Постанова 4874 № 918/1265/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року Справа № 918/1265/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Поліщук П.Я. секретар судового засідання Дехтярук І.А. за участю представників: від органу прокуратури: Клімашевич В.І. від позивача: Струк Р.М. (Західний офіс Держаудитслужби) від відповідача 2: Гуз О.С. (адвокат) розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 (суддя Мовчун А.І., повний текст складено 20.03.2026) у справі № 918/1265/25 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби до Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 52 181,62 грн ВСТАНОВИВ: На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала позовна заява керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Корецької міської ради та Західного офісу Держаудитслужби до Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" з вимогою про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 52 181,62 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки внаслідок укладання спірних правочинів ціна на електричну енергію збільшилась з 5,3833 грн без ПДВ за 1 кВт*год до 6,78054 грн з ПДВ за 1 кВт*год, тобто на 25,96 %. Вважає, що додаткова угода № 1 від 01.05.2023, додаткова угода № 2 від 22.08.2023 та додаткова угода № 2 від 15.12.2023 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023 слід визнати недійсними, а грошові кошти в сумі 52 181,62 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а тому у відповідності до ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню. Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" полягали у тому, що оскаржувані додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки підписані відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Зокрема вказує, що прокурором не надано оцінки щодо застосування ТОВ "РОЕК" експертних висновків Рівненської торгово - промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії від 31.07.2023 та інформацію про коливання цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023 до моменту підписання додаткових угод. Відповідач вважає, що оскільки відсутні правові підстави щодо визнання додаткових угод недійсними, то відповідно вимога прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з ТОВ "РОЕК" на користь Корецької міської ради коштів в сумі 52 181,62 грн задоволенню не підлягає. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 позов прокуратури задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 01.05.2023, № 2 від 22.08.2023 та № 2 від 15.12.2023 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023, укладені між Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Корецької міської ради кошти у розмірі 52 181,62 грн. Стягнуто з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 9 689,60 грн. Судове рішення мотивоване тим, що спірні додаткові угоди укладені не у відповідності до вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки збільшують ціну за одиницю товару понад 10 % та не містять належного обґрунтування для їх укладення, а тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України, такі підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Суд також виснував, що внаслідок виконання Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами ТОВ "РОЕК" було отримано грошові кошти на загальну суму 52 181,62 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК" (підстава їх набуття відпала), то останнє зобов`язане повернути їх, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - 2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/1265/25 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати, і тому, оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі Корецької міської ради, то такий позов прокуратури підлягав залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України. Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами у відповідності до діючих на як час укладення основного договору, так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами. Зазначає про те, що під - час розгляду позовної заяви не було надано оцінки щодо застосування ТОВ "РОЕК" експертних висновків Рівненської торгово - промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії від 31.07.2023, від 30.11.2023 та інформацію про коливання цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023 до моменту підписання відповідних додаткових угод. Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/1265/25; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін. Від органу прокуратури та Західного офісу Держаудитслужби надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких не погоджуються із доводами апелянта та вказують, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2026 у справі № 918/1265/25 - без змін. Інші учасники справи правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу не скористалися. Від апелянта до суду надійшло клопотання відповідно до якого ТОВ "РОЕК" просить зупинити провадження у справі № 918/1265/25 до закінчення Конституційним Судом України справи № 3-78/20269 (178/26). Так, вказане клопотання обґрунтоване необхідністю зупинення апеляційного провадження у справі № 918/146/26, оскільки вирішення спору безпосередньо залежить від результатів конституційного провадження, відкритого Конституційним Судом України 06.05.2026 щодо перевірки на відповідність Конституції України положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". На думку відповідача - 1 саме зазначена норма становить матеріально-правову основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції та визначає правову оцінку спірних правовідносин, а тому рішення Конституційного Суду України щодо її конституційності матиме безпосередній вплив на правильність вирішення даного спору. Вказує, що у разі визнання цієї норми неконституційною відпаде правова підстава для задоволення позовних вимог, а продовження розгляду апеляційної скарги до прийняття рішення Конституційним Судом України може призвести до ухвалення судового акта, заснованого на положенні закону, конституційність якого поставлена під сумнів. Крім того, відповідач - 1 зазначає, що питання відповідності зазначеної норми Конституції України належить до виключної компетенції Конституційного Суду України, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно надати оцінку таким обставинам. У зв`язку з цим вважає, що до ухвалення Конституційним Судом України остаточного рішення щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" існує об`єктивна неможливість повного та всебічного розгляду апеляційної скарги по суті, що на його переконання, є підставою для зупинення провадження у справі. Від прокуратури надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі № 918/1265/25. Щодо зупинення провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний господарський суд вказує таке. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18. При цьому п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Оцінюючи доводи відповідача - 1, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а. Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Водночас колегія суддів враховує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18). Клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 19.05.2026 у справі № 916/4682/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач - 1 не довів наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII. Суд апеляційної інстанції констатує, що зібрані у справі докази дають змогу встановити та оцінити обставини, які входять до предмета доказування. В судовому засіданні присутні прокурор, представник Західного офісу Держаудитслужби та представник апелянта підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення. За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідивши матеріали справи № 918/1265/25 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне. Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради проведено закупівлю UA-2023-01-04-001598-а за предметом: ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, очікуваною вартістю 450 000,00 грн. Надалі, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) та Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради (далі - споживач) укладено договір № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023 (далі - договір). За цим договором постачальник продає електричну енергію код ДК 021:2015:09310000-5 "Електрична енергія" споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору). Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (п. 5.1 договору). Відповідно до додатку 2 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиниця товару) становить 5,3833 грн /кВт*год без ПДВ. Згідно з п. 13.1. договору цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до цього договору) та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни. 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із змінною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: - підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; - нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП). 8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. Споживачем підписана заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023. Надалі, між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару: А саме: 1) додатковою угодою № 1 від 01.05.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,43330 грн без ПДВ (на 0,9 %); 2) додатковою угодою № 2 від 22.08.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,31110 грн без ПДВ (на 17,23 %); 3) додатковою угодою № 2 від 15.12.2023, збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,78054 грн без ПДВ (на 25,96 %). Додатковою угодою № 1 від 01.05.2023, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.7 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, ціну збільшено за 1 кВт*год до 5,43330 грн без ПДВ. Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.04.2023. Додатковою угодою № 2 від 22.08.2023, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договору про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово - промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.07.2024), ціну збільшено за 1 кВт*год до 6,31110 грн без ПДВ. Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.07.2023. Додатковою угодою № 2 від 15.12.2023, у відповідності до умов договору та, керуючись пп.2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договору про закупівлю в разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово - промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 30.11.2023), ціну збільшено за 1 кВт*год до 6,70415 грн без ПДВ. Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та розповсюджує свою дію на відносини, що виникли з 01.11.2023. Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 25,96 % від первинної ціни. Встановлено, що на виконання даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставлено 61490 кВт*год електричної енергії на загальну суму 449405,08 грн (з ПДВ), а саме: - згідно акту № 480032206/1/1 за січень 2023 року - 640 кВт*год на суму 4134,40 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 11 від 13.02.2023; - згідно акту № 480032206/2/1 за лютий 2023 року - 7258 кВт*год на суму 46886,66 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 32 від 08.03.2023; - згідно акту № 480032206/3/1 за березень 2023 року - 5734 кВт*год на суму 37041,61 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 85 від 11.04.2023; - згідно акту №480032206/4/1 за квітень 2023 року - 7145 кВт*год на суму 46585,13 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 131 від 15.05.2023; - згідно акту № 480032206/5/1 за травень 2023 року - 4566 кВт*год на суму 29770,14 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 158 від 08.06.2023; - згідно акту № 480032206/6/1 за червень 2023 року - 60 кВт*год на суму 391,19 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 176 від 10.07.2023; - згідно акту № 480032206/7/1 за липень 2023 року - 2427 кВт*год на суму 18380,45 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 244 від 24.08.2023; - згідно акту № 480032206/7/1 за серпень 2023 року - 3062 кВт*год на суму 23189,51 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 228 від 11.09.2023; - згідно акту № 480032206/9/1 за вересень 2023 року - 1255 кВт*год на суму 9504,52 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 371 від 16.10.2023; - згідно акту № 480032206/10/1 за жовтень 2023 року - 9288 кВт*год на суму 70340,99 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 449 від 16.11.2023; - згідно акту № 480032206/11/1 за листопад 2023 року - 10328 кВт*год на суму 84035,30 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення № 547 від 24.12.2023; - згідно акту № 480032206/12/1 за грудень 2023 року - 9727 кВт*год на суму 79145,18 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжного доручення №552 від 26.12.2023. На переконання прокуратури, додаткові угоди № 1 від 01.05.2023, № 2 від 22.08.2023 та № 2 від 15.12.2023 до договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти в сумі 52 181,62 грн - стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Корецької міської ради в дохід місцевого бюджету. У письмових поясненнях Західний офіс Держаудитслужби зазначав, що постачання електричної енергії для Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради у період з 01.07.2023 по 31.12.2023 мало здійснюватися по ціні 5,43330 грн без урахування ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії, яка була встановлена додатковою угодою № 1 від 01.05.2023. Внаслідок збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії, яке було здійснено з порушенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, пп.2 п. 19 Особливостей № 1178, пп. 2 п. 13.8 договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023, вартість поставленої для споживача за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 електричної енергії згідно з договором № 8081-ВЦ від 26.01.2023 завищено на суму 49 310,15 грн, чим було завдано шкоди бюджету на вказану суму. У відзиві на позовну заяву представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" вказував, що додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки підписані відповідно до Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Зокрема вказує, що прокурором не надано оцінки щодо застосування ТОВ "РОЕК" експертних висновків Рівненської торгово - промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії від 31.07.2023 та інформацію про коливання цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023 до моменту підписання додаткових угод. Відповідач - 2 зазначав, що оскільки правові підстави щодо визнання додаткових угод недійсними відсутні, то відповідно вимога прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з ТОВ "РОЕК" на користь Корецької міської ради коштів в сумі 52 181,62 грн задоволенню не підлягає. А тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. В свою чергу прокурор зазначав, що спірні додаткові угоди укладені всупереч Особливостей та Закону України "Про публічні закупівлі". В обґрунтування необхідності внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 ТОВ "РОЕК" вказало пп.7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178. Прокурор вказує на те, що між сторонами укладено додаткову угоду 01.05.2023, а її дію розповсюджено на відносини між сторонами з 01.04.2023, тобто після поставки ТОВ "РОЕК" ЗЗСО "Корецька гімназія" Корецької міської ради електричної енергії в квітні 2024 року. Окрім того, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди №

1. Щодо внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023 та додаткової угоди № 2 від 15.12.2023 прокурор зазначає, що постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023 та додаткової угоди № 2 від 15.12.2023. Окрім цього, укладення додаткових угод № 2 від 22.08.2023 та № 2 від 15.12.2023 призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%). Натомість відповідач - 2 наголошував, що пункт п. 17 Особливостей чітко і у недвозначний спосіб визначив, що положення частини 5 Закону України "Про публічні закупівлі" (в якій передбачено обмеження у 10%) під час воєнного стану не застосовуються. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке. Згідно з статтею 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень. Наведеним правовим нормам кореспондують відповідні приписи частин 4, 5 статті 53 ГПК України. Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24). Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 25.06.2024 у справі № 918/760/23, від 01.10.2024 у справі № 918/778/23, від 20.02.2025 у справі № 910/16372/21). Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Корецької міської ради, вказав, що спірні додаткові угоди до договору укладено всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", правовідносини пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає. Колегія суддів зазначає, що сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету. Згідно з статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Згідно п. 1.1 Статуту Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради, затвердженого рішенням Корецької міської ради № 1215 від 15.07.2021 Заклад загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради є комунальною власністю Корецької територіальної громади в особі Корецької міської ради і є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Корецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Корецької міської ради, комунального закладу дошкільної освіти (ясла - садок) "Ромашка" м. Корець Корецької міської ради Рівненського району Рівненської області та Корецької загальноосвітньої школи І ступеня Корецької міської ради. Пунктом 1.2. Статуту встановлено, що засновником Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" є Корецька територіальна громада в особі Корецької міської ради. Майно закладу освіти, що закріплене за закладом, належить закладу освіти на правах оперативного управління та не може бути вилученим у нього, якщо інше не передбачено законодавством або рішенням засновника (п. 6.2. Статуту). Утримання та розвиток матеріально - технічної бази закладу освіти фінансується за рахунок коштів засновника закладу освіти та з інших джерел не заборонених законодавства (п. 7.2 Статуту). Таким чином, Корецька міська рада як засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема, законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Відтак, Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Корецької міської ради відповідний лист № 54/1-923вих-25 від 08.12.2025, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії. З відповіді Корецької міської ради № 03-01-16/2796 від 12.12.2025 вбачається, що заходи щодо стягнення в судовому порядку надмірно сплачених коштів по закупівлі електроенергії не вживались. Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Корецькою міською радою позовів до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів. Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Відповідно до п.п. 8, 11, 15 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців документи, матеріали, інформацію у тому числі з обмеженим доступом, необхідні для виконання покладених на нього завдань, зокрема інформацію з обмеженим доступом, з урахуванням вимог до забезпечення захисту інформації; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення). Згідно з п.п. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Відповідно до п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Згідно зі ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 30.06.2022 у справі 927/774/20). З огляду на встановлені Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у ході проведення ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Корецької міської ради за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, порушення, що відображені в акті № 13-17-03-06/86 від 27.06.2025, Здолбунівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 09.12.2025 за №54/1-926вих-25 направлено лист до Західного офісу Держаудитслужби, з метою з`ясування питання вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. Здолбунівську окружну прокуратуру листом № 131703-17/2429-2025 від 29.12.2025 повідомлено, що Управлінням Західного офісу Держаудислужби в Рівненській області заходи щодо визнання недійсною додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів не здійснювалися. Верховним Судом у його постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Отже, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. У постанові від 23.09.2021 у справі № 910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України). Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у цій справі наявні передбачені законом підстави для представництва інтересів держави. Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України). Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України). Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Так, у абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Згідно із ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель") істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Колегія суддів звертає увагу, що 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Отже, згідно з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: -збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; -така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10%. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі. Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі. Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі". Інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі". До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, у своїй постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи договір № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023, Заклад загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 5,3833 грн без ПДВ, яка закріплена у додатку 2 "Комерційна пропозиція № "По факту - Тендер+" до договору про постачання електричної енергії споживачу № 8081-ВЦ від 26.01.2023. Надалі, між сторонами підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару (відносно ціни, встановленої у договорі, а саме 5,3833 грн): А саме: 1) додатковою угодою № 1 від 01.05.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,43330 грн без ПДВ (на 0,9 %); 2) додатковою угодою № 2 від 22.08.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,31110 грн без ПДВ (на 17,23 %); 3) додатковою угодою № 2 від 15.12.2023, збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,78054 грн без ПДВ (на 25,96 %). Беручи до уваги, що додатковою угодою № 1 від 01.05.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 5,43330 грн без ПДВ (на 0,9 %), сторони не допустили перевищення 10% бар`єру та зміна ціни зумовлена прийняттям Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1788 від 21.12.2022 року, якою поетапно збільшувався тариф на послугу з передачі електричної енергії для користувачів системи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позов у цій частині не підлягав задоволенню. Висновки місцевого господарського суду про те, що вказана постанова на момент укладення договору вже була оприлюднена на офіційному сайті НКРЕКП (22.12.2022), а відтак могла бути врахована сторонами під час визначення ціни договору, судова колегія вважає безпідставним, оскільки вказана постанова визначала поетапне підвищення тарифу на послугу з передачі електричної енергії для користувачів системи щоквартально протягом 2023 року. В свою чергу комерційна пропозиція відповідача містила дані про тариф, який діяв на момент її складення, а можливість підвищення тарифу з огляду на встановлені регулятором ціни на послуги передбачена п. 7.1 договору та умовами комерційної пропозиції. Проте, вносячи зміни в ціну на електроенергію додатковою угодою № 2 від 22.08.2023 та додатковою угодою № 2 від 15.12.2023, сторонами не враховано, що вартість електроенергії перевищує встановлену в договорі ціну за 1 кВт*год на 17,23 % та на 25,96 % відповідно, тобто унаслідок їх укладання ціна на одиницю товару збільшилася більше, ніж на 10% (в тому числі, з урахуванням збільшених тарифів), що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас апелянт вказує про можливість зміни істотних умов договору про закупівлю, у тому числі відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Спростовуючи твердження скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції звертається до правових висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою. Тобто постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі". Водночас, оцінюючи обґрунтованість укладення спірних додаткових угод суд зауважує, що зміна ціни, що мала місце за наслідками її укладення, не була належним чином обґрунтована. Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24). Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку статті 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22). На обґрунтування необхідності внесення змін до договору TOB "РОЕК" посилався на експертний висновок В-148 Рівненської торгово - промислової палати від 31.07.2023 та експертний висновок В-273 Рівненської торгово - промислової палати від 30.11.2023. Відповідно до висновків експертів середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) за червень (01.06-30.06) - 2 971,47 грн/кВт*год, за липень (01.07-31.07) - 3 669,87 грн/кВт*год, та про зростання ціни на електричну енергію у липні 2023 року в порівнянні з червнем 2023 року на 23,5%. Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у липні 2023 року відносно червня 2023 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 до дати укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023. Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього. Експертний висновок В-148 від 31.07.2023 Рівненської торгово - промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за червень, липень 2023 року не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 до дати укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.04.2023 по 30.06.2023. Експертний висновок В-273 Рівненської торгово-промислової палати від 30.11.2023 містить інформацію про середньозважені ціни на електричну енергію РДН (ОЕС). Зокрема, за липень (01.07-31.07) - 3 669,87 грн/кВт*год, за листопад (01.11-30.11) - 4 357,80 грн/мВт*год, та про зростання ціни на електричну енергію у листопаді 2023 року в порівнянні з липнем 2023 року на 18,74 %. За серпень (01.08-31.08) - 4 162,23 грн/кВт*год, за листопад (01.11-30.11) - 4 357,80 грн/кВт*год, та про зростання ціни на електричну енергію у листопаді 2023 року в порівнянні з серпнем 2023 року на 4,69 %. За вересень (01.09-30.09) - 3 906,93 грн/кВт*год, за листопад (01.11-30.11) - 4 357,80 грн/кВт*год, та про зростання ціни на електричну енергію у листопаді 2023 року в порівнянні з вереснем 2023 року на 11,54 %. За жовтень (01.09-30.09) - 4 065,58 грн/кВт*год, за листопад (01.11-30.11) - 4 357,80 грн/кВт*год, та про зростання ціни на електричну енергію у листопаді 2023 року в порівнянні з жовтнем 2023 року на 7,19 %. Тобто, як документальне підтвердження коливання ціни на ринку надано інформацію про коливання ціни у листопаді 2023 року відносно липня, серпня, вересня, жовтня 2023 року, а не про коливання ціни, що відбулося з моменту укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023 до дати укладення додаткової угоди № 2 від 15.12.2023. Експертний висновок В-273 від 30.11.2023 Рівненської торгово - промислової палати лише констатує рівень середньозважених цін на РДН Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС) за серпень, липень, вересень, жовтень, листопад 2023 року та не підтверджує коливання цін на електричну енергію з моменту укладення додаткової угоди № 2 від 22.08.2023 до дати укладення додаткової угоди № 2 від 15.12.2023, а також не містить інформацію про коливання цін на електричну енергію з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни, а саме, з 01.07.2023 по 31.10.2023. Отже надані ТОВ "РОЕК" документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що додаткові угоди № 2 від 30.06.2023 та № 2 від 15.12.2023 до договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023 суперечать нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними. Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. З врахуванням викладених вище висновків суду апеляційної інстанції про те, що оспорювані додаткові угоди № 2 від 30.06.2023 та № 2 від 15.12.2023 є недійсними та не породжують правових наслідків, постачання електричної енергії для Закладу загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради у період з 01.07.2023 по 31.12.2023 мало здійснюватися по ціні 5,43330 грн без урахування ПДВ за 1 кВт*год електричної енергії, яка була встановлена додатковою угодою № 1 від 01.05.2023. Відтак, внаслідок збільшення ціни за 1 кВт*год спожитої електричної енергії, яке було здійснено з порушенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, пп. 2 п. 19 Особливостей № 1178, пп. 2 п. 13.8 договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023, вартість поставленої для споживача за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 електричної енергії згідно з договором № 8081-ВЦ від 26.01.2023 завищено на суму 49 310,15 грн, чим було завдано шкоди бюджету на вказану суму. В стягненні решти коштів слід відмовити за безпідставністю. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судова колегія вважає, що апелянт підтвердив свої вимоги в частині безпідставного визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 до договору № 8081-ВЦ від 26.01.2023 та стягненні коштів. В інших частинах вимог апеляційної скарги слід відмовити. За результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд здійснює новий розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" задоволити частково. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19 березня 2026 року у справі № 918/1265/25 скасувати в частині визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 01.05.2023 до договору № 8081-ВЦ та змінити в частині задоволеної суми стягнення. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.08.2023 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023, укладену між Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 15.12.2023 до договору № 8081-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2023, укладену між Закладом загальної середньої освіти "Корецька гімназія" Корецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Корецької міської ради (34700, Рівненська обл., Рівненський р-н., м. Корець, пл. Київська, 5, код ЄДРПОУ 26452099) кошти у розмірі 49310 (сорок дев`ять тисяч триста десять) грн 15 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили." Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) витрати по сплаті судового збору в апеляційній інстанції в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. Видати наказ. Доручити Господарському суду Рівненської області на виконання даної постанови видачу наказу. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу № 918/1265/25 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "26" червня 2026 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Поліщук П.Я.