Постанова 4874 № 903/121/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року Справа № 903/121/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. секретар судового засідання Тангиян О.О. за участю представників сторін: позивача: Міненко С.М ( в режимі відеоконференції) відповідача: Боричевський В.М. (в залі суду) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 22.04.26 суддею Дем`як В.М. у м. Луцьк (повний текст рішення складено 28.04.2026) у справі № 903/121/26 за позовом Комунального підприємства Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Волинської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 50 877, 50 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі. Комунальне підприємство "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 10.03.2025 та додаткової угоди № 2 від 06.11.2025 до договору № 295423827681/37-25/153 від 26.12.2024, а також про стягнення 50 877,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними додатковими угодами збільшено ціну електричної енергії без належного документального підтвердження коливання ціни товару на ринку та без дотримання погодженого сторонами механізму зміни ціни, внаслідок чого позивач сплатив кошти понад вартість електричної енергії, визначену основним договором. Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.04.2026 у справі № 903/121/26 позов задоволено: визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 10.03.2025 та № 2 від 06.11.2025; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" на користь позивача 50 877,50 грн та 9 984,00 грн судового збору. Оскаржуване рішення мотивоване тим, що надані відповідачем листи та роздруківки з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку" не містять належних порівняльних даних про зміну ринкової ціни у проміжку між укладенням договору та зміною ціни, а тому не підтверджують наявності передбачених законодавством та договором підстав для збільшення ціни за одиницю товару. Суд першої інстанції також виходив із того, що після визнання додаткових угод недійсними розрахунок за поставлену електричну енергію має здійснюватися за початковою ціною договору. Також, оскільки грошові кошти в сумі 50 877,50 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а відтак останній зобов`язаний їх повернути позивачу, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Не погоджуючись зі вказаним рішення суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" в повному обсязі. Серед іншого, апелянт просить зупинити провадження у справі № 903/121/26 до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТзОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами. Апеляційна скарга подана через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС 18.05.2026. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 903/121/26 у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г, суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. Листом від 18.05.2026 справу № 903/121/26 витребувано у Господарського суду Волинської області. 26.05.2026 матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" на рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/121/26 від 22.04.26. 10.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи. Разом з тим, відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Саврій В.А. перебував у відпустці у період з 15.06.2026 по 10.07.2026 включно. За вказаного, судове засідання у справі № 903/121/26, призначене на 23.06.2026 о 15:15 год., не відбулося. Про неможливість проведення судового засідання сторін повідомлено шляхом розміщення інформації на сайті суду та надіслано засобами електронного зв`язку. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 розгляд апеляційної скарги призначено на "16" липня 2026 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Розглянувши доводи клопотання ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" про зупинення провадження у справі № 903/121/26 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/2026(178/26) і заслухавши заперечення позивача з приводу вказаного клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку. В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" стало відомо, що Перша колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". На думку відповідача, у контексті цього спору правозастосовна практика щодо пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" наразі характеризується домінуванням обмежувального тлумачення (щодо 10-відсоткового ліміту), яке є предметом розгляду КСУ. Очікуване рішення КСУ у справі № 3-78/2026 матиме преюдиційне та фундаментальне значення для всієї категорії справ про зміну ціни у публічних закупівлях. Визнання Конституційним Судом України неконституційним того способу тлумачення закону, який наразі застосовується господарськими судами, фактично позбавить такі судові рішення ознаки законності. З огляду на положення пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України таке рішення КСУ стане підставою для перегляду справи за виключними обставинами, оскільки воно стосуватиметься конституційності застосованої норми. Скаржник вважає, що вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) матиме істотне значення для правильного вирішення справи цієї справи, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, відтак товариство вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 903/121/26 до вирішення справи Конституційним Судом України. У відзиві, заперечуючи клопотання про зупинення провадження, позивач зазначає, що пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинним, а відкриття конституційного провадження саме собою не зупиняє дії відповідної норми. Останній наголошує, що об`єктивна неможливість розгляду справи відсутня, оскільки всі обставини, необхідні для вирішення спору, можуть бути встановлені та оцінені судом на підставі наявних у справі доказів, зокрема договору, додаткових угод, листів постачальника, відомостей про ринкові ціни та документів щодо здійснених розрахунків. Очікування рішення Конституційного Суду України, на думку позивача, призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи та порушення розумних строків судового провадження. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18. При цьому п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Оцінюючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій. Вказані обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів. Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а. Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Отже, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи. Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18). Разом з тим, клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, слід вказати, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 19.05.2026 у справі № 916/4682/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24. Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" не доведено наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII, оскільки наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду належним чином оцінити доводи апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказане клопотання про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт вказує, що частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачалася можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження відповідного коливання та без збільшення загальної суми договору. За твердженням відповідача, додатковою угодою № 1 від 10.03.2025 ціну електричної енергії як товару збільшено з 5,22377 грн до 5,44753 грн за 1 кВт/год, тобто на 4,28 %, а додатковою угодою № 2 від 06.11.2025 - з 5,44753 грн до 5,745625 грн за 1 кВт/год, тобто на 5,47 %. Загальне збільшення ціни порівняно з початковою ціною договору становило 9,98 %, а тому, на переконання апелянта, не перевищило встановленого законом граничного розміру у 10 відсотків. Скаржник наголошує, що законодавством не визначено переліку документів, якими має підтверджуватися коливання ціни товару на ринку. Тому відповідне коливання може підтверджуватися не лише довідками торгово-промислових палат чи органів державної статистики, а й інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті АТ "Оператор ринку". Апелянт зазначає, що перед укладенням спірних додаткових угод надав позивачу листи з відомостями про середньозважені ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, сформованими на підставі офіційної інформації АТ "Оператор ринку". На думку відповідача, такі відомості давали можливість установити рівень ринкових цін на електричну енергію та підтверджували, що збільшення договірної ціни здійснено в межах фактичного коливання ціни товару на ринку. Крім того, відповідач посилається на пункт 4.6.2 договору, яким сторони погодили можливість збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, а також передбачили, що роздруковані аналітичні матеріали з офіційної електронної сторінки АТ "Оператор ринку" можуть бути належним документальним підтвердженням такого коливання. Апелянт звертає увагу, що відповідно до умов договору сторони виходили зі стабільності ринкової ціни в межах одного відсотка та погодили, що збільшення ціни електричної енергії на ринку понад 1 % вважається істотною зміною обставин виконання договору у розумінні статті 652 ЦК України і є підставою для зміни ціни товару в порядку, визначеному договором. З огляду на наведене відповідач вважає, що спірні додаткові угоди відповідають вимогам законодавства та умовам договору, а тому підстави для визнання їх недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Позивач зазначає, що сама по собі інформація про середньозважені ціни електричної енергії на ринку не надає постачальнику безумовного права змінювати ціну за договором. На його переконання, відповідач мав довести не фактичне коливання ціни у відповідний період, його розмір та пропорційність здійсненого збільшення договірної ціни. Також у відзиві наголошено, що надані відповідачем листи та роздруківки з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку" не містять належного порівняльного аналізу ринкової ціни станом на момент укладення договору або попередньої зміни ціни та на момент укладення відповідної додаткової угоди, а також не містять розрахунку відсотка коливання ціни товару на ринку. Також позивач вказує, що відповідач не надав розрахунків своїх витрат або інших доказів того, що виконання договору за початковою ціною стало для нього вочевидь невигідним чи збитковим. На думку позивача, постачальник, запропонувавши найнижчу ціну та ставши переможцем закупівлі, був обізнаний із ринковими умовами і взяв на себе обов`язок поставляти електричну енергію за погодженою ціною. Крім того, позивач зазначає, що право сторін на зміну умов договору не може реалізовуватися всупереч імперативним вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки свобода договору не може превалювати над необхідністю забезпечення ефективного та економного використання бюджетних коштів. На переконання позивача, внаслідок укладення спірних додаткових угод результати закупівлі були нівельовані, оскільки електрична енергія фактично оплачувалася за ціною, вищою за визначену договором, що призвело до надмірного витрачання коштів комунального підприємства. Кошти, сплачені відповідачу на підставі недійсних додаткових угод, підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України. З огляду на викладене позивач апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.04.2026 у справі № 903/121/26 - без змін. У судовому засіданні 16.07.2026 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Представниця позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві, та просила оскаржуване рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 18.12.2024 позивачем проведено закупівлю електричної енергії без розподілу за кодом ДК ЄЗС 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (https://prozorro.gov.ua/uk/contract/UA-2024-12-18-010392-a-b1). 26 грудня 2024 року між Комунальним підприємством "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної (позивач/споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" (відповідач/постачальник) укладено договір №295423827681/37-2б/153 про постачання електричної енергії споживачу (з використанням електронного каталогу). Відповідно до умов договору сторони погодили, що відповідач (постачальник) продає електричну енергію, без розподілу за кодом ДК ЄЗС021:2015-09310000-5 електрична енергія (товар) позивачу (споживачу) для забезпечення потреб його електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору). Відповідно до п.п. 1.3 договору сторони визначили, що ціна даного договору може бути змінена у випадку зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача бо у випадку внесення інших змін згідно з чинним законодавством України. Керуючись п.п 1.4 договору, сторони погодили прогнозований обсяг закупівлю електричної енергії за цим договором визначений в додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Згідно з додатком 1 до договору сторони, погодили умови розрахунку споживача з постачальником за електричну енергію, механізм визначення ціни електричної енергії, ціну цього договору, яка становить (225,3 тисяч кВт/год). Відповідно, загальна ціна (сума) договору становить: 1 597 827,60 грн, в тому числі ПДВ 266 304,60 грн. (п. 4.1. Договору). Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та укладається на строк до 31.12.2025, а в частині розрахунків цей договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами. (п. 13.1. Договору). Положеннями специфікації вказано, що (договірна ціна) ціна на електричну енергію (Додаток 2 до Договору) фактична ціна (тариф) електричної енергії становила 7,092 грн з ПДВ. Відповідно до п. 4.6.2 договору збільшення ціни за одиницю товару в разі коливання ціни такого товару на ринках електроенергії, що відбулося з моменту укладення цього договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринках електроенергії (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринках електроенергії) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в цьому договорі на момент його укладення (визначена в п. 4.1. Договору). На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за цим договором, відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". У подальшому між споживачем та постачальником до договору вносилися зміни, а саме: укладено 4 додаткові угоди: -№1 від 10.03.2025; -№2 від 06.11.2025; -№3 від 08.12.2025; -№4 від 19.12.2025. Відповідно, додатковими угодами №1 від 10.03.2025 і №2 від 06.11.2025 сторони змінили ціну за одиницю товару, а саме: вартість електричної енергії: - згідно з п.2 додаткової угоди №1 від 10.03.2025 у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару сторони погодили, що кількість товару (обсяги постачання електричної енергії становить 218 402,699 кВт/год; - згідно з п.2 додаткової угоди №2 від 06.11.2025 у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару сторони погодили, що кількість товару (обсяги постачання електричної енергії становить 213 614,480 кВт/год; Також встановлено, що зміна ціни згідно додаткових угод ініційоване листами ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА": - від 28.02.2025 №3-280225-65 відповідно до даних, що оприлюднені на офіційному сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням: https://www.oree.com.ua/, у лютому 2025 року відбулося коливання ціни електричної енергії на ринках "на добу на перед" та внутрішньодобовому ринку" в сторону збільшення. Середньозважена ціна електроенергію на ринку РДН становить 6,04208 грн. за 1 кВт/год, на ВДР 6,53123 за 1 кВт/год., без врахування регульованих тарифів та ПДВ і є значно вище ціни, за якою ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" здійснює постачання позивачу. На підставі ч. 7, п. 19 Особливостей ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" повідомив керівників установ та організацій про зміну ціни на електричну енергію, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію. - від 03.11.2025 №3-031125-1 відповідно до даних, що оприлюднені на офіційному сайті АТ "Оператор ринку" за посиланням: https://www.oree.com.ua/, у жовтні 2025 року відбулося коливання ціни електричної енергії на ринках "на добу на перед" та внутрішньодобовому ринку" в сторону збільшення. Середньозважена ціна електроенергію на ринку РДН становить 6,39570 грн. за 1 кВт/год, на ВДР 6,68841 за 1 кВт/год., без