Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.004595

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004595 пров. № А/857/2852/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., представника позивача Бабій І.М., представника відповідача Кулі Є.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Москалем Р.М.; складене у повному обсязі 29 січня 2020 року) в справі № 1.380.2019.004595 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просив визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA209000/2019/000308/2 від 16.07.2019. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним було завезено на митну територію України вживаний автомобіль Skoda Octavia 2.0 TDI, номер кузова НОМЕР_1 , який має механічні пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди, для розмитнення якого відповідачу було подано необхідний пакет документів та заявлено митну вартість за ціною придбання, що підтверджується відповідними документами. Проте, відповідач не погодився з цією ціною і прийняв рішення про коригування митної вартості автомобіля за резервним методом. Вважає це рішення протиправним, необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням порядку та без дотримання основних принципів митного регулювання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Галицька митниця Держмитслужби, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення, мотивуючи це тим, що в митного органу виникли сумніви щодо правильності визнання митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість 3000 євро не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови КМУ № 1077 від 12.12.2018 АСАУР та складає 8200 євро. Зазначає, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні оскаржуваного рішення використано рівень ціни, за яку транспортний засіб визначеної марки та комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР ДФС, - в розмірі 8200 євро. У судовому засіданні представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. За клопотанням представника відповідача суд провів заміну первинного відповідача - Львівську митницю ДФС її правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, 10.07.2019 для здійснення митного оформлення транспортного засобу марки Skoda Octavia 2.0 TDI, номер кузова НОМЕР_1 уповноважений представник декларанта подав до митниці митну декларацію № UA209190/2019/047772 в електронній формі, в якій заявлено митну вартість транспортного засобу в розмірі 3000 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору в розмірі 3000 євро до електронної митної декларації додано: рахунок № 2019025 від 16.05.2019, декларацію про походження товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 10.09.2014, митну декларацію країни відправлення № MRN 19DE633308500608E3 від 25.06.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/45315 від 08.07.2019, фотографії автомобіля. 16.07.2019 Львівська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої декларантом вказаної митної декларації та доданих до неї документів, здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення № UA209000/2019/000308/2, яким визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 8200 євро. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови КМУ № 1077 від 12.12.2018, АСАУР та складає 8200 євро. У рішенні зазначено, що касові та товарні чеки, як і документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавались. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі MDH AG Mamisch Dental Health (45472 Mulheim an der ruhr), продавець Roskosch Automobile (24251 osdorf) є різними особами, жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Далі в рішенні зазначено, що неможливо застосувати метод визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР ДФС (а.с. 52 - 53). Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач належно обґрунтував та визначив митну вартість товару, який ввозився, що підтверджується поданими документами, а відповідач безпідставно, в порушення статті 58 МК України здійснив визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За приписами частини першої статті 49 та частини першої статті 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами першою - другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини перша - третя статті 53 МК України). Разом з тим, статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 Кодексу). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. За приписами частини 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. За приписами частини першої статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Як видно з матеріалів справи, позивач придбав у німецької фірми (що здійснює купівлю/продаж вживаних автомобілів та автомобілів, пошкоджених в результаті ДТП) транспортний засіб марки Skoda Octavia 2.0 TDI, номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого згідно рахунку № 2019025 від 16.05.2019 становить 3000 євро. Як зазначено в рахунку: - сума рахунку отримана готівкою 16.05.2019; - автомобіль має пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: лобові і бокові пошкодження (а.с. 11, 12). ОСОБА_1 сплатив німецькій фірмі відповідно до рахунку № 2019025 суму 3000 євро, що підтверджується записом в рахунку, а також квитанцією від 16.05.2019 (а.с. 11 - 14). Фірма-продавець оформила митну декларацію країни відправлення за № MRN 19DE633308500608E3, у якій відобразила експорт автомобіля Skoda Octavia 2.0 TDI, ідент. № НОМЕР_1 відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 16.05.2019 (а.с. 16). Проте, відповідач скоригував визначену позивачем митну вартість вищезазначеного транспортного засобу з 3000 EUR до 8200 EUR, взявши за основу для коригування ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами опрацювання АСАУР ДФС. При цьому, у представника відповідача обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник, зокрема, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації про вартість цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР. Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 викладена правова позиція, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною першою статті 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури. На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку-фактури, а інші обставини, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлені, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. Аналізуючи зазначені вище норми законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що митний орган, всупереч приписам цих норм, не обґрунтував та не підтвердив належними доказами неможливість застосування основного та попередніх методів, хоча у митного органу були наявні достатні документи та інформація, відповідно до якої він міг визначити вартість імпортованого транспортного засобу. Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що позивач придбав транспортний засіб, що мав значні ушкодження, отримані внаслідок ДТП, в технічно несправному стані. Автомобіль не заводився та був доставлений до митного оформлення на причепі. Ці обставини, на переконання суду, є такими, що очевидно впливають/зменшують вартість транспортного засобу. Суд враховує, що відповідач володів інформацією про стан транспортного засобу. В довідковому аркуші до акта огляду перелічено очевидні ушкодження транспортного засобу, при цьому проведено фотофіксацію автомобіля, що наглядно підтверджує його стан (а.с. 46, 82 - 96). Жодних доказів про урахування цих пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля, суду відповідач не надав. Колегія суддів зазначає, що визначена програмним забезпеченням вартість автомобіля може бути об`єктивною тільки тоді, коли митним органом при митному оформленні транспортного засобу врахована інформація про технічний стан транспортного засобу. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18. Разом з тим, відповідачем не доведено обґрунтованість власних розрахунків ні нормативно, ні фактично. Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду № 826/28024/15 від 18.12.2018, № 815/1670/17 від 21.12.2018, № 813/663/17 від 18.12.2018, № 815/228/17 від 21.12.2018 та № 820/1436/17 від 18.12.2018. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що наслідком наведених вище протиправних дій є безпідставне здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу в сумі 8200,00 EUR. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2019/000308/2 від 16.07.2019 є протиправним і підлягає скасуванню. Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, то такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року в адміністративній справі № 1.380.2019.004595 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Постанова складена у повному обсязі 09 жовтня 2020 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду