Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/146/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року Справа № 918/146/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В. секретар судового засідання Дехтярук І.А. за участю представників сторін: від органу прокуратури: Мельничук Л.О. від відповідача - 1: Патраков О.І. (адвокат) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 (суддя Марач В.В., повний текст складено 27.03.2026) у справі № 918/146/26 за позовом першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області про визнання недійною додаткової угоди та стягнення 120 157,87 грн ВСТАНОВИВ: На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява першого заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області з вимогами про: - визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 07.08.2023 до договору № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"; - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Зарічненської селищної ради (34400, Рівненська обл., Вараський район, селище Зарічне, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04385632) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 120 157,87 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок укладання спірних правочинів ціна на одиницю товару була збільшена на 14,3 %. Вважає, що додаткову угоду № 2 від 07.08.2023 до договору № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 слід визнати недійсною, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області. Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" полягали у тому, що оспорювана додаткова угода до договору № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022, укладена між сторонами відповідно до умов договору, відповідає вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач вважає, що відсутні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України, щодо визнання додаткової угоди недійсною. Інші учасники справи відзивів на позовну заяву до суду не подали. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 позов прокуратури задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 07.08.2023 до договору № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022, укладену між відповідачами. Стягнуто з відповідача - 1 на користь Зарічненської селищної ради в дохід місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 120 157,87 грн. Стягнуто з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури по 2 662,40 грн судового збору. Судове рішення мотивоване тим, що спірна додаткова угода № 2 від 07.08.2023 укладена не у відповідності до вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки збільшує ціну за одиницю товару понад 10 % та не містить належного обґрунтування для її укладення, а тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України, така підлягає визнанню недійсною в судовому порядку. Враховуючи недійсність спірної угоди, суд також виснував, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткової угоди № 2 від 07.08.2023 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 120 157,87 грн, ці кошти є безпідставно набутими та мають бути повернуті ТОВ "РОЕК" в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що спеціальним Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару. У таких випадках законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів, однак таке обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю) У спірних правовідносинах предметом закупівлі є електрична енергія і зміни, які вносилися до договору за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, в редакції додаткової угоди. Обґрунтування зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, у зв`язку з цим, постачальником ТОВ "РОЕК" було застосовано висновки Рівненської торгово-промислової палати від 30.07.2024, відповідно до яких відбулось значне зростання ціни на ринку. Підписання ж оспорюваної угоди здійснювалось у відповідності до пп.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, в редакції, які не містили обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Відтак апелянт вважає, що укладання додаткових угод до договору та збільшення ціни за одиницю товару не є порушенням законодавства в розумінні ст. 632 ЦК України. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 у справі № 918/146/26; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін. Від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 у справі № 918/146/26 - без змін. Інші учасники справи правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу не скористалися. В судовому засіданні присутній прокурор та представник апелянта підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення. Крім того, від апелянта до суду надійшло клопотання відповідно до якого ТОВ "РОЕК" просить зупинити провадження у справі № 918/146/26 до закінчення Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 (178/26). Так, вказане клопотання обґрунтоване необхідністю зупинення апеляційного провадження у справі № 918/146/26, оскільки вирішення спору безпосередньо залежить від результатів конституційного провадження, відкритого Конституційним Судом України 06.05.2026 щодо перевірки на відповідність Конституції України положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". На думку відповідача - 1 саме зазначена норма становить матеріально-правову основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та визначає правову оцінку спірних правовідносин, а тому рішення Конституційного Суду України щодо її конституційності матиме безпосередній вплив на правильність вирішення даного спору. Вказує, що у разі визнання цієї норми неконституційною відпаде правова підстава для задоволення позовних вимог, а продовження розгляду апеляційної скарги до прийняття рішення Конституційним Судом України може призвести до ухвалення судового акта, заснованого на положенні закону, конституційність якого поставлена під сумнів. Крім того, відповідач - 1 зазначає, що питання відповідності зазначеної норми Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно надати оцінку таким обставинам. У зв`язку з цим вважає, що до ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" існує об`єктивна неможливість повного та всебічного розгляду апеляційної скарги по суті, що на його переконання, є підставою для зупинення провадження у справі. Також від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі № 918/146/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2848/24. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ТОВ "РОЕК" стало відомо про передачу на розгляд судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2848/24 щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, від 10.09.2025 у справі № 910/6131/24, від 04.02.2026 у справі № 922/1328/24, від 18.02.2026 у справі № 913/95/25 щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування". У справі № 918/146/26, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Зарічненської селищної ради, яка є засновником та органом місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня", яке діє на основі комунального майна Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, закріпленого за ним на праві господарського відання. Спір у справі № 922/2848/24 та у справі № 918/146/26 стосується категорії спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених у межах процедури публічних закупівель, та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів на підставі положень статей 216, 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно на користь осіб, уповноважених державою здійснювати захист державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" є подібними з підстав позову. Від прокуратури надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі № 918/146/26. Щодо зупинення провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний господарський суд вказує таке. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18. При цьому п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Оцінюючи доводи відповідача - 1, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірної додаткової угоди, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а. Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Водночас колегія суддів враховує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18). Клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 19.05.2026 у справі № 916/4682/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач - 1 не довів наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII. Суд апеляційної інстанції констатує, що зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування. Щодо клопотання про зупинення провадження у справі № 918/146/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2848/24, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі № 922/2848/24 є правомірність укладення додаткових угод до договору закупівлі та питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у зв`язку з джерелом фінансування закупівлі. Водночас у справі № 918/146/26 предметом перегляду є правомірність укладення додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії, відповідність таких змін вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а також наслідки їх укладення. Отже хоча окремі правові питання у зазначених справах можуть перетинатися, вони не є тотожними за своїм предметом доказування та фактичними обставинами, що виключає можливість визнання таких правовідносин подібними у розумінні процесуального закону. Судова колегія також враховує, що на момент розгляду цієї справи відсутні обставини, які б свідчили про неможливість її розгляду без очікування результатів перегляду іншої справи, а застосування відповідних норм матеріального права не викликає неоднозначності, що унеможливлює ухвалення судового рішення. Враховуючи усе викладене в сукупності, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача - 1 про зупинення провадження у справі № 918/146/26. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для своєчасного та належного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів. За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідивши матеріали справи № 918/146/26 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне. Комунальним некомерційним підприємством "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області (далі - КНП "Зарічненська багатопрофільна лікарня") проведено відкриті торги UA-2022-12-14-022273-а за предметом Електрична енергія - (електрична енергія) з очікуваною вартістю 2 100 000 грн. За результатами торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - TOB "РОЕК"), з яким в подальшому укладено договір № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 (далі - Договір). Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу, код ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1 Договору). Згідно з п. 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є 01 січня 2023 року. Відповідно до пункту 5.2 Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 5 грн без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії. Відповідно до пункту 5.4.2 Договору його умови не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Згідно з п. 13.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання, а в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2023 і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Судом встановлено, що у подальшому між сторонами, на підставі експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати, а також в зв`язку з прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг постанови № 1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго", підписано дві додаткових угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме: - додатковою угодою № 1 від 01.02.2023 року щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 5,03464 грн/кВт*год без ПДВ з 01.01.2023; - додатковою угодою № 2 від 07.08.2023 року щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 5,71707 грн/кВт*год без ПДВ з 01.07.2023. Відтак, за період дії Договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника з 5 грн без ПДВ до 5,71707 грн без ПДВ тобто на 14,3%. Крім того, встановлено, що ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 327 524 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 098 916,37 грн, а саме: - згідно акту приймання-передавання за січень 2023 року № 489002268/1/1 - 53 923 кВт*год. на суму 325 779,47 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 593 від 16.02.2023, № 3080 від 21.02.2023; - згідно акту приймання-передавання за лютий 2023 року № 489002268/2/1 - 30 996 кВт*год. на суму 187 264,44 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 611 від 10.03.2023 та № 3138 від 13.03.2023; - згідно акту приймання-передавання за березень 2023 року № 489002268/3/1 - 32 968 кВт*год. на суму 199 178,41 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 628 від 10.04.2023 та №8; - згідно акту приймання-передавання за квітень 2023 року № 489002268/4/1 - 28 819 кВт*год. на суму 174 111,96 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 656 від 09.05.2023 та № 3334 від 10.05.2023; - згідно акту приймання-передавання за травень 2023 року № 489002268/5/1 - 20 904 кВт*год. на суму 126 292,93 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 670 від 08.06.2023 та № 3456 від 09.06.2023; - згідно акту приймання-передавання за червень 2023 року № 489002268/6/1 - 13 186 кВт*год. на суму 79 664, 1 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 693 від 10.07.2023 та № 3606 від 26.07.2023; - згідно акту приймання-передавання за липень 2023 року № 489002268/7/1 - 15 126 кВт*год. на суму 103 771,67 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 728 від 08.08.2023 та № 3653 від 10.08.2023; - згідно акту приймання-передавання за серпень 2023 року № 489002268/8/1 - 14 629 кВт*год. на суму 100 362,02 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 759 від 07.09.2023 та № 3745 від 08.09.2023; - згідно акту приймання-передавання за вересень 2023 року № 489002268/9/1 - 14 389 кВт*год. на суму 98 715,5 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 775 від 09.10.2023 та № 3850 від 09.10.2023; - згідно акту приймання-передавання за жовтень 2023 року № 489002268/10/1 - 21 460 кВт*год. на суму 147 225,98 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 799 від 07.11.2023 та № 3934 від 07.11.2023; - згідно акту приймання-передавання за листопад 2023 року № 489002268/11/1 - 27 914 кВт*год. на суму 191 503,54 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 829 від 08.12.2023 та № 4067 від 13.12.2023; - згідно акту приймання-передавання за грудень 2023 року № 489002268/12/1 - 53 210 кВт*год. на суму 365 046,35 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення № 853 від 25.12.2023. Прокурор вважає, що додаткова угода № 2 від 07.08.2023 до договору укладена всупереч Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" проти позовних вимог заперечувало. Відповідач - 1 вважає, що оспорювана додаткова угода до договору № 6011-ВЦ/498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2022 укладена між сторонами відповідно до умов Договору, відповідає вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач - 1 вважає, що відсутні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України, щодо визнання додаткової угоди недійсною. Зарічненська селищна рада Вараського району Рівненської області та Комунальне некомерційне підприємство "Зарічненська багатопрофільна лікарня" Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області письмових відзивів на позов суду не подали. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 у справі № 918/146/26 з підстав недотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 у справі № 918/146/26 в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України). Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами ст. 714 ЦК України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього). Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, виснувала наступне: "Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі". Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Тобто, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Одночасно зазначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Суд враховує, що пунктом 3-7 розділу Х Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - "Особливості"). Пунктом 19 Особливостей передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону; 9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку. У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та зміни до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей. Як на підставу для укладення спірних додаткових угод та зміни істотних умов в укладених спірних угодах сторони послалися на підпункт 2 пункту 19 Особливостей. Водночас посилання відповідача-1 на підпункт 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою (правова позиція ВС викладена у постанові від 28.08.2024 у cправі № 918/694/23). Враховуючи вищевикладене, відповідність спірних додаткових угод вимогам закону слід розглядати в контексті застосування розділу 13 договору та комерційної пропозиції через призму положень підпункту 2 частини 5 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей щодо наявності обставин пропорційного збільшення ціни товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Оцінюючи обґрунтованість укладення спірної додаткової угоди суд зауважує, що зміна ціни, що мала місце за наслідками її укладення, не була належним чином обґрунтована. Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24). Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку статті 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22). На обґрунтування необхідності внесення змін до договору TOB "РОЕК" надало експертний висновок В-148 Рівненської торгово-промислової палати. Зокрема під час підготовки вказаного експертного висновку, експертами проведено моніторинг цін на електричну енергію за червень та липень 2023 року. Відповідно до висновків експертів середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні 2023 року (3 669,87 грн/кВт*год.) збільшилась на 23,5% в порівняні з червнем 2023 року (2971,47 грн/кВт*год.). Разом з тим вказані відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до договору № 6011-ВЦ/498 від 29.12.2022, щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 07.08.2023 оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди. Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього. Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди, тобто в період з 29.12.2022 до 07.08.2023. При цьому, відповідно до відомостей наданих АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна на електричну енергію після підписання договору №6011-ВЦ/498 від 29.12.2022 протягом лютого (РДН - 3 213,43 грн/кВт*год., ВДР - 3 457,78 грн/кВт*год.), березня (РДН - 3 239,27 грн/кВт*год., ВДР - 3 539,56 грн/кВт*год.), квітня (РДН - 2 813,74 грн/кВт*год., ВДР - 3 181,49 грн/кВт*год.), травня (РДН - 2 867,02 грн/хВт*год., ВДР - 3 318,04 грн/кВт*год.) та червня (РДН - 2 971,47 грн/кВт*год., ВДР - 2935,68 грн/кВт*год.) була нижчою ніж в січні 2023 року (РДН - 3 466,83 грн/кВт*год., ВДР - 3 684,26 грн/кВт*год.). Також варто звернути увагу на те, що середньозважена ціна на електричну енергію на РДН в січні 2023 року (3 466,83 грн/кВт*год.), що діяла на момент початку постачання електричної енергії за договором, була значено вищою ніж в червні 2023 року (2 971,47 грн/кВт*год.), однак експертами проводилось порівняння збільшення середньозваженої ціни на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні в порівняні з червнем. Отже надані ТОВ "РОЕК" документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Доводи апелянта в обґрунтування правомірності укладення додаткових угод зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", однак, як вже зазначалося вище, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі". Враховуючи те, що додаткова угода збільшує ціну за одиницю товару понад 10 % та не містить належного обґрунтування для її укладення, що суперечить положенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною. Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки зазначена додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у ній ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" має повернути. Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23, від 26.03.2024 у справі № 927/373/22, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24. Відтак, розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, обумовленою сторонами у договорі, а саме 5,03464 грн. без ПДВ, а тому, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткової угоди № 2 від 07.08.2023 з порушенням законодавства, мала місце переплата коштів у розмірі 120 157,87 грн. Відповідно до вищевказаних норм грошові кошти в сумі 120 157,87 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути в дохід місцевого бюджету, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України. В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.03.2026 у справі № 918/146/26 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні. За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 918/146/26 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24 березня 2026 року у справі № 918/146/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 918/146/26 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "22" червня 2026 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Розізнана І.В.