врахування регульованих тарифів та ПДВ і є значно вище ціни, за якою ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" здійснює постачання позивачу. На підставі ч. 7, п. 19 Особливостей ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" повідомив керівників установ та організацій про зміну ціни на електричну енергію, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію. Відтак, за період з березня по грудень 2025 року ТзОВ "ТОЛК УКРАЇНА" поставило КП "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" 110 773 кВт/ год електричної енергії на суму 834 479,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за №3759-001625031 від 31.03.2025 на суму 109 862,99 грн, №3759-001625041 від 30.04.2025 на суму 100 507,79 грн, №3759-001625051 від 31.05.2025 на суму 67 517,99 грн, №3759-001625061 від 30.06.2025 на суму 47 850,71 грн, №3759-001625071 від 31.07.2025 на суму 51 678,14 грн, №3759-001625081 від 31.08.2025 на суму 48 137,74 грн., №3759-001625091 від 30.09.2025 на суму 52 929,44 грн, №3759-001625101 від 13.11.2025 на суму 101 972,53 грн, №3759-001625111 від 30.11.2025 на суму 119 153,96 грн, №3759-001625121 від 19.12.2025 на суму 134 868,29 грн. Проте, позивач доводить, що вказані додаткові угоди за №1 від 10.03.2025, №2 від 06.11.2025 укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме сторонами, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом до суду. Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення 50 877, 50 грн. Спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" тощо. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. За змістом статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, однак така свобода реалізується з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами частинами першою-третьою статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це або якщо обов`язковість таких положень випливає зі змісту чи суті відносин між сторонами. Отже, свобода договору у сфері публічних закупівель є обмеженою імперативними вимогами спеціального законодавства, спрямованого на забезпечення ефективного, прозорого та економного використання бюджетних коштів, добросовісної конкуренції серед учасників, недискримінації учасників та запобігання зловживанням при укладенні й виконанні договорів закупівлі. За загальними вимогами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Відповідно до частини першої статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення стороною або сторонами вимог, встановлених частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) одна у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію правовідносинам, що стали предметом спору, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Щодо доводів апелянта про правомірність укладення спірних додаткових угод. Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частинами першою - третьою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є господарським договором, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне придбання товару, виконання робіт або надання послуг. Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" від 16.08.2022 розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Оскільки договір про постачання електричної енергії № 295423827681/37-25/153 укладено 26.12.2024, до порядку зміни його істотних умов застосовуються положення законодавства та Особливостей у редакції, чинній на момент його укладення. У постанові від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23 Верховний Суд, надаючи оцінку підпунктам 2, 7 пункту 19 Особливостей, зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідні положення Особливостей деталізують установлені законом випадки зміни ціни договору про закупівлю та не створюють необмеженого права сторін змінювати погоджену за результатами закупівлі ціну. Водночас, у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 також зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не вносить змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а встановлює особливості здійснення закупівель під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим сторони договору повинні дотримуватися як приписів Закону, так і спеціального порядку, визначеного Особливостями. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 звернула увагу, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару не допускається. Також зазначено, що зміна ціни товару в бік збільшення до його передачі покупцю можлива в разі збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони передбачили таку умову в договорі. При цьому зміна ціни повинна здійснюватися з дотриманням спеціального порядку, встановленого законодавством про публічні закупівлі, та не може бути довільною. Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару є правомірною за одночасної наявності таких умов: можливість відповідної зміни передбачена законодавством і самим договором; на ринку фактично відбулося коливання ціни товару після укладення договору або попередньої зміни ціни; таке коливання належно та документально підтверджене; відсоток збільшення договірної ціни не перевищує відсотка ринкового коливання; зміна не призводить до збільшення загальної суми договору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 та від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, у яких наголошено, що саме постачальник, який ініціює зміну ціни, повинен обґрунтувати та документально підтвердити наявність передбачених законом підстав для відповідної зміни. Таким чином, дотримання кількісної межі збільшення ціни, на чому акцентує апелянт, не є самостійною і достатньою умовою правомірності внесення змін до договору. Навіть якщо загальний відсоток збільшення ціни не перевищує 10 %, постачальник повинен підтвердити сам факт ринкового коливання у відповідний період, визначити відсоток такого коливання та довести пропорційність кожного підвищення договірної ціни. З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 1 від 10.03.2025 товарну складову ціни електричної енергії збільшено з 5,22377 грн до 5,44753 грн за 1 кВт/год, тобто на 4,28 %. Додатковою угодою № 2 від 06.11.2025 товарну складову ціни збільшено з 5,44753 грн до 5,745625 грн за 1 кВт/год, тобто на 5,47 %. Загальне збільшення товарної складової ціни порівняно з початковою ціною договору становило 9,98 %. Отже, твердження апелянта про те, що кількісну межу у 10 % не перевищено, арифметично відповідає змісту додаткових угод. Однак зазначена обставина не спростовує висновку суду першої інстанції про недотримання інших обов`язкових передумов зміни ціни, зокрема щодо документального підтвердження ринкового коливання та пропорційності здійснених підвищень. У постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21 Верховний Суд наголосив, що спеціальний порядок зміни істотних умов договору спрямований на недопущення нівелювання результатів закупівлі шляхом подальшого безпідставного підвищення ціни, запропонованої переможцем закупівлі. При цьому законодавством не визначено вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку. Відтак відомості, оприлюднені АТ "Оператор ринку", за своїм джерелом можуть бути використані для підтвердження зміни ринкової ціни електричної енергії. Водночас належність джерела інформації сама собою не свідчить про достатність змісту поданого документа для внесення змін до істотних умов договору. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 та від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 сформульовано висновок, відповідно до якого кожна зміна ціни повинна мати окреме документальне підтвердження, а документ, поданий на підтвердження коливання, має містити належне обґрунтування викладених у ньому даних, результати дослідження динаміки ринку, джерела інформації та відомості, які дають змогу встановити саме зміну ціни товару протягом відповідного періоду. Аналогічний підхід викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Колегія суддів ураховує, що інформація про коливання ціни може надаватися Державною службою статистики України, торгово-промисловими палатами, державними інформаційно-аналітичними установами, АТ "Оператор ринку" чи іншими суб`єктами, які володіють відповідними відомостями. Однак незалежно від суб`єкта, який надає інформацію, відповідний документ повинен містити чинну ринкову ціну товару та її порівняння з ринковою ціною за базовий період. Саме порівняння відповідних показників дає змогу встановити наявність коливання ціни в бік збільшення або зменшення та визначити його відсоток. Під коливанням ціни необхідно розуміти динаміку ринкової ціни товару протягом певного проміжку часу. Для першої зміни договірної ціни відповідне коливання має бути підтверджене за період від укладення договору до моменту ініціювання такої зміни, а для кожної наступної зміни за період після попереднього коригування ціни до моменту нового звернення постачальника. Документальне підтвердження повинно давати змогу встановити не лише рівень середньозваженої ціни електричної енергії у певному місяці, а саме динаміку її зміни упродовж відповідного періоду. Для цього мають бути наведені співставні ринкові показники за базовий та розрахунковий періоди, визначені за однаковою методикою, а також розрахований відсоток їх зміни. Лише за наявності таких відомостей суд може перевірити факт ринкового коливання, його розмір та відповідність погодженого сторонами збільшення договірної ціни встановленому відсотку коливання. Зазначене узгоджується і з пунктом 4.6.2 договору, відповідно до якого у разі коливання ціни закупівлі одиниці товару на ринках електроенергії заінтересована сторона письмово звертається до іншої сторони з пропозицією про встановлення нової ціни та повинна надати інформацію, що підтверджує й обґрунтовує таку зміну. Сторони також погодили, що під коливанням ціни закупівлі одиниці товару слід розуміти зміну середньозваженої ціни закупівлі товару за результатами торгів на ринках електричної енергії протягом календарного місяця відносно середньозваженої ціни за базовий місяць, тобто місяць, який передує місяцю підвищення ціни. Ціна за одиницю товару мала змінюватися пропорційно встановленому коливанню, але не більше ніж на відсоток такого коливання в бік збільшення. Отже, пункт 4.6.2 договору не лише визнавав матеріали з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку" допустимим джерелом інформації, а й установлював конкретний спосіб визначення коливання саме шляхом порівняння середньозважених ринкових цін за відповідні календарні місяці. Водночас, погоджена сторонами умова про те, що коливання ціни понад 1 % вважається істотною зміною обставин виконання договору, визначає лише мінімальний поріг, після досягнення якого заінтересована сторона може ініціювати перегляд ціни.Тому ця умова не звільняє постачальника від обов`язку довести співставними ринковими показниками факт коливання понад 1 %, установити точний відсоток такого коливання та обґрунтувати пропорційність запропонованого збільшення договірної ціни. Як убачається з листа відповідача від 28.02.2025, у ньому зазначено лише середньозважені ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за лютий 2025 року. Однак, цей лист не містить відповідного ринкового показника за базовий місяць, з яким мала порівнюватися ціна за лютий 2025 року, не містить розрахунку відсотка її зміни та не обґрунтовує, що збільшення товарної складової ціни на 4,28 % відповідає фактичному відсотку ринкового коливання. Аналогічно лист від 03.11.2025 містить відомості лише про середньозважені ціни електричної енергії за жовтень 2025 року. При цьому в ньому не наведено показника ринкової ціни за базовий місяць, який передував відповідному підвищенню, не визначено відсотка коливання між співставними періодами та не обґрунтовано пропорційність збільшення ціни за додатковою угодою № 2 на 5,47 %. Саме по собі зіставлення середньозваженої ринкової ціни електричної енергії з товарною складовою ціни, установленою договором, не підтверджує факту коливання ціни товару на ринку. Договірна ціна та середньозважена ринкова ціна є різними показниками, а наявність різниці між ними не доводить, що після укладення договору або після попередньої зміни ціни відбулося ринкове зростання у конкретному відсотковому вираженні. Відтак посилання апелянта на пункт 4.6.2 договору не спростовує висновків місцевого господарського суду, оскільки надані відповідачем матеріали не відповідають змістовним вимогам цього пункту щодо порівняння середньозважених показників за базовий та розрахунковий місяці й не дають можливості перевірити пропорційність підвищення ціни. Крім того колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що додаткову угоду № 1 підписано 10.03.2025, однак нову ціну поширено на правовідносини сторін із 01.03.2025, а додаткову угоду № 2 підписано 06.11.2025 із поширенням її умов на правовідносини з 01.11.2025. За приписами частини третьої статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання щодо передачі відповідного товару покупцеві є недопустимою. Відтак погодження сторонами зворотної дії додаткових угод не може бути належною правовою підставою для збільшення ціни електричної енергії, яка була поставлена до моменту підписання відповідної додаткової угоди. Оскільки спірні додаткові угоди укладено без належного підтвердження факту і розміру коливання ціни електричної енергії за передбачені договором періоди, без доведення пропорційності збільшення договірної ціни та з поширенням нових цін на частину правовідносин, що виникли до моменту їх підписання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання додаткової угоди № 1 від 10.03.2025 та додаткової угоди № 2 від 06.11.2025 недійсними. Щодо стягнення з відповідача 50 877,50 грн. Судом першої інстанції встановлено, що за період із березня до грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" поставило позивачу електричну енергію, за яку Комунальне підприємство "Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради сплатило 834 479,58 грн. Оскільки додаткові угоди № 1 від 10.03.2025 та № 2 від 06.11.2025 є недійсними й не створюють юридичних наслідків, вартість поставленої електричної енергії повинна визначатися за ціною, погодженою сторонами в основному договорі, а саме 7,092 грн за 1 кВт/год з урахуванням регульованих тарифів та ПДВ. Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання такого правочину, а в разі неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок виникає також у разі, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала. Пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. До моменту визнання додаткових угод недійсними вони становили правову підставу для здійснення позивачем платежів за збільшеною ціною. Внаслідок визнання цих угод недійсними відповідна правова підстава відпала, а кошти, отримані понад вартість електричної енергії, визначену основним договором, є безпідставно набутими. Оскільки електрична енергія фактично поставлена та спожита і не може бути повернена в натурі, правовим наслідком недійсності додаткових угод є повернення відповідачем грошових коштів, одержаних понад вартість товару, розраховану за чинною ціною основного договору. Відтак місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошові кошти в сумі 50 877,50 грн були одержані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу відповідно до статей 216, 1212 ЦК України. Оскільки доводи апеляційної скарги про дійсність додаткових угод відхилені судом апеляційної інстанції, похідна вимога про стягнення з відповідача 50 877,50 грн також правомірно задоволена місцевим господарським судом. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності такихвисновків, позаякґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів, оцінюючи їх у сукупності за правилами статті 86 цього Кодексу. Як встановлено ч. 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії"). Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Волинської області від 22.04.2026 у справі № 903/121/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" залишити без задоволення. Розподіл судових витрат. У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛК УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 22.04.2026 у справі № 903/121/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 903/121/26 повернути до Господарського суду Волинської області. Повний текст постанови складено "16" липня 2026 р. Головуюча суддя Романюк Ю.Г. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.