Постанова 4824 № 205/8844/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №205/8844/22 Головуючий у І інстанції - Романенко К.С. апеляційне провадження №22-ц/824/7666/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - установив: У грудні 2022 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В обґрунтування вимог позову зазначало, що 15 травня 2020 року між ним, як Страховиком, та ОСОБА_2 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування майна №CS26NBR-204F5RN. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до умов даного Договору Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 20 червня 2022 року стався страховий випадок, а саме - вищевказану квартиру було затоплено з квартири, яка знаходилась поверхом вище. Згідно з Актом про залиття квартири, підтоплення відбулось в результаті аварійної ситуації з витоком води, внаслідок неналежного стану водопровідних труб у кв. АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище, яке полягало в тому, що відбувся прорив глибокого шлангу унітазу, внаслідок чого відбулось підтоплення застрахованої квартири, яка заходиться нижче. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих Страхувальником документів було розраховано розмір страхового відшкодування та складено страховий акт №ARX3298043 від 24 червня 2022 року. На підставі вищезазначеного страхового акту воно здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13666,51 грн. В результаті проведення досудового врегулювання спору було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач - ОСОБА_1 . Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки у розмірі 13666,51 грн. та судовий збір. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року зазначений вище позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» завдані збитки у розмірі 13666,51грн. та судовий збір у розмірі 2481 грн. Не погоджуючись із цим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що страховий випадок мав місце 20 червня 2022 року, тобто поза межами строку дії самого Договору добровільного страхування майна №CS26NBR-204F5RN. Акт про залиття квартири від 20 червня 2022 року затемнений та повністю нечитабельний, що не може вважатися належним та достовірним доказом у справі. Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів протиправності її дій чи бездіяльності, однак містять безпідставність та необґрунтованість звернення позивача до суду. Просила суд, скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На вказану апеляційну скаргу ПрАТ «СК «АРКС» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що разом із позовною заявою було надано страховий акт, в якому зазначено строк дії Договору добровільного страхування майна №CS26NBR-204F5RN. Крім того, електронний акцепт завірений Страхувальником через мобільний аутентифікатор є підтвердженням наявності договірних відносин між ним та Страхувальником, в свою чергу, відповідач не є стороною таких договірних правовідносин. Стосовно акту про затоплення, то твердження апелянта про те, що він є нечитабельним, не відповідають дійсності, адже далі, апелянт зазначає про реквізити, які повинен містити такий документ, відповідно, вона ознайомилася зі змістом вказаного акту. Наголошує, що презумпція вини у залитті квартири відповідачем, в ході розгляду справи, не було спростовано. Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року залишити без змін. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що15 травня 2020 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування майна №CS26NBR- 204F5RN. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, саме - квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Страховик взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 20 червня 2022 року стався страховий випадок, кв. АДРЕСА_4 було затоплено з квартири, яка знаходилась поверхом вище, а саме: АДРЕСА_2 , згідно з актом про залиття квартири. Залиття сталось в результаті аварійної ситуації з витоком води, внаслідок неналежного стану водопровідних труб у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним актом від 20 червня 2022 року. В результаті проведення досудового врегулювання спору позивачем було встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач - ОСОБА_1 . Із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся страхувальник ОСОБА_2 та надала всі необхідні документи. На підставі цієї заяви та наданих документів був складений страховий акт №АRХ3298043 від 24 червня 2022 року, та в цей же день виготовлено розрахунок страхового відшкодування на суму 13666,51 грн., яка виплачена страхувальнику. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ПрАТ «СК «АРКС» про відшкодування шкоди завданої внаслідок залиття квартири є обґрунтованими та доведеними, а обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені. З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно зі ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку. Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. У частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до ч. 2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 177 ЖК України, громадяни зобов`язані бережно ставитись до санітарно-технічного обладнання. Із змісту даної норми слідує, що особи, які є власниками житла або такі, які проживають у такому, повинні стежити за належним станом сантехприладів. Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади, пристрої, обладнання, що вийшли із ладу з його вини. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України). Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги про те, що Акт про залиття квартири від 20 червня 2022 року затемнений та повністю нечитабельний, а також не містить необхідних реквізитів, а отже не підтверджує належне фіксування залиття, а тому не може вважатися належним та достовірним доказом у справі, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне. Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку №4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі №753/20314/15-ц від 12 листопада 2018 року). Наданий позивачем акт про залиття відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76. Факт залиття квартири та його наслідки зафіксовані актом, який складений та підписаний членами комісії після обстеження квартири, містить усі необхідні дані та відомості, а саме: дату його складання, анкетні дані та посаду члена комісії, який приймав участь у його складанні, адресу квартири, що зазнала пошкоджень, характер ушкоджень та їх обсяг, адресу квартири, з якої відбулося залиття, а відтак, вказаний акт є належним та допустимим доказом протиправної поведінки відповідача та її вину у залитті квартири АДРЕСА_5 , та заподіяння матеріальної шкоди. Стороною відповідача не спростовано факту залиття та факту пошкодження майна внаслідок залиття. Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №753/20314/15-ц вказав, що «аргументи касаційної скарги про те, що його квартира не оглядалася, він акт не підписував, спростовуються змістом такого акту, з якого вбачається, що підлога квартири відповідача залита водою, тобто комісія оглядала квартиру останнього, а не підписання акту відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів». Зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир. Наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Відтак, Акт про залиття квартири від 20 червня 2022 року є належним доказом факту залиття та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою. Водночас, факт залиття з квартир відповідача підтверджується й страховим актом №ARX3298043від 24 червня 2022 року в якому зазначено строк дії Договору добровільного страхування майна №CS26NBR- 204F5RN, та на підставі якого АТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13666,51 грн. У процесуальний спосіб відповідач продемонструвала не лише неспроможність довести відсутність власної вини, що є її прямим обов`язком у деліктних правовідносинах, але й абсолютно не спростувала належним чином розміру завданої шкоди. Замість подання переконливих контраргументів та власних допустимих доказів, відповідач обмежилася запереченням доказової бази позивача, не надавши при цьому жодних власних матеріалів, здатних спростувати як факт її вини, так і обґрунтованість заявлених сум збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Затоплення квартири відбулось 20 червня 2022 року, з даним позовом позивач звернувся в грудні 2022 року, рішення у справі ухвалено 06 січня 2025 року, тобто з моменту затоплення до дня ухвалення рішення суду минуло майже три роки, однак стороною відповідача не зібрано належних та достовірних доказів, які б спростували позицію позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошував на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Отже, у даній справі, позивач представив докази, що підтверджують факт залиття, джерело залиття (квартира відповідача), розмір завданої шкоди та причинний зв`язок між ними. Відповідач, у свою чергу, заперечувала свою вину, зосередившись на оскарженні допустимості та достовірності наданих позивачем доказів. Проте, відповідач не надала жодних власних належних та допустимих доказів, які б спростовували вищезазначені обставини або доводили відсутність її вини у залитті. Таким чином, відповідно до стандарту доказування «більшої переконливості», висновок про наявність вини відповідача та факт заподіяння шкоди, виходячи з наданих позивачем доказів, видається значно вірогіднішим, ніж протилежний. За відсутності належного спростування з боку відповідача, обставини, стверджувані позивачем, вважаються доведеними. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири в повному обсязі. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба