Постанова 4873 № 911/1422/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" квітня 2021 р. Справа№ 911/1422/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. секретар судового засідання - Добрицька В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 (повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020) у справі №911/1422/20 (суддя Колесник Р.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" про стягнення частки в статутному капіталі УСТАНОВИВ: До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" в якій позивач просив суд стягнути (витребувати з володіння) з ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на його користь частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" (код 03577160) в розмірі 96250,00 гривень, що відповідає 30,8% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач ухиляється від підписання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, яка була реалізована на електронних торгах, проведених 31.01.2020 та переможцем яких визнано ТОВ "ТД "Труд". Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 у задоволенні позову Товариства обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт продажу - частка у розмірі 30,8% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", на момент проведення торгів не існував, з огляду на втрату зазначеною часткою ознак майна, яке може виступати об`єктом цивільного обороту в силу спеціальних приписів закону. Суд першої інстанції зазначив, що не існує і не може існувати зазначений об`єкт і станом на момент прийняття цього рішення. Відповідач не є особою, що утримує чи володіє цією часткою. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову ТОВ "Торговий дім "Труд". В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що судом не взято до уваги, що позивачем обрано спеціальний спосіб правового захисту, прямо передбачений законом: стягнення (витребування з володіння) спірної частки (п.п. е п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Фактично дана норма Закону містить два способи можливого правового захисту (стягнення та витребування з володіння), які не виключають один одного, можуть бути застосовані одночасно або кожен окремо. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" у справі №911/1422/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/1422/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд". Розгляд справи призначено на 02.03.2021. 01.03.2021 від ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач просив суд урахувати висновки, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №910/5971/20 щодо неправомірності арешту та відчуження частки ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 30,8% статутного капіталу товариства. 02.03.2021 від ТОВ "Торговий дім "Труд" надійшли додаткові пояснення відповідно до яких апелянт просив суд урахувати під час даного апеляційного розгляду у справі №911/1422/20 висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.02.2021 у справі №911/459/20. У зв`язку із перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, 02.03.2021 розгляд справи не відбувся. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 призначено розгляд справи №911/1422/20 на 25.03.2021. 15.03.2021 на адресу суду надійшли заперечення на додаткові пояснення ТОВ "Торговий дім "Труд" відповідно до яких просив суд залишити додаткові пояснення представника ТОВ "Торговий дім "Труд" без розгляду. У задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 залишити в силі. 19.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" з огляду на її необрунтовність. Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 залишити без змін. 25.03.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 01.04.2021. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Судом установлено, що згідно Статуту ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", в редакції затвердженій рішенням загальних зборів товариства №1/17 від 09.11.2017 у власності ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" перебувала нерозподілена частка у власному статутному капіталі у розмірі 0,3%. 18.04.2018 ОСОБА_1 , як учасником ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" та ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", укладено договір, за яким ОСОБА_1 продав ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", належну йому частку у статутному капіталі цього товариства у розмірі 30,5%, вартістю 95312,50 гривень. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" від 12.06.2018, оформленим протоколом №1/18 учасники товариства, які були повідомлені про укладення такого договору, відмовилися від свого першочергового права купівлі частки, затверджено зазначений договір, виведено ОСОБА_1 зі складу учасників, визначено розмір часток учасників та зазначено, що частка у розмірі 30,8% статутного капіталу є нерозподілена та перебуває на балансі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", затверджено нову редакцію статуту товариства. Державна реєстрація змін до установчих документах проведена 13.06.2018 за №13561050016003028. Крім того, судом установлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", оформлених протоколом №1/19 від 10.05.2019 виключено зі складу учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; зменшено статутний капітал товариства на розмір частки, що знаходиться на балансі товариства, у розмірі 30,8 %, що в грошовому виразі складає 95312,50 гривень та на розмір часток Учасників, яких виключено з Товариства, у загальному розмірі 0,6% статутного капіталу, що в грошовому виразі складає 1875,00 гривень. Затверджено розмір Статутного капіталу після зменшення у сумі 215312,50 гривень 100% статутного капіталу дорівнює 100% голосів; затверджено наступний перерозподіл статутного капіталу:

1. Частка у статутному капіталі ОСОБА_8 становить 203255,00 гривень, що складає 94,4% статутного капіталу.

2. Частка ОСОБА_9 становить 6459,38 гривень, що складає 3%.

3. Частка ОСОБА_10 становить 322,97 гривень, що складає 0,15%.

4. Частка ОСОБА_11 становить 322,97 гривень, що складає 0,15%.

5. Частка ОСОБА_12 становить 322,97 гривень, що складає 0,15%.

6. Частка ОСОБА_13 становить 322,97 гривень, що складає 0,15%.

7. Частка ОСОБА_14 становить 3660,30 гривень, що становить 1,7%.

8. Частка ОСОБА_15 становить 322,97 гривень, що складає 0,15%. Доказів оскарження указаного рішення матеріали справи не містять. 10.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Дар`єю Іванівною на рішенні загальних зборів від 10.05.2019 засвідчено справжність підписів Каменської Н.Н., яка діє на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_8 , Литовченка Ю.П., який діє на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , який діє на підставі довіреностей, виданих від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . На підставі цього рішення, 15.10.2019 державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоник Ярославом Івановичем здійснено державну реєстрацію вказаних вище змін до установчих документів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", за №13561050017003028 (щодо зменшення статутного капіталу). Наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2020 №330/5 за скаргою приватного виконавця Говорова П.В. зазначені реєстраційні дії (щодо зменшення статутного капіталу) скасовано оскільки на момент їх вчинення у реєстрі були наявні відомості про арешт частки у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", накладений згідно постанови виконавця від 25.09.2019 у виконавчому провадженні №58064919. Не погоджуючись з прийнятим наказом, ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 31.01.2020 №330/5 (справа №910/5971/20). З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, убачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/5971/20 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/5971/20 скасовано. Прийнято у справі №910/5971/20 нове рішення суду, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №330/5 Міністерства юстиції України від 31.01.2020, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.10.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Ярославом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр". У зазначеній постанові, яка набрала законної сили, судом апеляційної інстанції установлено, що частка ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 30,8% зі спливом річного строку, відведеного законом для її відплатного відчуження втратила ознак оборотоздатності та об`єктом арешту та/чи примусової реалізації бути не могла, а статутний капітал мав бути зменшений за рахунок цієї частки, рішення про що прийнято товариством 10.05.2019, яке є чинним. Відтак, частка у статутному капіталі товариства у розмірі 30,8% не могла бути арештована, оскільки вона взагалі не існувала. Щодо змін у складі учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в порядку спадкування судом установлено наступне. Згідно Свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 помер учасник товариства ОСОБА_8 , який був власником частки статутного капіталу товариства у розмірі 94,4%. Спадкоємицею ОСОБА_8 є ОСОБА_17 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 14.01.2020. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_17 отримала у спадщину, зокрема, частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 203255,00 гривень, що становить 94,4% статутного капіталу. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" від 14.01.2020, оформленого протоколом № 2/19: включено до складу учасників ОСОБА_17 з часткою в розмірі 203255,00 гривень, що складає 94,4% статутного капіталу. На підставі указаного рішення, 21.01.2020 державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком Олегом Івановичем здійснено запис в Єдиному державному реєстрі - "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", за №13561070018003028 (щодо спадкоємця). Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2020 № 1008/5 за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. реєстраційні дії за № 13561070018003028 від 21.01.2020 (щодо спадкоємця) скасовано, оскільки на момент смерті, тобто станом на 23.06.2019, ОСОБА_8 був власником частки у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 203125,00 гривень, а свідоцтвом про право на спадщину посвідчувалося право спадкоємця - ОСОБА_17 на частку в статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 203255,00 гривень, тобто на частку у більшому розмірі ніж існував на день смерті згідно відомостей ЄДР. Судом установлено, що вищезазначений наказ є предметом оскарження в Господарському суді міста Києва у справі №910/5966/20, однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості щодо прийняття остаточного рішення у даній справі. 31.01.2020 відбулися електронні торги з продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", у розмірі 30,8%, яка належить ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" реєстраційний номер лота 381718. Відповідно до акту про проведені електронні торги від 13.02.2020 (лот реалізованого майна №381718), переможцем торгів з придбання зазначеної частки визначено ТОВ "Торговий Дім "Труд". Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, результати зазначених торгів були предметом спору у справі №911/459/20. Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2020 у справі №911/459/20, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Плисецький гранітний кар`єр до Державного підприємства Сетам, Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Труд та Приватного виконавця Говорова Павла Володимировича про визнання торгів з реалізації частки в статутному капіталі недійсними відмовлено повністю. 03.04.2020 державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Ткаченко Дар`єю Володимирівною здійснено запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах за №13561070021003028 (щодо включення ТОВ "Торговий дім "Труд" до складу учасників). Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2020 №1435/5 за скаргою ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" реєстраційну дію від 03.04.2020 №13561070021003028 (щодо включення ТОВ "Торговий дім "Труд" до складу учасників) скасовано, оскільки державному реєстратору не було подано акт приймання-передачі частки учасника у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", а також оскільки реєстраційна дія проведена щодо частки ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру боржників. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, в процесі розгляду цієї справи ТОВ "ТД "Труд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" про: визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за скаргою ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" від 08.04.2020 за № 10495-33-20; зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати реєстраційні дії, пов`язані зі скасуванням реєстраційної дії в ЄДР від 03.04.2020 № 12561070021003028 (щодо включення ТОВ "Торговий дім "Труд" до складу учасників); приведення у відповідність відомостей в Єдиному державному реєстрі, повернувши їх до попереднього стану, а саме до моменту скасування запису від 03.04.2020 №12561070021003028 (щодо включення ТОВ "Торговий дім "Труд" до складу учасників); визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі відповідача-2 в розмірі 30,8%. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі №910/12451/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" про скасування наказу, зобов`язання скасувати реєстраційні дії, визнання права власності залишено без розгляду. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі акту про проведені електронні торги від 13.02.2020 та в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", 27.04.2020 надіслав на адресу відповідача повідомлення із пропозицією протягом 5 днів прибути до офісу адвоката позивача для складання та підписання Акту приймання-передачі частки статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр". Однак відповідачем вказане повідомлення було проігнороване. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення (витребування) від ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" частки статутного капіталу у розмірі 30,8%. Крім того, позивачем зазначено, що протокол від 10.05.2019 (про зменшення статутного капіталу), на який посилається відповідач, складений та підписаний лише 10.09.2019, що підтверджується нотаріальним засвідченням підписів представників учасників на даному протоколі та є недійсним оскільки на момент підписання цього протоколу у ОСОБА_18 , як представника ОСОБА_8 , вже не було повноважень його підписувати, оскільки внаслідок його смерті довіреність на представника втратила чинність. Стосовно успадкування громадянкою ОСОБА_17 частки у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в розмірі 94,4% після померлого спадкодавця ОСОБА_8 та проведення реєстраційної дії в держаному реєстрі щодо внесення змін до складу учасників Товариства та реєстрації за ОСОБА_17 частки в статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в розмірі 94,4%, позивач зазначив, що у громадянки ОСОБА_17 було відсутнє право на успадкування частки у статутному капіталі товариства саме в розмірі 94,4%, оскільки у спадкодавця на момент смерті не було у власності частки в такому розмірі, а на день відкриття спадщини ОСОБА_8 володів часткою в статутному капіталі товариства ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в розмірі 65%. Щодо доводів відповідача про відсутність порушеного права, позивач зазначив, що статтею 15 Цивільного кодексу України визначено окремі підстави для захисту цивільного права особи, якими можуть бути, зокрема, порушення, невизнання, оспорювання цивільного права, а відмова відповідача у складанні акту приймання-передачі частки та подальші дії відповідача, навпаки свідчать про невизнання прав позивача. Відповідач у свою чергу зазначив, що на момент проведення торгів 31.01.2020 з реалізації частки у розмірі 30,8% у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", відповідачу частка у такому розмірі не належала, що свідчить про реалізацію виконавцем неіснуючого об`єкту або майна та/або майнових прав, які на момент проведення торгів йому не належали. Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №1/19 від 10.05.2019, розмір статутного капіталу було зменшено саме за рахунок частки, що перебувала у його власності у розмірі 30,8%, про що виконавцю станом на 15.11.2019 було відомо, що установлено постановою Північного апеляційного господарського суду 20.05.2020 у справі №911/459/20. На момент проведення торгів 31.01.2020 в ЄДР містились відомості про державну реєстрацію №13561070018003028 від 21.01.2020 (щодо спадкоємця), а саме про приналежність ОСОБА_19 , частки в статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 94,4% та перебування у власності відповідача частки лише у розмірі 0,15%, що свідчить про відчуження 31.01.2020 на користь позивача неіснуючої частки. На думку відповідача, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними оскільки позивач у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" із заявою про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю не звертався. У переможця торгів та боржника відсутній обов`язок складати та підписувати Акт приймання-передачі частки учасника у статутному капіталі товариства, адже має застосовуватися інший порядок державної реєстрації на набуту частку у статутному капіталі, а тому права та інтереси позивача відповідачем не порушені. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №915/1299/18 та від 01.10.2019 №910/4446/19 відповідач указував на те, що Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства складається, підписується та є підставою для проведення державної реєстрації тільки після укладання, договорів купівлі-продажу, міни або дарування. При цьому, після реалізації частки учасника товариства на аукціоні (електронних торгах) переможцю торгів та боржнику не потрібно підписувати та складати Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. Довіреності, які видані учасниками товариства з повноваженнями прийняття участі у загальних зборах по всіх питаннях порядку денного та здійснення реєстрації змін до ЄДР нотаріально посвідчені лише 09.09.2019, адже Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Законом України "Про нотаріат" не вимагається нотаріального посвідчення протоколу одразу після його оформлення. Підставою нотаріального посвідчення протоколу стала необхідність внесення змін до відомостей юридичної особи після смерті одного із засновників та володільця найбільшої частки - 94,4% у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" - ОСОБА_8 . Товариство не може бути учасником самого себе, а частка, що ним придбана підлягала відчуженню протягом року, після спливу якого товариство власником частки бути не може, а тому і звернення стягнення на неї та примусовий продаж вчинятися не могли, як і не може така частка стягуватися (витребовуватися) у нього позивачем в межах цієї справи. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з наступного. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; є) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства. Позивач просив суд стягнути (витребувати з володіння) з відповідача на його користь частку у статутному капіталі ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в розмірі 96250,00 гривень, що відповідає 30,8% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр". Як було установлено місцевим господарським судом, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, за формальними ознаками відповідає спеціальному способу захисту, визначеному в п.п. е п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Разом з тим, нормативно, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги із посиланням на положення ст.ст. 321, 387, 388 Цивільного кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Необхідною умовою для застосування ст. 388 Цивільного кодексу України є доведення позивачем, того факту, що він є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Тобто, до предмету доказування у віндикаційному позові входять факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. З матеріалів справи убачається, що станом на день набуття ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" частки учасника ОСОБА_1 у розмірі 30,5% - 18.04.2018 та станом на день затвердження змін до установчих документів - 12.06.2018 та проведення державної реєстрації цих змін - 13.06.2018 були чинними положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і був прийнятий 06.02.2018, однак набрав чинності лише 17.06.2018. Згідно ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством. Отже, за висновком суду, реалізація товариством свого права на відплатне відчуження частки, що придбана ним самим можливо виключно протягом року та після цієї дати відчужуватися не може, адже встановлений ст. 53 Закону строк для відчуження є присічним. Крім того, з положень ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" убачається, що обов`язок товариства зменшити статутний капітал у зв`язку з придбанням частки учасника існує від моменту набуття частки, як альтернативний, а після закінчення річного строку, стає єдиним обов`язком, що може та має бути виконаний товариством. Таким чином, з огляду на дату набуття (18.04.2018) частки ОСОБА_1 , ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" мало здійснити відчуження цієї частки до 18.04.2019 та оскільки до зазначеної дати відчуження частки товариством не здійснено, то після цієї дати товариство було зобов`язане зменшити розмір статутного капіталу. Як убачається з матеріалів справи з 18.04.2019 у власності ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" перебувала нерозподілена частка у власному статутному капіталі у загальному розмірі 30,8% та в силу закону, відповідач був зобов`язаний прийняти рішення про зменшення статутного капіталу за рахунок цієї частки. Позивач стверджував, що зменшення відповідачем 10.05.2019 статутного капіталу на частку у розмірі 30,8%, що була нерозподілена та перебувала на його балансі не може бути враховано судом, адже відповідна державна реєстрації змін відомостей про розмір статутного капіталу та часток учасників була проведена держаним реєстратором 15.10.2019 та скасована наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2020 №330/5, а тому не може прийматися судом до уваги. Як було зазначено вище, з положень ч. 5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства убачається, що обов`язок товариства здійснити відчуження частки іншим особам має бути реалізовано протягом одного року від моменту її придбання. І якщо такий обов`язок товариство протягом року не виконало, то воно зобов`язано здійснити зменшення статутного капіталу. Тобто зі спливом річного строку від моменту придбання частки товариство, як власник частки власного статутного капіталу, втрачає право на альтернативний вибір способу дотримання вимог закону (ч. 5 ст. 53 Закону), та у нього залишається лише обов`язок зменшити статутний капітал. Також суд зазначає, що із набранням чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" такий обов`язок ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" не припинився, адже ст. 25 зазначеного Закону містить положення, що необхідною мірою, є аналогічні тим, що передбачені ст. 53 Закону України "Про господарські товариства". Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство має право придбавати частки у власному статутному капіталі без його зменшення на розмір такої частки лише за умови, що на день такого придбання товариство сформує резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки, який не може використовуватися для здійснення виплат на користь учасників такого товариства. У разі придбання частки (частини частки) учасника самим товариством без зменшення статутного капіталу товариства воно зобов`язане здійснити відчуження такої частки відплатно не пізніше ніж через один рік з дня придбання частки (частини частки). З наведених норм законодавства убачається, що законом вводиться загальне правило, що товариство може придбавати частки учасників без зменшення свого статутного капіталу, лише якщо одночасно сформує резервний капітал, і тоді відчуження такої частки має бути здійснене протягом року. В іншому ж випадку, придбання частки учасника завжди створює обов`язок щодо зменшення статутного капіталу. Указаним Законом було також доповнено ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" частиною третьою наступного змісту: "У разі проведення державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру щодо виключення або виходу учасника (спадкоємця або правонаступника) товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, а також пов`язаних з переданням (набуттям) частки (частини частки) у статутному капіталі самому товариству з обмеженою або додатковою відповідальністю, державний реєстратор одночасно вносить запис про зменшення розміру статутного капіталу на розмір відповідної частки (частини частки) у статутному капіталі. Ця частина не застосовується, якщо товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, яке набуває частку (частину частки) у своєму статутному капіталі, разом із заявою про державну реєстрацію надасть довідку про формування резервного капіталу у розмірі, який відповідно до закону допускає володіння часткою (частиною частки) у своєму статутному капіталі. Судом першої інстанції було установлено, що із набранням чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" положення в цій частині аналогічно врегульовують дану ситуацію та певною конкретизацією є лише те, що для зменшення статутного капіталу, у разі придбання частки самим товариством, не потрібно навіть рішення товариства, адже здійснюючи реєстрацію змін складу учасників через набуття частки товариством, реєстратор одночасно вносить запис про зменшення статутного капіталу, якщо товариство не подало довідку про формування резервного капіталу. Загалом законодавець має на увазі, що частка, яка набувається самим товариством може перебувати у його власності тільки лише протягом одного року, а за загальним правилом на цю частку розмір статутного капіталу підлягає зменшенню. Також судом установлено, що з 18.04.2019 (дата спливу річного строку після придбання частки) ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" вже втратило право здійснювати відчуження частки, що належить йому у власному статутному капіталі та могло лише прийняти рішення про зменшення статутного капіталу. При цьому, суд звертає увагу, що зменшити статутний капітал є саме обов`язком товариства встановленим законом. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" свій обов`язок щодо зменшення статутного капіталу товариства виконало, прийнявши 10.05.2019 відповідне рішення. За висновками суду, на підставі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відчуження товариством протягом року своєї частки має здійснюватися на відплатній основі. Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживаною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Отже, зазвичай частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживаною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та може бути об`єктом права власності та, відповідно, об`єктом цивільного обороту. Таким чином, якщо зменшення статутного капіталу не відбулося протягом року, частка в статутному капіталі товариства, що належить самому товариству, може бути предметом купівлі-продажу, відповідає ознакам майна, що є оборотоздатним у цивільних правовідносинах. При цьому, не можна ототожнювати частку учасника в статутному капіталі із часткою, що придбана самим товариством. Частка, що належить самому товариству не утворює виникнення у такого товариства корпоративних прав по відношенню до нього самого, перебуває у власності тимчасово (протягом року) та зі спливом року від моменту її набуття, ознак майна втрачає, адже зі спливом цього строку втрачає можливість бути об`єктом відчуження, втрачає ознаки оборотоздатності. В той час, як частка в статутному капіталі, що належить учаснику товариства таких ознак ніколи не втрачає. Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату проведення спірних електронних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Відповідно до ч. 1 ст. 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства. Згідно ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Відповідно до пунктів 4 та 6 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 (далі - Порядок) після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Відповідно до пункту 8 розділу Х Порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства та ураховуючи правову природу процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуте стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, а також ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином. Предметом правочину, що укладається у спосіб проведення відповідних торгів з продажу арештованого майна, має бути майно, що відповідає критеріям, визначеним в ст. 190 Цивільного кодексу України, майна, що об`єктивно існує та є оборотоздатним станом на час проведення відповідних торгів. Як убачається з матеріалів справи, виконавець накладаючи арешт на частку в статутному капіталі у розмірі 30,8% виходив із відомостей, що містяться в ЄДР. З огляду на порядок ведення ЄДР, відображення в ньому відомостей про товариство відбувається таким чином, що саме товариство, якому тимчасово належить частка у власному статутному капіталі зазначається в ЄДР, як учасник цього ж товариства. Як було зазначено судом, тимчасове перебування частки у власності самого товариства не утворює виникнення корпоративних правовідносин у товариства із самим собою. Товариство позбавлене можливості участі у зборах учасників, голосування на них, кворум на зборах визначається без врахування частки, що належить товариству, розподіл прибутку відбувається без врахування частки, що належить товариству, отже у даному випадку відсутні ознаки, що притаманні для корпоративних відносин між товариством, як власником нерозподіленої частки, та товариством як об`єктом корпоративних правовідносин. Тобто, учасником товариства не може бути саме товариство. Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №905/691/18. З огляду на викладене, беручи до уваги значну особливість частки в статутному капіталі Товариства, як майна, на яке може бути звернуто стягнення, виконавець, встановивши, що боржнику належить частка у власному статутному капіталі, мав пересвідчитися в тому, що така частка є оборотоздатною станом на момент проведення торгів, з огляду на спеціальні приписи як Закону України "Про господарські товариства", що діяли станом на час набуття товариством частки учасника, так і Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що діяв станом на час проведення торгів, та що наділяють частку, яка придбана самим товариством ознаками майна та оборотоздатності лише тимчасово, а саме протягом року від моменту її придбання. Установивши, що набуття права на таку частку відбулося більше ніж рік тому, та застосувавши положення ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" чи ст. 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавець міг встановити, що на момент проведення торгів з продажу частки ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" (31.01.2020), та власне і станом на момент прийняття постанови про накладання арешту на цю частку (25.09.2019), вона вже не могла бути об`єктом продажу за будь-яким правочином, в тому числі і в порядку примусової реалізації арештованого майна. Та щодо цієї частки могла бути застосована лише одна процедура, визначена законом - зменшення за її рахунок розміру статутного капіталу, яка, як вбачається, була застосована ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" рішенням від 10.05.2019. Позивач заперечував щодо прийняття судом до уваги рішення ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" від 10.05.2019, яким зменшено розмір статутного капіталу за рахунок частки, що належала товариству у розмірі 30,8%, та зазначив, що нотаріальне посвідчення підписів осіб, що підписали це рішення відбулося лише 10.09.2019 , на цей момент учасник товариства ОСОБА_8 вже помер, а тому довіреність, на підставі якої від його імені діяла ОСОБА_18 втратила чинність, а також посилався на те, що проведена державна реєстрація змін у зв`язку зі зменшенням статутного капіталу 15.10.2019, наказом Міністерства юстиції України від 31.01.2020 була скасована. Судом установлено, що рішення загальних зборів ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", оформлене протоколом №1/19 від 10.05.2019 наразі є чинним, недійсним не визнано, не оспорюються, а отже є таким, що породжує правові наслідки, обумовлені його змістом. Прийняття зазначеного рішення не було формою реалізації ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" свого права на зменшення розміру статутного капіталу в порядку, передбаченому ст. 19 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а було формою виконання товариством свого обов`язку, визначеного Законом України "Про господарські товариства" (ч. 5 ст. 53), що діяв станом на момент його виникнення та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (ст. 25), що діяв станом на день прийняття рішення, що встановлюють примус товариства до вчинення такого зменшення. При цьому навіть зміна, його скасування чи визнання недійсним рішення про зменшення статутного капіталу не може призвести до жодних наслідків, що можуть вплинути на розглядувані правовідносини, адже ніякої іншої дії, окрім зменшення розміру статутного капіталу за рахунок частки, що належить товариству після закінчення року після її набуття (18.04.2019) товариством, та тим більше, іншими особами вчинено бути не може. Той факт, що на момент нотаріального посвідчення (10.09.2019) підписів осіб, що підписали рішення зборів від 10.05.2019 ОСОБА_8 помер чинність цього рішення не припиняє. Відповідно до зі змісту рішення, станом на 10.05.2019 участь у зборах від імені ОСОБА_8 приймала ОСОБА_18 та саме її підпис було посвідчено на протоколі нотаріально 10.09.2019. Законодавством не передбачено, що рішення загальних зборів набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення підписів осіб, які його підписали. Вимога про нотаріальне посвідчення підписів визначена ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та стосується саме вимог до документів, що подаються з метою реєстрації змін відомостей, що містяться в ЄДР. Згідно ст. 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі смерті особи, яка видала довіреність. Разом з тим, згідно абзацу другого п. 6 ч. 1 ст. 248 цього ж кодексу у разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків. Отже, з огляду на те, що внаслідок прийнятого товариством рішення від 10.05.2019 про зменшення розміру статутного капіталу було визначено розмір статутного капіталу та часток учасників та частка ОСОБА_8 була визначена у розмірі 94,4%, порівняно із часткою, що йому належала станом на день прийняття рішення в розмірі 65%, ОСОБА_18 , підпис якої посвідчувався на тексті протоколу №1/19 від 10.05.2019 діяла правомірно, адже саме вона приймала участь на зборах 10.05.2019, а проведення державної реєстрації відповідних змін в ЄДР в частині реєстрації збільшення частки ОСОБА_8 є способом забезпечення інтересів його спадкоємців, а тому, за висновком суду, такі дії відповідають вимогам абзацу другого п. 6 ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України. Судом враховано, що нотаріальне посвідчення підписів осіб на протоколі зборів не обумовлює набрання рішенням чинності, а лише створює необхідні передумови для проведення подальшої державної реєстрації відповідних змін в ЄДР. Проведення реєстрації зміни відомостей в ЄДР є похідною дією, яка вчиняється щодо правовідносин, що вже виникли на підставі рішення загальних зборів від 10.05.2019. Рішення приймається товариством на загальних зборах та нотаріальне посвідчення підписів осіб на такому рішенні може не збігатися із датою прийняття такого рішення, а тому сама лише обставина нотаріального посвідчення на рішенні від 10.05.2019 підпису ОСОБА_18 , як представника ОСОБА_8 після його смерті не може свідчити про нечинність цього рішення, адже на момент його прийняття (тобто за життя ОСОБА_8 ) підстав стверджувати про відсутність у представника повноважень діяти від його імені у суду не має. Крім того, судом зазначено, що державна реєстрація змін, зокрема щодо розміру статутного капіталу та зміни запису про приналежність ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" частки у власному статутному капіталі є похідною дією, а правові наслідки зменшення розміру статутного капіталі обумовлені рішенням загальних зборів від 10.05.2019, яке є чинним та таким, що ґрунтується на вимозі закону про обов`язковість прийняття рішення про зменшення статутного капіталу. Судом першої інстанції також було враховано, що державну реєстрацію змін на підставі рішення товариства від 10.05.2019, що була проведена 15.10.2019 була скасована наказом Міністерства юстиції України тільки 31.01.2020, тобто в день проведення торгів. Однак, як було зазначено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, яка набрала законної сили, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/5971/20 та прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №330/5 Міністерства юстиції України від 31.01.2020, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.10.2019 №13561050017003028 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Ярославом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр". У зазначеній постанові, судом апеляційної інстанції установлено, що частка ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 30,8% зі спливом річного строку, відведеного законом для її відплатного відчуження втратила ознак оборотоздатності та об`єктом арешту та/чи примусової реалізації бути не могла, а статутний капітал мав бути зменшений за рахунок цієї частки, рішення про що прийнято товариством 10.05.2019, яке є чинним. Відтак, частка у статутному капіталі товариства у розмірі 30,8% не могла бути арештована, оскільки вона взагалі не існувала. Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Таким чином, установивши, що частка ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" у розмірі 30,8%, хоча і перебувала у власності відповідача, однак зі спливом річного строку, відведеного законом для її відплатного відчуження втратила ознак оборотоздатності та об`єктом арешту та/чи примусової реалізації бути не могла, а статутний капітал мав бути зменшений за рахунок цієї частки, про що 10.05.2019 товариством прийнято рішення, яке є чинним, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач внаслідок проведених торгів не є особою, що за наслідками проведених торгів набула право власності на таку частку. Сам факт проведення торгів не може легітимізувати набуття позивачем права на частку, оскільки, як вже було установлено судом вище, станом на момент проведення торгів частка, що перебувала у власності відповідача втратила ознак оборотоздатності, не могла бути об`єктом відчуження та згідно приписів закону товариство було зобов`язано за рахунок цієї частки зменшити розмір власного статутного капіталу. Як вже зазначалось, дана ситуація виникла внаслідок помилкового ототожнення виконавцем та позивачем частки, що належить учаснику товариства, яка завжди може бути об`єктом цивільних правовідносин без обмеження в часі, на яку можливе звернення стягнення, та частки у статутному капіталі товариства, що внаслідок її придбання у учасника належить самому товариству лише протягом року, після спливу якого жодне відчуження такої частки вчинятися не може, а статутний капітал підлягає зменшенню. Отже, з урахуванням положень ст. 328 Цивільного кодексу України, у суду відсутні підстави вважати, що у позивача виникло право власності на частку у розмірі 30,8% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" з огляду на відсутність того майна, щодо якого такі торги проводилися, як на момент їх проведення, так і на момент прийняття судом цього рішення, адже необґрунтованість цього активу установлена судом, а незаконність здійснення відчуження частки на торгах прямо випливає із закону. За таких обставин, задоволення позову як у спосіб визначений позивачем в позові так і в будь-який інший спосіб є неможливим, оскільки судом установлено, що об`єкт продажу - частка у розмірі 30,8% статутного капіталу ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр", на момент проведення торгів не існував, з огляду на втрату зазначеною часткою ознак майна, яке може виступати об`єктом цивільного обороту в силу спеціальних приписів закону. Не існує і не може існувати зазначений об`єкт і станом на момент прийняття судом цього рішення. Відповідач, відповідно, не є особою, що утримує чи володіє цією часткою. Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про відмову у задоволенні позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на позивача. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Труд" на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2020 у справі №911/1422/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 13.04.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна