Постанова 4824 № 358/601/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 року місто Київ справа № 358/601/24 провадження № 22-ц/824/8427/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 відповідач - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області відповідач - ОСОБА_3 розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 9 лютого 2026 року постановлену у складі судді Тітова М.Б., - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Богуславська міська рада Київської області, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОЛІМПІК-АГРО», про відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав, скасування державної реєстрації земельних ділянок. 8 січня 2025 року відповідач ОСОБА_3 подав клопотання про витребування з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області копію заяви (засвідчену належним чином) про державну реєстрацію земельної ділянки, ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року від імені ОСОБА_3 . Клопотання мотивоване тим, що з метою зібрання належних та допустимих доказів, ОСОБА_3 неодноразово (а саме тричі : 28 травня 2024 року, 21 березня 2025 року та 05 листопада 2025 року) звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання письмової інформації, в якій просив надати копію (засвідчену належним чином) з оригінального примірника заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року від імені ОСОБА_3 проте, на жодну із вказаних заяв про надання письмової інформації він не отримав фактично відповіді, що підтверджується заявою про надання письмової інформації від 28 травня 2024 року, заявою про надання письмової інформації від 21 березня 2025 року та заявою про надання письмової інформації від 05 листопада 2025 року, що змусило його, як відповідача у даній справі, з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів. Вказаний доказ, а саме відсутність або наявність оригінального примірника заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року нібито від імені ОСОБА_3 , з урахуванням обґрунтування позивачами їх цивільного позову на фактичних обставинах справи та нормах Закону може повністю спростувати або підтвердити предмет судового розгляду у цій справі, яким є правомірність внесення 7 травня 2020 року державним реєстратором відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Бишенком А.В. виправлень про координати поворотних точок меж земельних ділянок, які перебувають у власності позивачів, яка була проведена після державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 3220686200:02:002:0019 нібито за заявою громадянина ОСОБА_3 від 19 листопада 2020 року. Зазначений доказ (оригінальний примірник заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року нібито від імені ОСОБА_3 ) зберігається безпосередньо у Головному управлінні Держгеокадастру у Київській області, оскільки державний реєстратор відділу №1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області - Бишенко А.В., був посадовою особою саме Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а відтак, всі архівні документи в тому числі і документ, який він просить витребувати суд у даному клопотанні має зберігатись в зазначеної ним вище юридичної особи. В цьому ж клопотанні відповідач 2 просив визнати поважними причини пропуску подання клопотання про витребування доказів та на підставі ч. 1 ст. 120, 127 ЦПК України поновити йому процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів, який був пропущений ним з поважних причин (у зв`зку з тим, що він, як відповідач, не обтяжуючи суд раніше клопотанням про витребування доказів, в належний спосіб та у строк, що визначений процесуальним Законом неодноразово (тричі) самостійно звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання засвідченої копії вказаної заяви, проте відповіді надано йому не було, що є очевидною причиною та умовою, яка не залежала від нього та фактично унеможливила вчасне звернення до суду із даним клопотанням про витребування доказів, що підтверджується заявою про надання письмової інформації від 28 травня 2024 року, заявою про надання письмової інформації від 21 березня 2025 року та заявою про надання письмової інформації від 05 листопада 2025 року. Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 9 лютого 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_3 у поновленні процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів. Клопотання відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Богуславська міська рада Київської області, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ОЛІМПІК-АГРО», про відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав, скасування державної реєстрації земельних ділянок, залишено без задоволення. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать практиці ЄСПЛ та положенням національного права щодо доступу особи до правосуддя, нормам процесуального та матеріального права. Зміст апеляційної скарги фактично зводиться до змісту поданого клопотання про витребування доказів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що апелянт мав всі об`єктивні можливості в період з 18 квітня 2024 року по 05 червня 2024 року для: звернення до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із заявою про отримання копії (засвідченої належним чином) заяви про державну реєстрацію земель ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року від імені ОСОБА_3 ; у разі отримання відповіді на цю заяву - надати її до суду разом з відзивом на позовну заяву; у разі неотримання відповіді на цю заяву - падати до суду клопотання про надання додаткового строку на подання доказів та/або клопотання про витребування доказів. Однак відповідне клопотання було подане відповідачем ОСОБА_3 тільки 8 січня 2026 року, через 1,5 роки після закінчення строку вчинення відповідних процесуальних дій, що прямо свідчить про те, що відсутні будь-які процесуальні підстави для визнання поважними причини неподання клопотання та поновлення відповідного строку. Відповідачем не надано жодної відповіді Держгеокадастру у м. Києві та Київській області на його звернення, що викликає сумніви, оскільки такий є державним органом та в силу вимог закону зобов`язаний надавати відповідь на будь - яке звернення громадян. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою та другою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). В обґрунтування пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів, як у суді першої так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 посилався на те, що він тричі (28 травня 2024 року, 21 березня 2025 року та 5 листопада 2025 року) звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання письмової інформації, в якій просив надати копію (засвідчену належним чином) з оригінального примірника заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, ЗВ-9712853872020, яка була подана 19 листопада 2020 року від імені ОСОБА_3 , однак відповідь так і не надійшла, у зв`язку з чим, ним 8 січня 2026 року було подано відповідне клопотання до суду. Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 18 квітня 2024 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 травня 2024 року. Пунктом 2 та пунктом 6 частини 1 статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. За змістом положень частини третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Виходячи з положень частини 8 статті 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Відповідно до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Як убачається з матеріалів справи, 24 травня 2024 року відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву (а.с. 206-220 том 1). 28 травня 2024 року, як зазначає ОСОБА_3 , він вперше звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання інформації. Також він звертався з такою ж заявою 21 березня 2025 року та 5 листопада 2025 року. Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання про витребування доказів додані копії згаданих заяв ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області підписані, котрі завірені ним же. Проте, такі докази не можуть бути прийняті судом, як беззаперечне підтвердження того, що апелянт дійсно подавав відповідні заяви до Держгеокадастру, оскільки відсутні докази, які б підтверджували факт реальності дій ОСОБА_3 (штамп реєстрації вхідної кореспонденції, відмітка про надходження заяви, рекомендоване повідомлення про вручення тощо). У матеріалах справи містяться протоколи судових засідань від 12 червня 2024 року, 19 серпня 2024 року, 12 вересня 2024 року, 18 вересня 2024 року, 3 жовтня 2024 року, 5 листопада 2024 року, 11березня 2025 року, 19 березня 2025 року, 27 червня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 25 вересня 2025 року, 26 листопада 2025 року з яких вбачається, що у них брали участь ОСОБА_3 або його представник Науменко О.М. Зі змісту цих протоколів вбачається, що стороною апелянта не було зроблено заяви про факти, на які він посилається, як на підставу для поновлення сторону для подання клопотання про витребування доказів. Крім того, 5 квітня 2025 року (тобто вже після звернення до Держгеокадастру із заявою від 28 травня 2024 року та 21 березня 2025 року) ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заперечення на позовну заяву, у змісті яких також не згадується обставина щодо його звернення із запитом про надання інформації до Держгеокадастру та відсутності отримання ним відповіді. 19 березня 2025 року ОСОБА_3 подав до суду клопотання про виклик свідків, яке було розглянуте судом в судовому засіданні. Проте і в цьому разі апелянт не повідомив суд про обставини звернення до Держгеокадастру. Таке клопотання подано ОСОБА_3 лише 8 січня 2026 року. Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання про витребування доказів від 8 січня 2026 року подане з порушенням пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, обставини на які посилається ОСОБА_3 , як на підставу поновлення процесуального строку для подання цього клопотання не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та ним належними та допустимими доказами не доведені. Відповідно до загальних положень статті 367 ЦПК України, перевіряючи під час розгляду справи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та обставин, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись статтями 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 9 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус