Постанова 4851 № 480/8784/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 р. Справа № 480/8784/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2026, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, повний текст складено 03.02.26 по справі № 480/8784/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» до Сумської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2024/000010/2 від 04.04.2024; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805090/2024/000024. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" задоволено. Скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2024/000010/2 від 04.04.2024. Скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805090/2024/000024. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газсервіс" (вул. Полтавська, буд. 9/2, м. Ромни, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 32429836) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ 44017631) витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. Сумська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає зазначене судове рішення, незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при його винесенні. Вважає, що судом не враховано те, що позивачем на вимогу митного органу та на підставі ч.2, 3, 4 ст. 53 МКУ у зв`язку з виявленими розбіжностями не надано додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Виявлені розбіжності документах поданих позивачем, які мають вплив на правильність визначення митної вартості стали підставою для затребування у декларанта наступних додаткових документів: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України. Листом від 04.04.2024, декларант повідомив про неможливість надання вищевказаних додаткових документів. Отже, в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларантом не було надано документів, які б підтверджували задекларований рівень митної вартості товару. Відтак у митного органу виникла необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України. Керуючись частиною першою статті 55 МК України 04 квітня 2024 року відносно заявленого у митній декларації товару Відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805000/2024/000010/2 . З метою випуску товару у вільний обіг ТОВ «Газсервіс» подало до митного оформлення нову МД в порядку частини 7 статті 55 МК України №UA805090000837U8 від 04.04.2024 по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею. При цьому, ТОВ «Газсервіс» сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, визначених митницею. Джерелом інформації для даного рішення з врахуванням спрацьованого ризику АСАУР стала наявна в митному органі цінова інформація наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів (за фактом попередніх митних оформлень), здійснені у максимально наближений термін: МД №23UA205050057053U7 від 21.08.2023. Так, коригування митної вартості товару ввезеного Позивачем здійснено за другорядним методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 року у справі №480/8784/24, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газсервіс» відмовити у повному обсязі. ТОВ «Газсервіс» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , не погоджується з доводами Сумської митниці , викладеними у апеляційній скарзі. Вважає, що ТОВ «Газсервіс» надав Сумській митниці усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Вважає, що судом першої інстанції не порушено норм ані матеріального, ані процесуального права, а також, що суд вірно дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2024/000010/2 від 04.04.2024 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805090/2024/000024 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Також, вказує , що орієнтовний розмір витрат на надання правничої допомоги у цій справі, які сторона очікує понести становить 20000, 00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок), про що буде надано підтверджуючі документи. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду у цій справі - без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа . Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 15.02.2024 між ТОВ Газсервіс та SIA Premium Autohaus укладено контракт на поставку товару №2/15/02/2024 (а.с.65-66). П.1.1 наведеного контракту передбачено, що предметом договору є зобов`язання постачальника передати покупцеві у власність товар вказаний у рахунку до контракту, який є невід`ємною частиною цього договору. П.2.1. контракту передбачено, що сума контракту визначається загальною вартістю товару, що постачається за цим контрактом та рахунком до цього контракту. П.2.2. Визначено, що ціна на товар за цим контрактом визначена відповідно до Правил Інкотермс 2020 FCA та вказується у рахунку до контракту. 03.04.2024 декларантом позивача подано електронну МД№24UA805090000817U9, згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, бувший у використанні -1шт. Марка VOLKSWAGEN. Модель TIGUAN. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2012. Модельний рік виготовлення 2012. Дата первинної реєстрації -22.06.2012. Тип двигуна -бензиновий, згідно з інформацією завода виробника відповідає вимогам екологічного класу "ЄВРО-5". Робочий об`єм циліндрів двигуна -1390см3. Тип кузова -універсал. Колір - сірий. Місць для сидіння, включаючи місце водія -5. Колісна формула -4х4. Призначений для використання на дорогах загального користування. Ціна-4500 Євро (а.с. 14). Також, разом із МД №24UA805090000817U9 декларантом до Сумської митниці подано такі товаросупровідні документи: за кодом d0380 рахунок фактура (інвойс) №01/03/2024-1 від 06.03.2024; за кодом d0730 автотранспортна накладна LV - 8032024 від 08.03.2024; за кодом d2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.06.2012; за кодом d2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.03.2024; за кодом d3001 банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 06.03.2024; за кодом d3006 калькуляція транспортних витрат №12 від 02.04.2024; за кодом d3015 висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №03040211 від 03.04.2024; за кодом d4100 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів №2/15/02/2024 від 15.02.2024; за кодом d4103 доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 15.02.2024; за кодом d4207 договір про надання послуг митного брокера №2024/02/12/1-Д від 12.02.2024. за кодом d7016 декларація - інвойс 01/03/2024-1 від 06.03.2024; за кодом d9000 інші некласифіковані документи, довіреність б/н від 18.03.2024; за кодом d9000 інші некласифіковані документи, заява №10 від 02.04.2024; за кодом d9000 інші некласифіковані документи, фото від 03.04.2024; за кодом 9610 копія митної декларації країни відправлення 24LV0002100027QVB9 від 08.03.2024 (а.с.9). 04.04.2024 Сумською митницею надіслано запит № 193790 на адресу декларанта, в якому зазначено про можливе заниження митної вартості транспортного засобу. Під час перевірки документів, наданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, було виявлено, що згідно з пунктом № 3.8 договору від 15.02.2024 №2/15/02/2024 поставка здійснюється однією партією за згодою сторін на підставі письмового замовлення на поставку від покупця, тобто від ТОВ "Газсервіс". Про те, що перевізником товару є продавець (SIA Premium Autohaus) свідчить наявність його печатки в графах 16 (перевізник) та 23 (перевізник) СМR від 08.03.2024 № LV-8032024, а тому калькуляція транспортних витрат, надана декларантом для підтвердження митної вартості товару відповідно до частини другої статті 53 МК України не може бути взята до уваги. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, ТОВ "Газсервіс" зобов`язано протягом 10 календарних днів надати такі документи: транспортні (перевізні документи), а також документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України (а.с. 17-18). Позивач повідомив відповідача, що протягом 10 календарних днів надати такі документи не має можливості, що підтверджується відповідним записом на повідомленні (а.с. 18). 04.04.2024 Сумською митницею надіслано брокеру повідомлення № 193809, в якому зазначено, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 55 та частини четвертої статті 57 МК України, митний орган проводить процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу та повідомляє, що відповідно до положень ст. 60 МК України, митна вартість подібного (аналогічного) транспортного засобу VOLKSWAGEN ТІGUAN, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 1390 см3, потужність - 118 кВт, календарний рік виготовлення - 2012 складає 7 000 євро (а.с.16) У відповідь на вказане повідомлення позивач вказав, що із запропонованою митною вартістю не згоден (а.с. 16). 04.04.2024 Сумською митницею прийнято рішення UA805000/2024/000010/2 про корегування митної вартості товарів, яким вартість товару визначено на рівні 7000 Євро (а.с.10-11). В обґрунтування рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, що автоматизованою системою управління ризиками за електронною митною декларацією №UA805090/2024/000817 від 03.04.2024 згенеровано наступну форму митного контролю: 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості. З коментарем : Можливе заниження митної вартості транспортного засобу. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості транспортного засобу, у тому числі, характеристик товару, які впливають на визначення митної вартості. Також, відповідач зазначив, що під час проведення перевірки документів, які зазначені у частині другій статті 53 МКУ та надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, було виявлено наступне: пунктом 3.8 договору від 15.02.2024 №2/15/02/2024 передбачено, що поставка здійснюється однією партією за згодою Сторін на підставі письмового замовлення на поставку від Покупця, тобто від ТОВ ГАЗСЕРВІС. Проте, що перевізником товару є Продавець (SIA Premium Autohaus) свідчить наявність його печатки в графах 16 (перевізник) та 23 (перевізник) CMR від 08.03.2024 № LV-8032024.3 з огляду на вищезазначене, калькуляція транспортних витрат, надана декларантом для підтвердження митної вартості товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, не може бути взято до уваги. Відповідно до наказу МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ від 24.05.2012 №599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, калькуляція транспортних витрат надається в тому випадку, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Додатково відповідач зазначив, що відповідно до частини сьомої ст. 318 МКУ, посилаючись на електронні інформаційні ресурси митних органів та згідно пунктів 2.2.14. (перевірки рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено); 2.2.19. (порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор) Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476), митницею здійснено порівняння заявленої митної вартості транспортного засобу з рівнем митної вартості транспортних засобів з подібними (аналогічними) характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. Встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного транспортного засобу є значно нижчим, ніж рівень митної вартості подібних (аналогічних) транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено. З огляду на зазначене, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), застосувати неможливо, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, ч,2. ст.58 МКУ. Відповідно до ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. На інформаційних ресурсах митних органів відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до вимог ст. 59 МКУ в максимально наближений час до часу експорту в Україну. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. На інформаційних ресурсах митних органів міститься інформація щодо митних оформлень за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у відповідності до вимог ст.60 МКУ. Відповідно до частини сьомої ст.318 МКУ митні органи під час митного контролю використовують електронні інформаційні ресурси. На електронних інформаційних ресурсах митних органів, митна вартість подібного (аналогічного) транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 1390 cm3, потужність - 118 кВт, календарний рік виготовлення- 2012 складає 7 000 євро. 04.04.2024 Сумською митницею складено картку відмови UA 805090/2024/000024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с. 12-13). 04.04.2024 ТОВ Газсервіс подано ІМ 40ДЕ №24UA805090000837U8, згідно якої товар: Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, бувший у використанні -1шт. Марка VOLKSWAGEN. Модель TIGUAN. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2012. Модельний рік виготовлення 2012. Дата первинної реєстрації -22.06.2012. Тип двигуна -бензиновий, згідно з інформацією завода виробника відповідає вимогам екологічного класу "ЄВРО-5". Робочий об`єм циліндрів двигуна -1390см3. Тип кузова -універсал. Колір - сірий. Місць для сидіння, включаючи місце водія -5. Колісна формула -4х4. Призначений для використання на дорогах загального користування визначено в ціні-7000 Євро (а.с.69). Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Суд першої інстанції дійшов висновку , що рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2024/000010/2 від 04.04.2024 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805090/2024/000024 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Слід зазначити, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, а може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18). Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24. Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін. Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598). Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості Автомобіля легкового, призначений для перевезення людей, бувший у використанні -1шт. Марка VOLKSWAGEN. Модель TIGUAN. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2012. Модельний рік виготовлення 2012. Дата первинної реєстрації -22.06.2012. Тип двигуна -бензиновий, згідно з інформацією завода виробника відповідає вимогам екологічного класу "ЄВРО-5". Робочий об`єм циліндрів двигуна -1390см3. Тип кузова -універсал. Колір - сірий. Місць для сидіння, включаючи місце водія -5. Колісна формула -4х4. Призначений для використання на дорогах загального користування. за основним методом за ціною договору (контракту). При декларуванні товарів позивач визначив митну вартість автомобіля виходячи саме з умов Контракту. У ході судового розгляду справи встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів. Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне. Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ Газсервіс подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України : зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок фактуру (інвойс) №01/03/2024-1 від 06.03.2024; автотранспортну накладну LV - 8032024 від 08.03.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.06.2012; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 06.03.2024; калькуляцію транспортних витрат №12 від 02.04.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №03040211 від 03.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів №2/15/02/2024 від 15.02.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 15.02.2024; договір про надання послуг митного брокера №2024/02/12/1-Д від 12.02.2024; декларація - інвойс 01/03/2024-1 від 06.03.2024; довіреність б/н від 18.03.2024; заява №10 від 02.04.2024; фото від 03.04.2024; копія митної декларації країни відправлення 24LV0002100027QVB9 від 08.03.2024. Зовнішньоекономічний контракт №2/15/02/2024 від 15.02.2024 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №01/03/2024-1 від 01.03.2024 визначає вартість товару у розмірі 4500 Євро. Доказом оплати є платіжна інструкція в іноземній валюті №2 від 06.03.2024 на суму 4500,00 Євро (оплата за один транспортний засіб), за якою можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться на підставі рахунку-фактури (інвойса) №01/03/2024- від 01.03.2024, за яким можна визначити, проведення оплати в тому числі за автомобіль VOLKSWAGEN. Модель TIGUAN. Календарний рік виготовлення 2012, вартістю 4500,00 Євро (а.с.93). Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №24UA805090000817U9 від 03.04.2024 ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №01.03.2024-1 від 01.03.2024 та становить 4500,00 Євро. Отже, вказаним документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 4500,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. Наказом №599 затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним. Колегія суддів зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення. Аналогічні висновки щодо законодавчого визначення переліку документів, якими підтверджуються транспортні витрати в межах заявленої імпортером митної вартості товарів викладений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14. Такі висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17, від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24. На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу позивачем надано контракт №2/15/02/2024 від 15.12.2024, п.2.2. якого передбачено, що ціна за цим контрактом визначається відповідно до правил Incoterms 2020 FCA, п.3.2 передбачено, що місце доставки 2020 Латвія/ FCA Incoterms Latvia, Riga, а п.3.4. визначено, що транспортування з місця доставки зазначеного в договорі, здійснюється покупцем за власний рахунок. За умовами поставки FCA постачальник зобов`язаний доставити вантаж у вказане покупцем місце разом з усіма наявними у нього даними щодо безпеки та особливостей транспортування вантажу, посприяти в отриманні всіх необхідних ліцензій. Постачальником доставлено товар до м.Рига. За обставин цієї справи, декларант поніс витрати з перевезення товару від місця передачі товару перевізнику в м.Рига, що відповідає умовам поставки FCA (про що і було зазначено у графі 20 митної декларації 24UA805090000817U9 від 03.04.2024). Так, згідно з калькуляцію транспортних витрат від 02.04.2024 №12, складених ТОВ Газсервіс відповідно до яких витрати по доставці транспортного засобу Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, бувший у використанні -1 шт. Марка VOLKSWAGEN. Модель TIGUAN. Номер кузова (VIN): НОМЕР_1 за маршрутом: Рига (Латвія)-до кордону України (п.п.Краковець) становлять 9727,76 грн., від кордону України (п.п. Краковець ) до м.Ромни, Сумської області -3451, 40 грн.(а.с.27). З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України та згідно з вимогами статті 368 Митного кодексу України. Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем відповідно до статті 53 Митного кодексу України висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, колегія суддів зазначає , що відповідно до п. 8 частини третьої статті 3 Митного кодексу України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. На думку суду, неподання такого документа не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення частини четвертої статті 53 Митного кодексу України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару. З огляду на викладене, не надання запитуваних документів з причини їх відсутності внаслідок не вчинення певних дій не може бути достатньою підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час. Тобто , основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України. Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару. При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020. Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині. Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а. У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24. У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Відтак зазначені доводи відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем вказано лише номери та дати митних декларацій, які стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача. Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17. Тобто , колегія суддів звертає увагу , що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24. Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача. Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Колегія суддів зазначає, що різниця у вартості товарів за різними поставками не є підставою для коригування, оскільки торговельні відносини базуються на свободі договору (постанова ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24). Спрацювання профілю ризиків АСАУР має інформаційний характер і не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу (ст. 58 МК України). Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247. Колегія суддів звертає увагу на те , що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24. Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом. Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України. Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим. Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UA805000/2024/000010/2 від 04.04.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805090/2024/000024 є необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 по справі № 480/8784/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко