Ухвала КГС ВС № 927/68/23

УХВАЛА 27 листопада 2023 року м. Київ cправа № 927/68/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області (суддя -Белов С.В.) від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді - Козир Т.П., Кравчук Г.А.) від 08.08.2023 у справі за позовом Керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 49892,59 грн ВСТАНОВИВ:

1. У січні 2023 року Керівник Козелецької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі позивача: Козелецької селищної рада Чернігівського району Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - відповідач) про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 49 892,59 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023, позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 04.03.2021 щодо зміни ціни до договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АВ147-113-21 від 25.01.2021, укладену між позивачем та відповідачем. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49 892,59 грн - оплата за товар, який не був поставлений відповідачем, та на користь прокуратури 4 962,00 грн судового збору.

4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що додаткова угода №1 від 04.03.2021 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.01.2021 № 41АВ147-113-21 укладено з порушенням норм статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінено ціну за одиницю товару в бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, тобто безпідставно зменшено обсяги закупівлі, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору; споживач (позивач), як сторона Договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади, тому таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами). Вимога про стягнення з відповідача коштів у розмірі 49 892,59 грн підлягає задоволенню, оскільки між сторонами існують договірні відносини і правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який не було поставлено) є частина перша статті 670 Цивільного кодексу України. 5. 06.11.2023 Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

12. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 2 частини другої статті 287 ГПК України.

13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

14. У цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

15. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

16. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

17. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 12 Закону України "Про ринок природнього газу", статей 627, 629, 670 Цивільного кодексу України, а також статей 53, 73, 74, 76, 78, 80, 86, 210, 236 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17.

18. Однак скаржник чітко не зазначає, які саме висновки Верховного Суду щодо застосування кожної із зазначеної норми права, у наведених скаржником постановах, не врахували суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.

19. Також, посилаючись у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права (статей 53, 73, 74, 76, 78, 80, 86, 210, 236 ГПК України) скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази; суди не надали значення даним доказам та не навели мотиви невизнання доказів відповідача більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі. Проте, скаржник конкретного не зазначає щодо яких саме доказів ведеться мова, а також в цій частині оскарження судових рішень, касаційна скарга не містить зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України та статті 310 цього Кодексу.

20. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

21. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

22. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

23. Таким чином скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

24. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

25. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

26. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

27. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

28. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

29. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

31. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684, 00 грн.

32. Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового та майнового характеру.

33. Скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 10 736,00 грн (5 368,00 грн за немайнову вимогу (2 684,00 х 200%) та за майнову вимогу 5 368,00 грн (49 892,59 грн х 1,5% (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 200 %)).

34. Водночас Верховний Суд зауважує, що з 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

35. Відповідач подав касаційну скаргу в електронній формі - через систему "Електронний суд", тому розмір судового збору з пониженням за подання цієї касаційної скарги становить 8 588,80 грн (10 736,00 грн * 0,8).

36. До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.

37. Також у касаційній скарзі відповідач просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень. В обґрунтування зазначає, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримав 16.10.2023 і на підтвердження надає копію постанови з відтиском штампа реєстрації внутрішньої вхідної кореспонденції.

38. Верховний Суд зауважує, що копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з вхідним № СК-2868-14701-1023 від 16.10.2023 на першій сторінці не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме цією датою, оскільки реєстрація внутрішньої вхідної кореспонденції проводиться скаржником на власний розсуд.

39. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або інші відомості щодо надсилання постанови судом апеляційної інстанції та їх вручення скаржнику.

40. При цьому, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції і Верховний Суд немає матеріалів справи, тобто суд позбавлений можливості перевірити у матеріалах справи дату вручення заявникові постанови суду апеляційної інстанції, тому скаржнику слід пояснити спосіб надсилання йому оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом (звичайною поштою чи електронною поштою) та надати докази такого надсилання.

41. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

42. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 у справі № 927/68/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом: - привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 18, 19 цієї ухвали; - уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншій стороні у справі, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України; - надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 588,80 грн; - пояснити спосіб надсилання відповідачу постанови апеляційним господарським судом (звичайною поштою чи електронною поштою) та надати докази такого надсилання.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Кондратова