Ухвала КГС ВС № 911/737/22

УХВАЛА 29 січня 2024 року м. Київ cправа № 911/737/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Губенко Н. М., розглянувши матеріали касаційних скарг ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області у складі судді Карпечкіна Т. П. від 20.03.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Руденко М. А. від 20.11.2023 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів, ВСТАНОВИВ: 22 червня 2019 року на території Садівничого товариства "Заліське" відбулися загальні збори, які оформлені протоколом №

1. За результатами голосування з розгляду питань порядку денного з питань 4-6 прийняті наступні рішення: - з четвертого питання вирішено: виключити із членів правління достроково ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; прийняти в члени правління ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; - з п`ятого питання вирішено: прийняти Положення по електроенергії, Договір по електроенергії між СТ і членом товариства, Положення про ревізійну комісію, Положення про правління; - з шостого питання вирішено: встановити штраф у розмірі 2 500,00 грн за антисанітарію та занедбаність по земельній ділянці, встановити плату за повторне підключення до електропостачання у розмірі 1 000,00 грн, про попередження власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 про відключення від електропостачання. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 22.06.2019, оформлених протоколом № 1, з наведених питань 4-6. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю порушень при проведенні загальних зборів. Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/737/22 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою від 20.11.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 у справі № 911/737/22. 01 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22. 03 січня 2024 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22 у паперовому вигляді, надіслана поштою. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , що надійшла до Суду через підсистему "Електронний суд", та касаційна скарга ОСОБА_1 у паперовому вигляді, надіслана до Суду поштою, ідентичні за змістом та вимогами, Суд розглядає їх як одну касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22. Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 911/737/22 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували частину 5 статті 245 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої відсутній. В частині доводів касаційної скарги щодо наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 посилається на те, що суди не дослідили та не встановили фактичну кількість членів Садівничого товариства "Заліське", присутніх на спірних загальних зборах; надали перевагу доказам Садівничого товариства "Заліське", не навівши належного обґрунтування підстав відхилення доказів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що призвело до невизначеності доказів для встановлення наявності прав членів Садівничого товариства "Заліське" у 309 осіб, які нібито приймали участь в загальних зборах, що відбулися 22.06.2019. Наведені обґрунтування приймаються Судом як належні. Водночас, в обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що судами неправильно застосовані норми права та не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах: - від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20 стосовно того, що судовим інстанціям необхідно встановити дійсну кількість членів, присутніх на спірних загальних зборах; - від 21.03.2018 у справі № 927/524/17, від 18.04.2018 у справі № 917/1375/16, від 02.05.2018 у справі № 918/373/17, від 02.04.2019 у справі № 927/546/18, від 28.01.2021 у справі № 910/15906/19, від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20 стосовно того, що прийняття зборами рішень за відсутністю кворуму для проведення зборів чи прийняття рішення є безумовною підставою для визнання недійсним такого рішення; - від 08.06.2021 у справі № 910/2442/20 де визначена правова позиція, що особа набуває статусу члена кооперативу, згідно із статтею 11 Закону України "Про кооперацію", з моменту затвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу; - від 29.03.2018 у справі № 922/4604/16, від 26.04.2018 у справі № 910/8091/17 стосовно того що, якщо довіреність учасника (акціонера) на право участі та голосування на загальних зборах оформлена або посвідчена з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасників, передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування; - від 02.05.2018 у справі № 912/3133/16 стосовно того, що судам слід враховувати, що рішення, прийняті за наслідками розгляду питань, викладених у порядку денному так, що це унеможливило усвідомлення акціонером суті питання, яке пропонувалося розглянути на загальних зборах акціонерів, повинні визнаватися недійними у зв`язку із порушеннями в таких випадках права акціонера на попереднє ознайомлення з переліком питань, що виносяться на голосування. Також скаржник зазначає, що судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 925/394/18 де зазначено, що вимога "про визнання нікчемними довіреностей" підпадає під юрисдикцію господарських судів як така, що виникає з корпоративних відносин. Проте Суд звертає увагу на те, що якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Всупереч наведеному скаржник не вказав конкретно яку саме норму (норми) права невірно застосували суди першої та апеляційної інстанцій, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом викладено правові висновки у вказаних постановах, та які не були враховані при ухваленні оскаржуваних судових рішень. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи. Однак пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок додавати до касаційної скарги або документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що не було виконано скаржником. Поряд із цим слід врахувати, що касаційна скарга подана безпосередньо до Верховного Суду, в якому відсутні матеріали справи № 911/737/22. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу У зв`язку із встановленим частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України обов`язком зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), Суд вважає за необхідне роз`яснити, що за частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Оскільки у даній справі позов поданий у 2022 році, для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 481,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481,00 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Враховуючи наведене, судовий збір за подання позову до Господарського суду Київської області підлягав сплаті у сумі 4 962,00 грн (за дві вимоги немайнового характеру: 2 481,00 грн * 2 = 4 962,00 грн). Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22 судовий збір підлягає оплаті у сумі 9 924,00 грн, а саме 4 962,00 грн * 200%, де 4 962,00 грн - розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, вона залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом: - уточнення норми (норм) права, яку (які) застосували/не застосували Господарський суд Київської області та Північний апеляційний господарський суд, стосовно якої/яких у подібних правовідносинах викладено правові висновки у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду; - надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22 у встановлених порядку і розмірі, а саме у сумі 9 924,00 грн, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 911/737/22 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко