати заяву, в якій визначити всі події, які стосуються неподання до суду першої інстанції доказів, які додані до клопотання від 11.12.2024 і таким чином усунути недоліки поданого клопотання. Додатково в заяві позивач зазначив, що колегія суддів не встановлювала можливості для усунення недоліків та надання строків на їх усунення на подання письмових заяв, клопотань чи пояснень. ОСОБА_1 у своїй заяві розцінив такі дії суду як зацікавленість в розгляді клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи від 11.12.2024 та його задоволенні, створенні умов, які не можливі при дотриманні вимог ГПК та для перегляду рішення суду першої інстанції на користь відповідача.

191. Північний апеляційний господарський суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, відмовив у її задоволенні.

192. При цьому суд зазначив, що наведені, у заяві про відвід твердження позивача ґрунтуються виключно на його припущеннях та не є такими, що містять аргументи, які свідчили б про упередженість колегії суддів, які в розумінні статей 35, 36 ГПК могли бути підставою для відводу; заява позивача не містить доказів про наявність обставин, які викликають у останнього сумнів у неупередженості або об`єктивності колегії суддів.

193. Верховний Суд погоджується із судом апеляційної інстанції та відхиляє доводи скаржника.

194. Відповідно до норми п.2 ч.1 ст.310 ГПК, на яку посилається скаржник, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

195. Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК.

196. В силу положень частин 2 та 3 ст.38 ГПК з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

197. Відповідно до ч.1 ст.35 ГПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

198. Наведеними нормами передбачено обов`язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, колегії суддів.

199. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

200. Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

201. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з: (1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

202. Частиною 4 ст.35 ГПК прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, а також висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого не може бути підставою для відводу.

203. Однак, як вбачається із доводів позивача, якими від обґрунтовував підстави для відводу колегії суддів, такі зводяться саме до незгоди з процесуальними рішеннями суддів.

204. Натомість інших доводів, які викликають сумнів у неупередженості та/або об`єктивності суддів (п.5 ч.1 ст.35 ГПК) заявник не зазначив.

205. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що заява про відвід колегії суддів від розгляду справи №361/5524/19 є безпідставною, необґрунтованою та не містить посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів.

206. Також Верховний Суд враховує ту обставину, що, стверджуючи про наявність підстав для відводу суддів та ставлячи під сумнів їх об`єктивність та неупередженість, позивач просить скасувати відповідні судові рішення (додаткові рішення) лише в тих частинах, якими в задоволенні відповідних його вимог було відмовлено, натомість у частинах, якими вимоги було задоволено, рішення, ухвалені необ`єктивним та упередженим (на думку позивача) судом, він не оспорює. Касаційна скарга СТ "Заліське" Щодо позовної давності

207. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до СТ "Заліське" у серпні 2019 року. Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 17.03.2021 в задоволенні позову відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 31.08.2021 вказане рішення скасував і закрив провадження у справі, а ухвалою від 06.09.2021 передав справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.

208. Також, як вбачається з встановлених обставин справи, відповідач під час розгляду справи Броварським міськрайонним судом Київської області заявив про застосування позовної давності на підставі п.8 ч.2 ст.258 ЦК, згідно з яким, за доводами відповідача, позовна давність в один рік застосовується до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

209. Господарський суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин річної позовної давності, встановленої п.8 ч.2 ст.258 ЦК, оскільки скорочена позовна давність щодо вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства встановлено відповідною нормою Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що набув чинності 17.06.2018, тобто після проведення спірних зборів, і такий скорочений строк застосовується лише до оскарження рішень товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю та не застосовується до вимог про визнання недійсним рішення інших юридичних осіб.

210. Також суд зазначив, що трирічна позовна давність на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними рішень загальних зборів СТ "Заліське" 20.08.2016 розпочався 21.08.2016 та, відповідно, сплив 21.08.2019. З відмітки Броварського міськрайонного суду Київської області на позовній заяві ОСОБА_1 вбачається, що останній звернувся із позовом до 01.08.2019, оскільки саме вказаною датою зареєстровано надходження позову, а тому позовну давність позивач не пропустив.

211. Скаржник із висновком суду не погоджується та зазначає, що суди застосували норми права (статті 257, 264, 267 ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 11.03.2025 у справі №924/1341/23, від 15.11.2023 у справі №911/2269/20, від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, від 21.11.2023 у справі №908/423/20, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17, від 15.11.2023 у справі №911/2269/20 щодо позовної давності (зокрема, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває її перебігу, щодо поважності причин пропуску).

212. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, ст.257 ЦК у взаємозв`язку з ч.2 ст.231 ГПК щодо обчислення позовної давності у разі звернення особи з позовом до суду з порушенням правил юрисдикції, закриття провадження у справі з цих підстав та подальшої передачі справи за заявою цієї особи до суду належної юрисдикції і неподання нею заяви про поважність причин пропуску позовної давності за наявності правової позиції Верховного Суду про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але разом з тим, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності; відсутня правова позиція щодо переривання чи не переривання позовної давності у разі закриття провадження у справі судом, якому ця справа не підвідомча, та прийняття справи до розгляду належним судом на підставі ухвали про її передачу за встановленою юрисдикцією за заявою позивача, яка подана після спливу позовної давності; відсутній правовий висновок щодо фактів автоматичного зарахування до позовної давності періоду розгляду справи неналежним судом.

213. У свою чергу позивач у відзиві вказує, що не зрозуміло на підставі чого суд апеляційної інстанції мав би робити висновки про пропуск/не пропуск позовної давності, враховуючи що відповідач цього не оскаржив в своїй апеляційній скарзі. Вважає, що рішення Господарського суду Київської області стосовно не застосування позовної давності не підлягає касаційному оскарженню.

214. Щодо цього доводу відповідача Верховний Суд зазначає таке.

215. Так, скаржник не оспорює висновок суду першої інстанції в частині не застосування до спірних правовідносин річної позовної давності, встановленої п.8 ч.2 ст.258 ЦК. Відповідно, оцінку цьому висновку суд касаційної інстанції не надає.

216. Натомість оцінці підлягає питання перебігу позовної давності у випадку закриття провадження у справі та її подальшого направлення до суду належної юрисдикції за заявою позивача.

217. Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц зазначив: "Судами попередніх інстанцій правомірно не застосовано позовну давність, з огляду на те, що позивач звернувся з позовом в межах позовної давності. Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Запроваджений нормами ЦК України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку для звернення до суду за захистом цього права. Як встановлено судами попередніх інстанцій, МПП "Боріс" звернулося до суду з позовом 2016 році, тобто в межах позовної давності. Позовне провадження тривало з липня 2016 року. Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №725/3303/16-ц скасовано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28.12.2016 та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11.12.2018, закрито провадження у справі №725/3303/16-ц. Повідомлено МПП "Боріс", що розгляд даної справи належить до господарської юрисдикції. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020 справу № 725/3303/16-ц за позовом малого приватного підприємства "Боріс" про застосування наслідків нікчемності правочину в спосіб визнання недійсним свідоцтва про право власності передано для продовження розгляду до господарського суду Чернівецької області. Тобто позивач з новим позовом не звертався, а звернувся до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією".

218. Отже, Верховний Суд у постанові від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц зробив відповідні висновки щодо перебігу позовної давності у випадку закриття провадження у справі та її подальшого направлення до суду належної юрисдикції за заявою позивача.

219. Висновок суду першої інстанції з цього питання відповідає зазначеному висновку Верховного Суду, а скаржник, у свою чергу, не просить відступити від нього, і Верховний Суд підстав для відступу з власної ініціативи не вбачає.

220. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання на неврахування висновків зі справи №911/2269/20, оскільки у справі, яка переглядається, на відміну від справи №911/2269/20, позивач із новим позовом після закриття провадження судом цивільної юрисдикції не звертався, натомість звернувся із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, внаслідок чого справу було передано на розгляд господарського суду (зі збереженням номеру судової справи - №361/5524/19). З аналогічних причин відхиляється посилання відповідача на висновки із постанов Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

221. Також, в контексті доводів касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування саме судом апеляційної інстанції норм права щодо позовної давності та щодо не надання жодних висновків цим судом з цього питання, Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.269 ГПК).

222. Разом з тим, з оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду вбачається, що апеляційна скарга відповідача була обґрунтована такими доводами: (1) при визначені кількості осіб, що була присутня на спірних загальних зборах суд першої інстанції помилково не врахував доручення, видане ОСОБА_88 , оскільки воно стосується саме спірних загальних зборів та зареєстровано в журналі реєстрації доручень за датою спірних зборів; (2) суд не дав оцінки доводам відповідача, що у зв`язку транслітерацією рос/укр мало місце допущення помилок в прізвищах та ініціалах членів садового товариства; (3) суд помилково не врахував присутніх деяких членів товариства, які значяться в списку; (4) ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів суд не зазначив яке саме право позивача було порушено; (5) відповідач не погоджується з судовим рішенням в частині відмови в розподілу судових витрат, понесених відповідачем під час розгляду справи.

223. Тобто відповідач свою апеляційну скаргу обставиною порушення судом першої інстанції норм права, які регулюють позовну давність, не обґрунтовував, відповідні доводи в апеляційній скарзі не наводив. Зазначене підтверджується матеріалам справи, а також на вказану обставину обґрунтовано звертає увагу позивач у відзиві на касаційну скаргу.

224. Враховуючи зазначене, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача у цій частині. Щодо преюдиції

225. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 01.09.2020 у справі №907/29/19, Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23, від 29.10.2024 у справі №910/10622/23, від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц (в яких Верховний Суд дійшов загальних висновків щодо застосування ч.4 ст.75 ГПК (ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України), вказавши що факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер).

226. Звертає увагу, що у провадженні господарських судів вже перебувало три справи з однаковим предметом позову - визнання недійсним рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 і однаковим відповідачем - СТ "Заліське", у яких встановлені різні факти щодо кількості членів СТ "Заліське", які взяли участь у загальних зборах: 320 осіб (справа №911/2226/21), 297 осіб (справа №911/2269/20), 258 осіб (справа, що переглядається).

227. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, керуючись такими мотивами.

228. Розглядаючи спори щодо оскарження рішень загальних зборів непідприємницьких товариств (кооперативів), необхідно враховувати особливості останніх, у першу чергу таку, як членство у них значної кількості осіб.

229. Як наслідок, відбуваються постійні зміни складу учасників (членів) таких товариств, які додатково зумовлені, для прикладу, смертями членів, їх виїздом з/поверненням на відповідну територію (тим паче враховуючи обставину дії на території України правового режиму воєнного стану), масовою передачею відповідних об`єктів (квартир, гаражів, земельних ділянок) в оплатне чи безоплатне користування іншим особам тощо. Часто така передача не оформлюється документально, а такий власник/орендар часто не зацікавлений у вирішенні спільних проблем.

230. У свою чергу, зазначені обставини також зумовлюють складність (або взагалі неможливість) постійного ведення обліку актуальних членів.

231. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені скаржником справи були ініційовані різними позивачами: у справі №911/2269/20 - ОСОБА_94 , у справі №911/2226/21 - ОСОБА_95 , а у справі, що переглядається, - ОСОБА_1 .

232. У той же час судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, що полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.13 ГПК).

233. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.14 ГПК).

234. Тобто, з огляду, зокрема, на вказані засади господарського судочинства, кожна особа самостійно обирає свою процесуальну поведінку, тактику та стратегію правового захисту (ведення справи), що, у свою чергу, виражається у тому, які саме доводи особа заявляє та які докази на їх підтвердження подає.

235. Натомість суд відповідно до таких конкретних доводів та/або доказів встановлює відповідні обставини та вирішує спір, що може мати наслідком (як у цьому випадку) виникнення невідповідностей, зокрема, в частині встановлених фактичних обставин щодо однієї і тієї ж події.

236. Окрім цього, у справі №911/2226/21 Господарський суд Київської області рішенням від 17.11.2021 в позові відмовив повністю у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. В рішенні суд першої інстанції послався на неможливість встановлення кворуму загальних зборів членів СТ "Заліське" на підставі наданих учасниками справи доказів, у зв`язку з чим, дійшов висновку про неповноважність та неправомочність загальних зборів, що відбулись 20.08.2016 та неправомірність прийнятих на них рішень.

237. Натомість суд апеляційної інстанції в постанові від 28.09.2022 у справі №911/2226/21 зазначив, що виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76-79 ГПК), з урахуванням предмета позову і того, що загальними зборами членів СТ "Заліське" від 20.08.2016, що оформлені протоколом №2, зокрема, внесено зміни та доповнення до статуту товариства та обрано його голову правління за наявності визначеного ст.15 Закону "Про кооперацію" кворуму, колегія визнає необґрунтованими відповідні твердження позивача та висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановлення кворуму загальних зборів членів СТ "Заліське" на підставі наданих учасниками справи доказів.

238. Разом з тим, суд апеляційної інстанції у справі №911/2226/21 погодився із рішенням суду першої інстанції про відмову у позові, однак з мотивів відсутності порушеного права позивача.

239. Натомість, у справі №911/2269/20 Господарський суд Київської області рішенням від 16.03.2021 у задоволенні позову відмовив через пропуск позовної давності. При цьому суд у цьому рішенні дійшов висновку, що на загальних зборах учасників СТ "Заліське", що оформлене протоколом №2 був відсутній кворум 50% + 1, оскільки, рішення приймалось 297 голосами замість 301.

240. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.12.2021 рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 у справі №911/2269/20 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову. При цьому апеляційний господарський суд дійшов аналогічного висновку, що на загальних зборах учасників СТ "Заліське", що оформлене протоколом №2 був відсутній кворум 50% + 1, оскільки, рішення приймалось 297 голосами замість 301.

241. Верховний Суд постановою від 05.07.2022 у справі №911/2269/20 рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

242. Після нового розгляду справи №911/2269/20, Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 погодився із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність кворуму на загальних зборах СТ "Заліське" 20.08.2016, незважаючи на різницю у підрахунках кількості присутніх на загальних зборах (п.7.64 постанови).

243. Тобто фактично Верховний Суд погодився з обставиною щодо відсутності кворуму, яка була встановлена ще у рішенні від 16.03.2021.

244. Натомість рішення у справі №911/2226/21, яким встановлено обставину наявності кворуму, було ухвалено 28.09.2022.

245. Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі №911/433/22 зазначив таке: "54. У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип правової визначеності трактується у світлі дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення від 03.12.2003 у справі "Ryabykh v. russia", заява №52854/99).

55. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", заява №3236/03).

56. Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні ЄСПЛ від 25.11.2021 у справі "Центр "Украса" проти України" (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що судові рішення у провадженні №15/140 фактично нівелювали результати провадження №12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

57. Враховуючи, що постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №911/459/20 була ухвалена та оприлюднена раніше постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №911/1422/20, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували правові висновки та правову оцінку обставин справи, які викладені саме у постанові Верховного Суду, що діють в силу res judicata і мають перевагу перед правовими висновками, що містяться у постанові Північного апеляційного господарського суду: а) як ухвалені раніше; б) як ухвалені Верховним Судом, який є судом вищої інстанції відносно суду апеляційної інстанції".

246. Отже, враховуючи, що обставина відсутності кворуму була встановлена ще в рішенні від 16.03.2021 (з чим погодився суд касаційної інстанції в постанові від 15.11.2023), саме ця обставина повинна враховуватися з огляду на принцип res judicata.

247. Враховуючи зазначене в сукупності, Суд відхиляє доводи скаржника у цій частині. Щодо доказів та процесуальних порушень

248. На думку СТ "Заліське" суд апеляційної інстанції застосував норму права, без урахування висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №911/1402/23 щодо стандарту доказування й оцінки доказів.

249. Стверджує, що протокол №2 загальних зборів та доданий до них список осіб, що зареєструвались для участі в зборах є належним доказом наявності кворуму за відсутності протилежних доказів. Цю обставину визнав Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 при повторному касаційному перегляді справи №911/2269/20. Всупереч принципу змагальності сторін, стандарту вірогідності доказів, суди визначили, що навіть не докази позивача, бо таких він не надав, а лише його твердження щодо членства/не членства окремих осіб - учасників зборів, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем.

250. Також зазначає, що судові рішення оскаржуються і з підстав, передбачених пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК, оскільки судом не повно з`ясовані обставини, які мають значення для справи; обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними; висновки, які суд виклав у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи (посилається на постанову Верховного Суд від 20.11.2024 у справі №520/820/17); порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права полягає у необґрунтованому відхиленні клопотання відповідача про прийняття та дослідження доказів, які мають значення для справи та її правильного вирішення, і неврахуванні при цьому висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2020 у справі №904/2104/19 (щодо єдиного виняткового випадку, коли можливим є прийняття апеляційним судом доказів з порушенням встановленого строку).

251. Верховний Суд такі доводи відхиляє, виходячи з таких мотивів.

252. Так, посилання на те, що протокол №2 загальних зборів та доданий до них список осіб, що зареєструвались для участі в зборах, є належним доказом наявності кворуму за відсутності протилежних доказів, оскільки цю обставину визнав Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №911/2269/20, є необґрунтованим, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності кворуму: "7.64. Ураховуючи викладене та незважаючи на різницю у підрахунках кількості присутніх на загальних зборах Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність кворуму на загальних зборах Садівничого товариства "Заліське" 20.08.2016, для проведення зборів, що є підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське", оформлених протоколом №2 від 22.08.2016, недійсними".

253. Аналогічно справі, що переглядається, суди у справі №911/2269/20 надавали оцінку також іншим доказам, а не безумовно врахували відомості, що містяться у спірному протоколі загальних зборів. Щодо вирішення судами питань про членство в товаристві

254. Скаржник зазначає, що суди не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №911/2739/22. Висновки судів обох інстанцій про відсутність у певних осіб членства у товаристві прямо суперечить приписам ст.15 Закону "Про кооперацію" (щодо компетенції вищого органу управління кооперативу, яким є загальні збори членів кооперативу).

255. У контексті цього доводу також посилається на висновки Верховного Суду щодо способу захисту і порушеного права: суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів, тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес учасника; порушення балансу інтересів має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства; звернення з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів зі спливом значного проміжку часу робить втручання суду у діяльність товариства і повернення його до попереднього стану ще більш чутливим і свідчить про порушення балансу інтересів (постанови від 15.06.2022 у справі №910/6685/21, від 17.04.2018 у справі №922/1671/16, від 23.12.2020 у справі №926/4729/16).

256. Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №911/2739/22, на яку посилається скаржник, зазначив: "Аналіз наведених положень Закону України "Про кооперацію" свідчить про те, що юридичним оформленнями факту прийняття особи до членів кооперативу є саме рішення правління чи голови кооперативу про прийняття особи до кооперативу (у члени кооперативу), яке в подальшому підлягає затвердженню загальними зборами його членів. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що відсутність рішення загальних зборів членів кооперативу як про затвердження рішення правління (голови правління) про прийняття нових членів, так і рішення про відмову у затвердженні цих рішень, за умови, що певна особа є власником земельної ділянки, розташованої на території кооперативу, подала виконавчому органу кооперативу заяву про вступ до кооперативу, внесла вступний внесок і пай у порядку і розмірах, визначених статутом, щодо якої було прийняте рішення правління (голови правління) про прийняття до кооперативу, яка має членську книжку садовода, виконує обов`язки члена кооперативу та сплачує членські внески, не свідчить про те, що така особа не набула членства в кооперативі. За таких умов відсутність жодних прийнятих загальними зборами членів кооперативу рішень як про затвердження рішення правління (голови правління) про прийняття нових членів, так і про відмову у затвердженні цих рішень, а також відсутність таких рішень правління (голови правління) та загальних зборів в матеріалах реєстраційної справи може свідчити про неналежне здійснення виконавчим органом кооперативу своїх повноважень щодо скликання загальних зборів для затвердження таких рішень або ж про неможливість проведення загальних зборів з огляду на нез`явлення достатньої кількості членів кооперативу для визнання зборів повноваженими. Особа, яка вчинила усі необхідні дії для вступу до кооперативу, не може впливати ні на прийняття загальними зборами рішення про затвердження її членства в кооперативі, ні на здійснення органами управління кооперативу державної реєстрації цих рішень, однак має правомірні очікування щодо належного оформлення органами управління кооперативу її членства в кооперативі. Фактично з моменту прийняття правлінням чи головою кооперативу рішення про прийняття особи до кооперативу та до моменту затвердження такого рішення загальними зборами членів кооперативу така особа є носієм прав і обов`язків членів кооперативу. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, з огляду на що передчасно відхилили надані позивачем суду рішення правління Садівницького товариства "Вега" від 22 вересня 2013 року та список членів Садівницького товариства "Вега" власників садових ділянок, що є додатком № 1 до зазначеного рішення правління. При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, відхиливши зазначені докази при дослідженні обставин правомочності загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, одночасно врахував ці докази при формуванні інших висновків про те, що позивач з 22 вересня 2013 року є членом Садівницького товариства "Вега", що свідчить про непослідовність та суперечливість висновків суду апеляційної інстанції".

257. Верховний Суд відхиляє доводи про те, що суди суд першої інстанції у своєму рішенні безпідставно зробив висновки про відсутність членства у СТ "Заліське" у 60 осіб, оскільки суд таких висновків не робив.

258. Натомість суд, здійснивши перевірку відповідності наявних в матеріалах справи списків присутніх членів на загальних зборах СТ "Заліське" 20.08.2016 інформації поіменного списку членів СТ "Заліське" станом на 20.08.2016 встановив, що певна кількість осіб, які зазначені у відповідних списках зареєстрованих на зборах, не є членами товариства згідно загального списку членів товариства, у зв`язку із чим суд виснував про неможливість ідентифікації 60 осіб, як членів товариства СТ "Заліське" та, відповідно, неможливість врахування цих осіб для визначення необхідного кворуму.

259. Тобто суд надав оцінку не факту членства відповідних осіб в товаристві, а доказам, яким підтверджується таке членство в контексті можливості врахування їх присутності на зборах у якості членів товариства.

260. При цьому суд в оскаржуваному рішенні не відхиляв рішення правління про прийняття членів та список членів, що є додатком до такого рішення правління, як у справі №911/2739/22. Щодо додаткового рішення

261. Скаржник зазначає, що у разі скасування рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 також підлягає скасуванню.

262. Позивач, у свою чергу, зазначає, що відповідач не оскаржував, в апеляційному порядку додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023.

263. Верховний Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не оскаржував додаткове рішення в апеляційному порядку.

264. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що скаржник фактично не наводить жодних обґрунтувань щодо суті такого додаткового рішення. Єдиним доводом є те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою.

265. Верховний Суд неодноразово зазначав, що скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22).

266. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування основного судового рішення, відповідно, доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення не знайшли свого підтвердження. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

267. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

268. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

269. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Судові витрати

270. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг, судові витрати зі сплати судового збору за їх подання покладаються на скаржників. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Садівничого товариства "Заліське" на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 у справі №361/5524/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець