Постанова Київський апеляційний суд № 358/1575/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №358/1575/24 Головуючий у І інстанції - Романенко К.С. апеляційне провадження №22-ц/824/8698/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- установив: У вересні 2024 року ТОВ«ФК «ЄАзПБ» звернулося до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що18 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101016528. Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ним, ТОВ «ФК «ЄАзПБ», укладено Договір факторингу №16072024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) йому за плату належні йому Права Вимоги, а воно приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором щодо Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, воно набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23550 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 550 грн. - заборгованість за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею. Всупереч умовам Кредитного договору, попри повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення йому права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на його рахунки, ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 року ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ним, ТОВ «ФК «ЄАзПБ», за кредитним договором №101016528 від 18.11.2021 року в розмірі 23500 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 550 грн.- заборгованість за комісією. Щодо укладання кредитного договору №002/11476629-SP від 03 вересня 2021 року то зазначало, що ОСОБА_1 уклав з АТ «ТАСКОМБАНК» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/11476629-SP від 03 вересня 2021 року, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на вебсайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору. Строк дії Кредитного ліміту за Кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення Кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного ліміту; направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом Кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку. 04.04.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ним, ТОВ «ФК «ЄАзПБ», укладено Договір факторингу №HI/11/17-Ф від 04.04.2024, відповідно до умов якого, воно зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКОМБАНК» зобов`язується відступити йому Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки - обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 Реєстру Прав Вимог воно набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11527,27 грн., з яких: 5391,98 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 6135,29 грн. - загальна заборгованість по відсотках, 0 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0 грн. - пеня/штрафи. Згідно з п. 2.3. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитними договорами, Договорами Поруки та їх перехід від АТ «ТАСКОМБАНК» до нього відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення ним оплати згідно п. 3.1 цього Договору, після чого воно стає кредитором щодо Позичальників стосовно боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог підтверджує факт переходу від Клієнта до нього, ТОВ «ФК «ЄАзПБ», Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною Договору факторингу. Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Попри це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 04.04.2024 рокувоно не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за кредитним договором №002/11476629-SP від 03 вересня 2021 року в сумі 11527,27 грн., з яких: 5391,98 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 6135,29 грн. - загальна заборгованість по відсотках, 0 грн. - загальна заборгованість по комісії, 0 грн. - пеня/штрафи. Просило суд, стягнути ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості: за кредитним договором №002/11476629-SP від 03.09.2021 року в розмірі 11527,27 грн., з яких: - 5391,98 грн. - загальна заборгованість за тілом кредиту; - 6135,29 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; за кредитним договором №101016528 в розмірі 23550 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 18000 грн. сума заборгованості за відсотками. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 35077,27 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року зазначений вище позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАзПБ» заборгованість в сумі 35077,27 грн., що складається із заборгованості за кредитним договором №101016528 в розмірі 23550 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками, 550 грн. - заборгованість за комісією, а також заборгованості за кредитним договором №002/11476629-SP в сумі 11527,27 грн., з яких: 5391,98 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту, 6135,29 грн. - загальна заборгованість по відсоткам. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАзПБ» судові витрати в сумі 3028 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано достовірних та достатніх доказів, які б доводили, що між сторонами укладено кредитні договори і саме на таких умовах, на яких наполягає позивач. Крім цього, надані позивачем документи не підтверджують факту виникнення грошових зобов`язань, що передбачаються до стягнення у даній справі, об`єктивно свідчать про недотримання простої письмової форми при укладенні кредитних договорів, а тому, такі договори є нікчемними. Вказує, що позивачем не доведено належними доказами, що первісними кредиторами дійсно передавались грошові кошти у фінансовий кредит/позику, що унеможливлює його цивільно-правову відповідальність. Зазначає, що ним було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності на момент поновлення провадження у даній справі, однак, суд першої інстанції не розглядав порушене ним питання із огляду на неприйняття відзиву на позовну заяву в цілому. Просив сул, скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення. На вказану апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАзПБ» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що для укладання договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Наголошує, що сторони узгодили розмір кредиту, строки та умови користування коштами, у договорах передбачено умови та строки нарахування відсотків та відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору. Відповідач під час укладення кредитних договорів ознайомився зі всіма істотними умовами договорів. Отже, підписавши договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені кредитними договорами, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраних ним фінансових установ, отримавши від них всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Долучені ним докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за Кредитними договорами. Вказує, що апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів на спростування його позовних вимог, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Зазначає, що воно не здійснювало жодних додаткових нарахувань і не застосовувало жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нарахування за порушення кредитних зобов`язань здійснювались виключно первісними кредиторами. Відтак, воно просило суд стягнути із відповідача ту заборгованість за Кредитними договорами, яка була нарахована Первісними кредиторами за неналежне виконання взятих на себе Позичальником зобов`язань. Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Богуславського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що18 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №101016528. Відповідно до Розділу 1 сума кредиту становить 50000 грн. (1.2), строк кредитування 30 днів з 18.11.2021 (1.3), позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 18.12.2021 (1.4). За надання кредиту встановлено комісію 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту і складає 950 грн. (1.5.1), проценти за користування кредитом 3000 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (1.5.2). Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3950 грн. в грошовому виразі та 119,128.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п .п . 1.5.1 - 1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 8950 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п . 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань(1.5). Згідно пункту 7.1. Договору Цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та №2) , набуває чин н ості з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п .2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. З цим Договором та Графіком платежів був ознайомлений Позичальник до укладення Договору й до них приєднався підписавши Договір, зокрема проставивши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як власноручний підпис (розділ 6 Договору). 16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено Договір факторингу №16072024 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАзПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається). Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором щодо Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23550 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 550 грн. - заборгованість за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАзПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за кредитним договором №101016528 від 18.11.2021 року в розмірі 23500 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18000 грн. - сума заборгованості за відсотками; 550 грн.- заборгованість за комісією. Крім того, 03 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету №622154 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття по точного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, в якій просив відкрити йому поточний рахунок та встановити ліміт кредитування. Відповідно до заяви №622154 про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_1 підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) AT «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в тому числі, але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку за посиланнями https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua, які він разом з додатками отримала в мобільному додатку «Sportbank» та з якими він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов`язався неухильно дотримуватися. Акцептована відповідачем публічна пропозиція разом з даною заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Відповідно до п.10.1. Публічної пропозиції (оферти) AT «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про відкриття поточного рахунку та видачу та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», клієнт підписанням заяви-анкети в повному обсязі умови публічної пропозиції (разом з усіма додатками), в тому числі умови щодо кредитування рахунку та приймає (підписує) паспорт споживчого кредиту. При цьому, сторони погоджуються, що умови договору в частині кредитування рахунку, які приймає клієнт містять всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту, обов`язковість яких визначена законодавством України, в тому числі загальний ліміт кредитування рахунку, в межах якого відповідно до умов договору банком для клієнта встановлюється ліміт кредитування рахунку. Пунктом 10.5. Публічної пропозиції (оферти), підтвердженням погодження клієнтом встановленого ліміту кредитування рахунку/зміни ліміту кредитування є здійснені клієнтом операції з розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів та/або здійснення безготівкового переказу після встановлення або зміни ліміту кредитування рахунку. Згідно з п. 10.6. Публічної пропозиції (оферти), клієнт може відмовитись від одержання кредиту шляхом не допущення здійснення операцій за рахунком за рахунок кредиту та/або ініціювати скасування ліміту кредитування рахунку шляхом направлення відповідного повідомлення узгодженими каналами зв`язку. Клієнт може також ініціювати зменшення/встановлення нульового ліміту кредитування рахунку шляхом ініціювання таких змін в мобільному додатку «Sportbank». Зміна ліміту кредитування рахунку здійснюються банком протягом 48 годин шляхом відображення банком в мобільному додатку «Sportbank» нового розміру ліміту кредитування рахунку. Відповідно до п.10.10. Публічної пропозиції (оферти), за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти. Тип процентної ставки - фіксована. Розмір процентної ставки, вказується в тарифах та залежить від виду операцій, які здійснює клієнт за рахунок кредиту та терміну фактичного користування кредитом. Розмір процентної ставки може бути змінений шляхом внесення змін до даної публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 публічної пропозиції. Розмір орієнтовної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту, що надається в межах Ліміту Кредитування рахунку, відповідають розмірам цих значень зазначеним в Паспорті споживчого кредиту щодо кредитування рахунку споживача в рамках проекту «sportbank». Як вбачається з матеріалів справи, у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 ОСОБА_1 мав заборгованість перед ТОВ «ТАСКОМБАНК» в сумі 11527,27 грн., з яких: 5391,98 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6135,29 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0 грн. - заборгованість за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею. Згідно з розрахунком заборгованості кредитним договором №002/11476629-SP від 03.0.2021 року ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАзПБ» за в сумі 11527,27 грн., з яких: 5391,98 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6135,29 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0 грн. - заборгованість за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею. Так, зокрема, згідно з матеріалами, наданими позивачем, 04.04.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАзПБ» укладено Договір факторингу №HI/11/17-Ф від 04.04.2024 року, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАзПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАзПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки - обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Згідно з п. 2.3. Відступлення Права Вимоги і всіх інших прав, належних АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитними договорами, Договорами Поруки та їх перехід від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФК «ЄАзПБ» відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Прав Вимог згідно Додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАзПБ» згідно п. 3.1 цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАзПБ» стає кредитором щодо Позичальників стосовно боргу та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимог підтверджує факт переходу від Клієнта до ТОВ «ФК «ЄАзПБ» Прав Вимоги Боргу та є невід`ємною частиною Договору факторингу. Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 року Реєстру Прав Вимог ТОВ «ФК «ЄАзПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11527,27 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено договір про надання фінансових послуг у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію». Встановивши, що відповідач пройшов процедуру ідентифікації в системі та підписав договір одноразовим ідентифікатором, суд визнав правочин укладеним у письмовій формі. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач підписав заяву-анкету №622154 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, в якій йому було відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт кредитування. Суд дійшов висновку, що позивач довів факт передачі коштів позичальнику шляхом надання довідки платіжного оператора про безготівковий переказ на вказану в договорі картку. Судом встановлено, що право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ЄАзПБ» на підставі належно оформлених договорів факторингу та відступлення прав вимоги. Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості з боку відповідача, суд визнав вимоги позову про стягнення кредитної заборгованості обґрунтованими. Суд також виходив із того, що відповідач не надав власного контррозрахунку та не спростував обставини, на які посилався позивач. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом. У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем. Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису. Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору від імені відповідача, останнім суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржував правомірність укладеного договору. Отже, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами зазначених кредитних договорів про надання кредиту, та його підписання ОСОБА_1 . Щодо доводів про недоведеність факту видачі кредиту на рахунок відповідача та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини1 та 2 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України). Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. На підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо надання коштів, позивачем надано платіжне доручення №35346865 від 18.11.2021 року ТОВ «Мілоан» про переказ Литовченку Д.В. 5000 грн., призначення платежу: Кошти згідно договору №101016528, розрахунок заборгованості первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №101016528, довідка АТ «ТАСКОМБАНК» та виписка по особовому рахунку кредитного договору №002/11476629-SP. У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц). Крім того, станом на лютий 2021 року регулювання операцій з електронними платіжними засобами здійснювалося Постановою НБУ №705 від 05.11.2014, п. 8 розділу VII якої було передбачено, що документи за операціями повинні містити реквізити, дозволені правилами безпеки платіжної системи. Водночас апеляційна скарга не містить відповідних доводів та належного правового обґрунтування, які б давали підстави для висновку про те, що застосоване у звіті платіжного оператора маскування реквізитів платіжного засобу не відповідало правилам безпеки відповідної платіжної системи (Visa) або суперечило встановленим вимогам щодо захисту інформації під час здійснення переказу коштів. Отже, сукупність даних звітів, а саме ідентичність номерів договорів, точний час операції, суми кредиту та збіг маскованих цифр картки з реквізитами в договорі, дає суду підстави за стандартом більшої переконливості вважати факт отримання коштів відповідачем доведеним (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц). Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Надавши докази успішної транзакції на картку, вказану відповідачем, позивач виконав свій обов`язок. Водночас, відповідач, будучи власником рахунку, мав безперешкодний доступ до банківської виписки, проте не надав її суду на спростування факту зарахування коштів, що розцінюється судом як відсутність доказів на підтвердження його заперечень. Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а тому позивачем не доведено факт надання грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Кредитним договором-1 та -2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Щодо доводів скаржника про застосування строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Постановою КМУ від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 року по 30.06.2023 рік. Разом з цим, відповідно Закону України№ 2120-IXвід 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Кредитні договори було укладено 18.11.2021 року та 03.09.2021 року в той час, як позивач звернувся до суду 24.09.2024 року, враховуючи строки дії договорів та зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку з карантином на території України та введенням воєнного стану в Україні, посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не заслуговує на увагу суду. Отже, з урахуванням наведених вище правових норм, строк позовної давності позивачем не було пропущено. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба