Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1690/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1690/19 пров. № А/857/968/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В., представника позивача Дяденчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 460/1690/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Зозуля Д.П. в м. Рівне Рівненської області 20.11.2019 року, згідно з протоколом судового засідання о 15:55 год., повний текст судового рішення складено 28.11.2019), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000253/2 від 08.02.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00134 від 08.02.2019. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відповідач надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення. В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Відповідач явку свого представника не забезпечив. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29.01.2019 декларантом до Рівненської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №UA204010/2019/202855 на імпортований автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія-5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), двигун - дизельний, номер маркування двигуна - CJM, робочий об`єм циліндрів - 2967 см3, колісна формула 4х4, вживаний, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2014. В декларації зазначено: валюта та загальна сума за рахунком: 12200 євро (графа 22); курс валюти: 31.73073300 (графа 23); ціна товару: 12200,00 (графа 42); код МВВ (гр. 43): ліве поле - 1, праве поле - не заповнене; коригування: 387114,94 (гр.45) (а.с.43). Суд зазначає, що задекларована в графі 45 сума коригування з урахуванням задекларованого в графі 23 курсу валют становить 12200 євро. Відповідно до графи 44 митної декларації, для підтвердження складових митної вартості транспортного засобу до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 17.01.2019 № 1901/011 (а.с. 19-20); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 PL/MF/AN0172166 від 22.01.2019 (а.с. 21-23), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.01.2019 №UA205010/2019/311474 (а.с.67-68); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.07.2013 Е НОМЕР_2 (а.с. 41-42); договір про надання послуг митного брокера від 18.01.2019 № 66-19; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.009.20848-19 від 25.01.2019; паспортні документи. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; 3) копію експортної декларації країни відправлення; 4) висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо). Враховуючи викладене, митним органом під час письмових консультацій направлено повідомлення про надання додаткових документів. На вимогу Митниці декларант 05.02.2019 надав Звіт про оцінку автомобіля від 05.02.2019 № 072E, копію митної декларації країни відправлення: від 21.01.2019 № МRN19DE260798935061E5, а листом від 08.02.2019 № 08/02-1 надав лист продавця від 08.02.2019 та просив прийняти рішення у відповідності до статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України). З огляду на ненадання додаткових документів, митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявної у нього інформації (яка міститься в ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) із застосуванням другорядного (резервного) методу. Суд встановив, що Рівненською митницею ДФС прийнято рішення від 08.02.2019 №UA204000/2019/000253/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого за ВМД ІМ 40 ДЕ №UA204010/2019/202855 від 29.01.2019 розрахована декларантом митна вартість товару в сумі 12200 євро (387114,94 грн.) за першим методом визначення митної вартості (графи 28,29); проведено коригування в сумі 15500,00 євро (графа 30) за шостим методом визначення митної вартості (графа 31) (а.с.17). Також, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статей 58-63 МК України) у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 МК України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 МК України), а тому митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 МК України). Окрім цього, Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00134 (а.с.18). 08.02.2019 декларантом подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №UА204010/2019/204650, в якій з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2019 №UA204000/2019/000253/2 задекларовано: валюта та загальна сума за рахунком: 12200 євро (графа 22); курс валюти: 30,58538300 (графа 23); код МВВ (графа 43): ліве поле - 6, праве поле - незаповнене; коригування: 474073,44 грн. (графа 45) (а.с.44). Не погоджуючись з таким рішенням та карткою митного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи для митного оформлення транспортного засобу містили розбіжності та суперечності, а тому не підтверджували визначеної декларантом митної вартості. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частинами 1, 2, 5, 6 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частинами 1, 2 ст. 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням від 08.02.2019 №UA204000/2019/000253/2 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого за ВМД ІМ 40 ДЕ №UA204010/2019/202855 від 29.01.2019 розрахована декларантом митна вартість товару в сумі 12200 євро (387114,94 грн.) за першим методом визначення митної вартості проведено коригування в сумі 15500,00 євро (графа 30) за шостим методом визначення митної вартості. Підставою для відмови в прийнятті митної декларації стало твердження відповідача, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС». 27.03.2019 року позивач для здійснення митного оформлення транспортного засобу надав всі наявні у нього додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме рахунок-фактуру від 17.01.2019 № 1901/011, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 23.01.2019 № UA205010/2019/311474, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , звіт про оцінку автомобіля від 05.02.2019 № 072E, копію митної декларації країни відправлення: від 21.01.2019 № МRN19DE260798935061E5 та інші документи, а листом від 08.02.2019 № 08/02-1 надав лист продавця від 08.02.2019. Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , який був у експлуатації та має незначні пошкодження, у розмірі 12200 Євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 15500 Євро. Як слідує із рішення відповідача, підставою для відмови стали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС». Апеляційний суд зазначає, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Колегією суддів встановлено, що декларант надав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом (рахунок-фактуру (інвойс), митну декларацію країни відправлення), що цілком підтверджують заявлену митну вартість в розмірі 12200 євро. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили. Щодо покликань відповідача та суду першої інстанції на те, що в поданому до митного оформлення рахунку від 17.01.2019 № 1901/011 зазначено, що «Покупець страхує перевезення транспортного засобу в Україну», однак будь-яких документів щодо страхування КТЗ до митного оформлення надано не було, колегія суддів зазначає, що рахунок від 17.01.2019 № 1901/011 не містить такого напису, що підтверджується офіційним перекладом цього документу, який міститься в матеріалах справи. Крім того, відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що декларантом при поданні митної декларації до митного оформлення не надано документів, що свідчили б про факт оплати товару (чеки, касові документи тощо). Апеляційний суд зазначає, що рахунок- фактура від 17.01.2019 року № 1901/011 містить напис що «Сума отримана готівкою», а відтак позивачем виконано зобов`язання перед продавцем з оплати транспортного засобу у повному обсязі. Сам рахунок-фактура і є касовим документом, який підтверджує купівлю-продаж транспортного засобу та здійснення розрахунку за нього. Тому, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є документально непідтвердженою, апеляційний суд до уваги не бере. Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Щодо посилання відповідача на те, що не вказані в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.01.2019 № UA205010/2019/311474, складеному під час перетину митного кордону України, відомості про пошкодження лакофарбового покриття, колегія суддів зазначає, що ввезений транспортний засіб має індивідуальні особливості (значні ушкодження), що очевидно впливають (зменшують) його митну вартість. Транспортний засіб є бувшим у використанні, термін його експлуатації становить шість років та наявний пробіг автомобіля близько 272548 км., що безумовно вказує на підставні існування дефектів транспортного засобу. Дефекти транспортного засобу відображені експертом при його експертному дослідженні (особистому огляді) в звіті про оцінку автомобіля від 05.02.2019 № 072Е. Відсутність в актах про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.01.2019 № UA205010/2019/311474 відомостей про пошкодження, що на думку апелянта суперечить рахунку-фактурі від 17.01.2019 року, не підтверджує позиції апелянта, тому що зазначені акти огляду (переогляду) не містять відповідних розділів, де б мали зазначатися пошкодження. Крім того, митним органом в ході огляду (переогляду) здійснювалося фотографування, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту. Тому, заперечуючи наявні пошкодження автомобіля, відповідач мав змогу надати відповідні як докази відповідні фотоматеріали. Враховуючи викладене, подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Щодо покликань відповідача на те, що придбаний позивачем транспортний засіб відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2019 становить 15850 євро не спростовує можливості пропозиції за значно нижчою ціною у зв`язку із пошкодженням лакофарбового покриття. Також відповідачем не надано підтвердження того, що вартість аналогічного транспортного засобу, відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE 01/2019, становить 15850 євро. До того ж, слід врахувати, що ціна пропозиції зазвичай відрізняється від ціни, за якою фактично товар придбавається, що не дає підстав для визнання обґрунтованими сумнівів митного органу. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу по довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника. Щодо правильності застосування ставки ввізного мита, колегія суддів виходить з наступного. Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода про асоціацію з ЄС), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди. Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки). Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Пунктом 1 статті 6 Протоколу І, в статті 2 цього Протоколу передбачено, що товари які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження. Відповідно до додатку ІІ до Протоколу І для товарів групи 87 визначено умову походження товару з ЄС: «виробництво, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника». Підпунктом «а» пункту 1 статті 16 Протоколу І передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу. За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів. Статтею 33 Протоколу І передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Згідно із частинами першою - третьою статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Апеляційний суд зазначає, що єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення, а в даній спірній ситуації таким документом для ввезеного товару транспортного засобу є сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l (Movetent certificate EUR.l) № PL/MF/AN 0172166, який відповідає зразку, наведеному в додатку №ІІІ до Протоколу І Угоди, оформлений належним чином, містить достовірні відомості та підтверджує країну походження товару, тобто є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару. Крім того, відповідач не вжив будь-яких заходів щодо перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 PL/MF/AN 0172166, а згідно частини 1 статті 45 Митного кодексу України, за наявності будь-яких сумнівів щодо країни походження товару, саме на відповідача покладається обов`язок звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Проте, на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач із таким запитом не звертався та відповідних доказів цього суду не надав. З огляду на вищевикладене, підстави для призупинення надання преференційного режиму для автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG ідентифікаційний номер НОМЕР_1 відсутні. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку про те, що оскільки відсутнє обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є безпідставним. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи видно, що 02.07.2019 року між Адвокатським об`єднанням «Скорпіон» та позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: розрахунок вартості правової допомоги, рахунок № 1 від 02.07.2019 на суму 5000 грн., Додаткова угода від 18.07.2019 до договору про надання правової допомоги від 02.07.2019, акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 02.07.2019 та платіжне доручення № Р24А641796072А43768 від 23.07.2019, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн. Також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 1815,51 грн., що підтверджується квитанціями №MP_AB100996EOV_8568506 від 16.07.2019 та №MP_AB100996EOV_8757355. Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у сумі 2305,20 грн. З огляду на те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, відповідно і задоволено позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4120,71 грн. та понесені витрати на надання правової допомоги у сумі 5000 грн. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові в задоволенні позовних вимог допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 460/1690/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000253/2 від 08.02.2019. Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00134 від 08.02.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Соборна, 104, м. м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ - 39420640) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 5000 (п`ять тисяч) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Соборна, 104, м. м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ - 39420640) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 4120 (чотири тисячі сто двадцять) гривень 71 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 09.04.2020