Постанова Київський апеляційний суд № 358/1485/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 358/1485/24 провадження № 22-ц/824/4882/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року в складі судді Тітова М. Б., встановив: 05.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 25 вересня 2009 року. В шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 січня 2022 року Дарницьким районним судом м. Києва видано судовий наказ (справа №753/25872/21), яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 грудня 2021 року та до досягнення старшою дитиною повноліття. На підставі вказаного судового наказу Богуславським ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 11 червня 2024 року (справа №358/230099/23) шлюб між сторонами розірвано. Зазначала, що відповідач не сплачує аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 20.08.2024 на загальну суму 153 744,64 грн, що підтверджується розрахунком державного виконавця. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За її підрахунками, за період з грудня 2021 року по 03 вересня 2024 року сума неустойки (пені), яку відповідач зобов`язаний сплатити на її користь, складає 148 603,8 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить близько 15 000 грн. 05.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зміну розміру позовних вимог. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 63 024 грн 38 коп. Зазначила, що Миронівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) було складено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 20.03.2025 в сумі 63 373, 91 грн. З`ясувалось, що відповідач здійснив низку платежів на її користь, але не проінформував про це державних виконавців: 5 025,13 грн (29.10.2024); 10 050 грн (18.02.2025); 8040,20 грн (24.02.2025); 5025,13 грн (01.05.2025); 6 030,15 грн (29.06.2025); 6030,15 грн (28.07.2025); 6030,15 грн (29.08.2025). Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) за зверненням позивача було складено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 01.07.2025 в сумі 91 833,73 грн. Згідно розрахунку позивача, який враховує всі платежі, здійснені відповідачем, сума заборгованості по пені за прострочення сплати аліментів станом на 05.09.2025 становить 63 024,38 грн. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 63 024, 38 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 63 024,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в розмірі 1 211,20 грн. Суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що станом на 05.09.2025 у відповідача існувала заборгованість зі сплат аліментів, у виникненні якої є вина відповідача, оскільки він є працездатним за віком та відсутні відомості , що він за період виникнення заборгованості мав тимчасову непрацездатність чи мав інші поважні причини щодо працевлаштування. Беззаперечних доказів на спростування вини у несплаті аліментів та виникненні заборгованості відповідач не надав. Вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) заявлені в розмірі 63 024,38 грн, що відповідає положенням ч. 1 ст. 196 СК України, якою визначено, що пені стягується не більше 100 відсотків заборгованості. Додатковим рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 20.11.2025 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги надані відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, які мають істотне значення при вирішенні даного спору, а також неналежним чином встановив фактичні обставини стосовно невинуватості відповідача у виникненні заборгованості по аліментах. Судом оцінено квитанції про сплату аліментів лише за 2025 рік за період з 2021 по 2025 рік, що є незаконним. За цей період відповідачем систематично сплачувались аліменти, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 15.10.2024 рік. Звертає увагу, що заборгованість виникла після відкриття виконавчого провадження 16 лютого 2024 року, не з вини відповідача, а з вини самого позивача, яка не надала реквізити і номер виконавчого провадження відповідачу, а лише заявила, що аліменти потрібно платити у виконавчу службу. Тому відповідач не зміг до надання йому реквізитів виконавчого провадження сплачувати аліменти. Крім цього, позивачка знаходиться з дітьми за кордоном, отримує на них допомогу, на дзвінки не відповідає, уникаючи офіційної сплати аліментів, щоб не відмінили соціальну допомогу в Німеччині. Дізнавшись 04.10.2024 про виконавче провадження, відповідач повідомив державного виконавця про добровільну сплату аліментів з 2022 по 2024 роки, надав підтверджуючі квитанції, після чого відбувся перерахунок заборгованості та видана нова довідка від 15.10.2024, де врахована сплата відповідачем аліментів в сумі 124 002,42 грн та з якої вбачається відсутність заборгованості відповідача. Станом на вересень 2024 року борг становив лише 39 351, 31 грн. Зазначає, що з 2022 по 2025 рік це період воєнного стану, він працює на ринку та продає товари для дому, торгівля вкрай важка, після сплати аліментів залишає собі незначну суму. 29.01.2026 представник ОСОБА_1 - представник ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року без змін. Посилається на те, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Заява про видачу судового наказу була подана 20.12.2021, а тому відповідна заборгованість почала нараховуватися з цієї дати. Розрахунок містить відомості про платежі відповідача з 2022 року по 20.03.2025 рік. Судом було враховано всі платежі, а не лише за 2025 рік. Про реквізити карткового рахунку позивача відповідачу було відомо, останній на вказаний рахунок, за його твердженням, робив «платежі по аліментах». Жодних перешкод для сплати аліментів на вказаний рахунок відповідач не мав. Не наводить відповідач і жодної норми законодавства, яка б зумовлювала скасування соціальної допомоги в разі отримання аліментів. Про обізнаність відповідача про наявність виконавчого провадження свідчить той факт, що перший платіж по аліментах, хоч і на недостатню суму (4 115,58 грн) було зроблено в січні 2022 року. Миронівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) було складено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 20.03.2025 в сумі 63 373, 91 грн. Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) за зверненням позивача було складено розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 01.07.2025 в сумі 91 833,73 грн. Звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом на оскарження розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 станом на 20.03.2025 року та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_1 станом на 01.07.2025, складених відповідними державними виконавцями. Згідно розрахунку позивача, сума заборгованості по пені за прострочення сплати аліментів станом на 05.09.2025 становить 63 024,38 грн. Відповідач не надав жодного контр-розрахунку суми пені за прострочення сплати аліментів. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року в справі № 753/25872/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 грудня 2021 року та до досягнення старшою дитиною повноліття. 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала до Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області заяву про примусове виконання судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року у справі № 753/25872/21. Постановою заступника начальника Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області від 16 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року в справі № 753/25872/21. 20 серпня 2024 року заступником начальника Богуславського відділу ДВС в Обухівському районі Київської області складено розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 20 серпня 2024 року за період з грудня 2021 року по липень 2024 року, згідно з яким розмір заборгованості складав 158 744,54 грн. 15 жовтня 2024 року державним виконавцем Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Ульваком О.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 15 жовтня 2024 року в сумі 39 351,31 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року (справа № 753/2004/25), в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 15 жовтня 2024 року, проведеного державним виконавцем Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Ульваком О.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 відмовлено. 20 березня 2025 року заступником начальника Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ульваком О.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 12 березня 2025 року в сумі 63 373,91 грн. 20 березня 2025 року заступником начальника Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Ульваком О.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). 30 липня 2025 року старший державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на 01 липня 2025 року в сумі 91 833,73 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 05.09.2025 сума пені виходячи з суми заборгованості, що виникла за період грудня 2021 року по серпень 2025 року, становить 63 024,38 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів з огляду на таке. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Згідно з частиною першою статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 на підставі судового наказу Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року в справі № 753/25872/21 має сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 грудня 2021 року та до досягнення старшою дитиною повноліття. ОСОБА_2 знав про свій обов`язок сплачувати аліменти на утримання дітей, не заперечував щодо існування у нього заборгованості зі сплати аліментів, про її погашення частинами протягом певного часу. Разом з тим, належних та достатніх доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, а також про вжиття ним усіх заходів для належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів матеріали справи не містять. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, оскільки ним не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, останнім також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкод для своєчасної сплати аліментів. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Суд першої інстанції, встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період не перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, вірно застосував положення частини першої статті 196 СК України та дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості в сумі 63 024 грн 38 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем з 2021 року по 2025 рік систематично сплачувались аліменти є необґрунтованими та спростовуються як довідкою державного виконавця станом на 15.10.2024 року, так і довідками станом на 12.03.2025 та на 01.07.2025, а визначений в них розмір заборгованості не був оскаржений в установленому законом порядку. Відсутність у відповідача відомостей про відкрите виконавче провадження з виконання судового наказу про сплату аліментів не позбавляло останнього можливості перераховувати аліменти на картковий рахунок позивача, про який йому було відомо та на який в період з січня 2022 року по 2024 рік ним було сплачено на утримання дітей 124 002, 42 грн. Не обізнаність відповідача про існування судового наказу про стягнення аліментів не позбавляла його обов`язку сплачувати аліменти, який визначено положеннями статей 180, 181 СК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук