Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/480/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 р. Справа № 480/480/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 (суддя Є.Д. Кравченко, вул. Герасима, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 01.05.24) по справі № 480/480/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумська митниця (далі по тексту також відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати Рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UА805000/2023/000079/2 від 22.11.2023 року. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позов задоволено. Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 22.11.2023 № UА805000/2023/000079/2. Не погоджуючись з вказаним рішенням Сумська митниця звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ідентичні доводам, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Додатково скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що "рахунок -фактура це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має сплатити за них. Жодним нормативним документом не передбачено, що рахунок - фактура має містити детальну інформацію та опис стану та ступеню пошкодження транспортного засобу." не підтверджує факт того, що сам по собі рахунок -фактура являється документом який може свідчити про сплату грошових коштів декларантом за придбання автомобіля. Отже, рахунок-фактура надає додаткову інформацію сторонам угоди, але не є юридично обов`язковим документом для здійснення операцій. Досягнення правового зобов`язання ґрунтується на самому договорі між сторонами. Тому у митниці були обґрунтовані підстави витребувати у декларанта додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки документи, зазначені у частині другій цієї статті, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також скаржник вважає помилковими висновку суду про те, що позивач здійснював митне оформлення пошкодженого транспорту, оскільки після проведеного митним органом огляду автомобіля виявлені пошкодження, які є експлуатаційними, а не аварійними (після ДТП), як це зазначено у рахунку - фактурі від 16.11.2023 № 454907. Таким чином, при здійсненні митного оформлення вказаного автомобіля єдиним документом, який обумовлював його вартість був рахунок-фактура в якому зазначалось, що авто після ДТП, а тому і його вартість була значно нижчою ніж ринкова. Хоча фактично ознак пошкодження (ДТП) при митному огляді не виявлено. Також апелянт зауважує, що митним органом при митному оформленні автомобіля, застосовано послідовність визначення його митної вартості з урахуванням подібних ознак основних комплектуючих. Виявлені точкові вм`ятини на кузові автомобіля мають ознаки пошкоджень при експлуатаційному використанні і жодним чином не впливають на визначення методу митної вартості товарів. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду судового засідання, призначеного на 02.07.2024 на 09:30 на іншу дату. Клопотання мотивовано загрозою життю та здоров`ю учасників судового процесу з урахуванням вимог воєнного часу. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь відповідача обов`язковою, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання додаткових пояснень представником відповідача, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2023 декларантом позивача подано електронну митну декларацію № 23UA805090004370U9, згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: "Автомобіль легковий, пошкоджений градом, призначений для перевезення людей, що використовувався 1 шт. марка HONDA; модель CR-V, 1.6. I-DTEC 2WD; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016; дата першої реєстрації 08.07.2016; тип двигуна дизельний згідно з інформацією завода виробника відповідає нормам токсичності «ЄВРО-6»; робочий об`єм циліндрів двигуна -1597 см3; потужність двигуна 88, 0kw;тип кузова універсал; колір чорний; колісна формула 4х2; місць для сидіння, включаючи місце водія 5; призначений для використання на дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації; показники спідометра 270611 км; кузов автомобіля пошкоджений градом, пошкоджена права протитуманна фара" (а.с. 13). Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, визначені ст. 335 Митного кодексу України, а саме: за кодом «d0380» рахунок фактура 454907 від 16.11.2023 року; за кодом «d2800» свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.04.2018; за кодом «d3007» документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.11.2023; за кодом «d3015» висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 21110122 від 21.11.2023; за кодом «d4207» договір про надання послуг митного брокера 2023/11/17/2-Д від 17.11.2023; за кодом «d7017» висновок про проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 21110122 від 21.11.2023; за кодом «d9000» квитанція № 14235565 від 17.11.2023; за кодом «d9000» довіреність № 954 від 17.11.2023; за кодом «d9000» заява б/н від 21.11.2023; за кодом «d9000» фото від 21.11.2023; за кодом «d9000» документи про зняття з обліку № 1699275 від 17.11.2023; за кодом «d9000» інші некласифіковані документи від 21.11.2023; за кодом «d9000» інші некласифіковані документи від 22.11.2023; за кодом «d9610» копія митної декларації країни відправлення 23DK0031002A5C62B9 від 16.11.2023; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України від 21.04.2021; за кодом «d9802» паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_3 від 15.10.1996. У подальшому, 21.11.2023 відповідачем було надіслано електронне повідомлення, в якому зазначалася інформація про спрацювання профілів ризиків АСАУР і що під час проведення перевірки наданих до митного оформлення документів виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: відповідно до рахунку-фактури від 16.11.2023 № 454907, транспортний засіб «після ДТП» (Unfall), без зазначення детальної інформації щодо його стану та ступеню пошкодження; в електронному інвойсі зазначено що автомобіль легковий, пошкоджений після утоплення, призначений для перевезення людей, що використовувався», гр.31 митної декларації містить опис товару «Автомобіль легковий, пошкоджений градом, призначений для перевезення людей, що використовувався. Марка HONDA. Модель CR-V. Номер кузова(VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2016». В акті митного огляду від 21.11.2023 № 23UA805090004370U9 в розділі наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначено «ознаки експлуатації: точкові вм`ятини по кузову автомобіля, пошкоджена права протитуманна фара». Також, було запропоновано надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 48). У відповідь на вказане повідомлення позивачем зазначено, що надати вказані документи можливості немає. У подальшому, митним органом було надіслано електронне повідомлення, в якому вказувалося, що «у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу та повідомляє, що митна вартість подібного (аналогічного) КТЗ "легковий автомобіль, бувший у використанні: марка: HONDA, модель: CR-V, календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік виготовлення: 2016, № кузова: SHSRE6790FU528101, тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1597 см3" митне оформлення якого здійснено в максимально наближений час до часу експорту на митну територію України за основним методом визначення митної вартості товарів складає 11 000 євро за одиницю (джерело: митна декларація від 23.08.2023 № UA204080/2023/15159) Якщо Ви згодні із запропонованою митною вартістю, прошу повідомити митний орган» (а.с. зв. бік а.с. 48) У відповідь на вказане повідомлення позивач вказав, що із запропонованим рівнем митної вартості не згоден. У подальшому, 22.11.2023 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000079/2, згідно з яким заявлену декларантом митну вартість товару скориговано «за другорядним методом» (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) і її розмір підвищено до 11000 євро за одиницю (джерело: митна декларація від 23.08.2023 № UA204080/2023/15159 «легковий автомобіль, бувший у використанні: марка: HONDA, модель: CR-V, календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік виготовлення: 2016, № кузова: SHSRE6790FU528101, тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1597 см3, потужність: 118 kw») (а.с. 7). Також, відповідачем на вищевказану митну декларацію винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2023/000059, згідно з якою зобов`язано декларанта заповнити нову митну декларацію з урахуванням вищевказаного рішення (а.с. 8). Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA805000/2023/000079/2 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів). Згідно із частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, установлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену правову позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. Як вбачається з матеріалів справи, до митної декларації № 23UA805090004370U9 декларантом надавалися зокрема рахунок фактура від 16.11.2023 року № 454907; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.04.2018 № 1685967616469888; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 21.11.2023 № 21110122 . Суд першої інсьанції вірно зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи кореспондуються між собою та містять інформацію про товар та його ціну, та у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України, судом враховано наступне. Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. У спірному випадку, декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною угоди і суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. В свою чергу, відповідачем, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу безпідставності посилання відповідача на те, що відповідно до рахунку-фактури від 16.11.2023 № 454907, транспортний засіб «після ДТП» (Unfall), без зазначення детальної інформації щодо його стану та ступеню пошкодження, тоді як у митній декларації гр. 31 містить опис товару «Автомобіль легковий, пошкоджений градом, призначений для перевезення людей, що використовувався. Марка HONDA. Модель CR-V. Номер кузова(VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення 2016». Так, рахунок- фактура це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Жодним нормативним документом не передбачено, що рахунок-фактура має містити детальну інформацію та опис стану та ступеню пошкодження транспортного засобу. При цьому, факт наявності пошкодження автомобіля підтверджується проведеним митним органом огляду транспортного засобу. Так, відповідно до змісту акту про проведення митного огляду товарів (додатковий аркуш) від 21.11.2023 № 23UA805090004370U9 в розділі наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначено «ознаки експлуатації: точкові вм`ятини по кузову автомобіля, пошкоджена права протитуманна фара». Разом з тим, митним органом не було враховано ту обставину, що позивач здійснював митне оформлення пошкодженого транспортного засобу. Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається що, на підставі електронних інформаційних ресурсів митних органів, митна вартість подібного (аналогічного) товару, митне оформлення якого здійснено в максимально наближений час до часу експорту на митну територію України за основним методом визначення митної вартості товарів складає 11 000 євро за одиницю (джерело: митна декларація від 23.08.2023 №UA204080/2023/15159 "легковий автомобіль, бувший у використанні: марка: HONDA, модель: CR-V, календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік виготовлення: 2016, № кузова: НОМЕР_4 , тип двигуна: дизельний, об`єм двигуна: 1597 см3, потужність: 118 kw". Водночас, у митній декларації від 23.08.2023 № UA204080/2023/15159, на підставі якої відповідач здійснив коригування митної вартості, відсутні відомості про пошкодження транспортного засобу (а.с. 40). Втім, у випадку пошкодження транспортного засобу, дана обставина має значний вплив на вартість такого транспортного засобу. Також, відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача. Таким чином, скоригована митна вартість відповідачем здійснена без врахування індивідуальних особливостей придбаного транспортного засобу та, за відсутністю будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни. З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем під час митного оформлення надано необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару та протиправність оскаржуваного рішення. Беручи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.11.2023 № UA805000/2023/000079/2 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без урахування обставин, які мали значення для їх прийняття, за відсутності підстав для їх прийняття, відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі № 480/480/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 05.07.24.